Справа № 2 -235/2009
22 квітня 2009 року Приморський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді Ільченко Н.А.
при секретарях Наконечній (Шнуровенко) В.А., Башкіровій О.І.
за участю адвоката ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними та про визнання права власності на 1/2 частину квартири ; і за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання правочинів купівлі-продажу недійсними і визнання правочину дарування дійсним ;
В листопаді 2005 року ОСОБА_3 (колишні прізвища ОСОБА_3, ОСОБА_3) ОСОБА_3. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, вимагаючи визнати недійсними:
• - угоду, укладену між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, посвідчену 06.08.2003 року Шостою одеської державною нотаріальною конторою за р.№ 3-1837, згідно якої був розірваний укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_1, посвідчений 07.06.1999 року Шостою одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 3-1884 ;
• - договір дарування від 06.08.2003 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г. В. за р.№ 6202, згідно якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар квартиру під АДРЕСА_1;
• - і договір дарування від 17.10.2003 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. 3а р.№ 4442, згідно якого ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_6 прийняла в дар квартиру під АДРЕСА_1.
Одночасно ОСОБА_3 вимагає визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири під АДРЕСА_1.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 вказує, що, по-перше, з 20.08.1994 року по 20.04.2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, отже квартира під АДРЕСА_1, право власності на яку було оформлене на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.1999 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 3-1884, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, так як це майно було придбане нею і ОСОБА_4 3а спільні сумісні кошти подружжя, а належні їм частки в цьому майні є рівними ; і, по-друге, укладена 06.08.2003 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 угода про розірвання вищевказаного договору купівлі-продажу спірної квартири від 07.06.1999 року, яка посвідчена Шостою одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 3-1837, є недійсною, оскільки пунктом 37 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України від 14.06.1994 року № 18/5, зареєстрованої в Мінюсті України 07.07.1994 року за № 152/361, яка діяла на той час, було визначено, що укладення угод про розірвання нотаріально посвідчених договорів здійснюється за згодою другого з подружжя, та з тих же підстав є недійсними договір дарування спірної квартири від 06.08.2003 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, і договір дарування спірної квартири від 17.10.2003 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_6
Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просить визнати усі правочини, що оспорюються нею у даній справі, недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
ОСОБА_4 також звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_5, вимагаючи визнати недійсними:
• - біржовий договір № 1338/97 купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_1, укладений 26.09.1997 року між ним і ОСОБА_7, зареєстрований на Одеській Новій'Біржі;
• - і договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_1, укладений 07.06.1999 року між ним і ОСОБА_5, посвідчений Шостою одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 3-1884.
Одночасно ОСОБА_4 вимагає визнати дійсним договір дарування від 06.08.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г. В. за р.№ 6202, згідно якого ОСОБА_5 подарувала, а він, ОСОБА_4, прийняв в дар квартиру під АДРЕСА_1.
Обгрутовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_4 вказує, що біржовий договір № 1338/97 купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_1, укладений 26.09.1997 року між ним і ОСОБА_7, є фіктивним і безвідплатним, так як насправді між ними був укладений договір застави, згідно якого він надав спірну квартиру, яка належала йому на підставі договору дарування від 03.11.1994 року, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 1-6883, у заставу у якості забезпечення повернення ним боргу ОСОБА_7, який у 1997 році позичив йому гроші. Одночасно вони домовилися, що з виконанням ним зобов'язання щодо повернення боргу ОСОБА_7, право власності на спірну квартиру буде переоформлено на його ім'я.
В подальшому право власності на спірну квартиру було переоформлено на ім'я ОСОБА_5 на підставі фіктивного договору дарування від 17.05.1999 року, укладеного між ОСОБА_7 ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Симоновою О.Ю. за р.№ 2413, що було пов'язане з тим, що позичені йому, ОСОБА_4, гроші, ОСОБА_7 фактично взяв у ОСОБА_5 Таким чином, насправді в даному разі також був укладений договір застави. При цьому між ним, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 була досягнута домовленість стосовно того, що борг він має повернути ОСОБА_5, та стосовно того, що з виконання ним зобов'язання щодо повернення боргу ОСОБА_5, право власності на спірну квартиру буде переоформлено на його ім'я.
Згодом він повернув борг ОСОБА_5, а тому згідно з їх домовленістю стосовно переоформлення на нього права власності на спірну квартиру після виконання ним зобов'язання щодо повернення боргу, між ним і ОСОБА_5 був вчинений фіктивний договір купівлі-продажу від 07.06.1999 року, посвідчений Шостою одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 3-1884. Однак оскільки насправді вказаний договір купівлі-продажу спірної квартири від 07.06.1999 року був безвідплатний, тому цей договір був розірваний на підставі укладеної 06.08.2003 року між ним і ОСОБА_5 угоди, посвідченої 06.08.2003 року Шостою одеської державною нотаріальною конторою за р.№ 3-1837, і в той же день вони уклали договір дарування спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г. В. за р.№ 6202.
Разом з тим, з моменту набуття права власності на спірну квартиру у 1994 році на підставі договору дарування від 03.11.1994 року і дотепер він постійно проживає в цій квартирі та утримує її за свої кошти.
Крім того, ОСОБА_4 вказує, що до звернення ОСОБА_3 в Приморський районний суд м. Одеси з вищевказаним позовом, його право власності на спірну квартиру не оспорювалося, у зв'язку з чим він також не оспорював біржовий договір № 1338/97 купівлі-продажу від 26.09.1997 року і договір купівлі-продажу від 07.06.1999 року з приводу спірної квартири в судовому порядку, так як з після повернення ним боргу ОСОБА_5, право власності на спірну квартиру знову було переоформлене на його ім'я, а тому просив визнати поважною причину пропуску ним строку звернення з даним позовом до суду і поновити цей строк.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_10, яка одночасно є представником відповідача ОСОБА_7, підтримала позов ОСОБА_3 і не визнала позов ОСОБА_4
В свою чергу ОСОБА_4, який одночасно є представником ОСОБА_6, та його представник - адвокат ОСОБА_2 не визнали позов ОСОБА_3 і підтримали позов ОСОБА_4
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_11 не визнала позов ОСОБА_3 і визнала позов ОСОБА_4, підтвердивши усі викладені ним обставини.
Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 і позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено, що з 20.08.1994 року ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (колишні прізвища ОСОБА_3, ОСОБА_3) ОСОБА_3. перебували у зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_4 набув право власності на квартиру під АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 03.11.1994 року, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 1-6883, а згідно ст. 24 КЗпШС УРСР, який діяв на той час, майно, яке набуте дружиною або чоловіком за час шлюбу, але на підставі договору дарування, є особистою власністю кожного з них.
ОСОБА_4 стверджує, що у 1997 році ОСОБА_12 позичив йому грошові кошти, у зв'язку з чим, на вимогу ОСОБА_7 щодо забезпечення зобов'язання про повернення ним боргу, право власності на належну йому квартиру під АДРЕСА_1 було переоформлено на ОСОБА_7 на підставі укладеного між ними біржового договору № 1338/97 купівлі-продажу від 26.09.1997 року, зареєстрованого на Одеській Новій Біржі, який насправді є договором застави.
В подальшому, з його згоди, право власності на спірну квартиру було переоформлено на ОСОБА_5 на підставі укладеного 17.05.1999 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 фіктивного договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за р.№ 2413, що було пов'язане з тим, що позичені йому гроші у 1997 році, насправді ОСОБА_7 взяв у ОСОБА_5 Одночасно між ним, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 була досягнута домовленість стосовно того, що борг він має повернути ОСОБА_5
Згодом він повернув борг ОСОБА_5, і на підставі укладеного між ними фіктивного договору купівлі-продажу від 07.06.1999 року, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 3-1884, право власності на спірну квартиру знову було переоформлено на його ім'я.
Але 06.08.2003 року між ними і ОСОБА_5 була укладена нотаріально посвідчена угода про розірвання договору купівлі-продажу спірної квартири від 07.06.1999 року, і в той же день між ними був укладений договір дарування спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г. В. за р.№ 6202.
Ці обставини повністю підтвердила в судовому засіданні представник ОСОБА_5 - ОСОБА_11
Представник ОСОБА_3 і ОСОБА_7 - ОСОБА_10 заперечує вказані обставини, але доказів, якими би спростовувалися наведені вище доводи ОСОБА_4 і представника ОСОБА_5, не надала суду, як цього вимагає ст. 60 ЦПК України.
Більш того, судом установлено, що і після укладення біржового договору № 1338/97 купівлі-продажу від 26.09.1997 року і після укладення договору дарування від 17.05.1999 року з приводу спірної квартири, ця квартира залишилася у володінні ОСОБА_4, який з моменту набуття права власності на зазначену квартиру на підставі договору дарування від 03.11.1994 року постійно проживає в цій квартирі та утримує її за свій рахунок.
Представник ОСОБА_3 і ОСОБА_7 не заперечувала в судовому засіданні ці обставини.
Таким чином, суд вважає доведеними ті факти, що насправді 26.09.1997 року між ОСОБА_13 і ОСОБА_7 був вчинений не договір купівлі-продажу спірної квартири, а договір застави, та що насправді 17.05.1999 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 був укладений не договір дарування спірної квартири, а договір застави, які були вчинені у якості забезпечення зобов'язання ОСОБА_4 щодо повернення боргу.
Згідно ст. ст. 13, 14 Закону України „Про заставу" у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений, а недотримання вимог щодо нотаріальної форми тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
Отже укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 біржовий договір № 1338/97 купівлі-продажу від 26.09.1997 року, який насправді є договором застави, згідно ст. ст. 13, 14 Закону України „Про заставу" підлягає визнанню недійсним у зв'язку з недотриманням вимог щодо нотаріальної форми цього правочину на підставі ст. 48 ЦК УРСР (в редакції 1963р.).
Згідно ст. 20 Закону України „Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відтак укладений 17.05.1999 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_5 договір дарування спірної квартири, який насправді є договором застави, також підлягає визнанню недійсним, оскільки ОСОБА_7 не набув право власності на спірну квартиру в установленому законом порядку, тому не мав права укладати договір застави з приводу цього майна.
Також судом установлено, що в 1999 році ОСОБА_4 повністю виконав своє зобов'язання щодо повернення боргу, повернувши позичені гроші ОСОБА_5
Згідно ст. 28 Закону України „Про заставу" право застави припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Відповідно до законодавства зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, договір купівлі-продажу від 07.06.1999 року та договір дарування від 06.08.2003 року з приводу спірної квартири, які були вчинені між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 3 метою переоформлення права власності на спірну квартиру на ОСОБА_4 у зв'язку з виконанням ним зобов'язання щодо повернення боргу, також є недійсними.
Згідно ст. 76 ЦК УРСР (1963р.) перебіг строку позовної давності починається від дня виникнення права на позов, а право на позов виникає від дня, коди особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права.
Виходячи з того, що до звернення ОСОБА_3 в Приморський районний суд м. Одеси з позовом про визнання недійсними угоди від 06.08.2003 року про розірвання договору купівлі-продажу від 07.06.1999 року, договорів дарування від 06.08.2003 року і від 17.10.2003 року, та про визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири, право власності ОСОБА_4 на цю квартиру не оспорювалося, у зв'язку з чим він також не оспорював біржовий договір № 1338/97 купівлі-продажу від 26.09.1997 року і договір купівлі-продажу від 07.06.1999 року в судовому порядку, а тому суд погоджується з доводами ОСОБА_4 стосовно того, що ним пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання вищевказаних правочинів купівлі-продажу недійсними з поважної причини, отже згідно ч.2 ст. 80 ЦК УРСР (1963р.) його порушене право підлягає судовому захисту.
Як зазначено вище, ОСОБА_4 правомірно набув право власності на квартиру під АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 03.11.1994 року, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 1-6883, який ніколи ніким не оспорювався і станом на цей час не визнаний недійсним рішенням суду, та згідно ст. 24 КЗпШС УРСР, який діяв на той час, це майно є особистою власністю ОСОБА_4
Отже доводи ОСОБА_3 та її представника стосовно того, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є неспроможними.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про власність", який діяв станом на 2003 рік, власник на власний розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За таких обставинах законних підстав для визнання недійсним договору дарування 17.10.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. 3а р.№ 4442, згідно якого ОСОБА_4 подарував спірну квартиру своєї матері ОСОБА_6, немає.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд стягує недоплачений нею судовий збір в сумі 535, 00 грн. у солідарному порядку з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь держави.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суд стягує недоплачені ним судовий збір в сумі 1691, 50 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 22, 50 грн. у солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 на користь держави, а також стягує з останніх солідарно на користь ОСОБА_4 понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 16, 00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 13, 14, 20, 28 Закону України „Про заставу", ст. 48, ч.2 ст. 58, ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), ст. 24 КЗпШС УРСР, суд, -
Поновити ОСОБА_4 строк звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання правочинів купівлі-продажу недійсними і визнання правочину дарування дійсним.
Позов ОСОБА_3 і позов ОСОБА_4 -задовольнити частково.
Визнати недійсним договір № 1338/97 купівлі-продажу від 26 вересня 1997 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_7, зареєстрований на Одеській Новій Біржі, згідно якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_7 купив квартиру під АДРЕСА_1.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07 червня 1999 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, посвідчений Шостою одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 3-1884, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купив квартиру під АДРЕСА_1.
Визнати недійсним договір дарування від 06.08.2003 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г. В. за р.№ 6202, згідно якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар квартиру під АДРЕСА_1;
В решті позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 16 (шістнадцять) грн. 00 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 1691 (одна тисяча шістсот дев'яносто одна) грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 22 (двадцять дві) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання рішення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.