Справа № 128/1330/22
Провадження № 22-ц/801/1174/2023
Категорія: 20
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.
Доповідач :Береговий О. Ю.
04 травня 2023 рокуСправа № 128/1330/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ часток земельних ділянок в натурі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 липня 2022 року,
встановив:
Не погодившись із ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22 липня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій міститься клопотання про звільнення його від сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору мотивоване тим, що ОСОБА_1 , має скрутне матеріальне становище, його дохід є недостатнім для сплати судового збору, тому суд повинен врахувати його майновий стан.
На підтвердження свого майнового стану ОСОБА_1 посилається на зазначену ним в додатку належним чином незасвідчену ксерокопію довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 21 червня 2022, з якої слідує, що за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року інформація про доходи відсутня.
Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України та частини першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати за таких умов: якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або якщо позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, законом передбачено перелік умов, за наявності яких суд вправі звільнити позивача (фізичну - особу) від сплати судового збору.
Тобто, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони, фізичної або юридичної особи при наявності беззаперечних доказів, які підтверджували б матеріальний стан платника.
Таким чином, законом передбачено право суду, а не його обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору чи відстрочки, при цьому, статтею 129 Конституції України, як одну з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи, Закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Вирішення питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі- Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Посилання скаржника на ксерокопію довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 21 червня 2022 щодо відсутності інформації про доходи за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки ним не надано суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження свого реального майнового стану, зокрема: довідки про склад сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунках коштів, документи про відсутність придбання рухомого чи нерухомого майна тощо, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у відповідача пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами відповідача стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у даній справі дотримано.
За таких обставин у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.
Відповідно до п.п. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду фізичною особою апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення зазначеної норми застосовуються при поданні апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання таких заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Враховуючи викладене, заявнику слід здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у сумі 536,80 грн. та, для приєднання до матеріалів справи, надати Вінницькому апеляційному суду оригінал платіжного документа про оплату вказаних витрат, які перерахувати за наступними банківськими реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37979858
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA478999980313101206080002856
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Вінницький апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа)
При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Водночас, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду мотивоване тим, що копію оскаржуваної ухвали суду заявником отримано лише 28 листопада 2022 року.
За правилами ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
За правилами ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала суду постановлена 22 липня 2022 року, яка як зазначає заявник отримана ним 28 листопада 2022 року.
Між тим, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 липня 2022 року подана 02 травня 2023 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження, оскільки останнім днем подачі апеляційної скарги, в силу ч. 1 ст. 354 ЦПК України вважається 08 серпня 2022 року, так і поза межами строку, в межах якого заявник мав право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження згідно ч. 2 статті 354 ЦПК України.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (Ponomaryov v. Ukraine).
Тобто, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, за твердженням ОСОБА_1 оскаржувану ухвалу суду останній отримав 28 листопада 2022 року.
Крім того, заявником вже була подана апеляційна скарга на вказану ухвалу 13 грудня 2022 року та 16 березня 2023 року, які були повернені ухвалами Вінницького апеляційного суду від 08 березня 2023 року та 13 квітня 2023 року відповідно.
У світлі викладеного, враховуючи, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, заявник ОСОБА_1 є таким, що беззаперечно був обізнаний про стан поданої останнім скарги та вказує на можливе неналежне користування ним своїми процесуальними правами.
Також, доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження не містять відомостей про обставини, які б свідчили про об'єктивні перешкоди на оскарження вказаної ухвали суду в визначений законом строк.
За таких обставин, вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 22 липня 2022 року, наведені в апеляційній скарзі, слід визнати неповажними, в зв'язку з чим апелянту слід звернутись до апеляційного суду із новою заявою про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням інших поважних причин його пропуску, з наданням доказів їх поважності.
Згідно частини 2 статті 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві - стаття 185 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі ст. ст. 356, 357, 185 ЦПК України, а апелянту надається строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 356, 357, 359, 360, 361 ЦПК України суд,
ухвалив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.
Визнати неповажними підстави зазначені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 22 липня 2022 року - залишити без руху, надавши заявнику строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків.
Роз'яснити, що у випадку невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернена особі, яка її подала.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О.Ю. Береговий