Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
05 травня 2023 р. справа № 520/22587/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльність Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо не виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 2) зобов'язання Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішення про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі було прийнято 17.01.2022 р., а також залучено до участі у справі у якості другого відповідача Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради; зобов'язано відповідачів надати письмову інформацію щодо порядку нарахування та здійснення виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2021р.
Спір склався з приводу застосування ст. 12 Закону України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» після прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у контексті виплати разової грошової допомоги до 5 травня.
Підставами позову є доводи про те, що адміністративні органи провели нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року (далі за текстом - РГД) не у повному обсязі.
22.02.2022р. від Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (далі за текстом - Управління-1) надійшли письмові пояснення та відзив на позов, в яких Управлінням-1 зазначено, що список на виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня відносно позивача до Управління-1 не надходив, нарахування та виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році Управлінням не здійснювались.
Ухвалою суду від 23.02.2022 року повторно витребувано від Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації (далі - Центр, владний суб'єкт) письмову інформацію щодо порядку призначення позивачу спірної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021р., у тому числі, зазначити яким саме органом соціального захисту населення здійснено призначення виплати позивачу спірної допомоги, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. №325 Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
06.07.2022 року на виконання ухвали суду від 23.02.2022 року Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації надано письмову інформацію про те, що внаслідок воєнних дій та за дорученням Міністерства соціальної політики України всі бази Центру даних одержувачів пільг та компенсацій по Харківській області знищені. Підтвердити наявність права позивача на виплату і обсяг виплаченої допомоги по теперішній момент Центр не має можливості. Також зазначено про те, що підтвердження даних щодо виплати позивачу спірної допомоги можливо у військовій частині позивача.
Ухвалою суду від 19.07.2022 року витребувано від Східного територіального управління Національної Гвардії України: письмову інформацію щодо порядку призначення позивачу спірної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021р., у тому числі, зазначити до якого саме органу соціального захисту населення направлено списки для призначення виплати позивачу спірної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021р., а також зазначити яким саме органом соціального захисту населення здійснено нарахування та виплату позивачу спірної допомоги, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. №325 Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Ухвалою суду від 03.03.2023р. повторно витребувано від Східного територіального управління Національної Гвардії України: письмову інформацію щодо порядку призначення позивачу спірної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021р., у тому числі, зазначити до якого саме органу соціального захисту населення направлено списки для призначення виплати позивачу спірної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021р., а також зазначити яким саме органом соціального захисту населення здійснено нарахування та виплату позивачу спірної допомоги, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. №325 Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
На виконання ухвали суду від 03.03.2023р. від Східного територіального управління Національної Гвардії України до суду надійшла письмова інформація про те, що нарахування та виплата позивачу спірної допомоги до 05 травня за 2021 рік провадилась на підставі списків Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради у розмірі 1491,00 грн.
Ухвалою суду від 04.04.2023 р. залучено до участі у справі у якості другого відповідача -Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (далі - Управління-2, владний суб'єкт).
02.05.2023р. від відповідача - Управління-2, надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти позову з посиланням на те, що нарахування та виплата спірної допомоги проведено у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. №325 Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в межах бюджетних призначень.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Змістом копії посвідчення серії НОМЕР_1 підтверджена обставина наявності у заявника правового статусу учасника бойових дій.
За результатами вчинення Управлінням-2 та Центром владних управлінських функцій, позивачем було отримано грошову допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі - 1491,00 грн., що підтверджено банківською випискою та письмовими поясненнями Управління-2.
Стверджуючи про порушення власного суб'єктивного права за рахунок отримання виплати не у повному обсязі, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.
Відносини з приводу соціального захисту учасників як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Нормами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: ""Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
У подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI згадану вище норму закону було викладено у редакції, згідно з якою розмір Спірної виплати підлягав визначенню КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 юридично була відновлена дія ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI.
Однак, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Так, відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ця норма закону діяла з 01.01.2015р.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 08.04.2021р. №325 Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», де, зокрема, передбачено, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
27.02.2020р. рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27.02.2020р. ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, ані приписи ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI об'єктивно не можуть запроваджувати взагалі будь-яких правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.
Тому, з 27.02.2020р. заявник набув суб'єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій як п'ять мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб'єктивного права.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи спір, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачами як владними суб'єктами не подано доказів правомірності призначення, нарахування та виплати спірної допомоги в належному розмірі.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі №440/2722/20 органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Суд вважає, що механізм адміністративної взаємодії між цими владними суб'єктами поза розумним сумнівом не повинен мати істотного (вагомого) юридичного впливу для стану захисту прав та інтересів заявника - приватної особи, штучно створюючи безпідставні перешкоди.
З матеріалів справи вбачається, що Управління-2 здійснює владне волевиявлення з приводу призначення РГД, а Центр на підставі отриманих від Управління-2 документів здійснює владне волевиявлення з приводу нарахування та виплати РГД.
Вказане, в свою чергу, не спростовано відповідачами.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що обставина наявності у заявника спеціального правового статусу, котра зумовила призначення і виплату спірної допомоги (але у меншому розмірі), поза розумним сумнівом доводить і право особи на одержання разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020р.
Суд зважає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб'єкта норми КАС України не містять.
Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Тлумачення змісту ст.13 Конвенції наведено у низці рішень Європейського суду з прав людини, зокрема: у рішенні від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" визначено, що обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, для реального та найшвидшого відновлення суб'єктивного права громадянина на одержання соціальної виплати у належному розмірі адміністративний орган повинен вчинити власне волевиявлення з приводу призначення виплати (допомоги тощо) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.
Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Оскільки у даному конкретному випадку відповідачами-владними суб'єктами не було призначено, нараховано та виплачено позивачу грошову допомогу у належному розмірі, суд приходить до висновків про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідачів з приводу виплати допомоги до 5 травня у 2021 році у неналежному розмірі, а саме не п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій.
З огляду на викладене, суд приходить до висновків про необхідність обтяжити відповідача-Управління-2 обов'язком вчинити владне волевиявлення з приводу призначення РГД у належному розмірі і розпочати процедуру виплати у спосіб передачі до Центру необхідних для цього документів, якого необхідно зобов'язати після отримання зазначених документів здійснити нарахування та виплату позивачу зазначеної допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (адреса: 61002, м.Харків, вул.Сумська, буд.78, код ЄДРПОУ 03196601) та Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (адреса: 61002, м.Харків, вул. Чернишевська, 51, код ЄДРПОУ 03195694) з приводу призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у неналежному розмірі, а саме не п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (адреса: 61002, м.Харків, вул.Сумська, буд.78, код ЄДРПОУ 03196601) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 03195694, 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева