04 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2023 задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно 23.02.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.11.2019 № 2719 на 2 арк.; Проекти Довіреностей та Договору позики відповідно від 10.12.2020 та від 10.12.2020 без підписів всього на 2 арк.; Заява від імені ОСОБА_8 про отримання коштів на 1 арк.; Договір позики від 10.12.2020 № 2347 у двох екземплярах всього на 2 арк.; Іпотечний договір від 10.12.2020 в двох екземплярах № 2349, всього на 2 арк.; Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №111665788, № 111718680, Договір купівлі-продажу 2/3 частини квартири від 25.01.2018 № 74, копія Договору купівлі-продажу квартири від 20.08.2020 № 286, Договір про внесення змін до договору позики від 20.08.2018 № 1416, Довіреність від 25.01.2018 № 80, ______________________________________________________________________________
Справа № 757/8744/23-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2626/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .
Заява від ОСОБА_10 про передачу заяви зареєстрована в реєстрі № 1156, Договір позики від 15.01.2018 76 за підписом ОСОБА_11 , дві квитанції від 12.08.2020 всього на 13 арк.; Договір № 1 про внесення змін до Договору позики від 16.10.2019 № 2562, Договір № 1 про внесення змін до іпотечного Договору від 16.10.2019 № 2563, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 184923245, № 184921174, Договір позики від 08.07.2018 № 334, Іпотечний договір від 08.02.2018 № 337/336, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 115652614, № 115654282; № 115655968; № 115657959, Довіреність на ОСОБА_7 та ОСОБА_12 від 28.02.2018 № 338, Довіреність на ОСОБА_7 від 24.07.2020 № 1431; копія сторінко паспорту на ім'я ОСОБА_13 ; копія Довіреності від 24.07.2020 № 1429, копія заяви від імені ОСОБА_14 № 1430, всього на 19 арк.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та зобов'язати прокурора Офіса Генерального прокурора ОСОБА_5 повернути тимчасово вилучене майно 23.02.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі захисник вказував на те, що власника майна про розгляд клопотання прокурора повідомлено за 10 хв. до початку судового засідання.
Слідчим суддею не взято до уваги наявність заяви від захисника ОСОБА_15 про відкладення розгляду клопотання прокурора, яка направлялася на електрону пошту.
Власник майна та його представник під час оголошення ухвали слідчого судді не були присутні. Копію ухвали слідчого судді отримано захисником лише 03.04.2023, що підтверджується розпискою.
Апелянт звертав увагу на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.03.2023 відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання прокурора, поданого із клопотанням про поновлення процесуального строку, з підстав порушення строку, передбаченого абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України. Зокрема, майно вилучено в період часу з 07 год. 10 хв. до 14 год. 30 хв. 23.02.2023, а з клопотання прокурор звернувся 27.02.2023.
Таким чином, прокурор повторно звернувся із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, приховавши від слідчого судді вищезазначені факти.
02.05.2023 від прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання захисника про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно ст. ст. 7, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016,кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто у відсутні власника майна та його захисника, дані про направлення їм копії ухвали у справі відсутні.
Як зазначив захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, копія ухвали слідчого судді вручена захиснику 03.04.2023, тоді як подано апеляційну скаргу 07.04.2023.
З урахуванням наведеного у сукупності, а також беручи до увагу ту обставину, що про мотиви та обґрунтування прийнятого рішення захиснику ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 стало відомо після ознайомлення з повним текстом оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи захисника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000707 від 28.07.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено групу осіб, які об'єдналися в стійке злочинне угрупування, вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини, а саме використовують шахрайські схеми на ринку нерухомості на території України, що тягне за собою підробку правовстановлюючих документів та внесенням неправдивих відомостей до Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно.
Встановлено, що особи, діючи у складі групи з чітким розподілом ролей, підшукують осіб з числа соціально не захищених верств населення, а саме людей з інвалідністю, ветеранів війни, людей похилого віку, пенсіонерів та людей, які зловживають алкогольними напоями, входять до них в довіру та шляхом обману змушують підписувати ряд документів, а в деяких випадках підроблюють такі документи, які в подальшому використовують для перереєстрації їх нерухомого майна на свою користь.
Так, встановлено, що 30.12.2021 група осіб, шляхом підробки підпису ОСОБА_16 заволоділи його квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 від 30.12.2021, укладений між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 посвідчено приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_18 .
Крім того, 14.09.2022 року група осіб, під виглядом надання позики під заставу квартири, перебуваючи в офісі ТОВ «Фінансова компанія «Інвестстандарт» за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 73 а, скориставшись юридичною неграмотністю, шляхом обману надали ОСОБА_19 ряд документів для підпису, серед яких був договір позики та договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Після підписання ряду наданих документів, в подальшому ОСОБА_19 стало відомо, що окрім отриманої ним позики, квартира за адресою: АДРЕСА_3 вже йому не належить. Звернувшись до представників ТОВ «Фінансова компанія «Інвестстандарт» для з'ясування обставин, йому повідомили, що квартира не належить йому на праві власності та повідомили про необхідність звільнення квартири. В подальшому, 18.10.2022 представники ТОВ «Фінансова компанія «Інвестстандарт» виселили ОСОБА_19 з квартири за адресою: АДРЕСА_3 та замінили замки. Таким чином, наявні ознаки шахрайських дій з боку співробітників ТОВ «Фінансова компанія «Інвестстандарт».
В липні 2021 року група осіб, під виглядом законної діяльності у сфері надання фінансових послуг ТОВ "ФК "Інвестстандарт", під виглядом надання позики під заставу квартири, шахрайським шляхом заволоділи квартирою за адресою: АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_20 , завдавши матеріальної шкоди останньому на суму 713 934 грн.
Крім того, до ГСУ НПУ із заявою звернулася ОСОБА_21 про те, що посадові особи ТОВ «Інвестстандарт» та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун» у період з 30.07.2021 по лютий 2022 під видом надання кредиту шахрайським шляхом заволоділи квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
Як зазначено в клопотанні, органом досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінальних правопорушень причетні особи, серед яких ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана особа є співвласником та директором ряду товариств, які займаються наданням фінансових послуг, а саме мікрокредитів без застави та іпотечних кредитів під заставу нерухомого майна. Також встановлено, що після надання мікрокредитів, шляхом обману та зловживання довірою, під контролем ОСОБА_7 та ОСОБА_22 за допомогою приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_18 та її помічниці ОСОБА_23 здійснюють перереєстрацію нерухомого майна без участі власників та в подальшому перереєстровують його на підконтрольних осіб: ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та інших.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.02.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних протоколу обшуку від 23.02.2023, цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі та документи, а саме: Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.11.2019 № 2719 на 2 арк.; Проекти Довіреностей та Договору позики відповідно від 10.12.2020 та від 10.12.2020 без підписів всього на 2 арк.; Заява від імені ОСОБА_8 про отримання коштів на 1 арк.; Договір позики від 10.12.2020 № 2347 у двох екземплярах всього на 2 арк.; Іпотечний договір від 10.12.2020 в двох екземплярах № 2349, всього на 2 арк.; Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №111665788, № 111718680, Договір купівлі-продажу 2/3 частини квартири від 25.01.2018 № 74, копія Договору купівлі-продажу квартири від 20.08.2020 № 286, Договір про внесення змін до договору позики від 20.08.2018 № 1416, Довіреність від 25.01.2018 № 80, Заява від ОСОБА_10 про передачу заяви зареєстрована в реєстрі № 1156, Договір позики від 15.01.2018 76 за підписом ОСОБА_11 , дві квитанції від 12.08.2020 всього на 13 арк.; Договір № 1 про внесення змін до Договору позики від 16.10.2019 № 2562, Договір № 1 про внесення змін до іпотечного Договору від 16.10.2019 № 2563, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 184923245, № 184921174, Договір позики від 08.07.2018 № 334, Іпотечний договір від 08.02.2018 № 337/336, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 115652614, № 115654282; № 115655968; № 115657959, Довіреність на ОСОБА_7 та ОСОБА_12 від 28.02.2018 № 338, Довіреність на ОСОБА_7 від 24.07.2020 № 1431; копія сторінко паспорту на ім'я ОСОБА_13 ; копія Довіреності від 24.07.2020 № 1429, копія заяви від імені ОСОБА_14 № 1430, всього на 19 арк.
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_27 від 23.02.2023 вищевказані документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022000000000707.
24.02.2023 прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 23.02.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.11.2019 № 2719 на 2 арк.; Проекти Довіреностей та Договору позики відповідно від 10.12.2020 та від 10.12.2020 без підписів всього на 2 арк.; Заява від імені ОСОБА_8 про отримання коштів на 1 арк.; Договір позики від 10.12.2020 № 2347 у двох екземплярах всього на 2 арк.; Іпотечний договір від 10.12.2020 в двох екземплярах № 2349, всього на 2 арк.; Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №111665788, № 111718680, Договір купівлі-продажу 2/3 частини квартири від 25.01.2018 № 74, копія Договору купівлі-продажу квартири від 20.08.2020 № 286, Договір про внесення змін до договору позики від 20.08.2018 № 1416, Довіреність від 25.01.2018 № 80, Заява від ОСОБА_10 про передачу заяви зареєстрована в реєстрі № 1156, Договір позики від 15.01.2018 76 за підписом ОСОБА_11 , дві квитанції від 12.08.2020 всього на 13 арк.; Договір № 1 про внесення змін до Договору позики від 16.10.2019 № 2562, Договір № 1 про внесення змін до іпотечного Договору від 16.10.2019 № 2563, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 184923245, № 184921174, Договір позики від 08.07.2018 № 334, Іпотечний договір від 08.02.2018 № 337/336, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 115652614, № 115654282; № 115655968; № 115657959, Довіреність на ОСОБА_7 та ОСОБА_12 від 28.02.2018 № 338, Довіреність на ОСОБА_7 від 24.07.2020 № 1431; копія сторінко паспорту на ім'я ОСОБА_13 ; копія Довіреності від 24.07.2020 № 1429, копія заяви від імені ОСОБА_14 № 1430, всього на 19 арк.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2023 задоволено клопотання прокурора.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене 23.02.2023 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12022000000000707 від 28.07.2022, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучені документи, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна призвести до його пошкодження, знищення, приховання чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що власника майна про розгляд клопотання прокурора повідомлено за 10 хв. до початку судового засідання, та слідчим суддею не взято до уваги заяву від захисника ОСОБА_15 про відкладення розгляду клопотання прокурора, яка направлялася на електронну пошту, ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Такі доводи апелянта спростовуються матеріалами судового провадження, які не містять даних про надходження від захисника ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_7 заяви про відкладення судового розгляду.
Доказів повідомлення ОСОБА_7 про розгляд клопотання прокурора за 10 хв. до початку судового засідання, захисником не надано, а долучена до апеляційної скарги копія клопотання захисника ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_7 про відкладення судового засідання, призначеного на 06.03.2023, датована захисником 07.03.2023, та не містить даних про направлення такої заяви до Печерського районного суду міста Києва.
Посилання захисника на те, що прокурор повторно звернувся із даним клопотанням про арешт цього ж майна, та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.03.2023 вже було відмовлено прокурору ОСОБА_5 у поновленні строку на звернення із клопотанням про арешт майна ОСОБА_7 , не впливають на правильність висновків слідчого судді у даному судовому провадженні, оскільки вищевказана ухвала не є предметом даного апеляційного перегляду та викладені у вказаній ухвалі висновки не мають преюдиціального значення у даному судового провадженні.
Як встановлено колегією суддів, клопотання прокурора ОСОБА_5 про арешт майна, тимчасово вилученого в ході обшуку 23.02.2023 за місцем проживання ОСОБА_7 , у даному судовому провадженні надіслано до Печерського районного суду міста Києва засобами поштового зв'язку 24.02.2023, про що свідчать дані поштового конверту із зазначеною на ньому датою оформлення відправлення /а.с. 73/.
З наведеного убачається, що клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна у даному судовому провадженні подано протягом 48 годин після вилучення майна, тобто з дотриманням вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.
Колегією судів не встановлено недотримання слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України або невідповідності оскаржуваної ухвали вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3