Справа № 760/11884/22 Головуючий в суді І інстанції - Ріхтер В.В.
Провадження № 33/824/3188/2022 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
19 грудня 2022 року м. Київ
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Собина Павла Миколайовича на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Охтирка, Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 31 серпня 2022 року приблизно о 12 годині 10 хвилин за адресою: м. Київ, площа Кирпи, керував автомобілем «Мерседес» державний номер НОМЕР_1 , який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів на комерційній основі за маршрутом «Охтирка - Київ», без документів дозвільного характеру, що засвідчують використання автобуса на даному маршруті на законних підставах, чим порушив ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», вимоги постанови Кабінету України № 176.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17 000 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Собина П.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та передчасно винесеною.
Звертає увагу, що суд першої інстанції фактично посилається на матеріали, які не є додатками до протоколу, так як в протоколі вказано, що до нього відсутні додатки, оскільки дана графа вільна. На переконання апелянта, поліцейський, який складав протокол, сфальсифікував матеріали, оскільки в своєму екземплярі протоколу вказано у графі: До протоколу додається: фото, рапорт. Однак, в копії протоколу даного не було зазначено на момент його складання та відразу вручено копію правопорушнику.
Також судом першої інстанції не взято до уваги, що фото також не є доказами по справі, так як до протоколу вони не надані, та не незрозуміло, про яких свідків зазначає суд.
Крім того, вважає, що суд першої інстанції не мав права притягувати до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки даний протокол був складений не уповноваженою на те особою.
Зауважує, що у справі відсутні будь які докази, які б вказували на винність ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді,
перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
У справі яка розглядається, суд апеляційної інстанції у встановлений законом спосіб повідомив сторін про місце, дату і час розгляду справи. Тим самим, він забезпечив останнім розумну можливість представити свою позицію у справі та надати пояснення.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України», встановлено, що, відповідно до вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Собина П. М., які були належним чином повідомлений про апеляційний розгляд, до суду не з'явився, клопотань про відкладення не направляв, у зв'язку з чим приходжу до висновків про можливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності для забезпечення ефективного і здійсненого в розумні строки правосуддя, в тому числі, неухильного дотримання принципу правової визначеності.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Апеляційний суд приходить до висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції вказаних вимог було дотримано в повному обсязі.
Так, ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди) .
Отже, безпосереднім об'єктом правопорушення є встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок ліцензування окремих видів підприємницької діяльності тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У ст. 14.1.36 Податкового кодексу Українипередбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
В ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», законодавцем закріпленовизначений перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 затверджено Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
Враховуючи наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків щодо того, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність щодо перевезення пасажирів з порушенням вищенаведених вимог нормативно-правових актів.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, на переконання суду апеляційної інстанції, є доведеною.
Зокрема, вказані умовиводи базуються на наступних належних та допустимих доказах:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 218042 від 31 серпня 2022 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та містить усі передбачені законом відомості, зокрема, дату, час, місце та спосіб вчинення самого адміністративного правопорушення;
- рапорті інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта Ю. Крота;
- фотокопіями, на яких зафіксовані пасажири, яких на комерційній основі перевозив ОСОБА_1 ;
- витягами з мережі Інтернет щодо реклами комерційних перевезень, в яких вказано належний ОСОБА_1 номер телефону як контактний;
Що стосується аргументів апеляційної скарги стосовно того, що протокол серії ВАБ № 218042 від 31 серпня 2022 року було складено не уповноваженою на те особою, то з цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, в тому числі, і за ст. 164 КУпАП.
Слід відмітити, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено як докази, надані стороною обвинувачення, так і докази надані стороною захисту.
Зокрема, було вивчено письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є фактично ідентичними та у яких зазначено, що вказані особи подорожували із ОСОБА_1 , проте гроші за поїздку не сплачували. Дійсно підходили працівники поліції, однак у них пояснення не відбирали.
Вказані пояснення свідків не було взято до уваги, оскільки про вказаних свідків ОСОБА_1 не зазначив у протоколі під його складання та ознайомлення з ним.Крім того, в суді першої інстанції ОСОБА_1 самостійно пояснив, що на фото, які міститься у матеріалах справи, присутні зовсім інші особи, ніж ті, пояснення яких він просив долучити до справи.
Крім того, обставина доручення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення копій постанов щодо ОСОБА_1 , які, крім іншого, не завірені належним чином, жодним чином не впливає на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції прийшов до правильного переконання, що ОСОБА_1 умисно займається господарською діяльністю без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Таким чином, під час перевірки доводів апеляційної скарги апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, які б тягнули визнання його недопустимим доказом. Апеляційний суд в повному обсязі дослідив докази по справи та перевірив правильність наданої оцінки доказам в постанові суду першої інстанції.
Тобто, при перевірці доказів та висновків в постанові суду першої інстанції у відповідності до приписів ст. 294 КУпАП, апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги та спростовували висновок суду першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази узгоджуються між собою, є достовірними, належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
За таких обставинах, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки її доводи підтвердження не знайшли, а постанова суду першої інстанції відповідає вимогам законодавства, підстав для її скасування під час розгляду апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Собини Павла Миколайовича - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 рокущодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко