Справа № 22-Ц-5570/2009р. Головуючий в 1 інстанції Ковальчук Л.М.
Доповідач в 2 інстанції Малород О.І.
7 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого: Малорода О.І.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Волохова Л.А.
при секретарі: Мягкій Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2009 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на 20/100 частин житлового будинку, вселення та відшкодування моральної шкоди , -
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернулась із позовом до ОСОБА_3 про вселення та визнання права власності на 20/100 частин жилого будинку, посилаючись на те, що до квітня місяця 2005 року вона проживала у АДРЕСА_1
Її син ОСОБА_3 у 2001 році придбав земельну ділянку в АДРЕСА_2. З цього часу він почав умовляти її побудувати разом з ним на його земельній ділянці жилий будинок, мотивуючи це тим, що вона є людиною похилого віку і їй буде потрібна щоденна допомога. При цьому він пропонував їй укласти письмовий договір про сумісне будівництво жилого будинку на його земельній ділянці, але вона відмовилась, оскільки довіряла сину. ОСОБА_3 запропонував їй, що він розпочне будівництво, і як тільки буде можливість проживати в будинку, то забере її до себе і при цьому запропонував їй продати свій будинок та вкласти кошти в будівництво.
16 жовтня 2004 року син приїхав до неї в черговий раз з пропозицією продати її жилий будинок, оскільки йому терміново потрібні кошти на придбання вікон, дверей, газифікації будинку, проведення водопроводу та опалення, виконання штукатурних робіт. Вона погодилась на такий варіант, оскільки хотіла допомогти сину матеріально, але змушена була ще деякий час проживати вже у проданому будинку, чекаючи щоб можна було б проживати в ньому. Вона погодилась, вірячи в порядність ОСОБА_3
18 жовтня 2004 року вона з ОСОБА_3 домовились з покупцем, що після продажу будинку вона буде проживати в ньому ще до весни. Після цього уклали договір купівлі-продажу будинку, який належав їй на праві приватної власності за 15 тисяч доларів США, що в національній валюті складало 75000 грн.
Розрахувався покупець із сином в банку у м. Ківерці, при цьому вона не була присутня, так як чекала сина в автомобілі. Не виходячи з банку син вклав там кошти на свій рахунок, про що повідомив її, вийшовши з приміщення банку. В подальшому зі слів сина їй стало відомо, що він отримав ці кошти із свого рахунку та вклав їх у їхнє спільне будівництво.
У квітні 2005 року син перевіз її в с. Софіївська Борщагівка, де вона в недобудованому будинку жила спочатку у підвальному приміщенні, а потім в кімнаті на другому поверсі. Протягом всього часу, що вона там проживала, будівництво їхнього будинку продовжувалось і вона в цьому приймала теж участь, а саме готувала їжу майстрам, обробляла город. У грудні 2005 року син зі своє сім'єю переїхав проживати в незакінчений будівництвом жилий будинок. Також у січні 2006 року до них приїздили в гості їхні родичі, при яких син говорив, що вона є забудовником і він документально оформить їй одну кімнату після прийняття будинку в експлуатацію. Крім того, про це знали її сусіди та знайомі з м. Ківерці, які були свідками їхніх із сином домовленостей. На сьогоднішній день у віці 72 роки вона залишилась без житла, коштів і майна. З приводу неправомірних дій сина вона зверталась до органів внутрішніх справ, але вони дали відповідь, що в діях сина відсутні ознаки злочину. Через таку поведінку ОСОБА_3, його дружини та батьків його дружини вона з 24 березня 2008 року знаходиться на лікуванні. Такими їхніми діями їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 100000 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на жилий будинок АДРЕСА_3 на 20/100 його частин, за ОСОБА_3 - 80/100 частин будинку, стягнути з ОСОБА_3 на її користь 100000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 15 січня 2009 року судом притягнуто до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 20.03.2009 року позивачці у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду від 21 липня 2009 року апеляційну скаргу позивачки задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду України від 21 жовтня 2009 року частково задоволено касаційну скаргу відповідачів, скасовано ухвалу апеляційного суду, а справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду як таке, що не відповідає вимогам закону та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що право власності на самочинне незавершене будівництво по АДРЕСА_3 не виникло, що даний будинок не зданий в експлуатацію, не зареєстрований відповідачем, а відтак позивачка не має права на частку в даному будинку, на вселення до нього та на відшкодування моральної шкоди.
Проте, даний висновок суду не є безспірним.
Як встановлено з матеріалів справи 20.04.2002 року ОСОБА_3 придбав земельну ділянку площею 0,0852 га, яка розташована в АДРЕСА_3 і надана для будівництва, обслуговування жилих будівель та господарських споруд.
26.07.2002 року ОСОБА_3 отримав Державний акт на право приватної власності на землю.
Згідно довідки КП БТІ Києво-Святошинської районної ради готовність незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_3 станом на 30.10.2004 року становила 74%.
Відповідно до інвентаризаційної справи № 1769 зазначений будинок на час розгляду справи в експлуатацію не приймався, будинкова книга видана на незакінчений будівництвом жилий будинок відповідно до рішення виконкому і відповідачі зареєстровані у спірному будинку та проживають в ньому.
Також встановлено, що позивачка з квітня 2005 року по березень 2008 року проживала у спірному будинку, який на той час був недобудований, готувала їжу майстрам, обробляла огород, доглядала дочку відповідачів, що підтверджено актом депутата /т.1 а.с.6/ та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи /т.1 а.с.31/
За таких обставин, колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо того, що спірний будинок є самочинним будівництвом. Посилання суду на ч.1 ст.376 ЦК України і застосування даної норми до спірних правовідносин є безпідставним.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 25 травня 1998 року №15 суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній з сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Суд дані положення закону залишив поза увагою, твердження позивачки про те, що кошти від продажу 18.10.2004 року її будинку у м. Ківерці Волинської області вона передала відповідачу, який в подальшому вклав їх в добудову будинку і що вона, як член сім»ї сина, вселилася в недобудований будинок, готувала їжу майстрам, обробляла город, після переїзду у будинок всієї сім'ї доглядала онуку, не спростував, мотивів щодо їх недоведеності не навів.
Як видно з виписки по договору SAMD №08000001365872 від 18.10.2004 року та № 08000001365672 від 18.10.2004 року відповідач на своє ім'я на депозит поклав кошти в сумі 11700 дол. США та 1700євро, які були ним зняті з рахунку до 26.10.2004 року.
Докази про те, що відповідач повернув зазначені кошти позивачці в матеріалах справи відсутні.
Як вже зазначалося, з матеріалів інвентаризаційної справи № 1769 вбачається, що станом на жовтень 2004 року будинок АДРЕСА_3 знаходився на стадії будівництва, готовність його становила 74%.
З довідки виконкому Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 01.12.2004 року видно, що станом на грудень 2004 року на земельній ділянці по АДРЕСА_4 побудовано коробку з зовнішніми розмірами 12,8х11,32х10,80х4,25х2,45х4,7.
З будинкової книги для реєстрації громадян видно, що відповідач ОСОБА_3 у спірному будинку зареєстрований 26 лютого 2005 року, а дружина та дочка - 9 липня 2005 року. /а.с.44 т.3/
Проте, на порушення положень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» та ст. 214 ЦПК України, суд першої інстанції не дав критичну оцінку встановленим обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, порушив вимоги ЦПК України.
Суд першої інстанції крім того безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.
В ході апеляційного розгляду була призначена та проведена експертиза і згідно висновку експертизи КНДІСЕ від 8 червня 2010 року відсоток готовності спірного будівництва станом на час проведення експертизи становить 88 відсотків, дійсна ринкова вартість домоволодіння становить 1417507 грн., частка будівництва, що припадає на суму внесену позивачем коштів, складає 23,26%, що в грошовому виразі становить 224220 грн. з врахуванням індексу збільшення вартості будівництва.
Заперечення відповідачів про відсутність гаража спростовується експлікацією внутрішніх площ житлового будинку, що знаходиться в інвентаризаційній справі /а.с.68 т.1/
Заперечення про неправильність індексації коштів вкладених позивачкою у будівництво не грунтуються на вимогах закону.
Колегія приходить до висновку, що позивачка на прохання сина - відповідача ОСОБА_3 продала власний будинок, кошти передала сину, які були вкладенні останнім у будівництво спірного будинку. З квітня 2005 року по березень 2008 року позивачка проживала у спірному будинку, який на той час був недобудований та приймала посильну участь у будівництву. Між сторонами була попередня домовленість про створенні спільної сумісної власності. Частка будівництва, що припадає на суму внесену позивачкою коштів складає 23,26%.
За вказаних обставин позовні вимоги слід задовільнити частково, та визнати за позивачкою право власності на 20/100 частин спірного недобудованого будівництва, відсоток готовності якого складає 88 %. / в подальшому при добудові будинку та введенні в експлуатацію частки сторін у домоволодінні можуть змінюватись/.
Поскільки в ході апеляційного розгляду позивачка не вправі змінювати розмір позовних вимог, то за нею слід визнати право власності на 20/100 частин незакінченого домоволодіння.
Не підлягають задоволенню позовні вимог в частині вселення позивачки у спірний будинок, поскільки будинок не закінчений будівництвом, не введений в експлуатацію та не включений до житлового фонду.
Колегія не знаходить підстав для задоволення вимог в частині стягнення моральної шкоди, поскільки позивачка добровільно передала кошти сину та з власної недбалості не уклала письмові угоди, та не довела наявність моральних страждань, викликаних передачею коштів.
Згідно ст. 309 ч.1, п.3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, поскільки висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Керуючись ст. 309 ч.1, п.3, 316 ЦПК України, ст. 23, 331, 368, 379 ЦК України колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу задовільнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги задовільнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 20/100 частини незакінченого будівництвом будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного суду України протягом 20 днів .
Головуючий :
Судді :