справа №752/10809/22 Головуючий у І інстанції - Кордюкова Ж.І.
апеляційне провадження №22-ц/824/5833/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
11 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Даньшиної І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу ДВС у м. Києві про зняття арешту нерухомого майна, -
установив:
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Голосіївського відділу ДВС у м. Києві про зняття арешту нерухомого майна, мотивуючи свої вимоги тим, що в провадженні Другої київської нотаріальної контори знаходиться спадкова справа №65938596 від 10 червня 2020 року, заведена після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До складу спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавця увійшла квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку виникло на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2000 року.
Позивач, який є сином померлого і спадкоємцем за заповітом, звернувся до Другої київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте з'ясувалось, що за квартирою, яку заповів йому батько, 16 грудня 2010 року зареєстроване обтяження - арешт нерухомого майна, накладений Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві на підставі постанови від 16 грудня 2010 року №1570/6, номер запису про обтяження 24845482.
Вважає зазначене обтяження неправомірним, таким, що перешкоджає реалізації його спадкових прав.
Відповідач у листі від 11 липня 2022 року №30402 повідомив, що в автоматизованій системі виконавчих проваджень не перебувають та не зареєстровані виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_2 , надати інформацію щодо обтяження неможливо, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень три роки.
Просив, зняти арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження 24845482, дата та час державної реєстрації 16.12.2010 12-10-11, підстава: постанова 1570/6, видана 16.12.2010 ВДВС Голосіївського РУЮ, вид обтяження: арешт нерухомого майна, обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 , та стягнути сплачений судовий збір з відповідача.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що існування безпідставного арешту спадкового майна є перешкодою в реалізації прав Позивача, так як унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на успадковану від батька квартиру.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що права Позивача як спадкоємця не порушені.
Просив скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 травня 2000 року ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , про що був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.
07 червня 2000 року ОСОБА_2 склав заповіт, згідно з яким заповів квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , своєму сину ОСОБА_1
10 червня 2020 року Другою київською державною нотаріальною конторою була зареєстрована спадкова справа за №65938596 у спадковому реєстрі, №282/2020 у нотаріуса, спадкодавцем у якій є ОСОБА_2 , що підтверджується витягом від 10 червня 2020 року №60484518.
Згідно з копією довідки Другої київської державної нотаріальної контори від 08 вересня 2020 року №621.3/02-14 в провадженні контори знаходиться спадкова справа №282/2020 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 23.
14 серпня 2020 року до нотаріальної контори звернувся спадкоємець за заповітом - син померлого ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини.
Листом від 11 липня 2022 року №39402 Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділ не перебувають та не зареєстровані виконавчі провадження, боржником за яким є ОСОБА_2 та на підставі яких зареєстровано обтяження 24845482.
Згідно з інформаційною довідкою від 10 серпня 2022 року №306969101 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови ВДВС Голосіївського РУЮ №1570/6 від 16 грудня 2010 року був накладений арешт нерухомого майна, запис про обтяження №24845482, в межах суми боргу 7268,19 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що арешт на квартиру, яка належала померлому спадкодавцю ОСОБА_2 , права якого були обтяжені в межах суми боргу в розмірі 7268,19 грн., був накладений на підставі постанови ВДВС Голосіївського РУЮ №1570/6 від 16 грудня 2010 року, запис про обтяження №24845482, що свідчить про те, що померлий ОСОБА_2 був боржником у виконавчому провадженні, а арешт на майно був накладений в інтересах стягувача грошових коштів в сумі 7268,19 грн.
Отже, виходячи з наведеного, позивач обґрунтовано зазначив відповідачем по справі Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна як правонаступника Відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ.
Разом з тим, суд вважав позов передчасним, оскільки позивачем не надано відомостей про те, що нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та виніс відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що, в свою чергу, беззаперечно свідчило про порушення прав позивача, як спадкоємця, і доводило, що дійсно наявність арешту на спадкове майно, позбавляють його права на отримання свідоцтва про спадщину за заповітом.
Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а правовстановлюючим документом на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.
Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року (справа №6-164цс12), відповідно до якої, в спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.
Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину, але ще не отримав свідоцтво про право на спадщину, може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема, і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту, а надто, коли такий арешт перешкоджає оформленню спадкових прав.
Цивільним законодавством встановлено певні особливості щодо спадкування нерухомого майна.
Зокрема, як було зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст.1297 ЦК України, обов'язковим є отримання свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, в силу ч. 1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Саме тому, видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно відбувається з одночасним внесенням відомостей про перехід права власності на ім'я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Як вказує системний аналіз зазначених вище норм законодавства, обов'язковою умовою набуття у власність нерухомого майна в порядку спадкування є його державна реєстрація.
Саме з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкоємець стає його повноцінним власником з правом користування, володіння та розпорядження.
Однак, відповідно до п. б ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації права власності.
Отже, існування безпідставного арешту спадкового майна є перешкодою в реалізації прав Позивача, так як унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на успадковану від батька квартиру.
При ухваленні рішення, що оскаржується, суд першої інстанції вказані норми законодавства не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що права Позивача як спадкоємця не порушені.
Хибним є і висновок суду першої інстанції як підстави для відмови у задоволенні позову, про те, що у матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нормальної дії.
Так, неможливість отримати в спадок арештоване нерухоме майно (тобто стати його повноцінним власником) встановлюється не постановою нотаріуса, а законом, який передбачає заборону на вчинення реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомого майна, за яким існує обтяження.
Відповідно до ЗУ «Про нотаріат», спадкоємець може, але не зобов'язаний вимагати від нотаріуса винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії; так само нотаріус може усно повідомити та роз'яснити заявнику про наявні обмеження та перешкоди у видачі свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності.
Наявність арешту нерухомого майна є лише тимчасовою перешкодою для реалізації спадкових прав, а не підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.
На вищевказане суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог, у зв'язку з чим, рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 13 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів ухвалює нове судове рішення про задоволення позову, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений ним за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 2635 грн.
Керуючись: ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити..
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року скасувати і постановити по справі нове судове рішення про задоволення позову.
Скасувати арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження 24845482, дата та час державної реєстрації 16.12.2010 12:10:11, підстава постанова 1570/6 видана 16.10.2010 ВДВС Голосіївського РУЮ, вид обтяження: арешт нерухомого майна обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, особа, майно/права якої обтяжуються : ОСОБА_2 .
Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за суд першої та апеляційної інстанції у розмірі 2 635 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 24 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба