Провадження № 11-кп/824/3164/2023 Категорія: ст. 422-1 КК України
ЄУН: 754/4734/22 Суддя у І інстанції: ОСОБА_1
3 травня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - кожного - в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року,
за участю учасників апеляційного розгляду
прокурора ОСОБА_11
захисників ОСОБА_6
ОСОБА_8
в режимі відеоконференцзв'язку
з ДУ «Київський слідчий ізолятор»
обвинувачених ОСОБА_7
ОСОБА_10
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - кожному - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на два місяці, тобто, до 9 червня 2023 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати ухвалу в частині, що стосується обвинуваченого ОСОБА_7 , відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою; застосувати до обвинувачуваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою реєстрації його матері: АДРЕСА_1 , або за адресою його реєстрації: АДРЕСА_2 , або за адресою його проживання: АДРЕСА_3 , або інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що, на його переконання, при винесенні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом порушено норми матеріального права, що при внесенні клопотання про застосування міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 обвинуваченням не надано доказів та не доведено, що існують докази та факти відносно того, що ОСОБА_12 буде вчиняти дії, які перераховані обвинуваченням, як ризики.
Окрім того, захисник зазначає про те, що клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим, порушено вимоги ч. 3 ст. 315 КПК України.
Також захисник наголошує на тому, що у ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи та має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Захисник просить прийняти до уваги наявність у підозрюваного ускладнень медичного характеру, наявність в обвинувачуваного тісних родинних зв'язків, те, що він є єдиним, хто може утримувати свою родину, що обвинувачуваний від органів слідства та суду не переховувався, не притягувався раніше до кримінальної відповідальності. Окрім того, захисник зазначає про те, що у ОСОБА_7 помер батько, і на піклуванні обвинуваченого залишилась мати - ОСОБА_14 , 1941 року народження, обвинувачуваний має постійне місце проживання, місце реєстрації та місце проживання його матері.
Окремо захисник наголошує на тому, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали, у кримінальному провадженні не встановлений потерпілий, докази обвинувачення про долучення громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_23 у якості потерпілого судом були визнані очевидно недопустимими та не досліджувались під час судового розгляду.
Також, на переконання захисника, жодний з альтернативних запобіжних заходів судом при винесені ухвали розглянуто не було, що ставить під сумнів законність винесеного рішення про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , а винесена ухвала про продовження запобіжного заходу не відповідає жодним вимогам закону України та практиці ЄСПЛ.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_11 , обрати обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з перебуванням за адресою: АДРЕСА_4 , або особистого зобов'язання, або будь-який інший, не пов'язаний з триманням в місцях обмеження волі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що ухвала винесена з суттєвими порушеннями вимог КПК України та без врахування всіх обставин справи. В ухвалі, що оскаржується, суд встановив, що ОСОБА_10 висунуто обвинувачення в особливо тяжкому злочині, а також ймовірний (на думку суду та прокурора) вплив на потерпілого та свідків, що є достатньою підставою для підтвердження існування ризиків, та, відповідно, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, як вказує захисник, прокурором у клопотанні про продовження запобіжного заходу не наведено жодних обставин, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризиком. Також захисник наголошує, що прокурором не надано жодного підтвердження на наявність існування ризиків у даному кримінальному провадженні.
Апелянт зазначає, що головним обґрунтуванням необхідності обрання ОСОБА_10 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор зазначив підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, яким передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічного ув'язнення. Проте, захисник наголошує, що прокурором та судом не враховано, що максимальний строк покарання при інкримінуванні замаху на злочин не може складати більше двох третин від максимального строку покарання, передбаченого відповідною статтею КК України, а отже складає 10 років. Покарання у виді довічного позбавлення волі при замаху за інкримінований ОСОБА_10 злочин законом не передбачено.
Також захисник звертає увагу, що в якості обґрунтування необхідності обрання ОСОБА_10 найбільш суворого запобіжного заходу прокурор зазначив наявність ризиків: переховування від слідства, наявність громадянства іншої країни, вплив на можливих свідків злочину та інше. Однак, жодних фактів на підтвердження вказаних ризиків стороною обвинувачення не вказано і не доведено, а сам по собі факт наявності у ОСОБА_10 громадянства США не може слугувати підтвердженням наміру переховуватися від слідства. ОСОБА_10 30 років проживав у США, не має сталих зв'язків в Україні, які б дозволили йому переховуватись, а грошові кошти у нього були вилучені слідчим органом.
Окрім того захисник наголошує, що у клопотанні прокурора вказано, що ОСОБА_10 може незаконно впливати на свідків, потерпілого та іншого обвинуваченого в кримінальному провадженні. Однак, обвинувачення заявило тільки про одного свідка, який заявив про уявний замах, а тому, на переконання захисника, вплив на даного свідка неможливий, оскільки саме ця особа заявила про вчинення злочину і надала показання проти ОСОБА_10 . Будь-які інші свідки невідомі і посилання на них відсутні у матеріалах справи. Також, на переконання захисника, неможливий і вплив на обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки останній також перебуває під вартою.
Апелянт звертає увагу на тому, що потерпілий жодного разу не з'явився до суду, не підтвердив свої анкетні дані та контакти для повідомлення, особу потерпілого в суді не встановлено, електронна адреса, на яку надсилаються потерпілому повідомлення, не підтверджена, а тому, захисник вважає, що потерпілий не має бажання брати участь у судовому процесі, тож будь-який вплив на нього не можна й уявити, тим більше, що він знаходиться в США.
Також захисник посилається на те, що прокурор у клопотанні зазначає про відсутність в обвинуваченого міцних сталих зв'язків в Україні, постійного місця проживання, наявності близьких родичів та утриманців, постійного місця роботи. Проте, як зазначає захисник, для обґрунтування обрання найсуворішого запобіжного заходу зв'язки у ОСОБА_10 наявні, а для обрання іншого запобіжного заходу, - відсутні.
Захисник вважає, що клопотання прокурора та ухвала суду містить стандартний набір підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без розгляду правдоподібності таких підстав у контексті конкретної життєвої ситуації, а також не враховано, що ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності не притягувався і доказів зворотнього стороною обвинувачення не надано. Окремо захисник наголошує на тому, що в умовах СІЗО ОСОБА_10 позбавлений можливості дотримуватись релігійних єврейських обрядів.
Захисник також вказує про те, що ОСОБА_10 неодноразово подавав клопотання про залучення у справі перекладача з української мови на англійську, однак, перекладачем забезпечений не був.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного браслету.
Захисник посилається на те, що даний запобіжний захід є занадто суворим та до обвинуваченого необхідно застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з обмеженням волі. Апелянт наголошує, що у клопотанні про продовження запобіжного заходу вказано, що обвинувачений намагатиметься уникнути притягнення до кримінальної відповідальності та може переховуватись від органів судового розслідування, продовжувати злочинну діяльність, впливати на свідків, однак, обвинувачений не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою у вчиненні злочинів не визнає. Таким чином немає підстав вважати, що він продовжуватиме злочинну діяльність, так як злочинів він не вчиняв. Водночас, обвинувачений ніколи не притягувався до адміністративної і кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання в м. Києві. Його причетність до інкримінованого злочину абсолютно не доведена і ґрунтується на очевидно сфальсифікованих доказах. Також захисник звертає увагу, що обвинувачений стверджує, що не намагатиметься переховуватись, а сприятиме судовому слідству у з'ясуванні обставин даної справи, так як особисто зацікавлений у тому, щоб дана справа швидше закінчилась, та він міг продовжувати спокійно жити далі.
Як зазначає захисник, судом не взято до уваги, що ОСОБА_10 обвинувачується у замаху на вчинення злочину, матеріальна шкода відсутня, обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання в Києві, що жодний ризик, передбачений статтею 177 КПК України, прокурором не доведений. Обвинуваченому не має сенсу переховуватись від суду, так як його обвинувачення поки що не є доведеним, обвинувачення є передчасним та необґрунтованим, що і буде доказано ними під час судового розгляду. Також захисник посилається на те, що досудове розслідування взагалі проведено правоохоронним органом, а саме ДБР, який не мав право розслідувати вказане кримінальне провадження, оскільки не підпадає під юрисдикцію, підслідність ДБР. Обвинувачений розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може у подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі.
Окремо захисник звертає увагу на те, що у клопотанні прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказано, що ОСОБА_10 може впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні. Проте, вищевказані особи вже дали показання та з ними проведені відповідні слідчі дії, тому впливати на них немає жодного сенсу. Тим паче, що по матеріалам справи потерпілий проживає в США. Підставою для застосування щодо особи запобіжного заходу є наявність реальних ризиків вчинення обвинуваченим дій, які перешкоджатимуть належному проведенню судового розгляду, але в жодному випадку не припущення прокурора. До клопотання прокурора не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував, що обвинувачений буде ухилятися від явки до суду, вчиняти інші злочини, впливати на свідків тощо.
Також захисник наголошує, що обвинувачений 6 серпня 2021 року був затриманий і з цього часу перебуває у місцях позбавлення волі, тобто, майже 2 роки, і прокурор, як і спочатку, пише про ті ж самі ризики, яких і не було раніше, постійно наголошуючи, що обвинувачений виїде в Америку. Однак, на переконання захисника, без паспорту, з браслетом на руці, у період воєнного стану, в обвинуваченого відсутня можливість покинути територію країни.
Як зазначає захисник, оскільки протягом розгляду клопотання не доведена наявність існування ризиків та не доведена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, наявні всі підстави для застосування, у відповідності до частиною 4 статті 194 КПК України, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим про день та час апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явився. Від нього надійшла заява, в якій захисник просить розглядати справу за його відсутності, апеляційні скарги підтримує у повному обсязі.
Вислухавши думку учасників апеляційного розгляду, з огляду на те, що інтереси обвинуваченого ОСОБА_10 захищає адвокат ОСОБА_8 , зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів доходить висновку про можливість проведення апеляційного розгляду за відсутності захисника ОСОБА_9 .
Заслухавши доповідь судді,
- позицію сторони захисту на підтримку доводів апеляційної скарги;
- прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу законною та обґрунтованою;
- дослідивши наявні матеріали та витребувані у порядку ст. 422-1 КПК України копії процесуальних документів, обговоривши доводи апеляційних скарг та провівши апеляційний розгляд в їхніх межах, колегія суддів доходить такого висновку.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 404, ч. 3 ст. 26 КПК України суд апеляційної інстанції вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, та переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З наявних матеріалів встановлено, що у провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62021000000000634 від 22 липня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
За змістом оскаржуваної ухвали в судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження кожному з обвинувачених строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до змісту копій клопотань прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, витребуваних апеляційним судом в порядку, передбаченому ст. 422-1 КПК України, прокурор обґрунтовує необхідність продовження такого запобіжного заходу тим, що ОСОБА_10 та ОСОБА_15 обвинувачуються у вчиненні особливого тяжкого кримінального правопорушення. Так, прокурор зазначає, що під час досудового розслідування доведено, що у невстановлений в ході досудового розслідування час, дату та місце, але не раніше 2007 року, у ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ), на ґрунті тривалого особистого неприязного ставлення до громадянина США ОСОБА_17, що спричинено ревнощами своєї дружини до останнього, винник злочинний умисел на вбивство останнього, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Розуміючи, що за виниклих обставин, самостійно вчинити вбивство громадянина США ОСОБА_17 не зможе, у зв'язку з тим, що буде у колі підозрюваних у скоєнні кримінального правопорушення та загалом його вчинення потребує певних навичок, моральних та психологічних характеристик, ОСОБА_10 прийняв рішення про його замовлення іншим особам за винагороду в розмірі 45 тис. доларів США. При цьому ОСОБА_10 запланував кілька етапів реалізації замовного вбивства, зокрема такі: підшукування співучасників злочину - пособників, виконавців (співвиконавців); передання інформації щодо «об'єкта», його місця проживання та транспортного засобу, можливого місця і способу вчинення вбивства; сплати авансу від обумовленої винагороди; отримання підтвердження виконання замовного вбивства; передання решти грошових коштів (винагороди) за його виконання; забезпечення алібі щодо непричетності до вчинення злочину. З метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на вчинення особливо тяжкого злочину, а саме умисного вбивства громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_17, ОСОБА_10 у невстановленому досудовим розслідуванням місці та в невстановлений досудовим розслідуванням час, усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел він не зможе, розуміючи, що для виконання свого злочинного плану необхідно знайти інших співучасників (виконавців, співвиконавців, пособників) вчинення злочину, залучив в якості пособника у вчинені злочину свого знайомого ОСОБА_7 , який з використанням наявних у нього відповідних знань, зв'язків та можливостей, за обумовлену матеріальну винагороду, на його замовлення підшукає безпосередніх виконавців умисного вбивства громадянина США ОСОБА_17 на території Сполучених Штатів Америки, чим одночасно зможе відвести будь-які підозри про причетність ОСОБА_10 до вчинення цього злочину, його організації. Для організації свого злочинного умислу, посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, діючи як ініціатор, замовник і організатор злочину, керуючи його підготовкою шляхом організації пошуку, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та в невстановлений досудовим розслідуванням час та дату ОСОБА_10 надав вказівку ОСОБА_18 підшукати виконавців (співвиконавців) вчинення злочину. Після цього, ОСОБА_12 , виконуючи відведену йому ОСОБА_10 роль пособника у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме умисного вбивства громадянина США ОСОБА_17, у невстановленому місці та у невстановлений досудовим слідством час у першому кварталі 2021 року, під час проведення дозвілля зі своїм знайомим ОСОБА_19 , повідомив останньому про пошук ним виконавців зі здійснення замовного вбивства громадянина США на території США, а саме у місті Балтимор штату Меріленд, США, за винагороду в розмірі 45 тис. доларів США, який він здійснює на прохання свого знайомого з США колишнього громадянина України. ОСОБА_19 вказані відомості надані ОСОБА_12 не було сприйнято всерйоз через уживання останнім значної кількості алкогольних напоїв під час проведення ними дозвілля. У подальшому, у період з 5 по 6 липня 2021 року у невстановлений слідством час ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_19 та повідомив, що до м. Києва прибуде його знайомий - колишній громадянин України, який мешкає у США та має громадянство США (як в подальшому встановлено - ОСОБА_10 ), і якому він допомагає шукати виконавців вчинення замовного вбивства на території США, та запропонував утрьох зустрітись для знайомства і проведення спільного дозвілля. ОСОБА_19 погодився на дану пропозиції з огляду на зацікавленість поспілкуватись з мешканцем США. О 22.40 год. 20 липня 2021 року ОСОБА_10 з використанням паспорта громадянин США № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ) через Міжнародний Аеропорт «Бориспіль», рейсом «Стамбул-Київ» за № ТК 459, прибув на територію України по особистим справам, а також з метою організації замовного вбивства громадянина США ОСОБА_17 та створення собі «алібі» через перебування в іншій країні на момент реалізації злочинного плану з умисного вбивства, вчиненого на замовлення. Наступного дня 21 липня 2021 року приблизно б 11 год. ОСОБА_12 , виконуючи раніше відведену йому ОСОБА_10 роль пособника у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме умисного вбивства громадянина США ОСОБА_17 , забезпечив організатору вказаного злочину ОСОБА_10 зустріч у кафе «SushiWow» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Курчатова, 5, з ОСОБА_19 , з метою схиляння останнього до реалізації їх злочинного умислу, а саме у допомозі в організації виконання замовного вбивства на території США, підшукання безпосередніх виконавців, забезпеченні зв'язку з ними, передачі їм грошової винагороди. Під час зустрічі, виконуючи роль організатора злочину, ОСОБА_10 за пособництва ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, підтвердили свій злочинний намір направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - громадянину США ОСОБА_17 та запропонували ОСОБА_19 підшукати особу (осіб), яка (які) б за грошову винагороду в розмірі 45 тис. доларів США вчинили вбивство на території США. Крім того, ОСОБА_10 , діючи як організатор кримінального правопорушення, надав ОСОБА_19 відомості щодо особи громадянина США ОСОБА_17, якого належало вбити, - місця проживання, транспортного засобу. У свою чергу, ОСОБА_19 , зрозумівши серйозність намірів ОСОБА_10 та ОСОБА_7 вчинити вказаний злочин та бажаючи викрити їх, повідомив останнім, що має можливість сприяти у підшуканні на території США осіб, які б вчинили вказане кримінальне правопорушення. Також під час цієї зустрічі, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_19 обговорили умовну лексику для конспірації, спосіб подальшого зв'язку й порядок передачі винагороди за вчинення вбивства у два етапи, а саме надання авансу в розмірі 25 тис. доларів США до вчинення вбивства, але після проведення «розвідки» місцевості у м. Балтимор, штату Меріленд, США, надання решти винагороди в розмірі 20 тис. доларів США - після вчинення вбивства. Також визначено, що вбивство має бути вчинено до 9 серпня 2021 року, тобто, до виїзду (вильоту) ОСОБА_10 з території України для забезпечення його алібі та відведення будь-яких підозр щодо його можливої причетності до організації та вчинення вбивства. Крім того, будучі ініціатором, замовником і організатором злочину, переслідуючи особисті інтереси, реалізовуючи умисел направлений на протиправне позбавлення життя громадянина США ОСОБА_17, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_10 запевнив ОСОБА_19 у тому, що ОСОБА_12 сприятиме наданню необхідних засобів для вчинення та приховання кримінального правопорушення, у тому числі наданням засобів зв'язку для конспірації спілкування, переданням винагороди тощо. Після вищевказаної зустрічі, діючи відповідно до відведеної ролі пособника, протиправно з прямим умислом згідно плану злочинних дій, відомого всім співучасниками, узгодивши свої дії з організатором вчинення злочину, вийшовши з приміщення кафе «Sushiwow» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Курчатова, 5, ОСОБА_12 , підійшовши до власного автомобіля Hyundai Tucson, червоного кольору, 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , який було припарковано неподалік закладу харчування, відкрив багажник своєї автівки та дістав коробку з телефоном Samsung Galaxy А01 BLACK/16GB SM- A015F/DS, R9YN90C3DHJ, IMEI1 НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 та SIM-карткою з абонентським номером НОМЕР_5 , який первинно надано мережі оператора телекомунікаційного зв'язку ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 14333937), який надав ОСОБА_19 для використання при реалізації спільних злочинних намірів та зв'язку зі співучасниками з метою обговорення обставин щодо вчинення кримінального правопорушення. Водночас, ОСОБА_12 , як пособник з вчинення особливо тяжкого злочину, з метою особистої наживи, запропонував ОСОБА_19 звернути на свою користь 10 тис. доларів США з загальної суми запропонованої ОСОБА_22 винагороди за здійснення замовного вбивства в розмірі 45 тис. доларів США, розподіливши по 5 тис. доларів США кожному. Зокрема, ОСОБА_12 запропонував з авансу від винагороди за вчинення вбивства в розмірі 25 тис. доларів США розподілити між собою 5 тис. доларів США в рівних частинах по 2,5 тис. доларів США. Після отримання решти винагороди за вчинення вбивства у сумі 20 тис доларів США також розподілити між собою 5 тис. доларів США в рівних частинах по 2,5 тис. доларів США. Усвідомлюючи злочинність наміру та незаконність дій ОСОБА_22 та ОСОБА_7 , розуміючи протиправний характер доручених йому дій та переконавшись у рішучості останніх в організації замовного вбивства, ОСОБА_19 , з метою попередження вчинення вказаного злочину, звернувся до правоохоронних органів та дав згоду на проведення заходів, спрямованих на викриття протиправних дій ОСОБА_22 та ОСОБА_7 та інших можливих співучасників. У період з 22 по 28 липня 2021 року ОСОБА_12 , як пособник з вчинення особливо тяжкого злочину, з метою особистої наживи, за попередньою змовою групою осіб систематично телефонував, у т.ч. з застосуванням пропрієтарного месенджеру «WhatsApp», з свого абонентського номеру НОМЕР_6 , ОСОБА_19 на абонентський номер НОМЕР_7 , з метою обговорення стану справ з «розвідки» місця проживання громадянина США ОСОБА_17 , яку ОСОБА_19 згідно розробленого плану, нібито, повинен забезпечити з залученням інших співучасників злочину, у т.ч. безпосередньо виконавців замовного вбивства. Далі, 28 липня 2021 року близько 23 години ОСОБА_10 , бажаючи якнайшвидше довести злочинний умисел до кінця, через багатоплатформовий клауд-месенджер «Telegram» з абонентського номера НОМЕР_8 , яким він користується, зателефонував ОСОБА_19 на абонентський номер НОМЕР_7 , та домовився про зустріч найближчим часом для обговорення результатів проведеної, нібито, у США «розвідки» місця проживання громадянина США ОСОБА_17, a також передачі авансу від винагороди за вбивство в розмірі 25 тис. доларів США. Під час зустрічі, яка відбулася 29 липня 2021 року о 20.48 год. у приміщенні кафе «Sushiwow» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Курчатова, 5, ОСОБА_19 , діючи під контролем правоохоронних органів продемонстрував та передав ОСОБА_10 та ОСОБА_12 п'ять аркушів паперу з зображеннями (фотознімки), які візуально схожі та візуально імітують проведення так званої «розвідки», відповідно до наданої раніше ОСОБА_10 інформації щодо адреси: АДРЕСА_6, за якою, з його слів, мешкає громадянина США ОСОБА_17 . Також, ОСОБА_10 обговорив з ОСОБА_19 спосіб виконання замовного вбивства, визначив спосіб оплати винагороди за вчинення умисного вбивства у два етапи, висловив мотиви вчинення цього злочину (особисту неприязнь) та бажання виконання вбивства у найкоротші терміни, а також виявив свої занепокоєння щодо можливого його викриття у вчиненні замовного вбивства. Діючи на виконання вказівок ОСОБА_10 , 30 липня 2021року о 17.08 год. під час зустрічі, яка відбулася у автомобілі Mitsubishi чорного кольору, який знаходиться у користуванні ОСОБА_19 , неподалік адреси: м. Київ, вул. Мілютенка, 11а , ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер спільного діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді умисного позбавлення життя громадянина США ОСОБА_17 і бажаючи їх настання, демонструючи серйозність спільних намірів, передав ОСОБА_19 прозорий поліетиленовий пакет, в якому знаходився білий конверт з грошовими коштами у сумі 20000 доларів США, як аванс з винагороди за вчинення вбивства, та висловив бажання ОСОБА_10 щодо способу вчинення замовного вбивства - зникнення безвісті громадянина США ОСОБА_17. Крім того, ОСОБА_12 висловив бажання отримати заздалегідь обумовлену частину грошових коштів з переданого ОСОБА_19 авансу від винагороди за своє пособництво у вчиненні умисного вбивства. Далі, 2 серпня 2021 року о 19 год. під час телефонної розмови, яка здійснена за допомогою багатоплатформового клауд-месенджеру «Telegram», ОСОБА_10 з'ясував у ОСОБА_19 , чи одержав він грошові кошти, як аванс від винагороди за вчинення вбивства, повідомив про спосіб, у який слід вчинити замовне вбивство - зникнення безвісті громадянина США ОСОБА_17, запевнив, що решту винагороди ОСОБА_19 одержить після вчинення цього вбивства. Стороною обвинувачення, відповідно до діючого законодавства, 5 серпня 2021 року вжито заходів до імітування вчинення умисного вбивства громадянина США ОСОБА_17 , виготовлено відповідні фотознімки для подальшої їх демонстрації та вручення ОСОБА_10 та ОСОБА_12 них уяви про настання наслідків від вчиненого кримінального правопорушення. У подальшому, 6 серпня 2021 року об 11.51 год. під час телефонної розмови, яка здійснена за допомогою багатоплатформового клауд-месенджеру «Telegram», ОСОБА_19 , діючи з метою викриття ОСОБА_10 , повідомив останнього про те, що замовлене умисне вбивство вчинено та про свою можливість продемонструвати і передати фотознімки на підтвердження цього. Далі, під час зустрічі, яка відбулася 6 серпня 2021 року о 13.57 год. поблизу відділення «Нова Пошта» № 44 за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 11а, ОСОБА_19 , діючи під контролем правоохоронних органів та з метою викриття ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , продемонстрував останньому та передав йому два аркуші паперу з зображеннями, які імітують вчинення умисного вбивства громадянина США ОСОБА_17 для створення у ОСОБА_7 та ОСОБА_10 уяви про настання бажаних для них наслідків від вчиненого кримінального правопорушення. У подальшому, під час зустрічі, яка відбулася 6 серпня 2021 року о 16.16 год. в автомобілі Форд «Куга», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_9 , яким користувався ОСОБА_10 , розташованому по вул. Кіото у м. Києві по напрямку руху в сторону вул. Кубанської України, ОСОБА_12 , передав ОСОБА_10 два аркуші паперу з зображеннями, які імітують вчинення умисного вбивства громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_17. Діючи на виконання відведеної йому ролі у спільному злочинному плані та за дорученням ОСОБА_10 , під час зустрічі, яка відбулася 6 серпня 2021 року о 16.30 год. в автомобілі марки Honda Civic чорного кольору, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_19 , поблизу відділення «Нова Пошта» № 44 за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 11а, ОСОБА_12 передав ОСОБА_19 коробку з прозорим поліетиленовим пакетом, в якому знаходився білий конверт з грошовими коштами у сумі 20000 доларів США як решту винагороди за вчинення умисного вбивства громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_17 та повідомив, що 5000 доларів США він забрав собі як свою частку за пособництво у вчиненні цього кримінального правопорушення. Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_7 затримано співробітниками правоохоронного органу.
Таким чином, як зазначає прокурор у клопотанні, ОСОБА_10 виконав усі необхідні дії з організації, а ОСОБА_12 - до пособництва вчинення умисного вбивства на замовлення за попередньою змовою групою осіб, які кожний з них вважав необхідними для доведення його до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від волі обвинувачених.
У клопотанні прокурор, посилаючись на доведеність наведених обставин інкримінованого обвинуваченим злочину, вказує на докази, зібрані під час досудового розслідування, вважаючи обґрунтованим висунуте обвинувачення.
Прокурор у клопотанні зазначає, що через військову агресію російської федерації проти України, введення воєнного стану, у країні введені відповідні заходи, які перешкоджають судовому розгляду, і у випадку застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , який одночасно з громадянством України має громадянства США, іншого запобіжного заходу такі обставини будуть сприяти обвинуваченим покинути територію України та уникненню таким чином кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Окрім того, прокурор наголошує на тому, що встановлені під час досудового розслідування ризики не зникли і не зменшились. І ОСОБА_12 , і ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі понад 10 років або довічного позбавлення волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для переховування від суду.
Крім того, прокурор зазначає про те, що обвинувачені, отримавши доступ до матеріалів кримінального провадження, володіють інформацією стосовно свідків, які на досудовому розслідуванні надали викривальні показання проти обвинувачених, а тому, на переконання прокурора, останні можуть безперешкодно впливати на вказаних учасників судового процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показань, а також здійснення аналогічних дій щодо експертів. Також прокурор зауважує, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченими, здійснювалось з іншими невстановленими на даний час особами, яких для вчинення злочину підшукав ОСОБА_12 , що також свідчить про можливість незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж провадженні.
Окремо прокурор вказує, що ОСОБА_12 офіційно не працевлаштований, не має постійного заробітку, офіційного джерела доходів, вчинив вказаний злочин з метою особистого збагачення, що свідчить про наявність ризику про можливість вчинення ОСОБА_12 іншого кримінального правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується, у тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_10 прокурор зазначає, що обвинуваченому наразі повних 54 роки, при цьому у наявних у розпорядженні сторони обвинувачення матеріалах відсутні будь-які відомості про хронічні чи тяжкі захворювання, фізичні вади чи загальний незадовільній стан здоров'я обвинуваченого, що свідчить про відсутність підстав для неможливості застосування відповідного запобіжного заходу. Окрім того, прокурор вказує, що в обвинуваченого ОСОБА_10 відсутні на території України міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, наявність близькі родичі та утриманці, постійне місце роботи.
З урахуванням обставин висунутого обвинувачення, прокурор вважає, що до обвинувачених неможливе застосування такого запобіжного заходу, як застава.
З огляду на викладені обставини, специфіку кримінального провадження, обставини вчинення злочину, дані про особу кожного обвинуваченого, прокурор переконаний, що інший, більш м'який запобіжний захід, не забезпечить належну процесуальну поведінку кожного з обвинувачених.
За змістом оскаржуваної ухвали захисники та обвинувачені проти задоволення клопотань прокурора заперечували, просили змінити обвинуваченим запобіжний захід на домашній арешт, врахувавши погіршення стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 та неможливість в умовах СІЗО дотримуватись релігійних єврейських обрядів обвинуваченим ОСОБА_10 .
За результатами розгляду клопотань судом постановлена ухвала, якою задоволено клопотання прокурора, продовжено обвинуваченим строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, тобто, до 9 червня 2023 року.
Місцевий суд обґрунтував прийняте рішення тим, що застосований до обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою діє до 14 квітня 2023 року. Закінчити судовий розгляд вказаного кримінального провадження до спливу застосованого до обвинувачених запобіжного заходу не представляється можливим, оскільки у справі не досліджені всі докази, не допитані потерпілий, свідки, обвинувачені.
Судом враховано, що ОСОБА_10 і ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому, зважаючи на міру покарання, яка може бути призначена обвинуваченим у разі визнання винуватими, враховуючи, що ОСОБА_10 є громадянином іншої держави, існують ризики, що вони можуть скритися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, які ще не допитані судом, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених, виконання ними процесуальних обов'язків. Також суд врахував, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.
Наведені стороною захисту доводи щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_12 і ОСОБА_10 на домашній арешт не переважують наведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому підстав для застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту не вбачається.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам особи:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Наведені вище положення КПК України свідчать про те, що підставою застосування та продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, при тому, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
За змістом оскаржуваної ухвали та під час апеляційного розгляду встановлено, що питання продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою вирішено на стадії судового розгляду кримінального провадження.
Колегія суддів враховує, що прокурором у цьому кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та прийнято рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий у порядку ст. 291 КПК України до суду, що свідчить про те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_10 набули статусу обвинуваченого, тобто, у даному кримінальному провадженні, на переконання сторони обвинувачення, наявні обставини, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ці особи, можливо, вчинили певний злочин.
Зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного перегляду судового рішення даної категорії справ, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку обґрунтованості або необґрунтованості висунутого обвинувачення, доведеності або недоведеності винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих кожному з них кримінальних правопорушень, правильності кваліфікації, допустимості та належності наявних у справі доказів, які не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції під час перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження обвинуваченим строків тримання під вартою. Не вправі давати таку оцінку доказам на даній стадії судового розгляду і суд першої інстанції, оскільки оцінка доказам може бути надана в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті, а, відтак, доводи сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження винуватості обвинувачених, фальсифікації кримінального провадження, на переконання колегії суддів, на даному етапі судового розгляду є безпідставними.
За змістом оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження кожному з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказав про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави суду вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому судового розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Колегія суддів враховує, що, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З наявних матеріалів встановлено, що обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_10 раніше не судимі. На даний час обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років.
При цьому колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що у даному випадку обвинуваченим не може бути призначено покарання більше, ніж 10 років, оскільки такі доводи суперечать правовому висновку, викладеному у постанові Об'єднаної палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 2 грудня 2019 року у справі № 664/425/16-к (провадження № 5790кмо18).
Колегія суддів вважає, що серйозність покарання, яке загрожує кожному з обвинувачених у разі доведення винуватості у вчиненні інкримінованого кожному з них кримінального правопорушення, саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (п.80), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів. Суд визнає, що, з огляду на серйозність обвинувачень, висунутих проти заявника, органи влади мали підстави вважати, що існування такого ризику було встановлене із самого початку.
Таким чином, з огляду на тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченим у разі доведення винуватості кожного у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з урахуванням того, що ОСОБА_10 є громадянином іншої держави, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що кожний з обвинувачених має можливість переховуватися від суду, що є ризиком у контексті кримінального провадження.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність ризику впливу на потерпілого та свідків, які ще не допитані у судовому засіданні, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі, та не спростовано стороною захисту, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілого, свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків, та дослідження їх судом. З переходом на стадію судового провадження, на переконання колегії суддів, ризик незаконного впливу лише актуалізується, оскільки у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченим стає відомо про всіх осіб, які допитувалися у даному кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань.
З урахуванням стадії судового розгляду та висунутого обвинувачення, колегія суддів вважає, що на даному етапі суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ризик впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні не зменшився, чим спростовуються доводи апеляційних скарг захисників в цій частині.
Наявні на даний час відомості щодо особи кожного з обвинувачених, а саме,
- наявність в обвинуваченого ОСОБА_7 ускладнень медичного характеру, про що вказав захисник в апеляційній скарзі, тісних родинних зв'язків, те, що він є єдиним, хто може утримувати свою родину, на піклуванні обвинуваченого залишилась мати - ОСОБА_14 , 1941 року народження, те, що обвинувачений не працює, що він від органів слідства та суду не переховувався, не притягувався раніше до кримінальної відповідальності;
- те, що ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності не притягувався, має місце проживання в Києві, проте, не має міцних сталих зв'язків в Україні, близьких родичів та утриманців, постійного місця роботи,
не спростовують встановлених ризиків. Окремо колегія суддів звертає увагу, що будь-яких документів медичного характеру, які б свідчили про неможливість за станом здоров'я утримання обвинувачених в умовах СІЗО, наявні матеріали не містять і стороною захисту не надано.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до кожного обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки або домашнього арешту, з урахуванням стадії судового розгляду, не зможе запобігти існуючим ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків.
Також колегія суддів, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, обставин висунутого обвинувачення, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незастосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді застави.
Приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які на даний час продовжують існувати, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , колегія суддів доходить висновку, що встановлені обставини виключають об'єктивну можливість на даний час застосування до кожного обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, а відтак доводи апеляційних скарг у цій частині є необґрунтованими.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні таких ризиків, які дають підстави для продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, а інший, більш м'який запобіжний захід, не забезпечить запобіганню вказаних ризиків.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про незабезпечення обвинуваченого ОСОБА_10 за його клопотанням перекладачем, то наявні у розпорядженні апеляційного суду матеріали справи таких даних не містять, як і не заявлялось такого клопотання обвинуваченим та його захисником під час апеляційного розгляду.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги захисників до задоволення не підлягають.
Разом з тим, колегія суддів доходить висновку про зміну ухвали місцевого суду у порядку, передбаченого ст.. 404 КПК Українив частині визначення строку продовження запобіжного заходу та кінцевої дати такого строку.
Так оскаржуваною ухвалою строк запобіжного заходу кожному з обвинувачених продовжений на два місяці, тобто, до 9 червня 2023 року.
Проте, ч. 1 ст. 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
За таких обставин суд мав право продовжити строк запобіжного заходу кожному з обвинувачених на 60 днів, тобто, до 8 червня 2023 року включно.
З огляду на те, що така зміна не тягне за собою погіршення становища обвинувачених, оскаржувана ухвала підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
В порядку ст. 404 КПК України ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року змінити в частині визначення строку продовження запобіжного заходу та кінцевої дати, продовжити строку запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - кожному на 60 днів, тобто до 8 червня 2023 року включно.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
______________________ _______________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4