справа №756/18152/21 Головуючий у І інстанції - Тиха О.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/5127/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
11 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Даньшиної І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудик Валерій Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кісельова Віталіна Володимирівна, ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
установив:
У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала на розгляді справа за вказаним вище позовом.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року, вказаний позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №510, вчинений ПН КМНО Рудиком В.В. 26 жовтня 2021 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про судові витрати.
07 листопада 2022 року позивач звернулася до Оболонського районного суду м. Києва віз заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року, заяву задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішення Оболонського районного суду м. Києва, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення суми судових витрат.
Натомість відповідач надав письмові пояснення в яких вказує на необхідність відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу.
Звертає увагу на те, що до вартості послуг на професійну правову допомогу яку поніс позивач входить: консультація, збір доказів, підготовка та подача позову, участь у всіх судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи та подача необхідних процесуальних документів.
Розгляд справи у суді першої інстанції тривав один рік.
Представник позивача з'являлась до суду в день призначення кожного судового засідання, окрім одного - 16 березня 2022 року.
Крім того, представник позивача приймала участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду 31 травня 2022 року, що також включено до вартості послуг адвоката.
Зазначає, що до заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу додані усі докази на обґрунтування заявленої суми стягнення, які підтверджують співмірність витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання роботи.
Просила скасувати додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15000 грн.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк», треті особи: ПН КМНО Рудик В.В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кісельова В.В., ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №510, вчинений ПН КМНО Рудиком В.В. 26 жовтня 2021 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .
Представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді здійснювала адвокат Сидорова Ю.В., повноваження якої підтверджуються Договором про надання правової (правничої) допомоги №28/01-05 від 28 травня 2021 року, ордером на надання правничої (правової) допомоги від 25 листопада 2021 року.
Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах договору правову допомогу визначається додатковими угодами.
Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №28/01-05 від 28 травня 2022 року, укладеного між адвокатом Сидоровою Ю.В. та ОСОБА_1, за надання правової допомоги остання зобов'язується оплатити адвокату вартість послуг у сумі 15000 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надані також Детальний звіт (опис) послуг, наданих у справі № 56/18152/21 Оболонського районного суду м. Києва; Акт прийому-передачі наданих послуг від 04 листопада 2022 року.
Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн будуть відповідати критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечитимуть принципу розподілу таких витрат.
Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно зі ст.11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат представником Позивача надано суду копії: Договору про надання правової (правничої) допомоги №28/01-05 від 28 травня 2021 року; Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №28/01-05 від 28 травня 2021 року, якою зафіксовано суму гонорару адвоката за ведення даної справи у розмірі 15000 грн.; Детального звіту (опис) послуг наданих у справі №756/18152/21 Оболонського районного суду м. Києва; Акт прийому-передачі наданих послуг від 04 листопада 2022 року; розписки Адвоката про отримання готівкових коштів від Позивача.
Разом з тим, на вищезазначені докази, а також вказані норми матеріального та процесуального законодавства, суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та стягуючи на його користь витрати на правничу допомогу лише у розмірі 5000 грн., у зв'язку з чим, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Перевіряючи розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. є співрозмірними та справедливими відносно складності справи та часу, витраченого адвокатом на представництво позивача у суді першої інстанції, враховуючи те, що до вартості таких витрат входить: консультація, збір доказів, підготовка та подача позову, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи та подача необхідних процесуальних документів.
Таким чином, разом із скасуванням додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 15000 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Лескова, 9, Ідентифікаційний код 14305909) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 24 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба