Справа № 755/6188/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/731/2023
19 квітня 2023 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за кредитним договором,
В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь 13625,26 доларів США та судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування частини виконаного зобов'язання за кредитним договором № К3Н0G015072575 від 04 вересня 2003 року 13625,26 доларів США та судові витрати в розмірі 3792,91 грн.
Позивач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просила затвердити п. 2 укладеної між сторонами мирової угоди від 09 лютого 2022 року, визнати нечинним рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року та закрити провадження в справі.
17 квітня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди, підписана представниками сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в якій заявники просили затвердити п. 2 укладеної між позивачем та відповідачем мирової угоди, визнати нечинним рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року та закрити провадження по справі № 755/6188/21.
Обґрунтовуючи заяву, посилалися на те, що сторонами з метою врегулювання всіх спорів, в тому числі спору по справі № 755/6188/21 про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 13625,26 доларів США, 09 лютого 2022 року було укладено мирову угоду, в тому числі п. 2 мирової угоди про наступне: рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2022 року в справі № 761/44318/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року, у порядку поділу майна подружжя визнано право власності ОСОБА_2 на частину квартири у АДРЕСА_1 , вказана нерухомість були придбана внаслідок залучення Стороною 1 кредитних коштів. Оплату кредитного боргу у розмірі 25250,73 доларів США було здійснено одноособово Стороною 1 в період, коли відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2022 року в справі № 761/44318/17 подружжя вже припинило ведення спільного господарства (після 2004 року). Враховуючи приписи ст. 61, ч. 4 ст. 65, ст. 544 СК України у Сторони 2, під час виникнення права власності на спільне майно, автоматично виникли регресні обов'язки щодо погашення Стороні 1, виплаченої за рахунок кредиту - вартості її частини нерухомості. На дату підписання цієї угоди, вказане питання є предметом розгляду Дніпровським районним судом м. Києва (у справі № 755/6188/21) за позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 13625,26 доларів США, як частини виконаного зобов'язання за кредитним договором № К3Н0G015072575. З цього приводу, Сторони досягли наступних домовленостей за мировою угодою про взаємні поступки у спорі, стосовно вказано майна. На даний час в Дніпровському районі м. Києва, реальна вартість двокімнатної малогабаритної квартири (36 кв.м. житлової площі), у панельному будинку 1977 року будівництва, яка знаходиться у аварійному стані та потребує капітального ремонту, складає орієнтовно 1 395 000 грн., що на момент підписання заяви еквівалентно 50000 доларів США. Тобто частина вартості 697500 грн., що на момент підписання заяви еквівалентно 25000 доларів США. З огляду на вищевикладене, враховуючи взаємні поступки сторін, ОСОБА_1 бере на себе обов'язок виплатити ОСОБА_2 різницю у розмірі 334800 грн., що на момент підписання заяви еквівалентно 12000 доларів США в день укладення та підписання цієї мирової угоди, на підтвердження чого ОСОБА_2 надасть письмову заяву, яка підтверджує факт отримання грошових коштів, підпис Сторони-2 на якій буде посвідчено нотаріально. Крім того, Сторони зобов'язуються звернутися із спільною письмовою заявою до Дніпровського районного суду м. Києва про закриття на підставі ст. 207 ЦПК України провадження по справі № 755/6188/21 та закрити провадження по справі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 підтримав вказану заяву та просив її задовольнити.
Заслухавши думку сторін, дослідивши заяву про затвердження мирової угоди, зміст мирової угоди та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про затвердження мирової угоди, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Системний аналіз положень наведених вимог закону дає підстави для висновку, що мирова угода може бути затверджена ухвалою суду лише повністю, має стосуватися предмету спору та вирішувати заявлені позовні вимоги. Затвердження мирової угоди в певній частині, окремих її пунктів положеннями чинного ЦПК України не передбачено.
Разом із тим позивачем заявлено до відповідача вимоги про стягнення 13625,26 доларів США та судових витрат, а за умовами запропонованої мирової угоди ОСОБА_1 бере на себе обов'язок серед іншого виплатити ОСОБА_2 334800 грн., однак таких вимог в справі заявлено не було.
Крім того, апеляційний суд враховує, що положеннями п. 2 мирової угоди, доданої до заяви про укладення мирової угоди, містить зобов'язання сторін звернутися із спільною письмовою заявою про закриття на підставі ст. 207 ЦПК України провадження по справі № 755/6188/21 до Дніпровського районного суду м. Києва, а не до Київського апеляційного суду.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Враховуючи вищевикладене, заява про затвердження мирової угоди, в якій сторони просили затвердити п. 2 укладеної між позивачем та відповідачем мирової угоди, не ґрунтується на вимогах ст. 207 ЦПК України та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 207, 373 ЦПК України, суд,
Спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 20 квітня 2023 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.