03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/2450/2023
09 лютого 2023 року м. Київ
Справа № 759/442/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Білоусом Андрієм Володимировичем, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Кириленко Т.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Кредо» про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
встановив:
У січні 2021 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 13 946,05 доларів США, що за курсом НБУ на дату звернення з позовом становить 395 928,36 грн., та витрати по оплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим уклав кредитний договір № PLIWGK00000062 від 29.08.2007 року та отримав кредит у розмірі 24252 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.08.2026 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08.06.2018 року. Станом на час смерті заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № PLIWGK00000062 від 29.08.2007 року становила 13 975,73 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 13 946,05 доларів США та заборгованості за відсотками у розмірі 29,68 доларів США.
07.07.2020 року позивачем було отримано відповідь Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , яка звернулась із заявою про прийняття спадщини, є ОСОБА_1 05.10.2020 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій відповідачем виконано не було.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник АТ КБ «Приватбанк» - Білоус А.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором від 29.08.2007 року становила 13 975,73 доларів США, яка складається з: 13 946,05 доларів США - заборгованість за кредитом; 29,68 доларів США - заборгованість за відсотками. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника, отже на ній лежить обов'язок щодо відшкодування боргу спадкодавця.
Вказує, що із листа від 30.06.2020 року №3614 Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, що був отриманий банком 07.07.2020 року, про що свідчить копія поштового конверта із відбитком вхідного реєстраційного штампу банку від 07.07.2020 року, банку стало відомо, що заяву про прийняття спадщини подала дружина померлого - ОСОБА_1 .
У встановлений ч. 3 ст. 1281 ЦК України строк банк заявив претензійні вимоги шляхом направлення 05.10.2020 року претензії банку від 04.09.2020 року до спадкоємиці - ОСОБА_1 у 6-місячний строк від того, як отримав листа нотаріальної контори із повідомленням, хто є спадкоємцем позичальника, та що їй видано свідоцтво про право на спадщину.
Оскільки між датами 07.07.2020 року ( день отримання листа нотаріальної контори) та 05.10.2020 року - минуло менше ніж шість місяців, тому в даному випадку, вимога кредитором пред'явлена в строк, передбачений ст. 1281 ЦК України, проте суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про пропуск зазначеного строку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Зазначає, що банк дізнався про смерть позичальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що представник банку чітко зазначив на першій сторінці «Відповіді на відзив». Зокрема представник банку у відповіді на відзив надав суду першої інстанції наступну інформацію: 19.06.2018 року у банку був доданий документ (копія документу про смерть) стосовно смерті позичальника; із знімку вбачається, що 19.06.2018 року об 12:33:57 годині було прикріплено документ стосовно смерті позичальника ОСОБА_2 .
Отже, шестимісячний строк починається з 19.06.2018 року та закінчується 19.12.2018 року. В цей період ( з 19.06.2018 року по 19.12.2018 року) діяли норми ЦК України в редакції від 17.06.2018 року, а отже до спірних правовідносин необхідно застосовувати ст. 1281 ЦК України в редакції від 17.06.2018 року підстава - Закон 2275-VIII.
Зміни до ст. 1281 ЦК України були внесені вже згідно редакції ЦК України від 04.02.2019, підстава - Закон 2478-VIII, а тому нова редакція ст. 1281 ЦК України не застосовується до спірних правовідносин. З матеріалів справи вбачається, що спадкоємець добросовісно виконав свій обов'язок, передбачений нормами ч. 1 ст. 1281 ЦК України, повідомивши банк про відкриття спадщини та надавши банку копію свідоцтва про смерть.
Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Отже, позивачу починаючи з 19.06.2018 року було достеменно відомо про відкриття спадщини, а отже в силу ч. 4 ст. 1281 ЦК України він позбавляється права вимоги, оскільки на протязі шести місяців не пред'явив свої вимоги до спадкоємця.
Крім того, не зважаючи на неодноразові повідомлення Банку про факт відкриття спадщини, місце відкриття спадщини, та коло спадкоємців, позивач звернувся до Дванадцятої Київської нотаріальної контори з претензією кредитора лише 24.06.2020 року (з пропуском шестимісячного строку).
Крім того, банк ще не звертався до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування. Ціна позову повинна бути зменшена на розмір страхової виплати у зв'язку зі смертю застрахованої особи.
Зазначає, що позивач в судовому порядку вимагає стягнути з відповідача 13 946 доларів США 05 центів, що складає 395 928 грн. 36 коп., однак жодним чином не обґрунтовує, чи вказана сума заявлена в межах вартості майна, одержаного у спадщину. За підрахунками відповідача вказана сума значно перевищує вартість майна, одержаного у спадщину. З аналізу ст. 1282 ЦК України вбачається, що позивач має право в судовому порядку заявляти вимоги виключно про звернення стягнення на майно, що одержане спадкоємцем у спадщину. Отже, з аналізу ст. 1282 ЦК України вбачається, що позивач обрав невірний спосіб захисту. Обраний позивачем спосіб захисту призведе до того, що стягнення буде звернуто на все майно, що належить відповідачеві, в тому числі і особисте, а вимоги, що будуть задоволені, значним чином перевищать вартість майна, одержаного у спадщину. Вірним способом захисту буде звернення стягнення на спадкове майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Звертає увагу суду на те, що розмір заборгованості, який позивач стягує в судовому порядку з спадкоємця, не підтверджений належними та допустимими доказами. Позивач, всупереч умов кредитного договору, самовільно здійснив нарахування процентів за завищеними процентними ставками 13,20% річних та 12,70% річних, та безпідставно намагається стягнути вказані нарахування зі спадкоємця. Тобто, нарахування процентів за завищеною процентною ставкою суперечить умовам кредитного договору, а отже заборгованість, яку стягує в судовому порядку позивач, є недоведеною.
В судовому засіданні представник АТ КБ «Приватбанк» Стадніков Д.В. підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно з відповіддю Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, наданої АТ КБ «Приватбанк» 30.06.2020 року та отриманої ним 07.07.2020 року, претензія з банку надійшла лише 26.05.2020 року, тобто майже через два роки з дня смерті ОСОБА_2 .
У той же час, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 ще у грудні 2018 року було письмово повідомлено позивача про факт смерті ОСОБА_2 та додано довідку із Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, яка свідчить про те, що відповідач є єдиною спадкоємицею померлого.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був обізнаний про факт та місце відкриття спадщини після померлого ОСОБА_2 ще ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак протягом року та п'яти місяців не вчиняв жодних дій, пов'язаних із пред'явленням своїх вимог до спадкоємця боржника, тому суд дійшов висновку, що строк, передбачений положенням ст. 1281 ЦК України кредитором пропущений.
Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання.
Оскільки кредитор пред'явив свої вимоги до спадкоємця з порушенням строків, встановлених ст. 1281 ЦК України, які є присічними, що згідно з ч. 4 даної статті позбавляє його права вимоги до відповідача, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наведених підстав.
Також судом зазначено, що 29.08.2007 року між померлим ОСОБА_2 та ТОВ "Страхова компанія "Кредо" з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором від 29.08.2007р. № PLIWGK00000062 був укладений договір особистого страхування № PLIWLK00054074, вигодонабувачем за яким згідно п. 3.1. зазначений ПриватБанк (а.с. 53).
Оскільки у позивача у зв'язку з настанням страхового випадку - смерті боржника за кредитним договором виникло право на отримання страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн., тому звернення до спадкоємця боржника з позовом на повну суму заборгованості за кредитним договором суперечить меті інституту страхування (ст.ст. 1,4 Закону України «Про страхування»).
З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується, оскільки висновки суду відповідають обставинам справи, зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № PLIWGK00000062 від 29.08.2007 року, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 24252 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.08.2026 року (а.с. 15-17).
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач надала позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-19).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер у віці 61 рік, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Святошинським районним у м. Києві відділом ДРАЦС ГТУЮ у м. Києві (а.с. 21).
Станом на час смерті заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № PLIWGK00000062 від 29.08.2007 року становила 13 975,73 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 13 946,05 доларів США та заборгованості за відсотками у розмірі 29,68 доларів США (а.с. 6-14).
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Статтею 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Як вбачається з відповіді на відзив представника АТ КБ «Приватбанк» та наданого ним витягу з Банківського комплексу «Єдина клієнтська база», 19 червня 2018 року у Банку був доданий документ ( копія свідоцтва про смерть) стосовно смерті позичальника, у клієнтській базі зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 12 год. 33 хв. було прикріплено документ стосовно смерті позичальника ОСОБА_2 ( а.с. 68, 73, т. 1)
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, 20 червня 2018 року донька померлого - ОСОБА_4 письмово повідомила позивача про смерть ОСОБА_2 , додавши до заяви копію свідоцтва про його смерть (а.с. 56, т. 1).
Вказана заява ОСОБА_4 була надіслана на адресу банку цінним листом через «Укрпошта Експрес» 20 червня 2018 року, що підтверджується чеком ПАТ «Укрпошта» та описом вкладення у цінний лист ( а.с. 56-57, т. 1).
Отже, як вбачається з матеріалів справи та вказану обставину визнав представник ПАТ КБ «Приватбанк», 19 червня 2018 року ( повторно - після отримання листа ОСОБА_4 від 20 червня 2018 року) кредиторові спадкодавця стало достовірно відомо про відкриття спадщини після смерті позичальника за кредитним договором від 29 серпня 2007 року ОСОБА_2
24 грудня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 було подано позивачу заяву, у якій повідомляла про те, що вона є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , додавши до заяви довідку Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 11 грудня 2018 року. (а.с. 58,59).
Як вбачається з вказаної довідки, державний нотаріус Тітова О.В. повідомляла, що 23 жовтня 2018 року у Дванадцятій Київській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу за № 1372/18 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 . Заяву про прийняття спадщини подала дружина померлого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Дочка померлого ОСОБА_4 та син померлого ОСОБА_5 23 жовтня 2018 року відмовились від спадщини на користь дружини спадкодавця ОСОБА_1 . Номер справи в спадковому реєстрі 63192261 ( а.с. 59, т. 1)
Вказану заяву позивачем АТ КБ «Приватбанк» було отримано 27 грудня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 60, т. 1).
Доводи апеляційної скарги про те, що банк значно пізніше, а саме 07 липня 2020 року, дізнався, хто саме є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , із листа нотаріальної контори від 30 червня 2020 року, спростовується вищенаведеними доказами, з яких вбачається, що про смерть позичальника банк був достовірно обізнаний 19 червня 2018 року, а про спадкоємця, який прийняв спадщину - 27 грудня 2018 року.
Посилання представника банку на те, що рекомендованим повідомленням від 27 грудня 2018 року не підтверджується, які саме документи були надіслані до банку та їх зміст, - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки із листа АТ КБ «Приватбанк» від 02.01.2019 року на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що у ньому надані відповіді саме на ті питання, що були поставлені в заяві ОСОБА_1 від 24 грудня 2018 року, та в якій ОСОБА_1 зазначає про надіслання довідки нотаріальної контори .
Зокрема, листом від 02.01.2019 року відповідачу ОСОБА_1 було повідомлено, що банком проведено перерахунок заборгованості за кредитним договором померлого ОСОБА_2 та зупинено нарахування за ним. Виписку за кредитом та довідку про стан заборгованості, які просила надати їй ОСОБА_4 , банком надано не було, з посиланням на конфіденційність інформації, та необхідність звернутися особисто до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 61, т. 1).
26 травня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» надіслав на адресу Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори претензію, в якій просив повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком в розмірі 13 980,65 доларів США, а також повідомити банк, чи звертались спадкоємці із заявами про прийняття спадщини та чи видані свідоцтва про право на спадщину ( а.с. 23, т. 1).
07 липня 2020 року позивачем було отримано відповідь Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , яка звернулась із заявою про прийняття спадщини, є ОСОБА_1 (а.с. 24, т. 1).
05 жовтня 2020 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно з яким позивач пред'явив свої вимоги на суму 13 980,65 доларів США (а.с. 25, т. 1).
З викладеного вбачається, що звернувшись з претензією до спадкоємців, що була надіслана до нотаріальної контори 26 травня 2020 року, а з претензією до спадкоємця ОСОБА_1 - 05 жовтня 2020 року, кредитор АТ КБ «Приватбанк» пропустив шестимісячний строк, визначений ст. 1281 ЦК України, оскільки про відкриття спадщини банку стало відомо 19 червня 2018 року, про спадкоємця, який прийняв спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини, - 27 грудня 2018 року.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач був обізнаний про факт відкриття спадщини після померлого ОСОБА_2 та про спадкоємця, який прийняв спадщину, ще 27.12.2018 року, однак протягом року та п'яти місяців не вчиняв жодних дій, пов'язаних із пред'явленням своїх вимог до спадкоємця боржника, тому строк, передбачений ст. 1281 ЦК України, кредитором пропущений.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № №640/6274/16-ц при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в ч.ч.2 та 3 ст.1282 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1282 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), та позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що банк у встановлений законом строк заявив претензійні вимоги шляхом направлення 05.10.2020 року претензії банку від 04.09.2020 року до спадкоємиці ОСОБА_1 у 6-місячний строк від того, як отримав листа нотаріальної контори із повідомленням, хто є спадкоємцем позикодавця, та що їй видано свідоцтво про право на спадщину, з посиланням на положення ст. 1281 ЦК України в редакції Закону № 2478-VIII від 03 липня 2018 року, - колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII був прийнятий 03 липня 2018 року, набрав чинності 04 листопада 2018 року, а був введений в дію 04 лютого 2019 року.
Відповідно до пунктів 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.
Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
Вказаним Законом до ст. 1281 ЦК України було внесено наступні зміни:
- частину першу ст. 1281 ЦК України доповнено словами "та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб";
- частину другу і третю викладено в такій редакції:
"2. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину".
Доводи апеляційної скарги представника позивача про помилкове застосування судом першої інстанції норми статті 1281 ЦК України в редакції, яка діяла до 04 лютого 2019 року, коли набрав чинності Закон України «Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03 липня 2018 року № 2478-VIII, є необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини виникли 30 травня 2018 року ( у день відкриття спадщини), кредитор дізнався про відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 , і шестимісячний строк від дня, коли кредитор дізнався про відкриття спадщини, завершився у грудні 2018 року, до введення в дію Закону № 2478-VIII.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1259 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, посилання представника позивача на необхідність застосування п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, який підлягає застосуванню до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, колегія суддів також відхиляє, оскільки спадщину відповідач ОСОБА_1 прийняла шляхом подачі заяви про прийняття спадщини 23 жовтня 2018 року, тобто до набуття чинності та введення в дію вищевказаного Закону, про що банк 27 грудня 2018 року був повідомлений, отримавши заяву ОСОБА_1 та довідку нотаріальної контори.
Доводи представника банку щодо неотримання довідки нотаріальної контори від 11 грудня 2018 року колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються як вищевказаними матеріалами справи, так і матеріалами спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 , в яких наявна копія зазначеної довідки від 11 грудня 2018 року.
Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 прийняла спадщину 23 жовтня 2018 року, застосуванню підлягає положення статті 1281 ЦК України у редакції до введення в дію Закону України № 2478-VIII.
Таким чином, не зважаючи на те, що свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 2,8 га, розташовану на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, відповідач ОСОБА_1 отримала 08 лютого 2019 року, зазначена обставина не дає підстав вважати, що шестимісячний строк банком пропущено не було, оскільки судом достовірно встановлено, що про смерть позичальника АТ КБ «Приватбанк» дізнався у червні 2018 року, про особу, яка прийняла спадщину, - банк дізнався у грудні 2018 року, а з першою претензією, поданою в нотаріальну контору , - 26 червня 2020 року, отже, вимог до спадкоємця у встановлений законом строк не пред'явив.
Таким чином, судом першої інстанції було обґрунтовано застосовано положення ч. 4 ст. 1281 ЦК України, відповідно до якої кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Білоусом Андрієм Володимировичем, - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 03 травня 2023 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Махлай Л.Д.
Немировська О.В.