11 травня 2023 року Справа № 160/18327/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
В обґрунтування вимог позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету. На виконання пункту 3 цієї постанови позивачу у період з 01.01.2019 по 30.06.2021 щомісяця окремою сумою виплачувалась різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту Постанови №103, та місячним розміром отриманої особою пенсії. Станом на 01.07.2021 відкладена виплата проведена в повному обсязі, отже з порушенням строків виплати. У відповідь на заяву позивача про нарахування та виплату компенсації, передбаченої ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159, відповідач повідомив, що виплату було проведено в порядку визначеному пунктом 3 Постанови № 103, в подальшому в порядку визначеному Постановою № 1088, тому правові підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні. Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням частини щомісячних пенсійних виплат. З огляду на викладене, позивач і звернувся з цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/18327/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 22.11.2022 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано у відповідача додаткові докази у справі.
Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 13.12.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.
Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд зазначає, що вжив заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ОСОБА_1 (позивач) є пенсіонером, якому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У квітні 2018 року позивачу з 01.01.2016 перераховано розмір його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Адвокат Драгомирова О.М. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом від 16.08.2022 про надання інформації щодо дати та суми фактично виплаченої заборгованості. Запит був обґрунтований тим, що у березні 2018 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Виплата розрахованої суми заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 розстрочена.
24.08.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області області листом повідомило адвоката позивача, що на виконання Постанови №103 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016. Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 76434,52 грн виплачувалась позивачу за нормами Постанови №103 у такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме, по 1592,39 грн щомісячно; з 01.01.2020 по 30.06.2021 щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме, по 3184,77 грн щомісячно. Враховуючи зазначені норми, в червні 2021 року позивач отримав пенсію в розмірі 6368,40 грн та доплату по Постанові №1088 в сумі 3184,75 грн.
Адвокат Драгомирова О.М. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення нарахування та виплати позивачу компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. В заяві вказувала на те, що у березні 2018 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» заявнику здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Виплата розрахованої суми заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 здійснювалась з урахуванням розстрочки. Адвокат зазначала, що оскільки перерахунок та виплата належних позивачу сум пенсії здійснена невчасно, він втратив частину доходів.
14.09.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №27947-211037/Н-01/8-0400/22 повідомило адвоката позивача про те, що на виконання Постанови №103 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016. Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 була виплачена позивачу в квітні 2018 року по додатковій відомості. Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачувалась позивачу за нормами Постанови №103. Оскільки доплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачено за нормами Постанови №103, підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Вважаючи, що внаслідок порушення строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії (30.06.2021) відповідач протиправно відмовив у виплаті компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) передбачено, що:
- підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) ( стаття 1 Закону №2050-ІІІ);
- компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (стаття 2 Закону №2050-ІІІ);
- сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону №2050-ІІІ);
- виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць ( стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2262-XII), який, серед іншого, передбачає те, що:
- перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.( частина 3 статті 51 Закону № 2262-XII);
- нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів ( стаття 55 Закон № 2262-XII).
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», в редакції чинній на момент проведення перерахунку (далі - постанова № 103), пунктом 3 якої було визначено:
- перерахувати з 01 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (Офіційний вісник України, 2015 рік, №96, ст.3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
з 01 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) п. 3 постанови №103 визнано нечинним.
24 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (далі - Постанова № 1088), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі №640/620/20 (набрало законної сили згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020) ч. 2 п. 1 постанови №1088 визнано протиправною та нечинною.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України № 103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, тобто фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії); 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином, законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №140/1547/19 від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19.
Спірність питання у цій справі полягає у правомірності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати позивачу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає про таке.
30 листопада 2022 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/620/20 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, якими визнано нечинним ч. 2 п. 1 Постанови №1088.
Як на підставу для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій у справі №640/620/20, Верховний Суд вказав, що оскаржуваними положеннями Постанови №1088 визначено умови завершення виплати перерахованих у 2018 році сум пенсій за період до скасування у судовому порядку пункту 3 постанови №103.
У пункті 2 Пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян» (проблема, яка потребує розв'язання) також зазначено, що у зв'язку із скасуванням пунктів 1, 2, 3 постанови №103 за рішеннями судів створилася ситуація правової невизначеності в частині виплати особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам, перерахованих у 2018 році сум пенсій.
Крім того, у постанові від 30.11.2022 Верховного Суду у справі №640/620/20 зазначено, що «…безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту положень підпункту 2 пункту 1 оскаржуваної постанови Уряду №1088 дає підстави вважати, що з 01.01.2020 Урядом встановлено порядок виплати пенсій, які з 01.01.2016 перераховані з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), а також відсоткової виплати різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р., а не визначено підставу для перерахунку таких пенсій та складові грошового забезпечення для відповідного перерахунку пенсій.
Тобто, оскаржуваними положеннями постанови №1088 визначено умови завершення виплати перерахованих у 2018 році сум пенсій за період до скасування у судовому порядку пункту 3 постанови №103...».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом установлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу у квітні 2018 року проведено перерахунок його пенсії з 01.01.2016.
Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 76434,52 грн виплачувалась позивачу за нормами Постанови №103 у такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме, по 1592,39 грн щомісячно; з 01.01.2020 по 30.06.2021 щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме, по 3184,77 грн щомісячно. В червні 2021 року позивач отримав пенсію в розмірі 6368,40 грн та доплату по Постанові №1088 в сумі 3184,75 грн.
Сторони у справі не заперечують, що станом на 01.07.2021 відкладена виплата позивачу проведена у повному обсязі.
Таким чином, виплата пенсії позивачу здійснювалась з урахуванням приписів законодавства, яке діяло станом на дату виникнення спірних правовідносин, в межах виділених бюджетних асигнувань, отже в цьому випадку вина пенсійного органу у несвоєчасній виплаті перерахованої пенсії позивачу відсутня.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах діяв на підставі та у спосіб, що передбачені законами України, тому відсутній факт несвоєчасного нарахування та виплати пенсії позивачу та відсутні підстави для здійснення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки пенсія позивача за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року перерахована та виплачена в порядку встановленому чинною на час здійснення перерахунку постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 (яка скасована в судовому порядку) і Постановою №1088, яка є чинною, відсутні законодавчі підстави для задоволення позовних вимог.
Одним із принципів адміністративного судочинства є диспозитивність (від лат. dispono - «розпоряджаюся»). Цей принцип знаходить свій прояв у тому, що надає особам, які беруть участь у справі, можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Реалізацією цього принципу є самостійне вирішення позивачем питання, чи звертатися до суду з позовом взагалі, з наступним визначенням підстав, змісту і обсягу позовних вимог, а після винесення судом рішення у справі - окремо вирішувати питання, чи оскаржувати такі судові рішення в апеляційному чи касаційному порядку, у якому обсязі та з яких підстав здійснювати таке оскарження. Суд як незалежний орган не може ініціювати провадження чи навіть захищати права особи без відповідного звернення такої особи.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат, згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд,
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Суддя Н.В. Кучугурна