"10" травня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасника судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з приміщення Казанківського районного суду Миколаївської області)
представника третьої особи, щодо майна якої
вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_6 (режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання по арешт - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2023 року про арешт майна.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2023 року задоволено клопотання прокурора Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 про арешт майна.
Накладено арешт на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823685700:12:000:0272, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , та розташована на території бувшої Казанківської селищної ради Миколаївської області, із встановленням обмежень у вигляді заборони її відчуження, вчинення будь-яких дій спрямованих на зміну цільового призначення, її поділу або об'єднання із іншими земельними ділянками, а також заборони здійснення будь-якої діяльності, в тому числі сільськогосподарської, що призведе до знищення та пошкодження рослинного та ґрунтового покриву, об'єктів тваринного світу, зміни рельєфу, ландшафту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання по арешт - адвокат ОСОБА_6 , просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт земельної ділянки у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає рішення слідчого судді незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
На думку апелянта, в постанові прокурора про визнання земельної ділянки речовим доказом, і в оскаржуваній ухвалі, не наведено жодних фактичних даних або конкретних обставин, які свідчать про відповідність земельної ділянки критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. На думку апелянта, прокурором та слідчим суддею земельну ділянку з кадастровим номером 4823685700:12:000:0272 було визнано речовим доказом суто формально, без будь-якого обґрунтування.
Разом з тим, апелянт зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823685700:12:000:0272 не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, прокурором та слідчим суддею не зазначено, чи містить земельна ділянка сліди або відомості, які можуть бути доказом, не являється земельна ділянка і об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Зазначає, що ні прокурором, ні слідчим суддею не доведено факту розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4823685700:12:000:0272 на території ландшафтного заказника місцевого значення «Лагодівський», що свідчить про необґрунтованість як поданого клопотання, так і ухвали про арешт земельної ділянки. Вважає, що межі заказника місцевого значення «Лагодівський» визначаються або в проекті землеустрою на такий заказник, або в проекті створення заказника. В даному випадку, прокурором не надано слідчому судді ані проекту створення заказника, ані проекту землеустрою заказника. Таким чином, без дослідження відповідних документів неможливо встановити, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823685700:12:000:0272, розташована на території заказника місцевого значення «Лагодівський», що очевидно свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали та передчасність висновків слідчого судді про необхідність накладення арешту.
Вказує, що накладення арешту на земельну ділянку, належну добросовісному набувачу на праві власності, суперечить вимогам законодавства та порушує права ОСОБА_7 як власника земельної ділянки.
Зазначає, що слідчим суддею належним чином не обґрунтовано застосування саме такого способу арешту земельної ділянки із встановленням обмежень у вигляді заборони її відчуження, вчинення будь-яких дій, спрямованих на зміну цільового призначення, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, а також заборони здійснення будь-якої діяльності, в тому числі сільськогосподарської. Слідчим суддею не наведено мотивів, яким чином користування земельною ділянкою перешкоджатиме досягненню завданню кримінального провадження. Апелянт вважає, що в даному випадку слідчим суддею не дотримано принципу співмірності між обмеженням права власності та завданням кримінального провадження.
Встановлені слідчим суддею обставини.
У провадженні CB ВП № 1 Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 42021151140000005 від 11.03.2021 за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами та депутатами Казанківської селищної ради Миколаївської області, які всупереч вимогам закону у 2020 році передали у приватну власність громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель природно-заповідного фонду на території Казанківської ОТГ, на яких створено ландшафтний заказник місцевого значення «Лагодівський» площею 138,16 га, внаслідок чого державі спричинено тяжкі наслідки у виді вибуття з природно-заповідного фонду земельних ділянок площею понад 100 га шляхом їх безпідставної передачі у приватну власність для особистого-селянського господарства в результаті чого знищується заказник, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
До слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області надійшло клопотання прокурора Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42021151140000005 від 11.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4823685700:12:000:0272, належну на праві приватної власності ОСОБА_7 .
Задовольняючи клопотання прокурора про арешт земельної ділянки, слідчий суддя врахував, що відповідно до діючого законодавства земельні ділянки під об'єктами природно-заповідного фонду не можуть передаватись у приватну власність.
Слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим доведено, що накладення арешту на зазначене майно відповідає завданню арешту майна, визначеного ст. 170 КПК України, а саме: запобігання можливості його відчуження.
На переконання слідчого судді, спірні земельні ділянки відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, оскільки право на такі земельні ділянки могло бути набуте у злочинний спосіб.
Зважаючи на те, що прокурором в судовому засіданні та матеріалами клопотання доведено існування розумних підозр вважати, що майно, арешт на яке просить накласти прокурор, може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі може бути об'єктом кримінально протиправних дій, тобто відповідає вимогам ст. 98 КПК України; з метою його збереження як речового доказу, який необхідний для проведення експертиз та інших слідчих дій, від можливого його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Позиції учасників судового провадження.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7 , був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду. Його представник - адвокат ОСОБА_6 , підтримав апеляційну скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд встановив таке.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Ці вимоги закону враховані слідчим суддею при прийнятті рішення.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні CB ВП №1 Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 42021151140000005 від 11.03.2021 за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами та депутатами Казанківської селищної ради Миколаївської області, які всупереч вимогам закону у 2020 році передали у приватну власність громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель природно-заповідного фонду на території Казанківської ОТГ, на яких створено ландшафтний заказник місцевого значення «Лагодівський» площею 138,16 га, внаслідок чого державі спричинено тяжкі наслідки у виді вибуття з природно-заповідного фонду земельних ділянок площею понад 100 га шляхом їх безпідставної передачі у приватну власність для особистого-селянського господарства в результаті чого знищується заказник, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудове розслідування здійснюється у кримінальному провадженні №42021151140000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
У клопотанні прокурор зазначив, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що посадові особи та депутати Казанківської селищної ради умисно, всупереч вимогам закону, прийняли рішення про передачу в приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок з кадастровими номерами 4823685700:12:000:0900 та 4823685700:11:000:0900, внаслідок чого знищується об'єкт природно заповідного фонду-ландшафтний заказник «Лагодівський».
З метою припинення протиправної діяльності, забезпечення збереження речових доказів, запобіганню можливості приховування, знищення майна на вказаній земельній ділянці та подальшого незаконного розпорядження і користування самою земельною ділянкою, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4823685700:12:000:0272, яка постановою прокурора Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області визнана речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Суд вважає, що слідчий суддя достатньо мотивував рішення про накладення арешту на вказану земельну ділянку.
Аналізуючи встановлені досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, є достатні підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823685700:12:000:0272, площею 2 га, має доказове значення у кримінальному провадженні, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Накладення арешту на майно - земельну ділянку, у даному кримінальному провадженні відповідає завданню арешту майна, визначеного ст. 170 КПК України, а саме: запобігання можливості його відчуження.
При прийнятті рішення суд враховує, що відповідно до діючого законодавства земельні ділянки під об'єктами природно-заповідного фонду не можуть передаватись у приватну власність.
Суд дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права третьої особи - ОСОБА_7 , як власника земельної ділянки з кадастровим номером 4823685700:12:000:0272, площею 2 га, і саме за таких умов може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на вказану земельну ділянку.
Тому, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, і підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 404, 405, 407 ч. 3, 422, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання по арешт - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2023 року про арешт майна, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_8