Справа № 1-125/2010 р.
01 вересня 2010 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,
при секретареві ФЕДОРЕНКО О.В.,
за участю прокурора КОВАЛЕНКА О.І., потерпілої ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Аркалик, Тургайської області республіки Казахстан, росіянина, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, військовозобов'язаного, раніше судимого:
1. 09.07.2001 р. Новомиргородським районним судом за ст. 140 ч. 2 КК України до 5 місяців позбавлення волі;
2. 21.01.2002 р. Олександрійським міським судом за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі та звільненого від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим терміном 2 роки. Згідно постанови Новомиргородського районного суду від 06.10.2005 р. вище згадане звільнення було скасоване із направленням засудженого для відбування покарання у виді позбавлення волі;
3. 25.10.2005 р. Романівським районним судом Житомирської області за ст. ст. 309 ч. 2, 317 ч. 1 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі, який звільнився 25.10.2007 р. умовно-достроково на 1 рік за постановою Бердичівського міського суду Житомирської області від 18.10.2007 р. та проживає у АДРЕСА_1,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
суд визнав доведеним, що 06 травня 2010 р. близько 16-ї години підсудний ОСОБА_2, із корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна, перебуваючи у домоволодінні потерпілої ОСОБА_1, що проживає по АДРЕСА_2, яка доводиться сестрою його співмешканки ОСОБА_3, після спільного розпивання спиртних напоїв, скориставшись тимчасовою відсутністю інших осіб, які вийшли на подвір'я для спілкування, знаючи про місцезнаходження електронної пластикової банківської картки «ПриватБанку» та про наявність на рахунку потерпілої ОСОБА_1 грошей, зайшов до будинку і таємно та протиправно викрав вказану банківську картку з кишені куртки матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4, що знаходилась у кімнаті.
Після заволодіння чужим майном, у цей же день, 06.05.2010 р., близько 18-ї години, підсудний ОСОБА_2, достовірно знаючи PIN-код потерпілої та скориставшись послугами банкомату по вул. Поповкіна у м. Новомиргороді, зняв зі згаданої банківської картки 470 грн.
У подальшому ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_1 матеріального збитку на загальну суму 470 грн.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи: показаннях підсудного та інших документах.
Підсудний ОСОБА_2 у судовому засіданні власну вину у крадіжці визнав повністю і пояснив, що в обвинувальному висновку правильно зазначені обставини вчинення злочину та його наслідки.
Потерпіла ОСОБА_1 також підтвердила у суді обставини викрадення її майна та розмір завданих їй збитків.
Проте від дачі показань відмовилась, посилаючись на ст. 63 Конституції України.
Суд визнає недоцільним дослідження інших доказів стосовно викладених в описовій частині вироку фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду. Тому суд обмежує перевірку та дослідження доказів у справі допитом підсудного за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.
Сукупність вище вказаних доказів, їх оцінка переконують суд, що підсудний ОСОБА_2 скоїв таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно. Тому його дії потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, суд виходить з того, що вказаним злочином була заподіяна майнова шкода потерпілій ОСОБА_1 на загальну суму 470 грн.
Під час досудового слідства потерпіла ОСОБА_1 не побажала пред'являти цивільний позов, бо підсудний повернув банківську картку та відшкодував завдані збитки у добровільному порядку до розгляду справи у суді (а. с. 17, 20).
Тому суд зараховує зазначене майно в рахунок відшкодування шкоди.
При призначенні міри покарання підсудному за вчинене, суд враховує скоєння ним умисного злочину середньої тяжкості, а також особу ОСОБА_2, який раніше неодноразово засуджувався за скоєння умисних та корисливих злочинів, за місцем постійного проживання зарекомендував себе посередньо (а. с. 42-66).
Обставинами, що:
пом'якшують покарання підсудного, суд визнає його щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків (пп. 1-2 ч. 1 ст. 66 КК України);
обтяжують покарання ОСОБА_2 суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння (п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України).
Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про неможливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства у місцях позбавлення волі.
Відповідно до ст. 343 КПК України, з метою вжиття заходів для забезпечення виконання вироку, суд вважає за доцільне змінити підсудному запобіжний захід із підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 81, 321-324, 338, 343, 349 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд з постійного місця проживання - змінити на взяття під варту.
Негайно взяти засудженого під варту у залі судового засідання.
Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту затримання засудженого ОСОБА_2, тобто із 01 вересня 2010 року.
Речові докази, після набрання вироком законної сили: пластикову банківську картку «ПриватБанку», яка належить потерпілій ОСОБА_1 та перебуває на зберіганні у власника, - залишити зазначеному володільцеві.
Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же термін з часу вручення йому копії вироку.
Головуючий:
суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО