Апеляційне провадження № 22-ц/824/6806/2023
Справа № 761/17959/22
Іменем України
19 квітня 2023 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Притули Н.Г. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації при звільненні, вихідної допомоги та компенсації невикористаної відпустки,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просила стягнути з відповідача на свою користь суму невиплаченої заробітної плати за березень-червень 2022 року в розмірі 122727,27 грн. відповідно до ст. 47 КЗпП України, невиплачену частину компенсації за невикористану відпустку в розмірі 11961,57 грн. відповідно до ст. 83 КЗпП України, суму невиплаченої частини вихідної допомоги при звільненні в розмірі 35999,89 грн. відповідно до ст. 44 КЗпП України, суму невиплаченої компенсації при звільненні в розмірі 1800000 грн. у зв'язку зі скороченням посади, середній заробіток в зв'язку з непроведенням розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, який на дату цього позову складає 491409,24 грн., допустити негайне виконання рішення, покласти на відповідача судові витрати.
Позов мотивувала тим, що перебувала в трудових відносинах з відповідачем, який є правонаступником всього майна, прав та обов'язків АТ «Сбербанк», з 01 серпня 2012 року вона працювала на посаді керівника центру супроводження клієнтських операцій.
25 лютого 2022 року Правління НБУ прийняло рішення № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», і виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 131 від 25 лютого 2022 року про початок процедури ліквідації банку, повноваження ліквідатора делеговані Луньо І.В. Рішення про зміни в організації виробництва - скорочення штату в зв'язку з ліквідацією, було затверджено наказом Луньо І.В. № 47/л від 15 березня 2022 року «Про скорочення штату (чисельності) працівників АТ «МР «Банк». В той самий час її було попереджено про наступне звільнення з посади в зв'язку з ліквідацією АТ «МБ «Банк». З урахуванням наведеного, з 15 березня 2022 року роботодавцем ініційовано процедуру її звільнення, яке мало відбутись відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням трудових прав.
13 червня 2022 року її було звільнено згідно з наказом відповідача № 421/лк від 10 червня 2022 року в зв'язку з ліквідацією підприємства згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, при звільненні їй не було виплачено всіх належних сум. Штатним розписом відповідача їй було встановлено заробітну плату в розмірі 180000 грн., яка складалася з посадового окладу 144000 грн. на місяць в якості основної заробітної плати, а також винагороди систематичного характеру в розмірі 36000 грн. Чинною на даний час редакцією Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32, ст. 103 КЗпП України, здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов. Водночас, даний Закон набрав законної сили 24 березня 2022 року, тобто вже після видання роботодавцем наказу № 47/л від 15 березня 2022 року про скорочення штату та попередження про її звільнення, а редакція ч. 2 ст. 3 Закону, якою визначено інший строк попередження про зміни умов оплати праці, ніж передбачений ст. 103 КЗпП України, набрала законної сили 19 липня 2022 року, тобто після її звільнення. При цьому, зміни до ст. 103 КЗпП України не внесені. Відповідачем її не повідомлялося про зміну діючих умов оплати праці і підстав для виплати їй заробітної плати в зменшеному розмірі з 01 березня 2022 року і по момент її звільнення не було. В зв'язку з вищевикладеним було протиправно зменшено і суму компенсації за дні невикористаної відпустки і вихідна допомога при звільненні. Крім наведеного, їй не була виплачена компенсаційна виплата при звільненні в розмірі 10 заробітних плат, виплата якої передбачена рішенням засідання Правління «МР Банк», протокол № 21 від 16 лютого 2022 року, тобто 1800000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що судом не в повному обсязі надано оцінку застосуванню Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», не досліджено в сукупності вимоги чинного законодавства та обґрунтування позивача з цього приводу щодо скасування обов'язку роботодавця попереджати про зміну істотних умов праці за два місяці в зв'язку з воєнним станом. Редакція ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою визначено інший строк попередження про зміни умов оплати праці, ніж передбачений ст. 103 КЗпП України, набрала чинності 19 липня 2022 року, тобто після її звільнення, і не може бути застосована до періоду її роботи. При цьому, попередивши про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням посади та розпочавши відповідну процедуру звільнення, відповідач змінив істоті умови праці, що є іншою окремою самостійною підставою для розірвання трудового договору, очевидно спрямованою виключно на зменшення сум, які належать до виплати при звільненні через скорочення посади.
Приймаючи рішення про відмову в стягненні 1800000 грн. компенсації при звільненні, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням правління АТ «МР Банк» від 16 лютого 2022 року № 1 щодо здійснення виплати особам, вказаним в додатку № 1 до Протоколу компенсації, не передбачено сплату компенсації у випадку ініціювання ліквідації банку державною, також суд зазначив, що на виконання п. 2 рішення не був укладений між банком та позивачем договір. Вказувала, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Рішення Правління банку було прийнято з дотриманням процедур, уповноваженими особами та доведено до відома осіб, яких воно стосувалось. Затримка з боку банку в частині підготовки та відповідного підписання угод з працівниками не може бути підставою для односторонньої відмови від цього правочину, а підписання угоди мало на меті зафіксувати соціальні гарантії на випадок ліквідації банку для працівників, відповідальних за роботу на ключових напрямках.
Вказувала, що їй при звільненні не було запропоновано вакансій. Відповідач у відзиві зазначив, що на корпоративну електронну адресу (пошту) позивача було направлено лист з переліком вакантних посад, однак доказів такого направлення попередження про наступне звільнення та ознайомлення позивача з таким попередженням представником відповідача до суду не надано. Скріншот, наявний в матеріалах справи, не можна розглядати як належний доказ, немає можливості встановити, що вказаний лист позивач дійсно отримувала та була ознайомлена з його змістом. В матеріалах справи відсутня згода позивача для здійснення обміну офіційними документами в електронному вигляді без застосування паперової форми.
Крім того, з огляду на подані документи та роздруківки про нібито факт ознайомлення працівника з тими чи іншими документами, відповідачем не надано підтвердження щодо наявності оригіналу, тобто ці документи викликають сумнів, однак в своїй сукупності стали підставою для невірного винесення судом першої інстанції судового рішення.
Від відповідача АТ «Міжнародний резервний банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилався на те, що наведені нормативно-правові обґрунтування відповідача та дійсні обставини справи повно та всебічно досліджені судом першої інстанції, з матеріалів справи та наданих доказів вбачається, що всі управлінські рішення в частині трудових відносин з позивачем були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, при цьому права позивача не порушені, заперечень з її боку стосовно прийнятих рішень, зокрема стосовно заробітної плати, не поступало, правом на припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України позивач не скористалась, що виключає задоволення її вимог та стягнення будь-яких додаткових сум, які є, на думку позивача, недоотриманою заробітною платою та відповідними недоотриманими компенсаціями при звільненні. В свою чергу, доводи апеляційної скарги є такими, що не відповідають дійсності та повністю спростовуються матеріалами справи, а судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального або процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що в АТ «МР БАНК» наказом уповноваженої на ліквідацію банку особи № 80/л від 25 березня 2022 року було скасовано виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, а наказом № 2/лк від 01 квітня 2022 року скасовано нормативні документи банку (накази, розпорядження, регламенти, політики і положення, рішення Правління та інших виборних органів, договори угоди та інше) або їх окремі пункти, які встановлюють додаткову заробітну плату, ніші заохочувальні та/або компенсаційні виплати, і вказані накази ОСОБА_1 не оскаржені і судом їх неправомірність не встановлено, відсутні підстави для стягнення невиплаченої частини винагороди за березень-червень 2022 року, компенсації за невикористану відпустку та суми невиплаченої частини вихідної допомоги при звільненні. Щодо вимог про стягнення 1800000 грн. компенсації при звільненні, рішенням правління АТ «МР Банк» не передбачено сплати даної компенсації у випадку ініціювання ліквідації банку державою, а лише за ініціативою самого банку.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових правовідносинах з АТ «Міжнародний резервний банк», який є правонаступником АТ «Сбербанк Росії».
Наказом АТ «Сбербанк Росії» від 01 серпня 2012 року № 388-пр ОСОБА_1 переведено на посаду керівника центру супроводження клієнтських операцій АТ «Сбербанк Росії» із збереженням заробітної плати на підставі її особистої заяви (а. с. 14).
На а. с. 21 - 31 знаходиться копія Положення про оплату праці працівників АТ «Сбербанк», затвердженого рішенням правління, протокол засідання від 27 січня 2021 року № 6. Згідно п. 1.1, 1.3 Положення, ним встановлюється порядок та умови оплати праці працівників банку. Положення визначає основи системи оплати праці працівників АТ «Сбербанк» та застосовується до всіх працівників банку, посади яких вказані у штатному розписі банку, за виключенням працівників банку, умови оплати праці яких визначаються окремим письмово оформленим документом - трудовим договором (в тому числі контрактом).
Згідно п. 3.2.1 Положення заробітна плата працівників банку складається з основної заробітної плати, що нараховується та виплачується згідно п. 3.1.7 цього Положення у вигляді посадового окладу, що складає 80 % від затвердженої суми, що вказана в підписаній Пропозиції про роботу/Службовій записці керівника відповідного підрозділу; додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Згідно п. 3.2.2.3 Положення, основна заробітна плата (посадовий оклад) - винагорода за виконану роботу згідно з встановленими внутрішніми документами банку нормами праці; додаткова заробітна плата - доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством України, премії та винагороди (в тому числі винагорода) за виконання виробничих завдань та функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати - винагороди та премії, що мають разовий характер, не передбачені актами чинного законодавства України, або понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно п. 3.4.3 Положення, винагорода встановлюється з метою заохочення до сумлінного виконання працівниками банку своїх виробничих завдань і функцій згідно з їх посадовими інструкціями та з метою посилення запобіганню здійснення ними порушень трудової та виконавчої дисциплін. Виплата винагороди здійснюється всім працівникам банку щомісяця в максимальних розмірах відповідних винагород, зазначених в штатному розписі банку на момент нарахування та виплати (в залежності від кількості відпрацьованих відповідним працівником банку годин згідно з нормами часу, встановленими в банку згідно з чинним законодавством України), за винятком випадків: виплати винагороди в сумі меншій, ніж максимальний розмір відповідної винагороди працівника банку через порушення ним трудової дисципліни; коли виплати винагороди не проводиться у разі застосування до працівника заходів дисциплінарного стягнення, в тому числі через оголошення йому догани, відповідно до КЗпП України.
На а. с. 19 - 20 знаходиться копія протоколу № 21 засідання правління АТ «МР Банк» від 16 лютого 2022 року, яким вирішено здійснювати виплату співробітникам банку, вказаним в додатку № 1 до цього протоколу, компенсації (компенсаційної виплати при звільненні) в розмірі 10 заробітних плат (для розрахунків приймається заробітна плата, встановлена співробітнику на дату такої виплати при звільненні) у випадках: при звільненні за згодою сторін (з ініціюванням такого звільнення банком), за ініціативою банку в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, скорочення чисельності або штату; за ініціативою банку в зв'язку з виявленою невідповідністю співробітника займаній посаді або виконуваній внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають виконанню роботи; за ініціативою банку в зв'язку з неявкою на роботі впродовж більш 4 місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності. В переліку співробітників, наведеному в додатку № 1 до протоколу засідання, вказана ОСОБА_1 .
На а. с. 32 - 33 знаходиться копія рішення правління НБУ від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», яким, керуючись вимогами ст. 15 Закону України «Про національний банк України», п. 1 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану», вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК».
На а. с. 33 - 34 знаходиться копія рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 25 лютого 2022 року № 131, яким вирішено розпочати процедуру ліквідації у АТ «МР Банк», призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку Луньо І.В. строком на 3 роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І.В. від 15 березня 2022 року № 47/л на підставі рішення Правління НБУ від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 25 лютого 2022 року № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідною зміною організації виробництва і праці, припиненням певних функцій в роботі банку, скорочено штат (чисельність) працівників АТ «МР БАНК» відповідно додатку 1 до даного наказу (а. с. 32).
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І.В. від 25 березня 2022 року № 80/л, скасовано в АТ «МР БАНК» виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі доплат, надбавок, винагород та інше, всі попередні накази про встановлення додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат вважати такими, що втратили чинність. Доручено управлінню по роботі з персоналом ознайомити працівників АТ «МР БАНК» з даним наказом доступними та можливими засобами сповіщення; у разі отримання письмової відмови працівника від продовження роботи в нових умовах відповідно до п. 1 цього наказу здійснити заходи щодо припинення трудового договору та звільнення працівника за п. 6 ст. 36 КЗпП України з врахуванням того, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються (а. с. 75).
На а. с. 72 знаходиться копія наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І.В. від 01 квітня 2022 року № 2/лк, яким скасовано в АТ «МР БАНК» дію всіх нормативних документів банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати; доручено управлінню по роботі з персоналом ознайомити працівників банку з даним наказом доступними та можливими засобами сповіщення; наказ вступає в дію з моменту його підписання, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовується.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І.В. від 10 червня 2022 року № 421/лк ОСОБА_1 , керівника центру супроводження клієнтських операцій, звільнено 13 червня 2022 року в зв'язку з ліквідацією підприємства, п. 1 ст. 40 КЗпП України, доручено управлінню бухгалтерського обліку та звітності виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі відповідно до ст. 44 КЗпП України, грошову компенсацію за 16 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 10 серпня 2021 року по 13 червня 2022 року, а також грошову компенсацію за 10 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, на підставі наказу № 47/л від 15 березня 2022 року «Про скорочення штату (чисельності) працівників АТ «МР Банк», Попередження про наступне звільнення з посади в зв'язку з ліквідацією АТ «МР Банк» (а. с. 14 зворот).
На а. с. 15 знаходиться копія витягу із штатного розпису АТ «МР Банк» станом на 31 січня 2022 року, згідно якого керівнику центру супроводження клієнтських операцій ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад 144000 грн., винагорода 36000 грн.
На а. с. 15 зворот знаходиться копія довідки АТ «МР Банк» від 17 червня 2022 року № 1234, виданої ОСОБА_1 в тому, що вона працювала в АТ «МР Банк» з 10 серпня 2009 року по 13 червня 2022 року, заробітна плата за період роботи з 01 січня 2022 року по 13 червня 2022 року складала: за січень-лютий 2022 року - 180000 грн., за березень 2022 року 144000 грн., за квітень 2022 року 144086,84 грн., за травень 2022 року 144203,44 грн., за червень 2022 року 343312,36 грн.
На а. с. 16 - 19 знаходяться копії розрахункових листків ОСОБА_1 за 2022 рік, згідно яких в січні - лютому 2022 року позивачу нараховано посадовий оклад 144000 грн. та винагороду 36000 грн., в березні - травні 2022 року - посадовий оклад 144000 грн., в червні 2022 року нараховано за 9 робочих днів посадовий оклад 58909,09 гр., компенсацію за невикористану відпустку за 26 днів в розмірі 140141,30 грн., вихідну допомогу при звільненні в розмірі 144145,25 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 94, 97 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Відповідно до ч. 2 ст. 47, ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю.
Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення невиплачених при звільненні грошових сум, ОСОБА_1 посилалася на те, що відносно банку, з яким вона перебувала в трудових правовідносинах, державою було ініційовано процедуру ліквідації, її було звільнено з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією АТ «МР БАНК» 13 червня 2022 року і не здійснено повний розрахунок по заробітній платі, зокрема не виплачено щомісячну винагороду в розмірі 36000 грн., яка входила до структури її заробітної плати, і розрахунок вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст. 44 КЗпП України, та компенсації невикористаної відпустки відповідно до ст. 83 КЗпП України також здійснено без урахування цієї винагороди. Крім того, їй не було виплачено встановлену рішенням правління банку від 16 лютого 2022 року компенсації при звільненні в розмірі 1800000 грн. при скороченні посади.
Із матеріалів справи вбачається, що при розрахунку при звільненні позивачу ОСОБА_1 було виплачено вихідну допомогу при звільненні, передбачену ст. 44 КЗпП України, в розмірі 144145,25 грн., та компенсацію за 26 днів невикористаної відпустки відповідно до ст. 83 КЗпП України в розмірі 140141,30 грн. (а. с. 19), розраховані з сум посадового окладу 144000 грн. без урахування винагороди в розмірі 36000 грн.
Згідно п. 3.2.2.3 Положення про оплату праці працівників АТ «Сбербанк», затвердженого рішенням правління від 27 січня 2021 року, протокол № 6, основна заробітна плата (посадовий оклад) - винагорода за виконану роботу згідно з встановленими внутрішніми документами банку нормами праці; додаткова заробітна плата - доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством України, премії та винагороди (в тому числі винагорода) за виконання виробничих завдань та функцій.
Таким чином, винагорода, яку не було нараховано за березень - червень 2022 року та не виплачено ОСОБА_1 при звільненні, є додатковою заробітною платою.
Встановивши в результаті повного та всебічного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, що оскільки наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І.В. від 25 березня 2022 року № 80/л, яким скасовано в АТ «МР БАНК» виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі доплат, надбавок, винагород та інше, всі попередні накази про встановлення додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат вважати такими, що втратили чинність (а. с. 75), а також, що наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І.В. від 01 квітня 2022 року № 2/лк скасовано в АТ «МР БАНК» дію всіх нормативних документів банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати (а. с. 72), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум щомісячної винагороди, а також, з урахуванням розміру цієї винагороди, частини компенсації за невикористану відпустку та суми частини вихідної допомоги при звільненні.
Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі наказу правління НБУ від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 25 лютого 2022 року № 131 вирішено розпочати процедуру ліквідації у АТ «МР Банк», в той час як компенсація при звільненні в розмірі 10 розмірів заробітної плати, передбачена рішенням правління АТ «МР Банк» від 16 лютого 2022 року, підлягала виплаті лише у випадку розірвання трудових відносин з працівником із ініціативи банку, а не у випадку ініціювання ліквідації банку державою.
При цьому суд правильно розглянув справу в межах заявлених позивачем вимог.
Відтак, апеляційний суд не може погодитися з безпідставними доводами апеляційної скарги, що в основу висновків суду покладено те, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з огляду на те, що виклавши в мотивувальній частині рішення положення зазначеного Закону, суд першої інстанції при ухваленні рішення вказані норми матеріального права фактично не застосовував і відмовив у позові з інших підстав, ніж помилково вважав позивач.
Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не в повному обсязі надано оцінку застосування Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зміни до якого набрали чинності 19 липня 2022 року після звільнення позивача і не можуть бути застосовані до періоду роботи в АТ «МР Банк».
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що при вирішенні питання про стягнення компенсації при звільненні в розмірі 1800000 грн. суд зазначив, що на виконання п. 2 рішення між банком та позивачем не був укладений договір, однак затримка з боку банку в частині підготовки та відповідного підписання угод з працівниками не може бути підставою для односторонньої відмови від цього правочину, а підписання угоди мало на меті зафіксувати соціальні гарантії на випадок ліквідації банку для працівників, відповідальних за роботу на ключових напрямках. При цьому позивач посилався на ст. 205 ЦК України, відповідно до якої правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Наведені доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, а зводяться до довільного тлумачення наведених норм закону на власну користь. Апеляційний суд враховує, що згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 911/2525/19, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України.
Крім того, аргументи позивача в даній частині апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, що компенсація при звільненні в розмірі 10 розмірів заробітних плат, передбачена рішенням правління АТ «МР Банк» від 16 лютого 2022 року № 1, підлягала виплаті у випадку припинення трудових правовідносин з працівником з ініціативи банку, а не в зв'язку з ініціюванням ліквідації банку державою, як у даному випадку.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції в сукупності з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд враховує, що позивачем не оспорювалось законності її звільнення або формулювання його причин, не заявлялося вимог про поновлення на роботі, а заявлені лише вимоги про стягнення з відповідача недовиплачених при звільненні сум.
Виходячи із вищевикладеного, не відносяться до предмету даного позову, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що судом не в повній мірі досліджено обґрунтування позивача щодо скасування обов'язку роботодавця попереджати про зміну істотних умов праці за два місяці у зв'язку з воєнним станом, при цьому зміни до ст. 103 КЗпП України досі не внесені.
Аналогічно, не входять до обставин, які мають значення для даної справи з урахуванням предмету позову, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті апеляційним судом доводи позивача в апеляційній скарзі, що попередивши про наступне звільнення у зв'язку із скороченням посади та розпочавши відповідну процедуру звільнення, відповідач змінив істотні умови праці, що є іншою окремою самостійною підставою для розірвання трудового договору.
Крім того, оскільки на порушення встановленої законом процедури звільнення позивач не посилалася в позові і дані обставини не були предметом оцінки суду першої інстанції, не приймаються апеляційним судом та підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги, що позивача звільнено в зв'язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, проте вона належним чином не отримувала попередження про звільнення та їй не були запропоновані вакантні посади, а докази, надані відповідачем до суду на підтвердження обставин ознайомлення ОСОБА_1 з тими чи іншими документами, є недопустимими і не підтверджують факту ознайомлення її з попередженнями про наступне звільнення.
Разом із тим, апеляційний суд враховує, що в позовній заяві самою ОСОБА_1 зазначалось, що рішення про зміни в організації виробництва - скорочення штату у зв'язку з ліквідацією, було затверджено наказом Луньо І.В. № 47/л від 15 березня 2022 року і в той самий час її було попереджено про наступне звільнення з посади (а. с. 2 зворот), що в сукупності свідчить про мінливість позиції позивача і може бути розцінене як намагання введення суду в оману щодо фактичних обставин справи.
Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що судом проігноровано принцип повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для справи, взято за основу доводи відповідача без здійснення попередньої правової оцінки, що стало підставою порушення норм матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 20 квітня 2023 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.