Справа № 127/9859/14-ц
Провадження № 22-з/801/70/23
Категорія: 19
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
02 травня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
з участю секретаря судового засідання Обертун Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Євгена Вікторовича та представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Ковальової Вероніки Степанівни та відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат
по справі № 27/9859/14-ц
за позовом ОСОБА_1 до Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , за участі Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору) про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, витребування земельної ділянки,
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Вінницької міської ради за участі Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору) про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку,
встановив:
Історія справи
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , за участі третіх осіб: управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, про визнання рішень сільської ради недійсними та їх скасування, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, витребування земельної ділянки.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Із зазначеним рішенням не погодилась позивач ОСОБА_1 , а тому через свого представника адвоката Путіліна Є.В., подала апеляційну скаргу.
Постановою Вінницького апеляційного від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Євгена Вікторовича задоволено.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , задоволено.
Вирішено визнати протиправними і скасувати:
рішення 10 сесії 22 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 04 грудня 1996 року щодо передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7 ,
рішення 14 сесії 22 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 30 січня 1998 року щодо передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 ,
рішення 20 сесії 4 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 25 січня 2005 року в частині затвердження ОСОБА_4 технічної документації та видачі державного акта на земельну ділянку площею 0,1000 га.
Визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані:
ОСОБА_7 , серії ВН, зареєстрований за № 146 від 26.09.1997,
ОСОБА_3 , серії І-В № 021393 від 15.07.1998, зареєстрований за № 514
ОСОБА_4 , серії ЯА № 397587, зареєстрований за № 010582800359 від 14.10.2005;
витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:03:59:0059, належну ОСОБА_1 на підставі державного акта на праві власності на земельну ділянку серії ЯА № 923250, зареєстрованого 15.11.2005 за № 010500301249.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Вінницької міської ради, за участі Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору), про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку - відмовлено.
Стягнуто з Луко-Мелешківської сільської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею і документально підтверджені судові витрати в сумі 45 022,32 грн.
Короткий зміст наведених у заяві вимог та доводи інших учасників
18 квітня 2023 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Євгена Вікторовича про прийняття додаткового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 5370 грн судових витрат, понесених на правничу допомогу в апеляційному суді.
На підтвердження зазначеної суми до заяви додано копії договору про надання правової допомоги від 26.07.2018 № 110, детальний опис робіт №ПЄ-00001 від 18.04.2023 здачі-прийняття робіт, квитанцію до прибуткового ордера від 18.04.2023 на суму 5370 грн.
27 квітня 2023 року до Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Ковальової Вероніки Степанівни, відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, понесених на правничу допомогу в апеляційному суді - 20 000 грн за надання професійної правничої допомоги ОСОБА_2 і 20 000 грн за надання професійної правничої допомоги ОСОБА_3 .
В судове засідання представник позивача адвокат Путлін Є.В. не з'явився, попередньо подав суду заяву про розгляд питання щодо ухвалення додаткового рішення провести у його відсутність.
Адвокат Ковальова В.С. і відповідач ОСОБА_3 вимоги заяви підтримали. Адвокат Ковальова В.С. пояснила, що незважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог її довірительки, винесення рішення не на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , вони скористалися професійною правничою допомогою і подали докази понесення відповідних витрат.
Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явились, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Позиція апеляційного суду
Частиною першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи, та перевіривши доводи заяви заявників адвоката Путіліна Є.В., адвоката Ковальової В.С., та відповідача ОСОБА_3 колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви адвоката Путіліна Є.В. та відмову в задоволенні зави адвоката Ковальової В.С. і відповідача ОСОБА_3 з наступних підстав.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:
попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно з положеннями частин першої-другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (справа №755/9215/15ц).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Такий висновок зроблений Великою палатою Верховного Суду у справі №904/4507/18.
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану відповідачу на стадії апеляційного перегляду справи, колегія суддів враховує наступне.
Правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи апелянту ОСОБА_1 надавав адвокат Путілін Є.В., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 26.07.2022 № 110 та відповідного ордеру.
До заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі, адвокат Путілін Є.В. надав копії договору про надання правової допомоги від 26.07.2018 № 110, детальний опис робіт №ПЄ-00001 від 18.04.2023 здачі-прийняття робіт, квитанцію до прибуткового ордера від 18.04.2023 на суму 5370 грн.
Згідно п. 3 договору, розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт, часу, виреченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) , обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт , ціною позову, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи шляхом підписання акту виконаних робіт з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 1 годину роботи адвоката.
Відповідно до детального опису робіт №ПЄ-00001 від 18.04.2023 здачі-прийняття робіт, загальна вартість послуг, наданих адвокатом на підставі Договору про надання правової допомоги становить 5370 гривень за 5 годин роботи. Види робіт детально описані, а витрати часу є реальними і погодженими сторонами.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року (справа № 910/4201/19) вказано, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 06 березня 2019 року у справі 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5370 грн є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про їх стягнення з відповідача - Луко-Мелешківської сільської ради, в зв'язку з протиправними діями якої - розпорядженням земельними ділянками за межами своєї компетенції, виник цей спір. Відповідачі ж - фізичні особи звертаючись до сільської ради із відповідними заявами реалізовували своє право на отримання земельних ділянок у власність відповідно до вимог ЗК України.
Правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надавала адвокат Ковальова В.С., яка діяла на підставі ордерів та договорів про надання правової допомоги від 01.01.2020, за умовами яких вартість правової допомоги є фіксованою, її розмір становить 20 000 грн кожному з довірителів з урахуванням складності справи, її важливості для замовника.
Відповідно до актів виконаних робіт від 18.04.2023, доданих до договорів про надання правової допомоги загальна вартість послуг становить 20 000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 20 000 грн кожному за надання правничої допомоги адвокатом Ковальовою В.С., колегія суддів виходиться з того, що відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Отже судові витрати відшкодовуються залежно від результату задоволення позовних вимог.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , скасував рішення суду першої інстанції, та ухвалив нове рішення, яким позов задоволено повністю.
З урахуванням викладеного підстави для задоволення заяв представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ковальової В.С. та відповідача ОСОБА_3 - відсутні.
Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 142, 270, 382 ЦПК України, суд, -
постановив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Путіліна Євгена Вікторовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат - задовольнити.
Стягнути з Луко-Мелешківської сільської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею і документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5370 грн.
В задоволенні заяви представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Ковальової Вероніки Степанівни та відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03.05.2023.
Головуючий І.М. Стадник
Судді Ю.Б. Войтко
І.В. Міхасішин