Справа № 1-121/2010 р.
01 вересня 2010 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,
при секретареві ФЕДОРЕНКО О.В.,
за участю: прокурора КОВАЛЕНКА О.І., представника потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2, захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Новомиргорода, Кіровоградської області, українця, громадянина України, без освіти, непрацюючого, неодруженого, військовозобов'язаного, раніше несудимого, який проживає з матір'ю по АДРЕСА_1,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
суд визнав доведеним, що 12 лютого 2010 р. близько 21 години ОСОБА_4, із корисливих спонукань, з метою незаконного заволодіння чужим майном, прийшов до домоволодіння потерпілої ОСОБА_1, яке знаходиться по АДРЕСА_2 у м. Новомиргороді, Кіровоградської області. Скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_5 спали у приміщенні літньої кухні, ОСОБА_4 через незамкнені двері проник до веранди, звідки таємно викрав зі столу мобільний телефон марки «Нокіа-1110» вартістю 160 грн., сім-карту оператора мобільного зв'язку «Bеelinе» вартістю 20 грн., яка знаходилася у телефоні, та гроші в сумі 45 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_1 похилого віку матеріального збитку на загальну суму 225 грн.
У подальшому підсудний з місця події зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи: показаннях підсудного, представника потерпілої та інших документах.
Підсудний ОСОБА_4 у судовому засіданні власну винуватість у скоєнні вище зазначеного злочину визнав повністю і пояснив, що в обвинувальному висновку правильно зазначені обставини вчинення злочину та його наслідки.
Представник потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 також підтвердила у суді обставини викрадення майна її матері та розмір завданих їй збитків.
Суд визнає недоцільним дослідження інших доказів стосовно викладених в описовій частині вироку фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду. Тому суд обмежує перевірку та дослідження доказів у справі допитом підсудного за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.
Сукупність вказаних доказів, їх оцінка переконують суд, що ОСОБА_4 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у житло. Тому його дії потрібно кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, суд виходить з того, що з вини підсудного вказаним злочином була заподіяна шкода потерпілій ОСОБА_1 на загальну суму 225 грн.
Під час досудового слідства матеріальні збитки були відшкодовані винним у добровільному порядку шляхом повернення викраденого майна представникові потерпілої в натурі. Тому суд зараховує його в рахунок відшкодування шкоди.
До того ж представник потерпілої не побажала пред'являти позов про відшкодування завданої шкоди і ніяких претензій до підсудного не має (а. с. 48, 51).
При призначенні міри покарання підсудному за вчинене, суд враховує скоєння ним тяжкого злочину, а також особу ОСОБА_4, який раніше не засуджувався, за місцем постійного проживання зарекомендував себе позитивно, має задовільні житлово-побутові умови для проживання (а. с. 78-89).
При призначенні підсудному покарання обставинами, які його:
пом'якшують, суд визнає: щире каяття; добровільне відшкодування заподіяних збитків; вчинення злочину неповнолітнім (пп. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 66 КК України);
обтяжують, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку (п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України).
Ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи: умови його життя та виховання, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього, суд дійшов висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_4 без відбування покарання.
Тому потрібно прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України та покласти на нього обов'язок: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію (пп. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 81, 321-324, 349 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
За правилами ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 (один) рік.
Відповідно до пп. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
До набранням вироком законної сили міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 - підписку про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без змін.
Речові докази, після набрання вироком законної сили: мобільний телефон марки «Нокіа-1110», який перебуває на зберіганні у представника потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2, - залишити зазначеному володільцеві;
сім-карту оператора мобільного зв'язку «Діджус», що знаходиться на зберіганні у Новомиргородському РВ УМВС України в Кіровоградській області, - передати представникові потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2
Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий:
суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО