Провадження 33/824/1702/2023 Категорія: ч. 3 ст. 126 КУпАП
ЄУН: 754/1898/23 Суддя у І інстанції: Татаурова І.М.
1 травня 2023 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,
за участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 2 березня 2023 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород Полтавської обл., громадянина України, з вищою освітою, працює механіком ТОВ «Сервіс- Солюжинс», інструктором з водіння автошкола «Веста», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 7 лютого 2023 року об 11.32 год. керував автомобілем, марки «BMW 318i», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Чернігів по пр. Перемоги, 41, будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом, встановленим Олександрівським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 9 квітня 2019 року (ВП №45557265), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 3 КУпАП, тобто, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Апелянт обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про його обізнаність про застосування відносно нього відповідного обмеження.
Окрім того, як зазначає ОСОБА_1 , у резолютивній частині постанови вказано, що він скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не відповідає дійсності та є процесуальним порушенням.
Також апелянт наголошує, що досліджені в суді докази, не містять інформації щодо повідомлення його про їх існування.
Окремо апелянт наголошує, що згідно з законом тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом не може бути обмежене, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобі до існуванні.
Заслухавши доповідь судді,
- пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, який додатково пояснив, що його жодного разу до державного виконавця не викликали, що він тривалий час проживає в м. Києві, спілкується з донькою, допомагає їй, забезпечує, що донька більшою частиною проживає з його батьками, а не з матір'ю, що він не знав про наявність заборгованості та накладеного на нього обмеження;
- дослідивши наявні докази у справі та додаткові, направлені на запит апеляційного суду Олександрівським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого висновку.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дотримався наведений вимог закону.
Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, місцевий суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, які дослідженні у судовому засіданні, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №145510 від 7 лютого 2023 року (ас. 2);
- даними копії постанови Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 9 квітня 2019 року ( ВП № 45557265) про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2-1062 від 13 лютого 2007 року (ас. 3);
- даними DVD-R диску з відеозаписами із нагрудних камер №№473797, 470560 (ас. 6);
- даними рапорту від 7 лютого 2023 року (ас. 7).
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд, оскільки з наявної у справі сукупності доказів беззаперечно встановлено, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти у розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, починаючи з 28 липня 2006 року до повноліття дитини.
На підставі виконавчого листа № 2-1062 від 13 лютого 2007 року відкрито виконавче провадження.
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 аліментів, державним виконавцем винесені постанови про обмеження ОСОБА_1 певними правами, у т.ч. постановою від 9 квітня 2019 року - правом керування транспортними засобами.
При цьому, як з копії матеріалів виконавчого провадження, так і під час апеляційного розгляду встановлено, що 14 вересня 2021 року постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційна скарга на вказану постанову повернута особі, яка її подала.
Наведеними обставинами спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що йому було невідомо станом на 7 лютого 2023 року про накладене на нього обмеження керування транспортними засобами.
Окрім того, обізнаність ОСОБА_1 про встановлене щодо нього обмеження керування транспортними засобами підтверджується даними, зафіксованими на відеозаписах інспекторів поліції, переглянутих під час апеляційного розгляду, з яких вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що йому вже повернули посвідчення, що проблем з обмеженням права керування немає. На запитання інспектора патрульної служби, повідомив, що 10 разів вже по суду все пройшло, що скасували обмеження, однак, на запитання працівника поліції про рішення, яким скасоване таке обмеження, пояснити не міг, проте, зазначив, що рішення ще не набрало законної сили.
Також є непереконливими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що обмеження права керування позбавить його єдиного джерела існування, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 працює по трудовому договору з ТОВ «Сервіс Солюшнз» механіком з ремонту транспорту, а в автошколі ТОВ «Веста», окрім інструктора по водінню, ще на посаді викладача ПДР України (ас. 14-16).
Змістом тексту оскаржуваної постанови спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що у резолютивній частині постанови вказано, що він скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки у резолютивній частині оскаржуваної постанови зазначено про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
За встановлених обставин, підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття провадження щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, не встановлені, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, а, відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 2 березня 2023 року- без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва