Україна
Справа №2-991/2010р.
29 липня 2010 року Первомайський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Русанової Т.Т.,
при секретарі Зюкіній Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську про перерахунок надбавки як інваліду війни, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що він - пенсіонер за інвалідністю, має статус інваліда війни 3-ї групи та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» ( в редакції законів з 01.01.1996 року) - його пенсія повинна була підвищуватися на 200% мінімальної пенсії за віком за час знаходження на 3-й групі інвалідності.
Згідно до Закону України від 23 грудня 2004 року за N 2291-ІУр., яким були внесені зміни у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цей Закон набирав чинності з дня його опублікування у газеті «Урядовий кур'єр» № 4 від 12.01.2005 року.
Таким чином, з 12.01.2005 року він повинен був отримувати надбавку до пенсії як інвалід війни виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір повинен був відповідати розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак надбавку як інваліду війни він отримував в значно нижчому розмірі.
Так станом на 12.01.2005 року він отримував 33,24 грн., у той час, коли розмір прожиткового мінімуму на 12.01.2005 року складав 332,00 грн. ( Закон України «Про Державний бюджет на 2005 рік» від 23.12.2004 року № 2285-ІУ), та 200% від 332,00 грн. дорівнює 664 грн., які він і повинен був отримувати.
Розмір прожиткового мінімуму надалі збільшувався та став складати з 01.01.2006р. - 350,00 грн., з 01.04.2006 р. - 359,00 грн., з 01.10.2006р.- 366,00 грн., з 01.01.2007р. - 380,00 грн., з 01.04.2007 р. - 410,06 грн., з 01.10.2007р.- 415,11 грн., з 01.01.2008 року - 470 грн., з 01.04.2008 року - 481 грн., з 01.07.2008 року - 482 грн., з 01.10.2008 року - 498, 00 грн., з 01.11.2009 року - 573,00 грн., з 01.01.2010 року - 695,00 грн., з 01.04.2010 року - 706 грн. Однак це не приймалося до уваги відповідачем.
У зв'язку зі змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців й осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ» та Закону «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» з 01.01.2006 року розмір надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи став складати 30% прожиткового мінімуму, інваліду війни 2-ї групи - 40% прожиткового мінімуму, інваліду війни 1-ї групи - 50% прожиткового мінімуму .
Однак у відповідності до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому нарахування надбавки до пенсії інваліду війни 3-ї групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, інваліду війни 2-ї групи - 350 % прожиткового мінімуму та інваліду війни 1-ї групи - 400% прожиткового мінімуму повинно було провадитися і після 01.01.2006 р
Однак цього не сталося, а тому він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області з проханням перерахувати надбавку до пенсії як інваліду війни (заява від 12.03.2010 р.), на що отримав відповідь відповідача за № 60/Д-11 від 22.03.2010 р. про відмову.
У Конституції України (254к/9б-ВР) Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).
Пенсія є єдиним джерелом його існування. Таким чином він вважаю, що рішення про відмову йому у перерахунку надбавки до пенсії як інваліду війни, яке було прийнято Управлінням Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області, суперечить нормам Конституції та законам України, є неправомірним і таким, що порушує його права. Тому він змушений звернутися до суду.
Крім того вважає за можливим застосувати:
1) ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком;
2) ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІУ, згідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком;
3) статтю 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області провести перерахунок та сплату пенсії йому, з 12.01.2005 р. з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, в позовній заяві просить розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач надав письмові заперечення проти позову. Позов не визнає, посилаючись на те, що в управлінні ПФУ в місті Первомайську знаходиться на обліку ОСОБА_1, як одержувач пенсії по інвалідності 3 групи, від захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, який просить зобов'язати УПФУ зробити перерахунок надбавки до пенсії у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком з 12.01.2005р. на підставі Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту".
Згідно зі ст. 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту"( № 3551-XII від 22.10.93 ) до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 13 Закону ( в редакції Закону № 488/95 від 22.12.95 ) інвалідам війни
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком. Вказана норма Закону діяла до 01.01.2006 р.
Але, згідно Закону України „Про внесення змін до ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" ( № 2939-1V 05.10.2005р. ) частину четверту статті 13 викладено в такій редакції: "Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність". Цей Закон набрав чинності з 01 січня 2006 року. Ці зміни не були визнані неконституційними.
Статтею 17 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з веденням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( № 2291 -IV від 23.12.2004 ) було внесено зміни в частині 1 ст. 28 Закону (№ 1058-1V від 09.07.2003 р.). Виходячи з цього, з 12.01.2005 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
При цьому мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, яке закріплене пунктом 3 ст. 28. Тобто, визначений таким чином мінімальний розмір пенсії за віком ( у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратній працездатність) не може застосовуватися до інших законодавчих актів, в яких будь-які норми визначаються залежно від мінімального розміру пенсії за віком. Це означає, що конкретний розмір надбавки до пенсії, яка виплачуються за рахунок коштів державного бюджету, визначається КМУ, оскільки, за правилами ст. 11 Закону України „Про пенсійне забезпечення», саме до відома Уряду належать питання, пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій передбачених пенсійним законодавством.
Крім того, вважаємо, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Посилання позивача на ч. 2 ст. 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено виплата пенсій за минулий час не заслуговує на увагу по наступних підставах.
Згідно ст. 9 цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду призначаються такі пенсійна виплати:
1. пенсія за віком;
2. пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання;
3. пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Також, за рахунок коштів Пенсійного фонду надається допомога на поховання.
Але даним законом не передбачена виплата надбавки до пенсії на підставі Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" за рахунок коштів Пенсійного фонду, тому і застосувати ст. 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не правомірно. Пунктом 2 ст. 73 Закону передбачено, що забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того ст.46 Закону передбачає повернення нарахованих сум пенсій та не отриманих з вини органу. В даному випадку розмір підвищення інваліда війни 3 групи з 12.01.2005 року не було нараховано в розмірі 664 грн.
Відповідно до частини першої та другої ст. 23 Бюджетного кодексу будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно з пунктом 5 ст. 51 Бюджетного кодексу, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Статтею 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з веденням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Отже, виплата надбавки до пенсії потребує фінансування з Державного бюджету і ніяким образом за рахунок коштів Пенсійного фонду.
Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та розглянути справу буз участі представника УПФУ в м. Первомайську.
Дослідивши надані докази, письмові заперечення, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В суді встановлено:
ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІІ групи, має статус ветерана війни, право на отримання державної та додаткової пенсій на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ та статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. /с.3/
12 березня 2010 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням підвищення на 200% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2000 р. на підставі Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на що отримав відмову.
Частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( в редакції, яка діяла до 01 січня 2006 року) передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 3 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-ІV від 05 жовтня 2005 року частина 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладена у такій редакції: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність», дане положення закону набрало чинності з 01 січня 2006 року.
Вихідним критерієм обрахунку підвищення до пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Фактично виплати позивачеві, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснені в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” від 03.01.2002 № 1.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Але позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з тим, що законодавче регулювання виплати підвищення до пенсії за зазначений у позові період зазнавало змін.
Так, частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, набрала чинності лише 12 січня 2005 року. А вже починаючи з 01 січня 2006 року позивач має право на підвищення до пенсії у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір, якого встановлений Законами України «Про Державний бюджет» на відповідний рік в зв'язку з внесенням у закон зазначених вище змін.
Таким чином, суд першої дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання підвищення пенсії, як інваліду війни 3-ої групи, виходячи із 200% розміру мінімальної пенсії за віком, за період з 12.01.2005 року по 31.12.2005 року.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 пропустив встановлений ст. 257 ЦПК України загальний трирічний строк позовної давності визнаються судом неправомірними, оскільки між позивачем та відповідачем склалися не цивільно-правові стосунки, а та обставина, що справа розглядається в порядку ЦПК України, не дає підстав для посилання на норми ЦК України. До правовідносин, що склалися , суд вважає за можливе застосувати також аналогію закону, а саме ст.. ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІУ,
статтю 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Посилання відповідача на те, що пунктом 2 ст. 73 Закону Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом є правильними, але не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки 17 Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з веденням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
На підставі викладеного і керуючись Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», ст. ст. 212-215 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 12.01.2005 р. по 31 .12.2005 року як інваліду війни 3-ї групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з урахуванням раніше здійснених виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд Луганської обл. протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Русанова Т.Т.