12 травня 2023 року Справа №160/8491/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 - Богач Віти Іванівни про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі №160/8491/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
24.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
03.05.2023 від представника позивача - Богач Віти Іванівни через Електронний суд надійшла про роз'яснення судового рішення.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що представнику позивача незрозумілим є зміст ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 по справі №160/8491/23 стосовно того, в який спосіб має бути подано довіреність при зверненні через систему «Електронний суд».
За змістом ч.3 ст.254 КАС України визначено, що суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця.
Зважаючи на те, що ухвалу суду від 01.05.2023 у даній справі винесено у письмовому провадженні, питання щодо роз'яснення судового рішення суд вважає за можливе розглянути у письмовому провадженні.
Дослідивши зміст поданої заяви та матеріали позовної заяви, суддя зазначає наступне.
Судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду відомостей про офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивача; документа на підтвердження повноважень Богач Віти Іванівни на підписання та подання позовної заяви від імені ОСОБА_1 ; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 1073,60 грн., сплаченого в установленому порядку.
Вказана ухвала набрала законної сили в силу статті 256 КАС України - 01.05.2023.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Норма ст.254 КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Незрозумілість судового рішення є оцінюючим поняттям, а доцільність роз'яснення судового рішення приймається на розсуд суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв (здоровий глузд, зрозумілість для звичайної розумної людини без юридичної освіти).
Виходячи з системного тлумачення положень ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено може бути рішення, постанову чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення її важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тому, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане Кодексом адміністративного судочинства України.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що представник позивача звернулася до суду за роз'ясненням зазначеної ухвали суду від 01.05.2023 з тих підстав, що їй незрозуміло, в який спосіб має бути подано довіреність при зверненні через систему «Електронний суд».
З мотивувальної частини ухвали суду від 01.05.2023 вбачається наступне.
Згідно із ч.2 ст.160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч.1 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник; у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно із п.1 ч.1, ч.2 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Згідно з ч.ч.5, 6 ст.59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписано та подано до суду ОСОБА_2 . На підтвердження повноважень діяти в інтересах позивача до позовної заяви долучено довіреність від 08.01.2022, складену в м. Тель-Авів, Держава Ізраїль.
З тексту довіреності, виданої позивачем, судом встановлено, що на підставі ст. 6 ЦК України, позивач уповноважує, зокрема, ОСОБА_2 представляти її інтереси та бути її представником в судових органах України будь якої інстанції та юрисдикції, вести від його імені будь які адміністративні, цивільні, господарські та інші справи з усіма правами, що надані законом позивачу, відповідачу, потерпілому, скаржнику, заявнику, захиснику, стягувачу та боржнику, третій особі, здійснювати від його імені всі передбачувані законом процесуальні дії, у тому числі сплачувати за нього судовий збір, підписувати від його імені та подавати позови, заяви, скарги, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, подавати заперечення, заявляти відводи, клопотання, знайомитись з матеріалами справи, знімати з них копії, отримувати копії судових рішень, постанов, ухвал, інших документів, оскаржувати їх, розписуватись в їх отриманні.
Довіреність видана з правом передоручення, строком на сім років та діє до 08.01.2029.
Зі змісту довіреності слідує, що справжність підпису ОСОБА_1 на вказаній довіреності засвідчений адвокатом-нотаріусом Лідією Тучинською (м.Тель-Авів, Ізраїль) та скріплений печаткою нотаріуса 08.01.2022.
Матеріали позовної заяви містять також апостиль від 23.01.2022 №8, засвідчений адвокатом Лідією Тучинською, яка діє в якості нотаріуса (підтверджено печаткою Мирового Суду м. Бат Яма).
Згідно зі ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 р. та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно із ст.1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, у силу приписів п. «d» ч.2 ст. 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Відповідно до ст.4 Конвенції передбачений в ч.1 ст.3 цієї Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Державі Ізраїль та звільнення його від процедури консульської легалізації, цей документ повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Пунктом 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05 грудня 2003 року №237/803/151/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 року за № 1151/8472, апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.
У разі проставлення апостиля на окремому від документа аркуші документ і аркуш з апостилем скріплюються шляхом прошивання ниткою (стрічкою) білого або червоного кольору в спосіб, який унеможливлює їх роз'єднання без пошкодження аркуша, та засвідчуються підписом і печаткою посадової особи компетентного органу. Кількість скріплених аркушів підтверджується підписом посадової особи, яка проставляє апостиль.
На аркуші з апостилем проставляється печатка компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.
Як убачається із змісту ухвали від 01.05.2023, суд перевіряючи наявність належних повноважень у представника позивача на підписання цього позову установив, що позовна заява була подана представником позивача через підсистему «Електронний суд». До позовної заяви було долучено скановані довіреність від 08.01.2022, складену в м. Тель-Авів, Держава Ізраїль, видану позивачем на ім'я, зокрема, ОСОБА_2 , та апостиль від 23.01.2022, засвідчений адвокатом Лідією Тучинською (підтверджено печаткою Мирового Суду м. Бат Яма), в той час як пунктом 13 Правил чітко визначено, що не дозволяється розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля.
Такі документи надані окремим аркушем та з них не вбачається відомостей щодо кількості скріплених аркушів, які повинні бути підтверджені підписом посадової особи, яка проставляє апостиль, та що вони скріплені шляхом прошивання стрічкою у спосіб, який унеможливлює їх роз'єднання без пошкодження аркуша.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не надано належних підтверджуючих документів щодо наявності у неї повноважень діяти як представника позивача та зобов'язано надати до суду докази на підтвердження повноважень Богач Віти Іванівни на підписання та подання позовної заяви від імені ОСОБА_1 .
При цьому, доводи представника позивача у заяві щодо неможливості надання оригіналів вказаних документів з мотивів того, що такі оригінали суд не повертає, безпідставні.
За змістом ч.ч.5, 6 ст. 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи, про що зазначено в ухвалі від 01.05.2023
Більш того, довіреність видана на ім'я ОСОБА_2 , тому один з примірників має бути в уповноваженого представника за довіреністю, відтак для надання представником оригіналу такої довіреності та апостилю до суду для засвідчення копій суд не вбачає перешкод.
За таких обставин, вимоги суду, викладені в ухвалі від 01.05.2023, в частині щодо надання документа на підтвердження повноважень Богач Віти Іванівни на підписання та подання позовної заяви від імені ОСОБА_1 слід розуміти так, що позивачу необхідно надати до суду оригінал довіреності, скріплений апостилем, для засвідчення підписом судді копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригінал яких судом буде повернуто за клопотанням представника позивача.
Враховуючи викладене, заява про роз'яснення судового рішення від 01.05.2023 у справі №160/8491/23 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 254, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - Богач Віти Іванівни про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі №160/8491/23 - задовольнити.
Роз'яснити, що вимоги суду, викладені в ухвалі від 01.05.2023, в частині щодо надання документа на підтвердження повноважень Богач Віти Іванівни на підписання та подання позовної заяви від імені ОСОБА_1 слід розуміти так, що позивачу необхідно надати до суду оригінал довіреності, скріплений апостилем, для засвідчення підписом судді копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригінал яких судом буде повернуто за клопотанням представника позивача.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова