Справа № 22ц-4510 2010 року Головуючий у 1 інстанції Гапоненко А.П.
Категорія 21 Доповідач Антоненко В.І.
8 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - судді Антоненко В.І.,
суддів: Касьяненко Л.І., Поліщука М.А. ,
при секретарі Зінченко Ю.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун Карина Анатоліївна, про визнання договору дарування недійсним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування жилого будинку АДРЕСА_1 укладеного між нею та відповідачем ОСОБА_1. 14 жовтня 2008 року, посилаючись на те, що договір укладено внаслідок помилки.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 9 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що 14 жовтня 2008 року позивачка ОСОБА_1 подарувала своєму племіннику ОСОБА_2. належний їй на праві власності жилий будинок АДРЕСА_1 Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. по реєстру №6891.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд правильно виходив з того, що доводи позовної заяви про укладення оспорюваного договору внаслідок помилки у судовому засіданні не доведені.
Так, відповідно до положень ст.. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з роз»ясненнями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що при укладенні договору дарування вона вважала, що підписує договір, який передбачає зобов»язання відповідача відносно догляду за нею.
Суд обґрунтовано не погодився з доводами позивачки, оскільки у судовому засіданні вони не доведені та спростовуються письмовими доказами по справі. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2008 року перед підписанням договору дарування позивачка власноручно написала заяву на ім.»я нотаріуса, у якій висловила намір укласти саме договір дарування. У п.п. 8, 9 договору зазначено, що сторони розуміють безоплатний характер договору дарування та відсутність підстав вимагати від обдаровуваного вчинення будь-яких дій майнового чи не майнового характеру (а.с. 55, 60).
За наведених обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростовували висновки суду, викладені у рішенні.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Білоцерківського районного суду від 9 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів..
Головуючий
Судді: