справа №761/14493/22 Головуючий у 1 інстанції: Пономаренко Н.В.
провадження №22-ц/824/5809/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
02 травня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Кулікової С.В., Сушко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року до якої включено заперечення на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У липні 2022 року звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з ТОВ «Авентус Україна» на її користь збитки у вигляді витрат з правничої допомоги у розмірі 19 250 грн, моральну компенсацію у розмірі 30 000 грн та судові витрати по сплаті судового збору.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у березні 2021 року вона віддала у ремонт свій телефон, де була втрачена сім-карта з номером НОМЕР_1 . Поновити сім-карту позивачці відмовили, її було заблоковано.
Однак, в січні 2022 року сім-карта була активна, користуючись якою невідомі особи оформили на ім'я ОСОБА_1 кредити в різних фінансових установах.
Вказувала, що 04 лютого 2022 року вона замовила свою кредитну історію в УБКІ. З відомостей, які надало УБКІ, позивачці стало відомо що у період від 04.01.2022 року до 08.01.2022 року від її імені було зроблено 18 заявок на отримання он-лайн кредиту, та на її ім'я було відкрито 7 кредитів. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 стало відомо, що на її ім'я оформлено кредит в ТОВ «Авентус Україна» (договір №5341848) про надання споживчого кредиту на суму 3 500 гривень.
У позовній заяві зазначено, що за даним фактом 16.02.2022 року позивачка звернулася до Деснянського управління поліції ГУ НП м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке має ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
05 травня 2022 року на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 11.04.2022 року у справі №754/2703/22 (1-к/754/548/22) внесено відомості в ЄРДР №12022105030000460 за ч.1 ст.190 КК України за фактом шахрайства стосовно ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.05.2022 року.
16 травня 2022 року її було визнано потерпілою особою у кримінальному провадженні №12022105030000460 за фактом шахрайства стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.190 КК України.
Разом з тим, позивачка вважає, що представники ТОВ «Авентус Україна», в свою чергу, не встановили та не перевірили особистість позичальника, надали кредит іншій особі, що призвело до відповідних наслідків.
Зазначала, що у зв'язку з відсутністю у неї спеціальних знань в області права, вона була вимушена звернутися за професійною правничою допомогою до юридичної компанії, в касу якої нею було сплачено 19 250 гривень, які є її збитками, спричиненими з вини представників ТОВ «Авентус Україна».
Також вказувала, що такий розгляд її справи працівниками ТОВ «Авентус Україна» не тільки забирає багато її робочого часу, а й негативно впливає на стан здоров'я позивачки, самопочуття відповідно викликає занепокоєння її родини та близьких. Наслідки даної події призвели до проблематизації її життя, погіршили гармонійні адаптовані умови життєдіяльності. Виникає необхідність нераціональних витрат часу, залучення душевних зусиль на розв'язання даної проблеми. На тривалий період часу суттєво змінився спосіб життя, з'явилася необхідність адаптуватися до нових, дискомфортних умов існування. Були порушені актуальні життєві плани, тривалий період зникла можливість побудови та реалізації нових життєвих планів, нової продуктивної самореалізації. Неодноразові звернення ТОВ «Авентус Україна», свідоме та навмисне затягування процесу врегулювання, безвідповідальне ставлення до даної справи - все це перешкоджує можливості активної та повноцінної життєдіяльності, тобто завдає значних моральних страждань їй та її родині. Тому просила суд стягнути на її користь моральну компенсацію у розмірі 30 000 грн.
У зв'язку з чим, позивачка просила суд задовольнити її позов у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін по справі.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити. Також, до апеляційної скарги включені заперечення на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року про відкриття провадження у справі.
Щодо оскарження ухвали, позивачка зазначає, на вона була позбавлена права подати клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також, що цією ухвалою суду були обмежені її права в односторонньому порядку, але права відповідача були враховані в повному обсязі, що призвело до наслідків хибного рішення суду та вімову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування скарги на рішення вказує, що судом першої інстанції не було перевірено той факт, що інформація з УБКІ позивачки не була видалена, як це зазначав відповідач. Борг був закритий невідомо ким, але інформація залишилася в УБКІ або випадково, або зумисне. Це відкриває шлях для відповідача поновити в майбутньому цей договір.
Вказує, що довідка, яку ОСОБА_1 долучила до справи, а саме, з банку «Восток» не була взята судом до уваги, принаймні про це нічого не сказано в рішенні суду.
Жодного слова в рішенні суду не зазначено про клопотання позивачки.
Недодержання судом своєї ж ухвали, а саме: у відповідності до ч.4 ст.178 ЦПК України зобов'язати відповідача одночасно із надсиланням (наданням) відзиву суду надіслати (надати) копії такого відзиву та додані до нього документи позивачу, а також третій особі.
Зазначає, що документи були надіслані відповідачачем, але вона їх не отримала з вини відповідача, про що повідомляла суд, проте суд не взяв це до уваги, тому позивачка була змушена поспіхом ознайомлюватисся з відзовом відповідача в приміщенні суду. До того ж на момент обробки інформації за відзивом відповідача майже не було світла та інтернет зв'язку, що дуже вплинуло на можливість підготувати відповідь на відзив відповідача. Вказує, що в своєму запереченні на відзив відповідача від 02.11.2022 року ОСОБА_1 посилалася на статтю 32 Конституції України, а суд не взяв до уваги цей факт.
Вважає, що в своєму запереченні від 02.11.2022 року позивачка детально описувала, чому вважає, що були порушені її конституційні права.
Не взято до уваги факт того, що кошти були надіслані на банківську картку невідомої особи. На банківські картки ОСОБА_1 кошти не надходили, хоча відповідач намагався стверджувати, що на одну із її карток, відкритих шахраєм, були надіслані кошти. ?
Вказує, що суд не звернув увагу на самі докази відповідача, а саме: на довідку (підтверження) від «ПУМБ» Банка, яка не містить жодної вагомої інформації.
Також, суд не звернув увагу на те, що відсутня заява-анкета клієнта ТОВ «Авентус Україна», яку мав заповнювати клієнт, згідно слів відповідача.
Суд не звернув увагу і на те, що заява-анкета клієнта відсутня в доказах, а саме, в цьому формулярі клієнт мав заповнювати спеціальні поля та мав вказати номер банківської картки. Відповідач стверджував у своєму відзиві про те, що клієнт заповнював такий формуляр, але сам формуляр суду не надав.
Згідно вищесказаного вважає, що судом не були дотримані норми матеріального та процесуального права і тому просить апеляційний суд розглянути справу по суті.
У відзиві на апеляційну скаргу Бабенкова Н.А. - представник ТОВ «Авентус Україна» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін.
Зазначає, що у діях представника позивача вбачаються умисні дії щодо фінансового збагачення позивача за рахунок товариства, чим порушуються права відповідача, як кредитора, оскільки у позивача відсутні будь-які претензії до товариства у зв'язку з оперативним вирішенням питання по списанню кредитної заборгованості, а тому відсутні підстави длч задоволення апеляційних вимог.
Вказує, що позивачка жодним чином не постраждала від роботи працівників товариства, а також не надала жодних доказів на підтвердження погіршення стану її здоров'я, занепокоєності рідних, тощо, і тому вважають вимоги щодо стягнення моральної шкоди такими, що не підлягають задоволенню та не можуть бути взяті судом до уваги за безпідставністю та перебільшенням обставин справи.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було прийнято рішення про проведення списання заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. Про припинення кредитних правовідносин/списання кредитної заборгованості та видалення інформації з бюро кредитних історій Клієнту було повідомлено згідно листів Товариства від 07.06.2022 року та від 23.06.2022 року.
Крім того, вбачається, що позивачка має офіційне підтвердження з Українського бюро кредитних історій про відсутність кредитних правовідносин з відповідачем та закриття кредитного договору №5341848 від 07.01.2022 з боку Товариства ще 16.02.2022 року.
Також суд зазначав, що витрати, пов'язані із наданням правової допомоги (оплата правничих послуг) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак внаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Таким чином, суд вважав, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальних збитків в розмірі 19 250 грн у зв'язку з їх безпідставністю.
Щодо моральної шкоди, то суд зазначав, що в даному випадку відсутні обов'язкові елементи складу цивільного правопорушення - факт наявності незаконної дії чи бездіяльності відповідача відносно прав позивача, протиправність дій відповідача нічим не встановлена, а також відсутній причинно-наслідковий зв'язок між такими діяннями відповідача та заподіяною шкодою, що, як наслідок, вказує на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення моральної шкоду в розмірі 30 000 грн.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що 07.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та від імені ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №5341848 на суму 3 500 грн зі строком користування 21 день. Укладення Кредитного договору здійснювалось за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт Товариства або Мобільний додаток.
З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням кредитного договору відповідачем було проведено належну перевірку (ідентифікацію та верифікацію) клієнта: - так, ідентифікація та верифікація Клієнта була здійснена Товариством шляхом отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Клієнта.
Встановлено, що 07 січня 2022 року клієнт, здійснюючи реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача через веб-сайт відповідача, обрав свій банк - АТ «МЕГА Банк» для проходження ідентифікації за допомогою Системи BankID НБУ. Після чого клієнт здійснив авторизацію на стороні АТ «МЕГА Банк» та дозволив останньому передати відповідачу свої ідентифікаційні дані. Витяг, щодо отриманих Товариством даних від АТ «МЕГА Банк» через Систему BankID НБУ додається до відзиву.
Таким чином, при здійсненні ідентифікації та верифікації Клієнта відповідачем в повній мірі було дотримано всі вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ №107 від 28.07.2020 року, зокрема п.5 та пп.2 п.31 Додатку 2 вказаної постанови.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що укладення Кредитного договору здійснювалось з урахуванням вимог ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», якою передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, між Товариством та від імені Клієнта (як з'ясувалось після звернення Позивача), був укладений Кредитний договір на суму 3 500 грн. Кошти перераховувалися на карту № НОМЕР_2 , яку від імені Клієнта вказано при заповненні заявки на отримання кредиту, з використанням номеру телефону НОМЕР_3 .
Також судом встановлено, що 04 лютого 2022 року до відповідача звернулась ОСОБА_1 та повідомила, що від її імені у багатьох фінансових компаніях, використовуючи її персональні дані та номер телефону НОМЕР_3 було випущено незаконним шляхом банківські картки та укладено кредитні договори.
У відповідь на звернення Клієнта щодо вчинення шахрайських дій відносно ОСОБА_1 відділом економічної безпеки відповідача невідкладно та оперативно було проведено відповідні заходи та здійснено детальну перевірку зазначеної інформації. В ході перевірки/розслідування було з'ясовано, що кредитний договір було укладено від імені Клієнта невідомою особою, яка незаконно використовуючи персональні дані позивача випустила банківські картки на ім'я ОСОБА_1 , на одну з яких було переказано кредитні кошти. Крім того, за допомогою номеру телефону позивача НОМЕР_3 та випущеної шахрайським методом банківської картки на ім'я ОСОБА_1 перед укладенням кредитного договору невідомою особою від імені позивача належним чином/успішно було пройдено дистанційну ідентифікацію/верифікацію.
З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2022 року відповідачем було прийнято рішення згідно наказу про проведення списання заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. Про припинення кредитних правовідносин/списання кредитної заборгованості та видалення інформації з бюро кредитних історій Клієнту було повідомлено згідно листів Товариства від 07.06.2022 року та від 23.06.2022 року.
Крім того, вбачається, що станом на 21.05.2022 року позивачка вже мала офіційне підтвердження з Українського бюро кредитних історій про відсутність кредитних правовідносин з відповідачем та закриття кредитного договору №5341848 від 07.01.2022 року з боку Товариства ще 16.02.2022 року.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
За ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Так, згідно з ч.2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право було порушене (упущена вигода).
Також, статтею 1166 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Витрати, зокрема, пов'язані з оплатою правової допомоги є такими, що понесені позивачем у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
За ч.2, 3 ст.137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК розмір витрат на професійну правничу допомогу, передбачає, що він має бути співмірним зі:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, у разі недотримання вимог сгіівмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ. присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, витрати, пов'язані із наданням правової допомоги (оплата правничих послуг) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак внаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку та дійшов вірного висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальних збитків у розмірі 19 250 грн у зв'язку із їх безпідставністю.
Щодо моральної компенсації у розмірі 30 000 грн, то судом зазначено, що положеннями ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано жодного доказу порушення свого права, які б потягли стягнення моральної шкоди, а також, які саме моральні страждання понесла позивачка.
При цьому, судова практика виходить з положення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору» (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Таким чином, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
В даному випадку відсутній з обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення - факт наявності незаконної дії чи бездіяльності відповідача відносно прав позивача, протиправність дій відповідача нічим не встановлена, а також відсутній причинно-наслідковий зв'язок між такими діяннями відповідача та заподіяною шкодою, що як наслідок, вказує на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення моральної шкоду у розмірі 30 000 грн.
За ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене, та враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову
Щодо заперечень на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року про відкриття провадження у справі, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 26 липня 2022 року ОСОБА_1 здала на пошту позовну заяву, в якій просила стягнути з ТОВ «Авентус Україна» на її користь збитки у вигляді витрат з правничої допомоги у розмірі 19 250 грн, моральну компенсацію у розмірі 30 000 грн та судові витрати по сплаті судового збору. Клопотання щодо розгляду справи з викликом учасників судового процесу позивачка не заявляла.
Так, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилам позовного провадження в спрощеному порядку без виклику сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2022 року відповідач ТОВ «Авентус Україна» надіслав на поштову адресу ОСОБА_1 відзив на позовну заяву з додатками, що підтверджується описом, який долучено відповідачем (т. 1 а.с. 113).
Крім того, 28 жовтня 2022 року ОСОБА_1 ознайомлювалась з матеріалами справи, що підтверджується її заявою, а 10 листопада 2022 року подала заперечення на відзив відповідача (т.1, а.с.137, 138-183).
Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
За п. 1 ч.6 ст.19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з наведеного, апеляційним судом встановлено, що рішення у справі ухвалено 21 листопада 2022 року, справа перебувала у провадження суду від липня 2022 року, а тому ОСОБА_1 не була позбавлена можливості протягом всього часу подати клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження з викликом учасників судового процесу, а суд першої інстанції вірно вважав, що дана цивільна справа є малозначною та підлягала розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року, до якої включено заперечення на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року про відкриття провадження у справі, залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: