Справа № 372/2579/22 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2310/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
12 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2022 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, пенсіонера, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.263 КК України та призначено покарання:
- за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
- за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.70 КК України призначено ОСОБА_10 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового терміну - один рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Покладено на ОСОБА_10 обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2632,30 грн., та відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 грн., а всього 32632,30 грн.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, судом визнано доведеним, що ОСОБА_10 , точної дати та точного часу судом не встановлено, не маючи дозволу на придбання вогнепальної зброї, обов'язковість якого регламентовано Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, приблизно в липні 2007 року, незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав через інтернет-сайт «OLX» стартовий пістолет марки «ZORAKI-MOD.914-S», перероблений внаслідок видалення захисних елементів з каналу ствола на короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю.
У подальшому ОСОБА_10 достовірно знаючи про те, що придбаний ним пістолет марки «ZORAKI-MOD.914-S» є вогнепальною зброєю, не маючи дозволу на носіння та зберігання вказаної вогнепальної зброї, обов'язковість якого регламентовано Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного зберігання придбаного ним пістолету марки «Zoraki.MOD.914-S», переробленого на короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю, перевіз його до свого домоволодіння АДРЕСА_2 , де зберігав у період з липня 2007 року по 20 липня 2022 року у господарському приміщенні, чим здійснив незаконне носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
20.07.2022 під час проведення обшуку на території домоволодіння АДРЕСА_2 працівниками Обухівського РУП ГУНП в Київській області у господарському приміщенні, виявлено та вилучено пістолет марки «ZORAKI-MOD.914-S», перероблений на короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю, який ОСОБА_10 придбав, переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Згідно висновку балістичної експертизи від 05.08.2022 вилучений у ході обшуку по АДРЕСА_2 , по місцю проживання ОСОБА_10 , пістолет належить до котокоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї. Дана зброя є переробленим самозарядним пістолетом «Zoraki» моделі «MOD.914-S», № НОМЕР_1 , калібру 9 мм Р.А., шляхом видалення захисних елементів з каналу ствола.
Крім того ОСОБА_10 20 липня 2022 року приблизно о 18 год. 30 хв., знаходячись на території свого домоволодіння АДРЕСА_2 , в ході конфлікту, який попередньо виник на ґрунті особистих неприязних відносин із потерпілим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з метою заподіяння останньому тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_10 , перебуваючи в положенні стоячи, здійснив три постріли з пістолету марки «ZORAKI-MOD.914-S», який знаходився в правій руці, в область грудної клітини, лівого стегна та в 4-ий палець правої кисті ОСОБА_7 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді, проникаючого вогнепального поранення грудної клітки ліворуч з розвитком лівобічного гемопневмотораксу, забою нижньої долі лівої легені, травматична ампутація 4-го пальця правої кисті, а також вогнепальне поранення м'яких тканин лівого стегна. Своїми умисними діями, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з нанесеними тілесними ушкодженнями ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , спричинив тяжкі тілесні ушкодження.
Не погоджуючись з вироком, представник потерпілого в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції змінити, призначити обвинуваченому ОСОБА_10 більш суворе покарання та задовольнити цивільний позов в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 250 000 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 гривень. В іншій частині вирок залишити без змін.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що потерпілий зазнав душевних страждань у зв'язку з самим фактом протиправних дій ОСОБА_10 , перебуванням на лікуванні у Київській обласній лікарні, а також з отриманням тілесних ушкоджень, а саме: вогнепальним пораненням грудної клітки ліворуч в області серця, забоєм лівої легені, травматичною ампутацією 4-го пальця на рівні проксимальної фаланги, вогнепального поранення м'яким тканин лівого стегна та проведенням оперативного втручання.
Враховуючи всі перелічені фактори, виходячи з принципу розумності, виваженості та об'єктивності, враховуючи той факт, що обвинувачений прицільно стріляв в область серця, що могли призвести до тяжких наслідків, а можливо й смерті, заподіяну моральну шкоду потерпілий оцінює в 250 000 гривень.
Крім того, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в стягненні витрат на правову допомогу.
Також, на думку апелянта є необґрунтованим та занадто м'яким вирок суду в частині призначеної міри покарання, оскільки вона не відповідає тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, оскільки за два вчинених тяжких злочини ОСОБА_10 був звільнений від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді,доводи потерпілого ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_11 на підтримку поданої апеляційної скарги, позицію прокурора, який вважав вимоги апеляційної скарги обґрунтованими, думку обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано не в повній мірі.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_10 за ч.1 ст.121, ч.1 ст.263 КК України, а також сума матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого, підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, обставини скоєння кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, під наркологічним та психіатричним наглядом не перебуває, пенсіонер, має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 буде призначення йому за ч.1 ст.121, ч.1 ст.263 КК України, із урахуванням положень ст.70 КК України, покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, та застосуванням звільнення від призначеного основного покарання на підставі ст.75 КК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції належним чином не враховано тяжкість вчинених злочинів та особу обвинуваченого, і з огляду на це безпідставно застосовано щодо ОСОБА_10 положення ст.75 КК України, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Згідно зі ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно зі ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ч. 3 ЦК України).
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції в повному обсязі не враховано характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав ОСОБА_7 , ступінь тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, обставини їх спричинення, стан його здоров'я, його переживання з приводу вчиненого обвинуваченим, справедливість та реальність позовних вимог. Зокрема те, що у зв'язку із отриманими травмами потерпілий був змушений проходити лікування в умовах стаціонару та переніс оперативне втручання, наслідком протиправних дій обвинуваченого стала травматична ампутація 4-го пальця на рівні проксимальної фаланги у потерпілого. Сукупність вказаних обставин беззаперечно вплинула на ритм життя потерпілого.
Із огляду на це, колегія суддів вважає, що розмір суми відшкодування моральної шкоди, який необхідно стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 підлягає збільшенню до 250 000 гривень, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, положеннями ч.1 ст.126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою суду.
Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Так, правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).
Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року в справі №753/10028/18 ( провадження № 51-121км20) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обґрунтовуючи своє рішення щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав на відсутність доказів витраченого часу та підтвердження оплати послуг.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, з огляду на наступне.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 13 вересня 2022 року між потерпілим ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_11 було укладено договір про надання правової допомоги №25/К (а.п. 54-56 т.1).
В свою чергу, акт виконаних робіт №1 від 28 вересня 2022 року, підтверджує суму коштів за виконані та надані адвокатом послуги при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, а квитанція від 13 вересня 2022 року свідчить про оплату ОСОБА_7 гонорару адвокату в розмірі 12000 грн. (а.п.57 т.1).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу підтверджені належними документами та є співмірними, а тому підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілого.
За таких обставин, апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 250000 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 12000 гривень.
Керуючись ст.ст. 401, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2022 року щодо ОСОБА_10 в частині цивільного позову змінити.
Розмір моральної шкоди збільшити та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_7 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.
В інший частині вирок залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді