Дата документу 27.04.2023 Справа № 334/3443/21
Єдиний унікальний №334/3443/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/331/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
27 квітня 2023 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Запоріжжя, громадянки України, яка має середню спеціальну освіту, не працює, має на утриманні малолітню дитину, проживає за адресою; АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Обвинувачена ОСОБА_6 , її захисники - адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_9 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13 грудня 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років.
Строк покарання ОСОБА_6 вирішено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі частини п'ятої статті 72 КК України зараховано у строк покарання ОСОБА_6 строк тримання під вартою з 26 березня 2021 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 компенсацію майнової шкоди, завданої злочином, у сумі 18 150 (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят) гривень та компенсацію моральної шкоди, завданої злочином, у сумі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень, а всього - у сумі 518 150 (п'ятсот вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят) гривень.
Скасовано арешт на змив зі сліду речовини бурого кольору та контроль до нього, змив з РБК та контроль до нього, змив з РБК та контроль до нього, змив з РБК та контроль до нього, п'ять слідів папілярних узорів пальців рук, предмет зовні схожий на ніж з РБК, два предмети зовні схожих на ніж, фрагмент тканини з нашаруванням РБК, фрагмент тканини з нашаруванням РБК, ганчірки з нашаруванням РБК, виріз з простирадла (фрагмент нашарування РБК), а також на футболку блакитного кольору з нашаруванням речовини бурого кольору з надписом «run», штани спортивні чорного кольору з білою смугою з нашаруванням речовини бурого кольору, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 у кримінальному провадженні № 1-кс/334/611/21 (справа № 334/2089/21).
Скасовано арешт на чоловічу кофту, чоловічі штани, труси, шкарпетки (2 шт.), накладений на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 у кримінальному провадженні № 1-кс/334/612/21 (справа № 334/2089/21).
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі обвинувачена просить скасувати оскаржуваний вирок суду, перекваліфікувати її дії зі ст.115 КК України на 116-118 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з кваліфікацією її дій за ч.1 ст.115 КК України, вважає, за необхідне перекваліфікувати її дії на ст.118 КК України - як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони у стані душевного стресу, який їй було нанесено під фізичним та моральним впливом. Просить звернути увагу на показання свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги висновки експерта про побої обвинуваченої, а також того факту, що ОСОБА_14 мав умисел, через ревнощі, нанести їй тілесні ушкодження, бив та ображав її.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачена просить зарахувати строк її попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_10 просить оскаржуваний вирок скасувати та кримінальне провадження закрити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим через застосування Закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання, тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, та надано хибні висновки, а саме: судом першої інстанції при ухваленні вироку не враховано обставини, які спростовують висунуті обвинувачення. Так, допитана в судовому засіданні ОСОБА_6 вину у скоєнні злочину визнала частково, вказала, що діяла у стані необхідної оборони. Свідчення ОСОБА_15 підтверджують висновки судово-медичних експертиз, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_14 на час смерті був у стані алкогольного сп'яніння. Причиною смерті ОСОБА_14 явилось одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням серця. В ході огляду було вилучено ніж, яким було нанесено тілесне ушкодження. Крім того, захисник зазначає, що зібрані під час досудового розслідування та долучені до матеріалів кримінального провадження докази, а також свідчення свідків вказують про правдивість показань ОСОБА_6 .
Таким чином, на думку захисника, судом першої інстанції, призначено обвинуваченій покарання без повного та всебічного дослідження усіх доказів та обставин скоєного злочину, та з невідомих для нього підстав, суд встановив наявність умислу ОСОБА_15 на вбивство ОСОБА_14 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить оскаржуваний вирок змінити, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок суворості, а також у зв'язку із невірною правовою кваліфікацією інкримінованого їй кримінального правопорушення. Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 , застосувавши статтю (частину статті) Закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення. Крім того, просить пом'якшити покарання, призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при постановленні вищевказаного вироку, судом було допущене неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, висновки суду першої інстанції, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи та ін. На думку захисника, дії ОСОБА_6 судом першої інстанції невірно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України, та існують підстави для зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
Також, вважає, що покарання, визначене судом першої інстанції ОСОБА_6 у виді 9 років позбавлення волі, не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок своєї суворості. Вважає, що при призначені ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції недостатньо врахував, або взагалі не врахував, обставини які обтяжують її покарання та дані, які позитивну характеризують її особу, а саме, те що вона раніше не судима, наявність на її утриманні малолітньої дитини, протиправну поведінку самого потерпілого та інші обставини.
На думку захисника, судом не враховані положення ст. 65 КК України, а саме належним чином не мотивовано у вироку призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
З урахуванням викладеного, вважає, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 підлягає зміні, у зв'язку із невідповідністю призначеного їй покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок своєї суворості, а також через необхідність зміни правової кваліфікації інкримінованого їй кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
Згідно з вироком суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 10.30 годині ОСОБА_6 разом із своїм співмешканцем ОСОБА_14 та ОСОБА_16 перебували у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де сумісно вживали алкогольні напої. Під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_6 та її співмешканцем ОСОБА_14 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_14 , під час сварки з останнім, використовуючи ніж, який вона взяла зі столу та утримуючи його в правій руці нанесла ОСОБА_14 один удар в область грудної клітини зліва, чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді одиночного сліпого, проникаючого колото-різаного поранення лівої передньої поверхні грудної клітки порожнини з наскрізним пошкодженням передньої стінки правого шлуночка, яке ускладнилося зовнішньою та внутрішньою кровотечею з розвитком гострої крововтрати, від якого ОСОБА_14 помер на місці події.
Заслухавши доповідь судді; обвинувачену та її захисника, які підтримали апеляційні скарги частково та просили пом'якшити призначене ОСОБА_6 покарання, але сама обвинувачена наполягала на тому, що умислу на вбивство ОСОБА_14 в неї не було; прокурора та представника потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження зазначених вимог закону дотримався, ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному спричиненні смерті іншій людині.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що під час розгляду провадження в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала частково, вважала свої дії самозахистом. Пояснила, що вона зустрічалась з ОСОБА_17 , однією сім'єю не проживали. ІНФОРМАЦІЯ_2 вранці вона знаходилась вдома разом з матір'ю та донькою. Вона з донькою спали, а мати була на балконі. Близько 09.00 години до них в гості прийшли ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які перебували у стані алкогольного сп'яніння, щоб випити пиво. До квартири їх впустила її мати. Розбудили її. Вона, її матір, ОСОБА_18 та ОСОБА_20 стали пити пиво. Вона випила два келихи. Потім її матір пішла до її доньки в іншу кімнату. Близько 10.00 години між нею та ОСОБА_21 виникла сварка, приводом до якої стали ревнощі ОСОБА_22 до батька її дитини. ОСОБА_20 одразу вийшов до кімнати, в якій перебувала її матір та донька. Мати пішла з великої кімнати раніше. Під час сварки ОСОБА_18 наніс їй кілька ударів долонею руки по обличчю, після чого штовхнув її, через що вона впала на табуретку, а потім на підлогу. Після того, як вона піднялась, ОСОБА_18 схопив її рукою за горло, але не душив. При цьому він казав, що вб'є її. Ці дії ОСОБА_22 становили їй загрозу. Вона сильно злякалась. В цей час вона вхопила перше, що потрапило під руку - кухонний ніж, який лежав на столі, та вдарила ним ОСОБА_22 один раз у груди в область серця з лівої сторони. Як саме нанесла удар, не пам'ятає. Після цього удару ОСОБА_18 відпустив її та близько однієї хвилини перебував на ногах. При цьому він казав, що йому боляче, просив викликати ШМД. В кімнату зайшов ОСОБА_20 , після чого приблизно за три секунди ОСОБА_18 впав на підлогу. В цей час вона перебувала у стані шоку, заплакала та намагалась закрити ОСОБА_23 рану. Попросила викликати швидку медичну допомогу. Під час конфлікту з ОСОБА_21 вона не кликала на допомогу, оскільки вважала, що ОСОБА_20 та мати не зможуть їй допомогти, оскільки ОСОБА_18 був крупним. Не намагалась і втекти від ОСОБА_24 . Можливість зателефонувати до поліції була відсутня, оскільки телефон перебував у матері. ОСОБА_18 до цього випадку неодноразово вчиняв щодо неї протиправні дії - погрожував та бив, однак до поліції з цього приводу вона не зверталась. На слідчому експерименті вона помилково показала, що ніж, яким вона нанесла удар ОСОБА_23 , перебував у хлібниці. Насправді ніж знаходився на столі, оскільки вона готувала їм їжу.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, незважаючи на фактично не визнання своєї вини ОСОБА_6 , вина останньої у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, при викладених у вироку суду обставинах повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Мотивуючи свій висновок про винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.
Так, потерпілий ОСОБА_11 пояснив суду, що обвинувачена ОСОБА_6 була знайомою з його сином ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 о 08.00 годині він прийшов з роботи додому. Дома побачив пляшки з-під пива. Потім поїхав на ринок, звідки повернувся близько 10.00 години. Йому зателефонувала голова ОСББ ОСОБА_25 та повідомила, що ОСОБА_6 вбила його сина. Його син не працював. З алкогольних напоїв вживав лише пиво. Після вживання алкоголю був спокійний. Син до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Син проживав разом з ним та ОСОБА_26 - сестрою. З грудня 2020 року його син зустрічався з ОСОБА_6 . Вбивство сталось в квартирі, в якій проживає ОСОБА_6 . Фактичних обставин злочину він не знає.
Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що обвинувачена є її донькою, з загиблим ОСОБА_14 у неї були дружні стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 05.00 годині вона проснулась та вийшла на балкон квартири покурити. У дворі будинку вона побачила ОСОБА_22 та ОСОБА_27 . ОСОБА_18 спитав у неї, де її донька. Вона відповіла, що вона вдома. Після цього ОСОБА_18 повідомив їй, що пізніше прийде до неї. Близько 08.30 години вони прийшли до неї в квартиру. Її донька з ОСОБА_21 та ОСОБА_28 залишились у великій кімнаті, а вона пішла до іншої кімнати до онуки. Вони вживали пиво. Через деякий час ОСОБА_18 попросив поїсти. Вона відповіла йому, що сало знаходиться у холодильнику. ОСОБА_18 взяв сало та хліб та нарізав ножем на столі у великій кімнаті. Вона заходила до них у велику кімнату, але потім знову пішла до іншої кімнати. Через деякий час до неї в кімнату зайшов ОСОБА_20 , де знаходився близько десяти хвилин. Двері до іншої кімнати були привідчиненими і вона чула, що розмова між донькою та ОСОБА_21 відбувалась на підвищених тонах. ОСОБА_20 знову вийшов до великої кімнати. Через п'ять-десять хвилин після цього її покликала донька. Вона зайшла до великої кімнати та побачила, що ОСОБА_18 стоїть біля стіни за столом. Він попросив її викликати швидку медичну допомогу, через дві секунди зробив крок та впав на спину. В цей час донька стояла до неї спиною біля столу, а ОСОБА_20 сидів на дивані дивився телевізор. Вона викликала ШМД. По приїзді медики повідомили, що ОСОБА_18 мертвий. Коли ОСОБА_18 стояв, вона не бачила на ньому крові. Вперше побачила кров, лише коли забрали його тіло. Її донька пояснила поліцейським, що ОСОБА_18 хватав її за шию та волосся через стіл, намагався її душити, хватав за руки, а вона його відштовхнула. Крім цього, донька розповідала їй, що ОСОБА_18 її ревнував до батька дитини та бив її. Сварки між донькою та ОСОБА_21 вона не чула, криків не було. Бачила, що ніж лежав на столі на дошці біля хлібу без слідів крові. Інших ножів у тій кімнаті не було. Раніше у її доньки були проблеми із законом - вона нанесла ножові поранення своїй подрузі. Після приїзду ШМД вона відвела дитину до сусідки.
Свідок ОСОБА_29 пояснив суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він заступив на службу у складі екіпажу з ОСОБА_12 . О 10.00 годині вони отримали виклик на тяжкі тілесні ушкодження за адресою: АДРЕСА_1 . Заявницею була мати обвинуваченої. Виїхали за вказаною адресою. По їх приїзді на адресу автомобіля ШМД не було, проте він під'їхав через деякий час. ОСОБА_12 разом з медиками піднялась до квартири АДРЕСА_3 , а він залишився біля службового автомобіля. Потім йому по рації ОСОБА_12 повідомила, що медики забули у своєму автомобілі реанімаційний апарат, щоб він взяв цей апарат та піднявся до вказаної квартири, що він і зробив. Коли він піднімався, йому назустріч вийшов знайомий потерпілого та почав торопити його. Вони разом зайшли до квартири АДРЕСА_3 . В квартирі він побачив, що обвинувачена разом з ОСОБА_12 сиділи у холі, а медики перебували в іншій кімнаті з потерпілим. Медики під'єднали потерпілого до реанімаційного апарату, але він вже був мертвий. Він бачив на футболці обвинуваченої сліди крові. Тілесних ушкоджень на обвинуваченій не було. З учасниками події він не спілкувався. Пізніше, зі слів ОСОБА_12 йому стало відомо, що обвинувачена посварилась з потерпілим та спричинила йому тілесні ушкодження. Смерть потерпілого медики констатували при ньому.
Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 10.30 годині вона несла службу у складі екіпажу з ОСОБА_29 . Отримали виклик на тілесні ушкодження. Прибули на місце, дещо пізніше під'їхав екіпаж ШМД. Зв'язались з заявницею, щоб та пояснила куди їм рухатись. Та пояснила. Вона з медиками піднялись у квартиру, а ОСОБА_29 залишився на вулиці. В квартирі знаходилась обвинувачена, її мати, дитина та друг обвинуваченої. В іншій кімнаті на підлозі лежав чоловік без ознак життя. Медики забули реанімаційний апарат, через що вона по рації попросила ОСОБА_29 принести вказаний апарат. Через деякий час ОСОБА_29 приніс реанімаційний апарат. Медики підключили чоловіка до апарату та констатували його смерть. Обвинувачена сиділа в коридорі. На одежі була кров, поряд були ганчірки зі слідами крові. Спочатку обвинувачена їй повідомила, що потерпілий вчинив самогубство. Потім зізналась. Її мати та друг пояснили, що вони були в іншій кімнаті, де вдвох укладали дитину спати. Також, обвинувачена розповіла, що вона вимила ніж, але чітко цього не пам'ятала. Всі особи були у стані алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що з обвинуваченою він перебуває у дружніх відносинах, з потерпілим був знайомий. Дати події він не пам'ятає. Напередодні події ввечері він прийшов у гості до сестри ОСОБА_22 та її чоловіка, з яким він добре знайомий. Пізніше прийшов ОСОБА_30 . Вони пили пиво. Вранці вдвох вони прийшли до обвинуваченої, перед цим, купивши пиво в кіоску на зупинці громадського транспорту, потім ще купували в магазині «АТБ». Коли вони прийшли, обвинувачена ще спала, а мати вже встала. Вдома у обвинуваченої у великій кімнаті він, обвинувачена, її мати та ОСОБА_18 сиділи пили пиво. Через деякий час обвинувачена та ОСОБА_18 стали виясняти стосунки, через що він вийшов до іншої кімнати, де вже перебувала мати обвинуваченої, яка вийшла раніше, та дитина обвинуваченої. При цьому він закрив двері до кімнати. Він заспокоював дитину, а потім грався з нею. Хвилин через п'ять-десять він повернувся до великої кімнати, щоб випити пиво, де побачив, що ОСОБА_18 стояв за столом, при цьому тримався рукою за груди. Потім потерпілий став бігати кругами. Він сказав, що йому зле. На ньому було багато крові. Потім ОСОБА_18 попросив викликати бригаду ШМД. Мати обвинуваченої ввійшла до великої кімнати після нього через деякий час (менше п'яти хвилин). Вона викликала бригаду ШМД, потім він телефонував до ШМД. Через три-п'ять хвилини ОСОБА_18 впав на підлогу та не подавав ознак життя. Обвинувачена була в паніці, просила за щось у ОСОБА_22 пробачення. При цьому вона затискала рану потерпілому. Що саме сталось, не розповідала. Останній раз бачив ніж на столі коли виходив з кімнати. Разом випили десять літрів пива. Спочатку приїхала поліція, а потім бригада ШМД. Поліцію викликала бригада ШМД. Сварки та бійки між обвинуваченою та ОСОБА_21 не було. Чи виходила обвинувачена з кімнати та чи мила руки, він точно не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_31 повідомила суду, що обвинувачена та потерпілий є її сусідами. Приблизно в квітні 2021 року (точну дату не пам'ятає) вона відпочивала у своїй квартирі, коли у вхідні двері хтось постукав. Вона відчинила двері та побачила поліцейських, які їй повідомили, що сталось вбивство. При цьому вони попросили, щоб вона забрала до себе дитину обвинуваченої. Вона погодилась. Зайшла до квартири обвинуваченої та у маленькій кімнаті у ОСОБА_32 забрала дитину. Її квартира розташовується поряд з квартирою обвинуваченої. В той день криків з квартири обвинуваченої вона не чула.
Також суд першої інстанції послався на такі письмові докази:
- рапорт поліцейського від 26 березня 2021 року, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10.33 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10.32 годині за адресою: АДРЕСА_1 , ШМД 11 повідомила про те, що її викликали з номеру НОМЕР_1 , у зв'язку з ножовим пораненням в грудну клітину;
- протокол огляду місця події від 26 березня .2021 року, відповідно до якого під час огляду квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 12.14 години до 14.46 години ІНФОРМАЦІЯ_2 слідчим виявлений труп чоловіка - ОСОБА_14 . З місця події слідчим вилучено: змив зі сліду РБК та контроль до нього, змив з РБК та контроль до нього, змив з РБК та контроль до нього, змив з РБК та контроль до нього, 5 слідів папілярних узорів пальців рук, предмет зовні схожий на ніж з РБК, 2 предмети зовні схожих на ніж, фрагмент тканини з нашаруванням РБК, фрагмент тканини з нашаруванням РБК, ганчірка з нашаруванням РБК, виріз з простирадла (фрагмент нашарування РБК);
- протокол огляду трупу від 27 березня 2021 року, згідно з яким в період часу з 11.00 години до 14.00 години 27 березня 2021 року слідчим оглянутий труп чоловіка, який має ушкодження на лівій передній поверхні грудної клітки у проміжку між білягрудинною та середньоключичною лініями у виді горизонтальної лінійної рани довжиною при зведених краях 2,8 см, яка розташована на відстані 134 см від підошовної поверхні стоп. Краї рани рівні, не зсаджені. Правий кінець злегка загострений, лівий - закруглений. З просвіту рани назовні при маніпуляціях на трупі виділяється незначна кількість темно-червоної рідкої крові. На рівні верхнього зовнішнього квадранту правої сідниці, виявлене поверхневе садно неправильно овальної форми розмірами 4,5*2,8 см. Поверхня його рожево-червона, злегка волога, розташована нижче рівня навколишньої шкіри. Інших ушкоджень і інших змін при зовнішньому дослідженні трупа не виявлено. Під час огляду вилучені: чоловіча кофта, чоловічі штани, труси, шкарпетки, зразки волосся, змиви з кистей рук;
- лікарське свідоцтво про смерть № 1664 від 27 березня 2021 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_14 настала за адресою: АДРЕСА_1 . До смерті призвели гостра крововтрата та одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням серця;
- висновок експерта № 1664 від 12 травня 2021 року, в якому зазначено, що смерть ОСОБА_14 настала від одиночного, сліпого, проникаючого колото-різаного поранення лівої передньої поверхні грудної клітки порожнини з наскрізним пошкодженням передньої стінки правого шлуночка, яке ускладнилося зовнішньою та внутрішньою кровотечею з розвитком гострої крововтрати, котра у даному випадку стала безпосередньою причиною смерті. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_14 були виявлені наступні пошкодження - в області грудної клітки: колото-різана рана на лівій передній поверхні грудної клітки, яка проникає у ліву плевральну порожнину на рівні 4-го міжреберного проміжку; наскрізне ушкодження навколосерцевої сорочки; наскрізне ушкодження стінки правого шлуночка серця; а також садно на рівні верхнього зовнішнього квадранту правої сідниці. Зазначені ушкодження утворилися у ОСОБА_14 незадовго до його смерті. Ушкодження в області грудної клітки утворилися від дії плаского одностороннього гострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо. Найбільша ширина частини клинка, що занурилася, становила близько 15-17 мм. Напрямок ранового каналу від шкірної рани на грудній клітці до ушкодження правого шлуночка серця - спереду назад по відношенню до вертикального положення тіла трупа постраждалого. Довжина ранового каналу в області грудної клітки від шкіряної рани до ушкодженої внутрішньої стінки лівого шлуночка становила близько 10-11 см. Травмуючий предмет у вигляді плаского одностороннього гострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути ніж, що має обушок та лезо. Найбільша ширина частини клинка, що занурилася, становила близько 15-17 мм. Достеменно висловитись про довжину леза у даному випадку не можливо через деформацію м'яких тканин трупа в момент нанесення ушкодження. Ступінь загострення знаряддя злочину була достатнього для спричинення ушкоджень в області грудної клітки. Ушкоджень, які зазвичай утворюються у разі боротьби чи самозахисту, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_14 не виявлено. Після спричинення ушкоджень в області грудної клітки смерть постраждалого настала протягом лічених хвилин. Згідно з результатом судово-імунологічного дослідження кров трупа ОСОБА_14 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном Н;
- висновок експерта № 287 від 27 травня 2021 року, згідно з яким рана на клапті шкіри з області грудної клітки від трупа ОСОБА_14 утворилася від дії плаского односторонньогострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо. Найбільша ширина частини клинка, що занурилася, становила близько 24-28 мм. Результати проведеного експериментально-порівняльного дослідження дають підставу вважати, що справжня рана на клапті шкіри могла утворитися від дії наданого на експертизу ножа;
- висновок експерта № 1033 від 30 березня 2021 року, відповідно до якого кров ОСОБА_6 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0;
- висновок експерта № 1145 від 16 квітня 2021 року, в якому зазначено, що при судово-цитологічному дослідженні ножа (об'єкти № 1, 2) знайдена кров людини, а в об'єкті № 1 встановлена чоловіча генетична стать крові. При встановлені групової приналежності знайденої крові виявлені антигени А, В і Н за ізосерологічною системою АВ0, що дозволяє припустити її походження від потерпілого ОСОБА_14 , походження крові від підозрюваної ОСОБА_6 виключається;
- висновок експерта № 1153 від 16 квітня 2021 року, в якому зазначено, що на речах ОСОБА_6 : футболці та спортивних штанах встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А, В та Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи АВ за ізосерологічною системою АВ0, з супутнім антигеном Н, у тому числі від трупа ОСОБА_14 . Домішка крові підозрюваної ОСОБА_6 не виключається при наявності у неї тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент скоєння злочину;
- висновок експерта № 1147 від 19 квітня 2021 року, відповідно до якого в слідах на марлевому тампоні зі змивом з долонь та пальців рук лівої руки ОСОБА_6 встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А, В і Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи АВ з супутнім антигеном Н, в тому числі від трупа ОСОБА_14 . Домішка крові ОСОБА_6 не виключається, за наявності у неї на момент скоєння злочину, тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішню кровотечею;
- висновок експерта № 1150 від 14 квітня 2021 року, згідно з яким в слідах на марлевому тампоні зі змивом з зовнішньої сторони лівої дверцяти шафи рукомийника встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А, В і Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи АВ з супутнім антигеном Н, в тому числі від трупа ОСОБА_14 , так і змішування крові осіб груп А, В та (або) АВ у тому числі крові ОСОБА_14 з кров'ю ОСОБА_6 , при наявності у неї тілесних ушкоджень із зовнішню кровотечею на момент скоєння злочину;
- висновок експерта № 1154 від 16 квітня 2021 року, у якому вказано, що на марлевих тампонах зі змивами з обох кистей рук ОСОБА_14 встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А, В і Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи АВ за ізосерологічною системою АВ0, з супутнім антигеном Н, у тому числі від самого трупа ОСОБА_14 . Домішка крові підозрюваної ОСОБА_6 не виключається при наявності у неї тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент скоєння злочину;
- висновок судово-психіатричного експерта № 246 від 12 квітня 2021 року, відповідно до якого обвинувачена виявляла та виявляє у теперішній час ознаки психічного розладу у вигляді специфічного розладу особистості за емоційно-нестійким типом, ускладненого психічними та поведінковими розладами внаслідок сумісного вживання психоактивних речовин (алкоголь, психостимулятори, канабіоїди), на теперішній час синдром залежності від алкоголю та канабіоїдів. У період здійснення інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла, а перебувала у стані гострої алкогольної інтоксикації. Отже, вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час вона також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує. Потребує протинаркоманічного лікування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що докази сторони обвинувачення, вказані вище, у своїй сукупності підтверджують поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_6 вищевказаного правопорушення.
Так, обвинувачена як під час судового розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не заперечувала факту нанесення нею ножового поранення ОСОБА_14 , від якого настала смерть останнього.
Разом з тим, обвинувачена наполягала на тому, що умислу на вбивство потерпілого у неї не було, а в цьому випадку вона діяла у стані оборони.
Зазначене твердження обвинуваченої та її захисників, на думку колегії суддів, не є слушним, з огляду на таке.
Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Із суб'єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), тобто коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь та проявляється в способі вчинення діянь.
Як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_6 цілеспрямовано та умисно завдала ОСОБА_14 удар ножем у ділянку грудної клітки, де розміщені життєво важливі органи людини - легені та серце, що перебуває у прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого.
Згідно з висновком експерта № 1664 від 12 травня 2021 року, смерть ОСОБА_14 настала від одиночного, сліпого, проникаючого колото-різаного поранення лівої передньої поверхні грудної клітки порожнини з наскрізним пошкодженням передньої стінки правого шлуночка, яке ускладнилося зовнішньою та внутрішньою кровотечею з розвитком гострої крововтрати, котра у даному випадку стала безпосередньою причиною смерті.
При цьому, судячи з відомостей, відображених у вказаному висновку, щодо довжини ранового каналу, удар був нанесений із силою.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_16 зазначили, що до моменту вчинення злочину між обвинуваченою та потерпілим виник спір через ревнощі, проте коли вони пішли до іншої кімнати, то не чули ніяких криків та сварок між ними.
Свідок ОСОБА_31 , яка є сусідкою обвинуваченої, також в той день не чула криків з квартири останньої.
Свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_12 зазначили про обставини, які відбувались безпосередньо після події злочину, зокрема про наявність на одязі обвинуваченої слідів крові, те що остання зізналась у вчиненні цього злочину, хоча спочатку і казала, що потерпілий вчинив самогубство.
Згідно з показаннями свідків, швидку медичну допомогу викликала мати обвинуваченої.
Обвинувачена ОСОБА_6 , окрім іншого, зазначила про те, що між нею та потерпілим виникла сварка через ревнощі, при цьому зазначила, що такі сварки між ними траплялись і раніше, проте вона жодним чином на це не реагувала, до правоохоронних органів з відповідними заявами не зверталась. Під час вказаних подій на допомогу вона нікого не кликала, оскільки вважала, що це марно.
Проте, доводи обвинуваченої про протиправну поведінку самого потерпілого по відношенню до неї нічим не підтверджені.
В тому числі нічим не підтверджуються обставини, на які посилається обвинувачена, а саме те, що потерпілий хапав її за шию.
При судово-медичному дослідженні ОСОБА_13 ніяких ушкоджень на обличчі чи шиї у останньої не встановлено.
Свідки, вказані вище, що прибули на місце одразу після події, також не бачили на ОСОБА_13 тілесних ушкоджень.
Колегія суддів вважає, що обстановка вчиненого правопорушення, механізм, локалізація, характер нанесеного обвинуваченою потерпілому тілесного ушкодження, а також обране знаряддя злочину, підтверджують спрямованість умислу обвинуваченої саме на вбивство потерпілого.
Що стосується мотиву, яким керувалася ОСОБА_6 , то апеляційним судом також встановлено, що вбивство відбулося через конфлікт між обвинуваченою та потерпілим на ґрунті ревнощів, про що вказує і сама обвинувачена.
Таким чином, доводи сторони захисту про недоведеність умислу ОСОБА_6 на вчинення вбивства ОСОБА_14 , є безпідставними.
Суд перевірив належним чином версію сторони захисту про те, що обвинувачена діяла в умовах необхідної оборони, та спростовував її у вироку, з наведенням переконливого обґрунтування, з яким повністю погоджується і колегія суддів.
Отже, з матеріалів провадження убачається, що суд належним чином проаналізував наявні у провадженні докази, навів мотиви, з яких виходив, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_6 , та правильно встановив, що сукупність всіх обставин вчиненого діяння свідчить про те, що обвинувачена умисно вбила потерпілого.
Покарання обвинуваченій ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості та фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи винної.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд визнав утримання нею малолітньої дитини. При цьому обставиною, яка обтяжує їй покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, що стороною захисту не оспорюється.
Враховуючи всі обставини у сукупності, в т.ч. з огляду на ступінь тяжкості та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченої, яка зловживає алкогольними напоями та веде аморальний спосіб життя, призначене обвинуваченій ОСОБА_6 покарання неможна вважати надто суворим.
Таким чином, колегія суддів не убачає підстав для пом'якшення покарання обвинуваченій.
Також, колегія суддів не убачає підстав і для застосування щодо обвинуваченої положень ч.5 ст.72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII та зарахування у строк покарання обвинуваченій період її попереднього ув'язнення з розрахунку день за два, оскільки злочин останньою вчинено 29 березня 2021 року, тобто вже після внесених у вказану статтю змін, згідно з якими попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день, або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, вмотивованим і підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту не убачає, оскільки доводи, викладені в цих скаргах, правильності висновків суду не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника-адвоката ОСОБА_10 та захисника-адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13 грудня 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії даної ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4