Справа № 357/2918/23
Провадження № 2-а/357/45/23
27 квітня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., при секретарі - Кононюк П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
03.03.2023 представник позивача, адвокат Семенюта Руслан Анатолійович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, який зареєстрований судом 15.03.2023, мотивуючи тим, що постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області №2 від 22.02.2023 на ОСОБА_1 було накладене адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 156 КУпАП у розмірі 13600 грн. Відповідно до цієї постанови 07.02.2023 близько 15 год. 20 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні магазин по АДРЕСА_1 , продав банку алкогольного напою, а саме: «Рево» об'ємом 0,5 л з вмістом етилового спирту 8,3% неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, позивач вважає постанову такою, що прийнята з порушенням чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, з наступних підстав. Диспозиція ч. 2 ст. 156 КУПАП за своїм змістом є бланкетною, адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Протокол про адміністративні правопорушення №742729 ВАВ від 07.02.2023, складений стосовно ОСОБА_1 , у повній мірі не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не вказано, яким конкретно законодавством (нормативно-правовим актом із посиланням на пункт, частину, статтю) передбачена заборона щодо продажу алкогольних напоїв неповнолітнім, у той час як ч. 2 ст. 156 КУпАП лише встановлює відповідальність за такі дії. Зазначена в протоколі ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» є загальною статтею щодо імпорту, експорту та торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим, ректифікованим виноградним спиртом, етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим та біоетанолом і жодних заборон щодо продажу алкогольних напоїв неповнолітнім не містить. Також, у протоколі у порушення вимог ст. 256 КУпАП не зазначаються відомості про свідка ОСОБА_3 , пояснення якого наявні в матеріалах справи. Крім того, із вказаного протоколу вбачається, що алкогольний напій, який нібито був проданий ОСОБА_2 поліцейським не вилучався як речовий доказ, його огляд не проводився, немає даних про те, де він перебував на час розгляду справи. Матеріали адміністративної справи не містять чек, який би засвідчив факт оплати неповнолітнім саме за алкогольний напій. До матеріалів справи не долучено жодного відеозапису, який би відображав фактичні обставини щодо інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_4 відібрані поліцейським із порушенням ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію», а тому їх слід оцінювати критично. Крім того, матеріали справи не містять відомості про те, що ОСОБА_5 є начальником служби у справах дітей та сім'ї Узинської МР. Вказані факти, свідчать про неналежне оформлення адміністративних матеріалів працівником поліції, а тому ці матеріали не можуть бути належними та допустимими доказами у справі та не можуть бути прийняті судом до уваги. Так, ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачає обов'язок продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння щодо звернення до покупця з вимогою пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує його вік, тільки якщо у нього виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння. При цьому 07.02.2023 у ОСОБА_1 не виникало сумнівів у тому, що покупець - ОСОБА_2 досяг повноліття, крім того з його даних, які відображені в оскаржуваній постанові вбачається, що на дату 07.02.2023 йому виповнилося повних 17 років 5 місяців, тобто з огляду на його вік за зовнішніми ознаками та змужнілий голос він цілком міг справляти враження повнолітнього та не викликати відповідних сумнівів. Крім іншого, притягнення до адміністративної відповідальності було спровоковане працівником Національної поліції, що виразилося у підбурюванні неповнолітнього, який візуально виглядає старшим за свій реальний вік, при цьому самі працівники поліції були поряд із магазином, позаяк у матеріалах справи відсутні рапорт або відомості зі служби «102» про джерело отримання інформації про вчинене правопорушення, так само як і відомості про те, як працівники поліції опинилися на місці подій, відомості щодо притягнення неповнолітнього та його батьків до відповідальності. Вказані обставини не були перевірені адміністративною комісією та їм не було надано належної правової оцінки, зокрема, не була допитана неповнолітня особа, не надано оцінки усім доказам та не спростовано заперечень позивача. Крім того, звергаю увагу, що в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення взагалі не зазначено нормативно-правовий акт, яким передбачена заборона щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів неповнолітнім, у зв'язку з чим постанова не відповідає вимогам щодо її змісту, викладеним у ст. 283 КУпАП. Тому, просив скасувати постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області №2 від 22.02.2023 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13600,00 грн., а провадження у справі закрити та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
17.03.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, витребувано у Виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 , за результатами якої адміністративною комісією виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області винесено постанову №2 від 22.02.2023.
17.04.2023 представник відповідача, адвокат Каракой Тетяна Вікторівна, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач заперечує проти позовних вимог виходячи з наступного. По-перше, позивачем подано позов до виконавчого комітету Узинської міської ради, при цьому реквізити, як-то: код ЄДРПОУ - 04054990, зазначені щодо Узинської міської ради. По-друге, відповідач не погоджується з твердженням, що норма ст. 156 КпАП України є бланкетною, оскільки саме у частині 2 цієї статті наголошується, що … продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку…тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП полягає у порушенні працівником підприємства (організації) торгівлі встановлених правил, зокрема, продажу алкогольного напою особі, яка не досягла 18-річного віку. Відповідно до ч. 1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, зокрема, особами, які не досягли 18 років. Отже, вказаними нормами заборонено продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років, при цьому заборона продажу алкогольних напоїв неповнолітнім особам встановлена безпосередньо диспозицією ч. 2 ст. 156 КУпАП, санкція якої передбачає адміністративну відповідальність. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею. З матеріалів справи вбачається, що позивач 07.02.2023 в приміщенні магазину по АДРЕСА_1 здійснив продаж алкогольного напою «REVO» об'ємом 0,5 л., вмістом спирту 8,3%, неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача та неповнолітнього, паспортом неповнолітнього. Посилання позивача на недоведеність продажу алкогольного напою неповнолітньому у зв'язку із відсутністю підтверджуючого реалізацію розрахункового документу, просить визнати безпідставними, оскільки обов'язком продавця є видача споживачеві розрахункового документу встановленої форми, який засвідчує факт купівлі товару із відповідною позначкою про дату здійснення розрахункової операції, однак недотримання цієї вимоги та відсутність вказаного документу не є однозначним підтвердженням непроведення відповідної операції із продажу товару, а може свідчити про інші обставини, зокрема, недотримання суб'єктом господарювання положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Неповнолітній ОСОБА_6 був допитаний у присутності начальника Служби у справах дітей та сім'ї - ОСОБА_5 (про виконання нею обов'язків начальника Служби зазначено у відкритих джерелах, зокрема: на сайті Узинської міської ради - https://uzmr.gov.ua/vikonavchij-komitet-09-25-36-05-06-2018). Тому, твердження і в цій частині є безпідставними. Таким чином, дана обставина не є визначальною при прийнятті даного рішення, а також такою, що спростовує сам факт вчинення адміністративного правопорушення. Позивач наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на нормативний акт ст. 15 Закон України від 23.11.2018 року № 2628-VIII, який не передбачає відповідальності за продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років. Аналізуючи протокол, можна припустити помилковим посиланням у протоколі в ційчастині, однак зміст протоколу та посилання в ньому на ч. 2 ст. 156 КУпАП співпадає з інкримінованим позивачу правопорушенням, зважаючи на обґрунтування самої постанови, яка містить в собі посилання на ч. 2 ст. 156 КУпАП. Вважає, що зазначене порушення не є суттєвим та не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови. За таких обставин, відповідачем повністю доведено, що у діях позивача був наявним склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП. Як зазначено вище, протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про дату, місце його складання, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала цей протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, підпис особи, яка притягається до відповідальності та пояснення такої особи (позивача). З оскаржуваної постанови вбачається, що відповідачем при її винесенні повно та всебічно досліджено всі матеріали та встановлено склад відповідного порушення, нормативний акт, який порушений позивачем та правову норму за якою вона притягається до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 156 КУпАП). З огляду на викладене, недоліки протоколу, на які посилається позивач, є формальними та не надають достатніх і необхідних правових підстав для скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення. Дефектні процедури прийняття рішення, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект рішення робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Отже, обставини, на які посилається позивач, не спростовують факту вчинення ним саме того порушення, за яке його притягнуто до відповідальності, а тому не впливають на правомірність спірної постанови. Враховуючи вищевикладене, відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін. Таким чином, прошу відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1
18.04.2023 на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 17.03.2023, Узинська міська рада надала до суду належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та зазначив, що він здійснює підприємницьку діяльність у вказаному магазині з 1997 року і такий випадок вперше стався. В день складення протоколу про адміністративне правопорушення він був у магазині і здійснював продаж різних товарів, в тому числі і алкогольних напоїв, до нього підійшли працівники поліції і сказали, що він продав неповнолітній особі алкогольний напій. Усі покупці в той день були повнолітніми, ОСОБА_7 він не знає та не пам'ятає, його привели працівники поліції і вказали на продаж алкогольного напою даній особі. Докази, що він продав Миронюку алкогольний напій не надали, а зазначили, що він матиме змогу оскаржити у суді відповідну постанову.
Представник позивача, адвокат Семенюта Руслан Анатолійович, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та зазначив, що в протоколі вказано ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в якій не зафіксовано про заборону продажу алкогольних напоїв неповнолітнім особам. У протоколі не вказано відомості про свідків, які були допитані працівниками поліції, чек та напій не вилучалися, відомості, що саме у вказаному магазині, саме у вказаний період було продано неповнолітньому алкогольний напій відсутні. Також, відсутня відео і фото фіксація факту вчинення позивачем правопорушення. Позивач у вказаний день здійснював підприємницьку діяльність у своєму магазині, продавав різні товари, однак, докази того, що він здійснив продаж алкогольного напою неповнолітній особі відсутні. Також, відсутні відомості про представника Служби у справах дітей, яка була присутня при надання неповнолітнім пояснень. Виконавчий комітет Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області є належним відповідачем у даній справі, а код ЄДРПОУ, вказаний у позовній заяві відповідає інформації розміщеної на сайті Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області.
Представник відповідача, адвокат Каракой Тетяна Вікторівна, в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначила, що порушення які допущені при складенні протоколу, на які посилається позивач, є формальними, адже сам факт продажу позивачем алкогольного напою неповнолітній особі наявний і доведений. На засіданні адміністративної комісії позивач повідомив, що він візуально встановив, що Миронюк є повнолітнім та усі зібрані докази вказують на те, що позивач правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності. Також, зазначила, що Виконавчий комітет Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області є неналежним відповідачем у даній справі, адже належним відповідачем є саме Адміністративна комісія, яка розглядала справу, на що звертав увагу ВС у своїх постановах.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Представник відповідача заперечуючи проти позову у судовому засіданні вказала на те, що у справі залучено неналежного відповідача - Виконавчий комітет Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, адже належним відповідачем є саме Адміністративна комісія, яка розглядала справу, однак суд не погоджується з даними твердженнями з наступних підстав.
Згідно ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, зі змінами та доповненнями, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, б) делеговані повноваження: 4) розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені законом до їх відання; утворення адміністративних комісій та комісій з питань боротьби зі злочинністю, спрямування їх діяльності.
Згідно ст. 51 вказаного Закону виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень є виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради.
Відповідно до ст. 81 Статуту Узинської міської територіальної громади, розміщеного на сайті https://uzmr.gov.ua/, (далі - Статут) виконавчими органами Узинської міської ради є виконавчий комітет, відділи та інші утворені радою виконавчі органи.
Відповідно до ст. 35 Статуту, виконавчі органи міської ради можуть утворювати адміністративні комісії та комісії з питань боротьби зі злочинністю, спрямовувати їх діяльність, розглядати справи про адміністративні правопорушення, віднесені законодавством до їх відання.
Відповідно до ч.2 ст. 82 Статуту, у межах, встановлених законами України, виконавчі органи міської ради здійснюють власні і делеговані повноваження у сферах і галузях, зокрема, забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод, законних інтересів громадян та інші повноваження.
Відповідно до ст. 85 Статуту, Адміністративна комісія - це колегіальний орган, який утворюється при виконавчому комітеті для розгляду і вирішення усіх справ про адміністративні правопорушення, за винятком справ, віднесених Кодексом України про адміністративні правопорушення до відання інших органів чи посадових осіб. Адміністративна комісія розглядає відповідно до чинного законодавства справи про адміністративні правопорушення в різних галузях.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, Виконавчий комітет Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області є належним відповідачем у даній справі, оскільки до його відання належать делеговані повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються створеним ним колегіальним органом - Адміністративною комісією.
Згідно ст. 84 Статуту, виконавчий комітет Узинської міської ради, об'єднаної територіальної громади є колегіальним виконавчим органом міської ради, який утворюється нею для здійснення виконавчих функцій і повноважень самоврядування у межах, визначених законодавством України, є юридичною особою, має свою печатку та інші реквізити юридичної особи. Виконавчий комітет є підзвітним та підконтрольним міській раді, яка його створила.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що відомості про зареєстровану юридичну особу - виконавчий комітет Узинської міської ради відсутні та вказаній особі не присвоєно код ЄДРПОУ відповідно до Порядку передачі ідентифікаційних кодів Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, а наявна реєстрація юридичної особи - Узинської міської ради з присвоєнням коду ЄДРПОУ: 04054990.
Тому, суд критично оцінює твердження представника відповідача в даній частині, враховуючи також те, що вказані доводи не підтверджені жодними доказами.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є директором ПП «Лагода», що підтверджується матеріалами справи (а.с. 12, 13, 15-16).
З матеріалів справи (а.с. 17, 52) вбачається, що 07.02.2023 старшим інспектором СЮП ВП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Остапенком С.О. відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ВАВ №742729 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Зі змісту протоколу вбачається, що 07.02.2023 близько 15 години 20 хвилин по АДРЕСА_1 , продавець магазину «Лагода» ОСОБА_1 , який є директором ПП «Лагода» порушив ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» продавши банку алкогольного напою, а саме REVO об'ємом 0,5 л з вмістом етилового спирту 8,3% неповнолітній особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
22.02.2023 адміністративною комісією Виконавчого комітету Узинської міської ради відносно гр. ОСОБА_1 було винесено постанову №2 про накладення адміністративного стягнення (а.с. 15-16, 46-47), з якої вбачається, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, яке полягає в тому, що 07 лютого 2023 року близько 15 години 20 хвилин перебуваючи в приміщенні магазину по АДРЕСА_1 , продав банку алкогольного напою, а саме REVO об'ємом 0,5 л з вмістом етилового спирту 8,3% неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги ч. 2 ст. 156 КУпАП, за яке його визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13600,00 грн.
Встановлено, що під час винесення вищевказаної постанови, адміністративною комісією Виконавчого комітету Узинської міської ради було досліджено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАВ №742729 від 07.02.2023, письмові пояснення гр. ОСОБА_1 від 07.02.2023, пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 від 07.02.2023, пояснення ОСОБА_3 від 07.02.2023, усні пояснення ОСОБА_1 під час засідання комісії, копії яких були додані відповідачем на виконання ухвали суду.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
За приписами ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 156 цього Кодексу.
Тобто, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі щодо накладення адміністративного стягнення за порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, зокрема, уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (стаття 156), тому, посадова особа ВП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - старший інспектор СЮП старший лейтенант поліції Остапенко С.О., мав право складати протокол про адміністративні правопорушення, передбачене зокрема ч. 2 ст. 156 КУпАП.
У ході складення матеріалів про адміністративні правопорушення та прийняття постанови за результатами даних матеріалів органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно з приписами ст.19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто будь-яке відхилення або недотримання передбаченого законом (підзаконним) актом встановленого порядку дій органами державної влади, може призвести до порушення законних прав громадян під час вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Крім того, за змістом п. 3 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до ч. 1 статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Адміністративна комісія виконавчого комітету Узинської міської ради, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи не надала, водночас, розгляд справи Адміністративною комісією виконавчого комітету Узинської міської ради було проведено за участі позивача ОСОБА_1 , чим не порушено його право на захист, тобто на участь у розгляді адміністративної справи.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.293 КУпАП і роз'яснень, викладених в п.7 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Частиною другою статті 156 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби,що тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 156 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.156 КУпАП полягає у порушенні працівником підприємства (організації) правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, зокрема, продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, особі, яка не досягла 18-річного віку.
Суб'єктом зазначеного правопорушення є працівник підприємства (організації) торгівлі.
Фактом продажу алкогольних та тютюнових виробів є касовий чек, який видається кожному без винятку покупцеві, на чому акцентує увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.04.2019 (справа Ж1/81171217/16 адміністративне провадження №К/9901741573/18).
Дослідивши протокол серії ВАВ №742729 про адміністративне правопорушення від 07.02.2023, складений старшим інспектором СЮП ВП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Остапенко С.О., відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.156 КУпАП, судом встановлено, що під час складення протоколу гр. ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що свідчить його підпис у протоколі. Крім того, протокол містить письмові пояснення останнього: «людина яка принесла на касу рево виглядала достатньо дорослою більше 16 років і запевнила при цьому, що йому більше 18 років. В даному випадку винним не почувається.». Також, вказано, що до протоколу додаються матеріали справи, екземпляр протоколу вручено ОСОБА_1 07.02.2023.
Разом з тим, у вказаному протоколі не зазначено інформації про вилучення банки алкогольного напою «REVO» об'ємом 0,5 л та про наявність фіскального чека, що «поза розумним сумнівом» підтверджував би продаж вказаного товару.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.265 КУпАП речі і документи, що є безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1,234-2,244-4,262, 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.
З протоколу серії ВАВ №742729 про адміністративне правопорушення від 07.02.2023 вбачається, що речові докази не вилучалися, а вданому випадку безпосереднім об'єктом правопорушення за ч. 2ст. 156 КУпАП є банка алкогольного напою «REVO», яка всупереч зазначеній вимозі закону працівником поліції вилучена не була.
Крім того, у протоколі у порушення вимог ст. 256 КУпАП не зазначаються відомості про свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснення якого наявні в матеріалах справи (а.с. 56), старшим інспектором не залучено особу, котрій було продано банку алкогольного напою «REVO» та не вказано дату і час здійснення розгляду справи Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради.
Також, в протоколі є посилання на порушення позивачем ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», яка є загальною статтею щодо імпорту, експорту, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, та жодних заборон щодо продажу алкогольних напоїв неповнолітнім не містить.
Отже, протокол не містить вказівки, яким конкретно законодавством (нормативно-правовим актом із посиланням на пункт, частину, статтю) передбачена заборона щодо продажу алкогольних напоїв неповнолітнім, у той час як ч. 2 ст. 156 КУпАП лише встановлює відповідальність за такі дії.
Так само відповідний нормативно-правовий акт не зазначається в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , в якому адміністративна комісія виконавчого комітету Узинської міської ради фактично вдається до цитування протоколу без опису обставин, які були встановлені безпосередньо адміністративною комісією під час розгляду справи, у зв'язку з чим постанова не відповідає вимогам щодо її змісту, викладеним у ст. 283 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зазначив про відсутність у нього сумнівів у тому, що ОСОБА_6 досяг повноліття, із копії паспорта якого (а.с. 57) вбачається, що на момент придбання слабоалкогольного напою 07.02.2023 останньому виповнилося 17 років 5 місяців, тобто з огляду на його вік за зовнішніми ознаками він цілком міг справляти враження повнолітнього та не викликати у позивача відповідних сумнівів.
Так, згідно із ч. 4 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, продавець повинен звернутися до такого покупця з вимогою пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує його вік.
Отже, враховуючи вищевикладене, щоб протокол був належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення він має містити всі відомості, які ідентифікують обставини правопорушення, однак, протокол серії ВАВ №742729 про адміністративне правопорушення від 07.02.2023, складений старшим інспектором СЮП ВП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Остапенком С.О. усіх відомостей не містить.
Відповідач, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, надано належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , а саме: постанову №2 по справі про адміністративне правопорушення від 22.02.2023, протокол №4 від 22.02.2023 засідання Адміністративної комісії Виконавчого комітету Узинської міської ради, протокол про адміністративне правопорушення серія ВАВ №742729 від 07.02.2023, рапорт старшого інспектора СЮП ВП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Остапенка С.О., письмові пояснення гр. ОСОБА_1 від 07.02.2023, пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 від 07.02.2023, пояснення ОСОБА_3 від 07.02.2023, усні пояснення ОСОБА_1 під час засідання комісії, які зафіксовані на диску з відео фіксацією розгляду справи Адміністративною комісією Виконавчого комітету Узинської міської ради.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що на ньому не зафіксовано процедуру складення протоколу серії ВАВ №742729 про адміністративне правопорушення від 07.02.2023, не зафіксовано факт продажу гр. ОСОБА_1 неповнолітньому ОСОБА_2 банки алкогольного напою «REVO», факт відібрання пояснень у ОСОБА_1 , у неповнолітнього ОСОБА_2 , у гр. ОСОБА_3 . Даний запис лише відображає розгляд Адміністративною комісією Виконавчого комітету Узинської міської ради матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
В письмових поясненнях ОСОБА_1 від 07.02.2023 зазначено, що 07.02.2023 приблизно о 15:20 год., знаходячись на своєму робочому місці у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , він здійснив продаж банки алкогольного напою «REVO», вартістю 48 грн. молодому хлопцю, який був незнайомий для нього, при цьому, запитавши його чи йому є 18 років, останній відповів, що є, та й у нього не було сумнівів, що даний хлопець є неповнолітнім, оскільки за зовнішніми ознаками ця особа була схожа на повнолітню (а.с. 54).
В письмових поясненнях неповнолітнього ОСОБА_2 від 07.02.2023 зазначено, що 07.02.2023 приблизно о 15:20 год. він пішов до магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в подальшому вирішив вжити алкогольний напій, а саме « ІНФОРМАЦІЯ_5 », який придбав у даному магазині, за що заплатив грошові кошти в сумі 50 грн. Продавець запитавши його вік, на що він відповів, що йому є 18 років, продав банку алкогольного напою «REVO», об'ємом 0,5 л, вміст спирту 8,5 %. Після того, як він вийшов з магазину, його зупинили працівники поліції та запитали, де він взяв алкогольний напій, на що він розповів, що придбав у вказаному магазині (а.с. 55).
Однак, при розгляді справи Адміністративною комісією Виконавчого комітету Узинської міської ради не перевірено, з якою метою алкогольний напій придбавався неповнолітнім, відсутні відомості про те, де знаходився цей алкогольний напій на час прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення, а також причетність до вказаних дій працівників правоохоронних органів, а отже не перевірено, чи була наявна провокація вчинення адміністративного правопорушення, неповнолітній ОСОБА_2 на засідання комісії не викликався та його пояснення в присутності законного представника не заслуховувалися.
Також, письмові пояснення у неповнолітнього, в порушення вимог ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію», відібрані за відсутності батьків, іншого законного представника або педагога, що створило передумови для впливу на нього працівників поліції, адже письмові пояснення містять лише вказівку про те, що неповнолітній опитаний у присутності начальника служби у справах дітей та сім'ї Узинської міської ради ОСОБА_8 , але будь-які інші відомості про вказану особу в матеріалах справи відсутні.
Щодо рапорту старшого інспектора СЮП ВП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Остапенка С.О. від 07.02.2023 (а.с. 53), як доказу вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення слід зазначити, що у ньому викладені обставини вчиненого правопорушення, проте, відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень за відсутності інших належних доказів підтвердження вчинення правопорушення.
При цьому, як вбачається з рапорту, працівники поліції були поряд із магазином, позаяк у матеріалах справи відсутні рапорт або відомості зі служби «102» про джерело отримання інформації про вчинене правопорушення, так само як і відомості про те, як працівники поліції опинилися на місці подій, відомості щодо притягнення неповнолітнього та його батьків до відповідальності та вказані обставини не були перевірені адміністративною комісією та їм не було надано належної правової оцінки, зокрема, не надано оцінки усім доказам та не спростовано заперечення позивача.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а).
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена з порушенням вимог КУпАП, дані, які містяться у ній викликають сумніви щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП. Крім того, адміністративна комісія при виконавчому комітеті Узинської міської ради при розгляді адміністративного матеріалу складеного відносно ОСОБА_1 та при винесенні постанови №2 від 22.02.2023 не звернула уваги на зазначені вище у рішенні порушення, не здійснила належної оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, зважаючи на відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням порядку розгляду справи, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а), а тому, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, суд скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 536,80 грн. (а.с. 18), а щодо решти витрат позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору внесеного в більшому розмірі ніж встановлено законом згідно положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 241, 242, 244, 246,255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 9, 10, 33, 156, 213, 218, 245, 251, 252, 254, 256, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області (код ЄДРПОУ: 04054990, місцезнаходження: вул. Незалежності, 16/1, м. Узин, Білоцерківський район, Київська область), про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову адміністративної комісії виконавчого комітетуУзинської міської ради Білоцерківського району Київської області №2 від 22.02.2023, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 13600 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та проголошено 27.04.2023.
СуддяО. В. Бондаренко