12 травня 2023 року Справа № 160/3529/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.02.2023 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, враховуючи заяву від 31.03.2023 року, просить визнати незаконною бездіяльність Генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради ОСОБА_2 в частині ненадання доступу до публічної інформації ОСОБА_1 згідно з запитом від 10.01.2023 року та у відмові надання наказу КЗ «ОК ЦМСЄ» ДОР № 1 від 04.01.2022 року; зобов'язати Генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 наказ КЗ «ОК ЦМСЄ'ДОР № 1 від 04.01.2022 року впродовж п'яти робочих днів після рішення суду; стягнути з Генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним 04.01.2023 року до Генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради» ОСОБА_2 було подано скаргу з приводу порядку проходження ним МСЄК. 09.01.2023 року позивач отримав відповідь № 09/3, в якій генеральний директор Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради» ОСОБА_2 посилається на наказ «ЦМСЄ» ДОР №1 від 04.01.2022 року.10.01.2023 року позивач повторно звернувся до генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради» Вишневского Віктора Олександровича з запитом на доступ до публічної інформації, в якому просив надати наказ КЗ «ОК ЦМСЄ» ДОР №1 від 04.01.22 року. Після спливу строків, наданих законом на реагування на звернення громадян і на запит на доступ до публічної інформації, позивачу не було направлено ані офіційної відповіді з обґрунтуванням у відмові на доступ до публічної інформації, ані наказу КЗ «ОК ЦМСЄ» ДОР N№1 від 04.01.2022 року. Вважаючи, що генеральний директор Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради» ОСОБА_2 допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду його інформаційного запиту, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів надіслання копії позовної заяви з додатками Комунальному некомерційному підприємству «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради.
В зазначені строки позивачем були усунуті недоліки позовної заяви та надані до суду докази надсилання копії позовної заяви з додатками Комунальному некомерційному підприємству «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
20.03.2023 року Комунальним некомерційним підприємством «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради надано до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на те, що Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради не являється суб'єктом владних повноважень. Генеральний директор також не являється суб'єктом владних повноважень, а є лише керівником цього підприємства, на підставі контракту з Новомосковською міською радою, в особі Новомосковського міського голови. Відповідач не являється розпорядником інформації щодо наказу № 1 від 04.01.2022 року КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР», і не володіє копією вищезазначеного наказу, тому не може надати його копію позивачу. Всю публічну інформацію, розпорядником якої є Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради відповідачем було надано позивачу. В письмовій відповіді позивачу від 16.01.2023 року було вказано контактні дані розпорядника інформації про наказ №1 від 04.01.2022 року. Питання в скарзі позивача від 10.01.2023 року щодо обґрунтування причини чому документи на МСЕК готував невропатолог а не кардіолог, входять до компетенції відповідача, тому він і не скористався вимогами статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та не переслав скаргу за належністю до КЗ «Обласний клінічний цент медико-соціальної експертизи» ДОР», яка являється розпорядником запитуваної позивачем інформації - внутрішнього наказу №1 від 04.01.2022 року. В задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
31.03.2023 року позивачем було надано заяву в якій він висловив незгоду з доводами відповідача, наведеними в поданому до суду відзиві, та збільшив розмір позовних вимог, окрім заявлених в позовній заяві, попросивши стягнути з генерального директора відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.01.2023 року є особою з інвалідністю другої групи безстроково за загальним захворюванням по зору.
Відповідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №792919 від 08.02.2023 року позивачу встановлено першу Б групу інвалідності з 06.01.2023 року безстроково за загальним захворюванням по зору.
05.01.2023 року позивачем було направлено скаргу вх.№04\01 на адресу Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня».
09.01.2023 року відповідачем було надано відповідь на скаргу №09/03, в якій було повідомлено, що позивач звернувся до ЛКК лікарні для оформлення документів на встановлення групи інвалідності. Враховуючи його кардіологічний діагноз та працездатний вік (до 60 років), документи на МСЕК були скеровані в м. Дніпро на міжрайонну кардіологічну медико-соціальну експертну комісію №2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (згідно наказу КЗ «ОК ЦМСЕ» ДОР» №1 від 04.01.2022 року).
10.01.2023 року ОСОБА_1 засобами електронної пошти на ім'я ОСОБА_2 направив лист, в якому звертався до генерального директора ОСОБА_2 та просив надати копію усього тексту наказу КЗ «ОК ЦМСЕ» ДОР № 1 від 04.01.2022 року. Також в листі було поставлено питання обґрунтування причини, чому документи МСЄК готував невролог, в той час як позивач має кардіологічний діагноз.
16.01.2023 року за № 16/10 Комунальне некомерційне підприємство «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради» надало відповідь на скаргу вх. 22/46 від 10.01.2023 року на ім'я ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 , е:mail: ІНФОРМАЦІЯ_2
У відповіді зазначено, що враховуючи його неврологічний та кардіологічний діагнози та працездатний вік (до 60 років), документи на МСЄК були скеровані в м. Дніпро на міжрайонну кардіологічну медико-соціальну експертну комісію № 2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (згідно Наказу КЗ «(Ж ЦМСЕ'ДОР» № 1 від 04.01.2022 року). За роз'ясненнями про причину направлення його на міжрайонну кардіологічну медико-соціальну експертну комісію № 2 м. Дніпра позивачу потрібно звернутися до головного лікаря Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», який розташований в м. Дніпрі на площі Соборній, 14 (колишня Жовтнева), т. (0562) 46-33-45, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3
Не погоджуючись з бездіяльністю генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради» ОСОБА_2 щодо ненадання доступу до публічної інформації згідно з запитом від 10.01.2023 року та у відмові надання наказу КЗ «ОК ЦМСЄ» ДОР № 1 від 04.01.2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд враховує наступне.
Так, правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про звернення громадян».
Згідно зі статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статей 5 та 7 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Право на інформацію охороняється законом.
Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати право особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 року.
За змістом статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Положеннями статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Частина перша статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради (частина 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» врегульовано, що якщо розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Відповідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по Комунальному некомерційному підприємству «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради», її органом управління є Новомосковська міська рада, а ОСОБА_2 являється генеральним директором, з 04.01.2022 року - керівником.
Згідно пункту 3.2 Статуту Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради предметом діяльності підприємства, серед іншого, є прийом та розгляд власних звернень громадян в межах компетенції підприємства.
Відповідно до пунктів 7.2 та 7.5.26. Статуту Комунального некомерційного підприємства „Новомосковська центральна міська лікарня" Новомосковської міської ради», поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємства - генеральний директор, який призначається на посаду, за результатами проведеного конкурсу та звільняється з посади засновником (власником), в особі Новомосковського міського голови, відповідно до діючого законодавства. Строк найму, права, обов'язки і відповідальність генерального директора, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом який укладає, розриває засновник (власник), в особі Новомосковського міського голови. Генеральний директор, директор з медичної частини, його заступники та керівники структурних підрозділів є офіційними представниками підприємства, в межах своїх повноважень, представляють інтереси підприємства у державних органах, установах та організаціях, а також у взаємовідносинах з українськими та іноземними організаціями та фізичними особами.
Враховуючи зазначене та з огляду на приписи частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Комунальне некомерційне підприємство «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради» є розпорядником інформації, пов'язаної з виконанням нею своїх обов'язків.
В свою чергу, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулюються Законом України «Про звернення громадян».
Частиною 1 статті 1 цього Закону встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно частин 1 та 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, де заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено порядок подання звернень та їх форма.
Так, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно частини 1 та 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно вимог статті 15 цього Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства суд зазначає, що особа має право звернутися з інформаційним запитом до розпорядника публічної інформації у разі бажання отримати нею саме публічну інформацію, якою відповідно до положень статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» являється відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
В свою чергу, у випадку необхідності у отриманні інформації, яка є відмінною від публічної, особа має право звернутися з заявами, або клопотаннями із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів, або з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
В даному випадку, позивач у зверненні просив надати копію усього тексту наказу КЗ «ОК ЦМСЕ» ДОР № 1 від 04.01.2022 року та поставив питання обґрунтування причини, чому документи МСЄК готував невролог, в той час як позивач має кардіологічний діагноз.
Отже, звернення позивача містило вимогу про надання публічної інформації, а саме наказу Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» №1 від 04.01.2022 року та отримання інформації яка стосується його особисто, а саме обґрунтування причини, чому документи МСЄК готував невролог, в той час як позивач має кардіологічний діагноз.
16.01.2023 року за № 16/10 Комунальне некомерційне підприємство «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради» надало відповідь на скаргу вх. 22/46 від 10.01.2023 року на ім'я ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 , е:mail: ІНФОРМАЦІЯ_2
У відповіді зазначено, що враховуючи його неврологічний та кардіологічний діагнози та працездатний вік (до 60 років), документи на МСЄК були скеровані в м. Дніпро на міжрайонну кардіологічну медико-соціальну експертну комісію № 2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (згідно Наказу КЗ «(Ж ЦМСЕ'ДОР» № 1 від 04.01.2022 року). За роз'ясненнями про причину направлення його на міжрайонну кардіологічну медико-соціальну експертну комісію № 2 м. Дніпра позивачу потрібно звернутися до головного лікаря Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», який розташований в м. Дніпрі на площі Соборній, 14 (колишня Жовтнева), т. (0562) 46-33-45, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4.
При цьому, відповідачем не було надано доказів направлення позивачу поштовими засовами зв'язку, або за допомогою електронних засобів зв'язку, які зазначені у відповіді відповідача від 16.01.2023 року, такої відповіді на звернення від 10.01.2023 року. Не було надано жодного доказу сповіщення позивача іншими засобами зв'язку про результати розгляду його звернення від 10.01.2023 року.
Окрім того, у відповіді відповідача від 16.01.2023 року зазначено адресу позивача АДРЕСА_2 , яка не є адресою позивача.
Оскільки відповідачем не було надано доказів направлення та будь-якими засобами повідомлення позивача про розгляд його звернення від 10.01.2023 року, суд робить висновок про неповідомлення позивача про розгляд його звернення.
В свою чергу, з відповіді на звернення позивача від 16.01.2023 року №16/10 вбачається, що відповідачем було повідомлено що враховуючи його неврологічний та кардіологічний діагнози та працездатний вік (до 60 років), документи на МСЄК були скеровані в м. Дніпро на міжрайонну кардіологічну медико-соціальну експертну комісію № 2 (згідно Наказу КЗ «(Ж ЦМСЕ'ДОР» № 1 від 04.01.2022 року), а за роз'ясненнями про причину направлення його на міжрайонну кардіологічну медико-соціальну експертну комісію № 2 м. Дніпра позивачу потрібно звернутися до головного лікаря Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради».
В даному випадку, відповідачем на чітку вимогу про надання наказу №1 від 04.01.2022 року не було надано жодної відповіді.
Як встановлено судом, наказ №1 від 04.01.2023 року, про надання якого просив позивач, прийнято Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради».
З аналізу наведених вище вимог закону слідує висновок, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Отже, відповідач, на виконання вимог частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» якою передбачено, що якщо розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, зобов'язаний був направити запит позивача саме до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», оскільки саме Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» є розпорядником публічної інформації, створеної ним, наказ №1 від 04.01.2023 року.
Що стосується другої частини звернення позивача щодо причин чому документи МСЄК готував невролог, в той час як позивач має кардіологічний діагноз, відповідачем у відповіді від 16.01.2023 року зазначено, що за роз'ясненнями про причину направлення його на міжрайонну кардіологічну медико-соціальну експертну комісію № 2 м. Дніпра позивачу потрібно звернутися до головного лікаря Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», що спростовує твердження відповідача, надані у відзиві, що ця частина звернення стосується повноважень відповідача і саме тому не було застосовано статтю 7 Закону України «Про звернення громадян» і не передано заяву до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради».
Враховуючи встановлені обставини справи та зазначене, суд приходить до висновку, що друге питання, порушене позивачем у зверненні, також мало бути розглянуте Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» та підлягало перенаправленню відповідачем, відповідно вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян».
Наведені обставини свідчать про неналежний розгляд звернення позивача та порушення відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, звертаючись до суду з даною позовною заявою позивачем було заявлено позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльність Генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради ОСОБА_2 в частині ненадання доступу до публічної інформації ОСОБА_1 згідно з запитом від 10.01.2023 року та у відмові надання наказу КЗ «ОК ЦМСЄ» ДОР № 1 від 04.01.2022 року, оскільки ним не було отримано жодної відповіді на своє звернення від 10.01.2023 року.
В свою чергу, судом було встановлено, що відповідь на звернення відповідачем була надана, але не була направлена позивачу жодними засобами, у зв'язку з чим останній не був обізнаний про результати розгляду його звернення.
Враховуючи встановлені судом обставини, які вказують на порушення відповідачем порядку розгляду звернення позивача суд, враховуючи вимоги статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що ефективним способом захисту прав позивача буде визнати протиправними дії щодо неналежного розгляду звернення позивача від 10.01.2023 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача від 10.01.2023 року, враховуючи висновки суду, наведені в даному рішенні.
При цьому, вимога позивача зобов'язати Генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 наказ КЗ «ОК ЦМСЄ'ДОР № 1 від 04.01.2022 року впродовж п'яти робочих днів після рішення суду, не підлягає задоволенню, оскільки, як було встановлено судом, наказ №1 від 04.01.2023 року, про надання якого просив позивач, прийнято Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», який і є розпорядником публічної інформації щодо такого наказу.
Надання копії документу, в даному випадку наказу №1 від 04.01.2023 року, прийнятого Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», який є у розпорядженні та користуванні іншої особи, яка не є розпорядником саме цієї публічної інформації, хоча і має в розпорядженні копію такого документу, не передбачено чинним законодавством, зокрема Законом України «Про доступ до публічної інформації», а наданню відповідно цього закону підлягає інформація, а не документ.
Також, суд зазначає, що підлягають задоволенню вимоги саме до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради, оскільки воно є відповідно чинного законодавства і розпорядником публічної інформації і суб'єктом звернення. Зокрема, виконання судового рішення має бути здійснене саме юридичною особою, оскільки у випадку зобов'язання вчинити певні дії керівника, враховуючи можливу зміну даної особи, за сплином дії укладеного контракту, або з інших обставин, зробить виконання судового рішення неможливим, або може ускладнити його виконання.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн., суд зазначає наступне.
Так, позивач вказує, що дії відповідача та необхідність писати відповідь на відзив були причиною його фізичного та морального страждання, так як замість того щоб займатися своїм здоров'ям та реабілітацією він був змушений писати відповідь на відзив.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приписами статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.03.2023 у справі №280/1530/20 у подібних правовідносинах, зазначено, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку згідно із загальними підходами до відшкодування моральної шкоди, що відповідатиме правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17.
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів, а суд не встановив, що негативні емоції позивача досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою. Відповідних доказів позивач не надав.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25.04.2019 в справі №818/1429/17, від 27.06.2019 в справі №825/1030/17, від 12.11.2019 в справі №818/1393/17, від 18.11.2019 в справі №820/5044/18, від 28.11.2019 в справі №826/27549/15, від 28.02.2020 в справі №804/2593/17, від 18.06.2020 в справі №339/183/16-а, від 02.09.2020 в справі №1340/4056/18, від 24.09.2020 в справі №1.380.2019.001368, від 18.02.2021 в справі №420/7423/19 та від 25.03.2021 в справі №520/4577/19, указував на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Відтак, оскільки позивачем не доведено і не надано відповідних доказів заподіяння йому моральної шкоди, а також не наведено належних мотивувань, з яких він виходив при визначенні розміру цієї шкоди, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд ураховує, що позивач звільнений від його сплати, а відтак відсутні підстави про присудження такого на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради (51200, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 40, ЄДРПОУ 01987273) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Комунального некомерційного підприємства «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.01.2023 року.
Зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство «Новомосковська центральна міська лікарня» Новомосковської міської ради повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 10.01.2023 року, враховуючи висновки суду, наведені в даному рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська