Ухвала від 09.05.2023 по справі 5015/118/11

УХВАЛА

09 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 5015/118/11

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування"

про відвід колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючий, Картере В.І., Огородніка К.М.

у справі № 5015/118/11

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2017 ПрАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" подало до Господарського суду Львівської області заяву-скаргу на дії/бездіяльність ліквідатора Козія В.Ю. з проведення технічної інвентаризації майна ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" та визнання недійсними результатів технічної інвентаризації 2016р.; рішення про поділ на окремі об'єкти нерухомості та скасування державної реєстрації прав власності, в якій (з урахуванням заяв про уточнення повних вимог від 24.10.2017, 28.02.2018, 19.11.2020 та про збільшення позовних вимог від 04.12.2020), просило суд:

- визнати незаконними дії/бездіяльність ліквідатора ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" Козія В.Ю. при підготовці та проведенні технічної інвентаризації нерухомого майна у 2016, 2017-2018 роках та визнати недійсними рішення ліквідатора про поділ/об'єднання/зміни площ і та опису об'єктів нерухомості та застосувати наслідки визнання їх недійсними;

- привести записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, належних боржнику ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" у стан до 23.11.2016, скасувати чотирнадцять рішень державного реєстратора Демківа В.П. ДП "Західний експертно-технічний центр Держпраці" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), скасувати записи про права власності та їх обтяження та закрити розділи державного реєстру речових прав та їх обтяжень (за переліком).

25.07.2022 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі № 5015/118/11 заяву-скаргу ПрАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" на дії ліквідатора Козія В.Ю. із проведення технічної інвентаризації майна банкрута та визнання недостовірними результатів технічної інвентаризації 2016; рішення про поділ на окремі об'єкти нерухомості та скасування державної реєстрації прав власності, з врахуванням заяв про збільшення та уточнення, задоволено частково. Визнано незаконними дії ліквідатора ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" Козія В.Ю. із проведення технічної інвентаризації майна банкрута. У решті вимог заяви-скарги ПрАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" відмовлено.

22.12.2022 постановою Західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 у справі № 5015/118/11 в частині задоволення заяви-скарги ПрАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" (з урахуванням заяв про збільшення та уточнення) про визнання незаконними дій ліквідатора ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" Козія В.Ю. із проведення технічної інвентаризації майна банкрута - скасовано. У скасованій частині ухвалено нове судове рішення: у задоволенні заяви-скарги ПрАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" (з урахуванням заяв про збільшення та уточнення) про визнання незаконними дій ліквідатора ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" Козія В.Ю. із проведення технічної інвентаризації майна банкрута - відмовлено.

01.03.2023 ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник, зокрема, просив скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022 у справі № 5015/118/11 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 у справі № 5015/118/11.

20.03.2023 ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" в частині оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022 у справі №5015/118/11 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

28.03.2023 ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" вдруге звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022 у справі №5015/118/11.

12.04.2023 ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" на постанову Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022 у справі № 5015/118/11 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

19.04.2023 (згідно з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису) в електронній формі ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" втретє звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022 у справі № 5015/118/11. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022 у справі № 5015/118/11 та про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

19.04.2023 зазначену касаційну скаргу ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду.

Скаржник до відкриття касаційного провадження подав заяву про відвід колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. від розгляду справи №5015/118/11 за касаційною скаргою ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" на постанову Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022.

Заявлений відвід мотивовано пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України.

ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" вказує, що зазначена колегія суддів ухвалами від 20.03.2023 та 12.04.2023 двічі відмовила у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" на постанову Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022, проте, на думку скаржника, такі відмови є незаконними з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Заявник стверджує, що при постановленні ухвал від 20.03.2023 та 12.04.2023 всупереч статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" колегія суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. не врахувала практику Європейського Суду з прав людини, не зазначивши мотивацію таких дій, не забезпечила реалізацію права доступу до суду, яке є ключовим елементом права на справедливий суд, що призвело до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ставить під сумнів безсторонність цієї колегії суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 08.05.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. у справі № 5015/118/11 визнано необґрунтованою, передано матеріали справи № 5015/118/11 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяв про відвід у справі №5015/118/11 визначено суддю Верховного Суду Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023.

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

У силу положень частин другої і третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтями 35, 36 ГПК України.

Зокрема, відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об'єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення.

З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Як вже зазначалось вище, ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" вже двічі зверталося з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022 у справі № 5015/118/11 і Верховним Судом було відмовлено скаржнику у відкритті касаційного провадження.

Так, ухвалою Верховного Суду від 20.03.2023 у справі № 5015/118/11 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" в частині оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022 у справі № 5015/118/11 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

Верховний Суд виходив з того, що частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено можливості оскарження у касаційному порядку зазначеної постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду ухвали місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви-скарги про визнання незаконними дій ліквідатора.

При цьому колегією суддів було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка згідно з частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Зокрема, у справі "Меньшакова проти України" (CASE OF MENSHAKOVA v. UKRAINE) №377/02, § 53, 08.04.2010), "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) серія А, № 93, § 57, 28.05.1985) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускають з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

Також у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" визначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлений частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

В подальшому ухвалою Верховного Суду від 12.04.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 5015/118/11 за касаційною скаргою ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" на постанову Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки ухвалою Верховного Суду від 20.03.2023 у вказаній справі вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

При цьому колегія суддів врахувала правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі №903/682/21, а також виходила з того, що процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження цієї особи на це саме судове рішення, передбачене пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, узгоджується із статтею 129 Конституції України щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та таке обмеження не є обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, доводи ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" про те, що колегія судів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. не забезпечила заявнику реалізацію права на доступ до суду, що, на думку заявника, призвело до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є необґрунтованими та такими, що зводяться до оцінки процесуальних дій колегії суддів при вирішенні питання про відкриття/відмову у відкритті касаційного провадження.

Разом з цим доводи заявника щодо необхідності відводу колегії суддів у справі №5015/118/11 з підстав незгоди з правовою позицією суддів прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.

При цьому посилання заявника на неврахування колегією суддів практики Європейського Суду з прав людини не можуть бути підставою для відводу суддів, оскільки вказані ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" рішення Європейського Суду з прав людини не стосуються умов прийнятності скарг на рішення судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, наведені ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" у заяві мотиви для відводу колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. у справі № 5015/118/11 по суті зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, прийнятим за результатом розгляду матеріалів касаційної скарги ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" на постанову Західного апеляційного господарського суду 22.12.2022 - ухвалами Верховного Суду від 20.03.2023 та від 12.04.2023 про відмову у відкритті касаційного провадження, та не містять обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів.

Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів не зазначено.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд не вбачає об'єктивних обставин, які викликають сумніви у неупередженості або об'єктивності суддів, а також враховуючи положення частини 4 статті 35 ГПК України, Суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. у справі № 5015/118/11.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 36, 38, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. у справі № 5015/118/11 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський