Дата документу 25.04.2023 Справа № 335/3503/22
Єдиний унікальний №335/3503/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/731/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
25 квітня 2023 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині на посаді помічника начальника медичної служби, у військовому званні капітана медичної служби, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,
обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Захисник-адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13 січня 2023 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.
На підставі ст.54 Кримінального кодексу України позбавлено ОСОБА_6 військового звання «капітан».
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 ухвалено обраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 14 червня 2022 року.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України, зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_6 період знаходження в місцях попереднього ув'язнення з часу затримання 14 червня 2022 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишено без змін.
В апеляційній скарзі захисник просить оскаржуваний вирок суду змінити та призначити ОСОБА_6 більш м'яке покарання без ізоляції від суспільства.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 не має судимості за вчинення кримінального або адміністративного правопорушення, вчинив особливо тяжкий злочин, 26 лютого 2022 року офіцер призваний на військову службу до ЗСУ, неодружений, не має на утриманні малолітніх дітей, не знаходиться на обліку у мед. закладах у лікарів нарколога, психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно. Обставин, що пом'якшують, або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , згідно зі ст.66 КК України судом не встановлено, хоча він співпрацював зі слідством, визнав свою вину повністю у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, був не згоден з кваліфікацією діяння, вважав, що його дії підпадають під ознаки злочину за ч.4 ст.407 КК України, так як не мав мети ухилитись від військової служби, перебуваючи за межами військової частини виникли проблеми зі здоров'ям та він вимушений був звертатись до медичних закладів для лікування, та бажає в подальшому проходити службу в ЗСУ, щиро кається, ніяких наслідків та шкоду ним завдано не було, заявив, що готовий продовжити військову службу в ЗСУ та захищати Україну від ворога та просив призначити покарання, не пов'язане з реальним відбуванням покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
За час проведення досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 вже багаторазово пожалкував про скоєне ним кримінальне правопорушення, навчений та покараний наріканням оточуючих людей, проявив щиросердне розкаяння.
Обвинувачений раніше не судимий, характеризується позитивно, має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання.
З урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин на підставі принципів індивідуалізації, гуманізації та справедливості покарання, враховуючи інформацію про особу обвинуваченого, наявності пом'якшуючих покарання обставин, на думку захисника, суд мав можливість та законні підстави відповідно до ст. 69 КК України призначити ОСОБА_6 , з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, менш суворе покарання, передбачене санкцією статті ч.4 ст. 408 КК України, без тривалої ізоляції від суспільства, що було б достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання: кара, виправлення засудженого та попередження скоєння нових злочинів.
Згідно з вироком суду, 26.02.2022 року ОСОБА_6 призвано на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України.
Наказом т.в.о. командира військової частини №43 від 26 лютого 2022 року ОСОБА_6 призначений на посаду помічника начальника медичної служби в/ч, зарахований до списків особового складу та поставлений на всі види забезпечення.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України ОСОБА_9 від 14 березня 2022 року №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 продовжено дію воєнного стану із 05 годин 30 хвилин 25 квітня 2022 року на 30 діб.
Указом Президента України ОСОБА_9 від 17 травня 2022 року №341/2022, який затверджено Верховною Радою України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Так, 04 квітня 2022 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин, помічник начальника медичної служби в/ч ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у зв'язку із небажанням подальшого проходження військової служби, в умовах воєнного стану, перебуваючи в місці несення служби військової частини, розуміючи відсутність будь-яких законних підстав залишення розташування місця несення служби, самовільно залишив місце несення служби, з метою ухилитися від військової служби, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, та був відсутній до 14 годин 36 хвилин 14 червня 2022 року, коли був затриманий співробітниками ДБР у порядку ст. 208 КПК України.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених у судовому засіданні, є обґрунтованими, та ніким з учасників провадження не оспорюються.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.4 ст.408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів виходить з такого.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
З мотивувальної частини вироку убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував обставини кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, особу обвинуваченого, який свою провину визнав, одружений, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем реєстрації, його сімейне і матеріальне становище, а також поведінку після скоєного злочину.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Суд дійшов правильного висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_6 з урахуванням відомостей про його особу, необхідно призначити покарання, передбачене санкцією статті обвинувачення - у виді позбавлення волі.
Разом з тим, при визначенні обвинуваченому ОСОБА_6 строку вказаного покарання, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі врахував фактичні обставини даного кримінального провадження, відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, його вік, те, що він раніше не судимий, має вищу освіту, одружений.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що на підставі ст.ст.407-409 КПК України вирок суду підлягає зміні в частині призначення обвинуваченому покарання шляхом його пом'якшення - до 5 років.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та, на думку колегії суддів, буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
Підстав для застосування положень ст.ст.69,75 КК України колегія суддів не убачає.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407-409 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13 січня 2023 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, змінити в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, пом'якшивши його.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.408 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4