18 квітня 2023 року м. Київ
Справа № 357/5324/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/4491/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Цуранова А.Ю., 04 жовтня 2022 року у м. Біла Церква, повний текст рішення складений 14 жовтня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію негативного змісту, поширену ОСОБА_2 у заявах, адресованих Київському обласному штабу політичної сили «Слуга народу», Харківському Обласному штабу політичної партії «Слуга народу», політичному осередку політичної партії «Слуга народу» м. Ізюм та Ізюмській міській раді Харківської області, а саме інформацію такого змісту: 1.1. «моєму колишньому чоловікові та ОСОБА_1 було потрібно витягнути з мене усі кошти, які були у мене від продажу мого особистого нерухомого майна начебто для розвитку центрального базару в м. Ізюм під гаслом забезпечення майбутнього нашого сина, а насправді просто залишити мене без засобів до існування і забрати мого сина. Мій колишній чоловік змусив мене продати все нерухоме майно, а після того як забрав всі гроші ОСОБА_3 з його матір'ю з осені 2019 року розпочали цілеспрямовану компанію направлену на те, щоб забрати у мене маленького сина. Вони обіцяли посадити мене в в'язницю або запекти в психіатричну лікарню (свідки є)»; 1.2. «інтерес забрати мого сина і виховувати без моєї не тільки участі, а і присутності у житті дитини, є тільки у ОСОБА_1 , а вона на жаль, має не тільки достатні статки, а і адміністративний ресурс для того, щоб створити із документів уяву про «нікчемну» матір, якою мене нібито, вважають»; 1.3. «мій колишній чоловік разом із матір'ю ОСОБА_1 , яка всюди прикривається партією «ЗЕ» та депутатським мандатом, починає звертатися до правоохоронних органів, органів опіки»;
- зобов'язати ОСОБА_2 припинити поширювати недостовірну інформацію негативного змісту про ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 у 7-денний строк з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили спростувати поширену нею недостовірну інформацію негативного змісту про ОСОБА_1 , шляхом ідентичним способу розповсюдження, а саме направити письмові заяви на адреси Київського обласного штабу політичної сили «Слуга народу», Харківського обласного штабу політичної партії «Слуга народу», політичного осередку політичної партії «Слуга народу» м. Ізюм та Ізюмську міську раду Харківської області, в яких зазначити, що інформація зазначена у її попередніх заявах є недостовірною;
- стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в червні 2020 року їй стало відомо, що її колишня невістка ОСОБА_2 з жовтня 2019 року, після фактичного припинення шлюбних відносин з сином позивача, почала розповсюджувати щодо позивача недостовірну інформацію, яка завдає шкоди її честі, гідності та діловій репутації. Так, протягом останніх двох календарних років, ОСОБА_2 у заявах та листах, звертаючись до Київського обласного штабу політичної сили «Слуга народу», Харківського Обласного штабу політичної партії «Слуга народу» та штабу політичної партії «Слуга народу» м. Ізюм, які не уповноважені на вирішення сімейних спорів, стверджувала, що позивач, як депутат Ізюмської міської ради Харківської області має владні повноваження, які створюють для позивача можливість впливу на працівників МВС, слідчі органи поліції, прокуратури. Обґрунтовувала свої твердження тим, що кримінальні провадження, за якими здійснюється слідство відносно неї Білоцерківським відділом поліції Київської області та Печерським відділом поліції були відкриті за владним розпорядженням (вказівкою) позивача, та саме вона, нібито керує діями поліції. Розповсюдження такої недостовірної інформації створювало негативне сприйняття позивача, як людини та депутата Ізюмської міської ради Харківської області, шкодило її діловій репутації, саме через такі незаконні дії ОСОБА_2 виникла необхідність у спростуванні цієї, вже розповсюдженої та іншої недостовірної інформації, тому позивач звернулась до суду.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що негативна інформація про позивача, поширена сааме ОСОБА_2 , а номер телефону НОМЕР_1 належав позивачу в період з 01 серпня 2019 року по 01 жовтня 2019 року. Крім того, позивачем не було забезпечено номер телефону депутата Ізюської міської ради ОСОБА_4 , на який було відправлено спірний лист, відсутня дата отримання листа і т.д.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2022 року задоволено заяву адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.
Розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції ,враховуючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази подані представником відповідача, є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн, адже цей розмір доведений документально, обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, при цьому відсутні правові підстави для їх зменшення.
Не погодилась із рішенням суду ОСОБА_1 , нею подано апеляційну скаргу, в якій вона зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Зазначає, що оскаржуване рішення суду має великий вплив на ділову репутацію позивача з огляду на те, що відповідач зверталась до Київського обласного штабу політичної сили «Слуга народу», Харківського обласного штабу політичної партії «Слуга народу» та штабу політичної партії «Слуга народу» м. Ізюм, які не уповноважені на вирішення сімейних спорів, стверджуючи, що позивач має владні повноваження, які створюють для неї можливість впливу на працівників МВС Київської області, слідчі органи поліції. Розповсюдження такої інформації створює негативне сприйняття позивача, як людини, та депутата, шкодить її діловій репутації.
Стосовно того, що суд наголосив про недоведеність, що номер телефону в мережі ПрАТ «Київстар» належить, а також належав відповідачу, позивач зазначає про те, що подавала відповідне клопотання про витребування інформації щодо номеру абонента мобільного зв'язку, проте дане клопотання було відхилене.
Вказує, що суд, залишаючи позов без задоволення, виходив з того, що інформація, яку просить спростувати позивач, є недоведеною, однак суд не звернув увагу на залученого свідка, яка навела свої свідчення в листі, та попередні покази на подане позивачем клопотання про витребування доказів належності номера відповідачу, а лише обмежився посиланням на те, що подана роздруківка не була підписана позивачем.
Вважає, що суд неповно та неправильно встановив всі обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення не лише порушує прямі та чіткі вимоги щодо потреби вмотивованості будь-якого рішення суду, а ще й порушує права позивача відстояти свою честь, гідність та ділову репутацію. Варто врахувати, що на момент надіслання листа відповідач мала відверто неприязні стосунки з позивачем та могла умисно принижувати та обмовляти її.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення. Однак у вимогах апеляційної скарги позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відповідач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача - адвокат Гончарова Г.М. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про задоволення заявлених ними вимог.
Представник відповідача - адвокат Незвіський Д.Я. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, та сторонами визнаються обставини, що відповідач була дружиною сина позивача, який також є батьком її дитини ОСОБА_5 (т. 1 а.с.6-7).
Позивач ОСОБА_1 працює в ТОВ «Центральний ринок міста Ізюм» на посаді директора та отримує заробітну плату (т.1 а.с.8-11).
Відповідно до характеристики з місця роботи ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Центральний ринок міста Ізюм», вона з 1974 року працює в системі споживчої кооперації, а на даному підприємстві працює з серпня 1990 року по теперішній час. ОСОБА_1 має вищу освіту, є розумним та компетентним керівником, за період роботи змогла сформувати надійний колектив, є вимогливою до себе та до підлеглих, не терпить порушень трудової дисципліни, легка у спілкуванні, завжди готова поділитися своєю життєвою мудрістю, працелюбна, щира, наполеглива, має тонке почуття гумору, не рахується з особистим часом, постійно підвищує свій професійний рівень, є депутатом Ізюмської міської ради VI-VII скликань та заступником голови постійно діючої комісії Ізюмської міської ради VII скликання з питань планування бюджету та фінансів, має багато високих і заслужених нагород, серед яких: лауреат Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна» в номінації «Сучасне вирішення торгівельної інфраструктури», лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідери року» та багато інших. Виховала гідного сина, який став її помічником та має онука, якого виховує в дусі набутого багатого досвіду (т. 1 а.с.12-13).
В матеріалах справи також міститься характеристика ОСОБА_1 з місця роботи з послужним списком позивача. Вказано також, що своєю активною позицією позивач заслужила довіру і повагу не тільки робітників підприємства, а й мешканців міста та місцевої влади, тому стала депутатом Ізюмської міської ради: 6 скликання 2010-2015 років,7 скликання 2015-2020 років та 8 скликання 2020-2025 років. Завжди з турботою відносилась до свого виборчого округу. За роки депутатства допомагала багатьом людям. Особливо шанує людей похилого віку, ветеранів ВВВ, тому завжди допомагає місцевій організації ветеранів війни. Дуже любить дітей і завжди знайде з ними спільну мову. Вже протягом багатьох років шефствує над гімназією № 3 м. Ізюм (т. 1 а.с.14-15).
За даними характеристики на депутата Ізюмської міської ради 8 скликання позивач ОСОБА_1 обиралася депутатом трьох скликань, тож має чималий досвід депутатської роботи, у своїй роботі керується Конституцією України, Законами України і, що не менш важливо, людською взаємоповагою. 2010 рік - член постійної комісії Ізюмської міської ради 6 скликання з питань економічної політики та інвестицій; 2015 рік - заступник голови постійної комісії Ізюмської міської ради 7 скликання з питань планування, бюджету та фінансів; 2020 рік - член постійної комісії Ізюмської міської ради 8 скликання з питань планування, бюджету та фінансів. Діяльність, як депутата Ізюмської міської ради, спрямована на захист інтересів членів громади міста, виконання їх доручень у межах повноважень. Приймає активну участь в житті громади. Послідовна, врівноважена, тактовна, доброзичлива, завжди готова прийти на допомогу, надійна, пунктуальна, серед колег користується повагою та авторитетом (т. 1 а.с.16).
Позивач станом на 21 листопада 2019 року до кримінальної відповідальності не притягувалась, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т.1 а.с.17). Також позивач не має ознак психічних захворювань та не має ознак наркологічних захворювань, що вбачається з копій довідок КНП «ЦМЛ Піщанської Богоматері» серії 10ААЄ № 817567 від 11.11.2020 року, серії 10ААЄ № 565722 від 11.11.2019 року, серії 12ЯЯУ № 896763 від 29.01.2021 року та серії 10ААЖ № 264164 від 29.01.2021 року (т. 1 а.с.18-21).
Відповідно до копії листа депутата Ізюмської міської ради ОСОБА_4 від 13 травня 2021 року адресованого адвокату Гончаровій Г.М., громадянка ОСОБА_2 до фракції ПП «Слуга народу» в Ізюмській міській раді письмово не зверталась ні з заявою, ні з листами. Але вказано, що депутату було направлено лист на телефон з її зверненням, який вона направила у Київський штаб «ЗЕ» та Харківський Обласний штаб «ЗЕ». Лист був роздрукований. На зборах фракції це питання обговорено та вирішено, що депутати не мають ні морального, ніякого другого права втручатись та вирішувати сімейно-правові спори, що виникли у депутата фракції ОСОБА_1 з громадянкою ОСОБА_2 . Вважає, що інформацію, яку розповсюджує ОСОБА_2 , є недостовірною. Вказано, що відповіді на лист надано не було, оскільки офіційно до фракції ПП «Слуга народу» в Ізюмській міській раді він не надходив.
Також у вказаному листі ОСОБА_4 додатково вказала, що знає ОСОБА_1 , як чесну, добропорядну, грамотну, виховану, тактовну людину, яка має навички ділового спілкування, дуже працьовита та є професіоналом своєї справи, має високу працездатність, до неї завжди можна прийти за порадою, відрізняється здатністю аналізувати факти та відповідальна за прийняті рішення (т. 1 а.с.23).
Матеріали справи містять також роздрукований лист від імені відповідача ОСОБА_6 (без підпису), адресований Київському обласному штабу політичної сили «Слуга народу», Харківському Обласному штабу політичної партії «Слуга народу» м. Ізюм, в якому міститься, зокрема, наступна інформація:
1.1. «моєму колишньому чоловікові та ОСОБА_1 було потрібно витягнути з мене усі кошти, які були у мене від продажу мого особистого нерухомого майна начебто для розвитку центрального базару в м. Ізюм під гаслом забезпечення майбутнього нашого сина, а насправді просто залишити мене без засобів до існування і забрати мого сина. Мій колишній чоловік змусив мене продати все нерухоме майно, а після того як забрав всі гроші ОСОБА_3 з його матір'ю з осені 2019 року розпочали цілеспрямовану компанію направлену на те, щоб забрати у мене маленького сина. Вони обіцяли посадити мене в в'язницю або запекти в психіатричну лікарню (свідки є)»;
1.2. «інтерес забрати мого сина і виховувати без моєї не тільки участі, а і присутності у житті дитини, є тільки у ОСОБА_1 , а вона на жаль, має не тільки достатні статки, а і адміністративний ресурс для того, щоб створити із документів уяву про «нікчемну» матір, якою мене нібито, вважають»;
1.3. «мій колишній чоловік разом із матір'ю ОСОБА_1 , яка всюди прикривається партією «ЗЕ» та депутатським мандатом, починає звертатися до правоохоронних органів, органів опіки» (т.1 а.с.24-27).
Позивач вказує, що цей лист був надісланий саме ОСОБА_2 з телефону НОМЕР_1 на телефон колеги позивача - депутата Ізюмської міської ради ОСОБА_4 , з негативною інформацією щодо ОСОБА_1 .
Конституцією України в ст. 3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.
У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок порушення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (ч.4 ст. 277 ЦК України).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч.6 ст. 277 ЦК України).
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.7 ст. 277 ЦК України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
У п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація, і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Аналогічна позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом ч. 3 ст.12, ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
В порядку ч.ч.2,4 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
За правилом ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Відповідно до ч.ч. 2 - 3 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 521/10766/18 вказав на те, що згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, кожному громадянину гарантовано право на судовий захист особистих немайнових прав, однак за умови доведення наявності порушеного права позивача відповідачем.
З наведених обставин справи вбачається, що позивач звертаючись до суду з позовом вказувала на порушення її права на захист честі, гідності ділової репутації внаслідок поширення відповідачем інформації у формі листа адресованого громадським об'єднанням.
Проте наданий стороною позивача лист від імені відповідача із зазначеням іншого прізвища ( ОСОБА_6 ) не містить підпису відповідача, також відсутні дані електронного ресурсу його відправника та отримувача. Дана копія листа також не завірена стороною позивача в порядку встановленому процесуальним законом, чітко не визначено де міститься оригінал.
З огляду на зазначене, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що надана позивачем паперова копія листа, не може підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в їх оригіналі, що нівелює їх доказову силу.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно відхилено її клопотання про витребування інформації щодо номеру абонента мобільного зв'язку в мережі ПрАТ «Київстар» колегія суддів вважає безпідставними.
Так з матеріалів справи вбачається, що стороною позивача було заявлено вказане клопотання після завершення підготовчого судового засідання. В обґрунтування клопотання сторона позивача вказувала, що лист, в якому міститься оспорювана інформація, надійшов на телефон ОСОБА_4 з телефону відповідача НОМЕР_1 (т.1 а.с.91-92,95-96).
Ухвалою суду першої інстанції це клопотання розглянуто по суті, відмовляючи в його задоволенні суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача не довела передбачених ст. 84 ЦПК України підстав, що інформація від оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», а саме: інформація щодо номера абонента мобільного зв'язку (споживача телекомунікаційних послуг) оператора стільникового зв'язку «Київстар»: НОМЕР_1 , щодо дати, часу і тривалості вхідних та вихідних телефонних з'єднань, SMS (короткі текстові повідомлення), за період часу з 01 серпня 2019 року по 01 жовтня 2021 року, має відношення до предмету спору, а також не обґрунтувала пропуск строку звернення з таким клопотанням та неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (т.1 а.с.135-138).
Апеляційний суд погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки в обґрунтування позову позивач вказувала, що лист був надісланий певним громадським об'єднанням, натомість у клопотанні мова йде про направлення його на телефон певної фізичної особи, даних про отримання цією особою листа саме із зазначеного номеру телефону із зазначенням конкретної дати матеріали справи не містять, відсутнє також і зазначення обставин неможливості подання цих даних. А отже з огляду на предмет і підстави позову, наявні в матеріалах справи інші докази, вимога позивача про витребовування даних про споживача телекомунікаційних послуг, дати, часу і тривалості вхідних та вихідних телефонних з'єднань, SMS, за період часу, що становить два місяці, не можна визнати обґрунтованою.
Апеляційний суд наголошує на тому, що у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає без наявності на те відповідних правових підстав.
Слід також зазначити, що вбачається і порушення позивачем строків звернення з таким клопотанням, на що також звертав увагу суд першої інстанції. При цьому сторона позивача не обґрунтувала неможливість подання такого клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув увагу на залученого свідка, яка навела свої свідчення в листі, апеляційний суд виходить з того, що в ході розгляду справи судом першої інстанції жодна особа в якості свідка допитана не була. З матеріалів справи вбачається, що стороною позивач було заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_4 . В судовому засідання ухвалою суду першої інстанції, занесеною до протоколу від 31 січня 2022 року, клопотання було задоволено (т.1 а.с.127,131). В судовому засіданні 03 жовтня 2022 року представник позивача вказала на неможливість явки свідка в судове засіданні, і не заперечувала щодо розгляду справи по суті. А отже враховуючи, що судом першої інстанції не був допитаний свідок, суд не може прийняти до уваги лише та обставину, що позивач про нього заявляв.
Матеріали справи містять копію листа депутата Ізюмської міської ради Бахтіної Еллади Армаїсівни від 13 травня 2021 року адресованого адвокату Гончаровій Г.М., в якому вказується, що депутату було направлено на телефон лист. Разом з цим повідомляється, що відповідач до фракції ПП «Слуга народу» в Ізюмській міській раді письмово не зверталась ні з заявою, ні з листами, відповідно і офіційні відповіді їй не надавались.
Таким чином, вказаний лист не підтверджує обставини, що саме відповідач, звертаючись до певних громадських об'єднань, у заявах та листах поширювала інформацію, що порочить честь гідність і ділову репутацію позивача.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, вказані позовні вимоги є необґрунтованими, а тому слід погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення їх без задоволення.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції, відсутні і підстави для компенсації позивачеві понесених нею витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: В.А.Нежура
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 15 травня 2023 року.
.