Дата документу 28.03.2023 Справа № 310/4515/13-к
Єдиний унікальний №310/4515/13-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/255/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
28 березня 2023 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за клопотанням захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку,
за участю прокурора ОСОБА_8 в режимі відеоконференції EASYCON,
Захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від12 листопада 2021року, якою відмовленов задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Своє рішення суд мотивував тим, що перебіг давності відновився тільки з 31 серпня 2021 року з дня встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 травня 2013 року.
В обґрунтування скарги зазначив, що не погоджується з ухвалою суду, вважає її необґрунтованою, а висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Крім того, вважає, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що прокурором не було доведено, що ОСОБА_6 своєю поведінкою перешкоджав процедурі виконання вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 травня 2013 року, а також обставини того, що він був обізнаний про те, що його оголошено у розшук у зв'язку з невиконанням вироку суду, не доведено і обставини повної чи часткової сплати ОСОБА_6 штрафу за вказаним вироком суду, а також факту його ухилення від виконання вироку.
На думку апелянта, необґрунтованим є висновок суду, що сам факт перебування ОСОБА_6 у розшуку є беззаперечним доказом його ухилення в період часу з 06 грудня 2013 року по 31 серпня 2021 року від виконання вироку суду від 31 травня 2013 року та є підставою для зупинення перебігу строку давності виконання обвинувального вироку у цей період.
Згідно з ухвалою суду, 01 вересня 2021 року надійшло клопотання засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від31 травня 2013 року щодо ОСОБА_6 , яким його було засуджено за ч.1 ст.203-1 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 127500 грн, з розстрочкою виплати штрафу на рік по 10625 грн щомісячно.
11 листопада 2013 року до Бердянського міськрайонного суду надійшла заява старшого секретаря про заміну покарання засудженому ОСОБА_6 у виді штрафу на інший вид покарання згідно ст.26 КВК України, у зв'язку з тим, що у встановлений законом строк він не сплатив штраф. За результатом розгляду цієї заяви, ухвалою від 06 грудня 2013 року ОСОБА_6 було оголошено у розшук, а розгляд клопотання про заміну покарання зупинено до його розшуку.
10 березня 2021 року до суду надійшло подання начальника Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст.80 КК України. Ухвалою суду від 22 березня 2021 року в задоволенні подання було відмовлено. Ухвалою Запорізького апеляційного суду ухвала суду першої інстанції від 22 березня 2021 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Бердянськогоміськрайонного суду Запорізької області від 31 серпня 2021 року подання начальника Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області було залишено без розгляду.
Подаючи дане клопотання адвокат ОСОБА_7 вказує на те, що є усі підстави, передбачені п.1 ч.1 ст.80 КК України, для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання у виді штрафу, призначеного вироком суду від 31 травня 2013 року.
Вказує на те, що заява старшого секретаря про заміну покарання ОСОБА_6 у виді штрафу на інший вид покарання, згідно ст.26 КВК України, не підлягає задоволенню, оскільки санкцією ч.1 ст.203-2 КК України альтернативного виду покарання штрафу не передбачено. Строки виконання вироку від 31 травня 2013 року, відповідно до п.1 ч.1 ст.80 КК України, закінчилися. ОСОБА_6 у період часу з 13 листопада 2013 року по 13 листопада 2014 року проходив курс реабілітації від наркотичної залежності в Київському міському благодійному центрі становлення особистості «Ісход», а з 14 листопада 2014 року по теперішній час займається в цьому центрі волонтерською роботою. ОСОБА_6 не переховувався від суду, він взагалі не знав про те, що його оголошено у розшук. У 2014 році він двічі пересилав своїй матері ОСОБА_9 грошові кошти на сплату штрафу у розмірі 11000 грн, проте квитанції про сплату штрафу не збереглися.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника засудженого і вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
В той же час, Закон України про кримінальну відповідальність встановлює три умови звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку: закінчення зазначених у ст.80 КК України строків; не ухилення засудженого від відбування покарання; не вчинення протягом встановлених ч.ч. 1 та 3 ст.80 КК України строків нового середньої тяжкості, тяжкого, або особливо тяжкого злочину. Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку починається з дня набрання чинності вироком суду.
Разом з тим, частиною третьою статті 80 КК України передбачено зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Частиною четвертою статті 80 КК України передбачено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.
При ухиленні від відбування покарання строк давності не спливає протягом усього періоду ухилення, а його перебіг відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, що передбачено ч.3 ст.80 КК України. Крім цього, строк давності, який сплив до моменту ухилення засудженого від відбування покарання, не анулюється, а підлягає заліку і продовжує спливати з моменту з'явлення засудженого або його затримання.
За загальними правилами, особа (крім тих, що засуджені за злочини, передбачені ч.3 ст.127, ст. ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442 КК України, або за інші злочини до довічного позбавлення волі) звільняється від відбування покарання відповідно до ст.80 КК України, при наявності трьох обов'язкових елементів: 1) закінчення зазначених у ч. ч. 1 і 3 ст. 80 КК України строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; 3) не ухилення засудженого від відбування покарання.
Отже, строк давності виконання обвинувального вироку починає спливати з моменту набрання вироком законної сили і триває весь час, доки вирок не виконується з причин, не пов'язаних з ухиленням особи від його виконання.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31травня 2013 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 України, та призначено йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України нижче від найнижчої межі - у виді штрафу в сумі 127500 грн в дохід держави з конфіскацією в дохід держави грального обладнання. На підставі ч.4 ст.53 КК України розстрочено ОСОБА_6 виплату штрафу на рік по 10625 грн щомісячно.
Під час оголошення судового рішення засуджений ОСОБА_6 був присутнім, а тому йому було відомо про результати розгляду кримінального провадження щодо нього та постановлення вироку суду першої інстанції, у тому числі в частині призначення виду та розміру покарання.
Після набрання чинності вироку суду засуджений ОСОБА_6 , знаючи достовірно про призначення йому покарання, жодного разу в продовж року не сплатив жодної суми, визначеної йому для сплати кожного місяця.
У зв'язку з невиконання засудженим умов виплати штрафу шляхом розстрочки під час розгляду заяви старшого секретаря Бердянського міськрайонного суду про заміну штрафу іншим покаранням засудженому ОСОБА_10 , через ухилення останнього від суду ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 грудня 2013 року оголошено розшук засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розгляд заяви старшого секретаря Бердянського міськрайонного суду Запорізької області про заміну штрафу іншим покаранням засудженому ОСОБА_6 зупинено до його розшуку.
На підставі постанови о/у СКР Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_11 від 18 грудня 2013 року, стосовно засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена оперативно-розшукова справа категорії «Розшук» № 50341310.
В ході проведення оперативно-розшукових заходів працівниками поліції були опитані родичі засудженого, знайомі, сусіди. Зокрема, мати засудженого ОСОБА_9 07 травня 2014 року пояснила, що востаннє бачила сина в 2013 році, ніякого зв'язку з ним не підтримує, місце знаходження його їй не відоме. В наступних поясненнях повідомляла, що її син ОСОБА_12 виїхав до росії. З пояснень брата засудженого - ОСОБА_13 , ОСОБА_6 перебував у м.Києві та повідомив його номер телефону. Також надав пояснення, що в лютому 2015 року він зустрічався з братом в м. Києві. Також зазначив, що ОСОБА_12 йому повідомив, що він мешкає в м. Києві, однак точної адреси не назвав, з тієї причини, що його можуть затримати поліція, або інші органи виконавчої влади. Згідно з поясненнями батька засудженого - ОСОБА_14 , наданими 26 вересня 2015 року, його син ОСОБА_12 не виходить з ними на зв'язок приблизно пів року, де він знаходиться, йому не відомо.
Таким чином, працівниками поліції здійснювались заходи щодо встановлення місця перебування засудженого, однак останній умисно вчиняв дії щодо уникнення зазначеного покарання.
Колегією суддів встановлено, що з 18 грудня 2013 року по 31 серпня 2021 року, ОСОБА_6 перебував у розшуку та ухилявся від відбування покарання. Будь-яких відомостей в матеріалах кримінального провадження та в апеляційній скарзі захисника - адвоката ОСОБА_7 про з'явлення засудженого для відбування покарання, або про його затримання немає.
Вищезазначені обставини свідчать про ухилення засудженого від відбування покарання, що має наслідком зупинення перебігу строку давності виконання вироку суду, відповідно до ч.3 ст.80 КК України.
На думку колегії суддів, доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника - адвоката ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_6 не ухиляється від відбування покарання, не є слушними, оскільки не підтверджуються жодними доказами.
Враховуючи те, що встановлений законом строк давності виконання вироку відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що підстави для звільнення ОСОБА_6 від призначеного судом покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку щодо нього Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 травня 2013 року відсутні. Підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 не знав про його перебування у розшуку, не є слушними з огляду на вищевикладене.
Твердження сторони захисту про те, що засуджений частково сплатив штраф, призначений йому за вироком суду, також нічим не підтверджується.
Той факт, що в 2021 році начальник Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області звертався до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з поданням про звільнення від відбування покарання на підставі ст.80 КК України ОСОБА_6 , само по собі не спростовує висновків суду.
Так, за результатом розгляду вказаного подання судом першої інстанції було відмовлено в його задоволенні відповідною ухвалою від 22 березня 2021 року.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2021 року, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задоволено частково та скасовано ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 з призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції.
В подальшому вказане подання залишено без розгляду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку.
Свої висновки суд першої інстанції належним чином вмотивував.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які були б підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не убачається.
Керуючись ст.ст.404-405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 листопада 2021 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3