справа № 756/3730/22
провадження № 22-ц/824/5103/2023
11 квітня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
при секретарі Кошель К. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року в складі судді Луценка О.М.,
встановив:
26.05.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія») про зобов'язання вчинити певні дії, а саме надати відповідь на її звернення щодо надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зокрема:
розглянути звернення ОСОБА_1 в порядку і строки визначені законодавством;
укласти між виконавцем комунальної послуги КП «Керуюча компанія» та споживачем фізичною особою ОСОБА_1 договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком;
надати споживачу, фізичній особі ОСОБА_1 , інформацію про проведені Управителем, виконавцем комунальної послуги з управління багатоквартирним будинком, нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі, з розрахунком заборгованості, визначеної управителем в розмірі 1 901,85 грн, з метою її погашення;
повідомити в строки та в спосіб визначений законодавством про результати розгляду звернення.
Позов мотивовано тим, що 17.01.2022 ОСОБА_1 звернулась письмово до КП «Керуюча компанія» зі зверненням щодо надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Проте, станом на 20.05.2022 її звернення відповідач не розглянув, відповіді не надав.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
06.01.2023 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим через неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки доказів, порушення норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що довідка КП «Керуюча компанія» від 30.08.2022 №463-1106 про те, що жодної кореспонденції від гр. ОСОБА_1 до канцелярії відповідача не надходило, є неналежним, недопустимим, недостатнім та недостовірним доказом.
Проте суд першої інстанції встановив обставини щодо начебто наявної заборгованості позивачки, що немає ніякого відношення до позовних вимог, які полягають в зобов'язанні відповідача вчинити певні дії, направлені на припинення порушення відповідачем права позивача, гарантоване ст. 40 Конституції України, ст. 14, 15 Закону України «Про звернення громадян» та п. 1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про захист прав споживачів» на отримання від КП «Керуюча компанія» відповіді на своє звернення.
Зазначила, що на підтвердження факту звернення до відповідача через ДП поштового зв'язку «Укрпошта» було надано письмові докази: копію звернення від 17.01.2022; копію опису вкладення у цінний лист вказаного звернення; копію поштової накладної послуги поштового відправлення вказаного звернення, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами для доказування факту звернення позивача від 17.01.2022.
Та обставина, що відповідач начебто не отримав від позивача його звернення від 17.01.2022, має доказуватися певними засобами доказування, виданими ДП «Укрпошта» в порядку та спосіб, визначений Законом України «Про поштовий зв'язок», «Правилами надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 та договором про надання послуг поштового зв'язку, укладеним між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» та ДП «Укрпошта».
Не може бути визнаною «певним засобом доказування» в розумінні ст. 78 ЦПК України виготовлена КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» довідка №463-1106 від 30.08.2022 про перевірку самого себе на предмет встановлення факту неотримання поштового відправлення позивача №0421017825440, який звільняє самого себе від цивільної відповідальності і дозволяє відмовити у позові до себе.
Вказує, що відповідач, знаходячись з ДП «Укрпошта» у договірних відносинах, мав можливість звернутися до останнього з запитом щодо надання інформації щодо вручення або не вручення поштового відправлення позивача. Доказів звернення до ДП «Укрпошта» із відповідним запитом відповідач не надав, так само, як і не надав договір про надання послуг поштового зв'язку укладеного між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» та ДП «Укрпошта».
Роздруківка із сайту АТ «Укрпошта» трекінгу поштового відправлення №0421017825440, є неналежним доказом, так як не містить жодної інформації щодо цього поштового відправлення.
Відповідач, отримавши 22.08.2022 в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва копію позовної заяви та копію звернення щодо надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 17.01.2022, мав достатньо часу надати відповідь позивачу в строк, встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян», що призвело би до відсутності предмету спору з процесуальним наслідком у вигляді закриття провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник КП «Керуюча компанія» - Гусєва М. В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що відповідач не отримував звернення позивача від 17.01.2022, поштове відправлення №0421017825440, що додане позивачем до позовної заяви.
Фіскальні чеки відділення поштового зв'язку - це розрахункові документи встановленої форми, що підтверджують прийняття до пересилання поштового відправлення, а не його отримання.
Відповідач не підписував документ про вручення вказаного поштового відправлення.
Позивач не коментує тих обставин, чому у наданому підтвердженні про відправлення - накладній № 0421017825440 від 17.01.2022, в інформації про одержувача вказано саме «фізичну особу - ОСОБА_2 », без юридичної адреси відповідача. До того ж вказаний однаковий номер телефону у відправленні, як у відправника так і в одержувача. Згідно Статуту підприємства та виписки з ЄДР адреса відповідача: АДРЕСА_1 .
Крім цього, у поданому відзиві на позовну заяву відповідачем фактично надано повну відповідь, однак вказаний відзив позивачка також не отримала.
Позивач не надала до суду належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову та зокрема в частині того, що з боку відповідача при правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах справи було порушено її права, як споживача послуг останнього, та, відповідно, що наявні правові підстави для задоволення його позову в цій частині.
В судовому засіданні представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» - Гусєва М. В. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки-повідомлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилаласяна те, що відповідач не надав відповіді на її звернення від 17 січня 2022 року, що свідчить про порушення її прав, передбачених Законами України «Про звернення громадян», «Про захист прав споживачів», «Про житлово-комунальні послуги».
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Статтею 14 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Відповідно до положень частини першої, третьої, четвертої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У статті 20 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Тобто строк на надання відповіді на звернення починає обраховуватись із дня його надходження (отримання).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що відповідачем було отримано звернення щодо надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 січня 2022 року ОСОБА_1 склала письмове звернення щодо надання послуги з управління багатоквартирним будинком, яке направила цінним листом на ім'я в.о. директора КП «Керуюча компанія» Сагайдак Л. Г.
У вказаному зверненні позивачка, зокрема, повідомляла про те, що на її адресу КП «Керуюча компанія» надсилає рахунок за надані комунальні послуги з управління будинком , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому зазначено борг споживача ОСОБА_1 перед управителем станом на 01.12.2021, визначений в розмірі 1 901,85 грн. ОСОБА_1 має намір сплатити зазначений борг, але їй невідомо звідки цей борг взявся (а.с. 5).
На підтвердження факту направлення звернення позивачем надано копію накладної Укрпошти № 0421017825440 від 17.01.2022, згідно якої відправником вказаного цінного листа зазначено ОСОБА_3 , одержувачем - фізичну особу ОСОБА_2 . Телефон контактної особи відправника та одержувача зазначено один і той самий: 0955990529, адреса одержувача не зазначена (а.с. 8).
Відповідно до р. 96 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.
Відповідно до п. 116 цих Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Відповідно до п. 117 цих Правил, після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
Відповідно до п.119 цих Правил, невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені. Невручені поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання, невиплачені поштові перекази - протягом трьох років з дня прийняття їх для пересилання. Протягом зазначеного строку відправник/адресат може звернутися до оператора поштового зв'язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що позивач не надала належних доказів направлення та отримання відповідачем її звернення, що є її процесуальним обов'язком, відсутні підстави стверджувати, що відповідач цілеспрямовано ухилявся від надання відповіді на звернення та вирішення порушеного позивачем питання, а також діяв усупереч вимог вказаних норм Закону України «Про звернення громадян».
Встановленні судом обставини свідчать про те, що позивачем не доведено бездіяльність відповідача, навмисне ігнорування ним письмового звернення та порушення прав позивача.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що отримавши копію позовної заяви, відповідач надав відзив, в якому навів мотивовану відповідь на звернення позивача, в тому числі і з питання заборгованості по оплаті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції встановлено обставини наявної заборгованості позивачки, які не підлягатимуть доказуванню при розгляді іншої справи, є необґрунтованими.
Посилання в рішенні суду першої інстанції на те, що згідно наданої відповідачем довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку, який відкрито на ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій обліковується заборгованість в розмірі 1 901, 86 грн не є обставиною, що встановлює наявність такої заборгованості та не має преюдиційного значення для суду при вирішенні іншої справи з приводу вказаної заборгованості.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2023 року.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк