Справа № 161/6379/23
Провадження № 3/161/2250/23
м.Луцьк 09 травня 2023 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Гриня Олександра Миколайовича, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -
- за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
З УПП у Волинській області до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №309634 від 18 квітня 2023 року 17 квітня 2023 року о 23:11 в с. Струмівка 2а Луцького району Волинської області водій ОСОБА_1 керував тз Skoda Octavia, днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки тз за допомогою спеціального технічного приладу Алкотест Драгер ОСОБА_1 відмовився, від проходження огляду в медичному закладі також відмовився, дане порушення вчинено повторно протягом року.
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані як порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність в даному конкретному випадку ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 порушення не визнав, суду пояснив, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Приїхавши на АЗС, він припаркував автомобіль і лише після цього вживав алкоголь разом зі своєю дівчиною, після чого за кермо автомобіля не сідав, тобто не був водієм в розумінні ПДР.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
До такого висновку суд дійшов з наступних підстав.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 130 КУпАП Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -
тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Як встановлено із відеозаписів долучених до матеріалів справи на СD диску, ОСОБА_1 завершив паркування тобто рух автомобіля на АЗС о 23:12 17 квітня 2023 року, що не заперечує ОСОБА_1 та підтверджується відеозаписом камер спостереження АЗС.
Відповідно до п. 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Як вбачається із відеозапису нагрудних боді камер працівників поліції вони прибули на АЗС о 23:45 17 квітня 2023 року, прибувши на місце було виявлено ОСОБА_1 , який стояв біля припаркованого автомобіля Skoda Octavia, днз НОМЕР_1 . При цьому двигун автомобіля не був заведений.
Запідозривши знаходження ОСОБА_1 на момент його паркування о 23:12 в стані алкогольного сп'яніння, працівниками поліції було запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння від чого ОСОБА_1 відмовився під відеозапис у зв'язку із чим працівниками поліції було зроблено висновок про порушення о 23:11 ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР відповідальність за що у даному випадку встановлена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Су вважає висновок працівників поліції про порушення ОСОБА_1 ч. 2 ст. 130 КУпАП передчасним з огляду на наступне.
Так з пояснень ОСОБА_1 слідує, а також вбачається із наявних матеріалів справи, що статус водія ОСОБА_1 втратив з 23:12 тобто тоді коли завершив паркування автомобіля. В той же час працівники поліції згідно наявних відеоматеріалів прибули на АЗС о 23:45, тобто через 33 хвилини після того, коли ОСОБА_1 не був водієм в розумінні п. 1.10 ПДР.
По приїзду працівників поліції на їх пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння відмовився, оскільки розумів, що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, а також, що не є водієм ТЗ в розумінні п.1.10 ПДР.
Суд, закриваючи провадження у даній справі, виходить з того що, положення п. 2.5 ПДР зобов'язують водіїв тз пройти на вимогу працівника поліції огляд на визначення стану сп'яніння в той же час ключовим у контексті відповідальності за ст. 130 КУпАП є той факт, що така відмова повинна бути безпосередньо пов'язана із наявністю на момент такої вимоги статусу водія, якого у даному випадку у ОСОБА_1 не було з 23:12, 17 квітня 2023 року.
Таким чином працівниками поліції не надано належної оцінки вказаним вище обставинам справи та кваліфіковано порушення п. 2.5 ПДР відповідальність за, що передбачена ст. 130 КУпАП особі, яка не є водієм ТЗ.
В той же час слід зазначити, що для правильної кваліфікації ч. 2 ст. 130 КУпАП в контексті п. 2.5 ПДР о 23:11 17 квітня 2023 року, працівникам поліції слід було встановити в сукупності чи дійсно ОСОБА_1 коли припаркував автомобіль о 23:11, 17 квітня 2023 року мав ознаки алкогольного сп'яніння, чи вживав він алкоголь після зупинки тз, тобто чи наявний зв'язок між статусом водія ОСОБА_2 о 23:11 та явними ознаками алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 о 23:45 і чи можна відмову від проходження огляду оцінювати саме, як відмову водія який припаркував автомобіль на АЗС з ознаками алкогольного сп'яніння, а не набув таких ознак безпосередньо на АЗС до приїзду працівників поліції.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 130, ст. 247, ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 2 ст. 130 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області О.М. Гринь