Провадження № 33/803/856/23 Справа № 189/1020/23 Суддя у 1-й інстанції - Степанова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
18 квітня 2023 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року, відносно :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк 40 годин. Стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.03.2023 року о 11.00 год. на автомобільній дорозі Запоріжжя - Донецьк Н-15 101 км. ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в адресу брата, ОСОБА_2 , на завдав останньому два удари по обличчю, чим вчинив психологічне насильство в сім'ї.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про те, що справа була розглянута за його відсутності.
Вказує, що між ним та його зведеним братом виник конфлікт з приводу спільної допомоги їх батькам похилого віку.
Вказує, що в автомобілі з братом знаходилась його дружина, яка перша почала виражатись нецензурною лайкою в його сторону. А тому він був збентежений поведінкою брата та його дружини, оскільки між ними раніше конфліктів не виникало.
Зазначає, що конфлікт тривав близько 5 хвилин, після цього він сів до своєї машини та поїхав.
17.03.2023 до нього приїхав співробітник поліції та повідомив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до служби 102 із заявою про те, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою.
Вказує, що не вчинював домашнього насильства, сварка була взаємною, будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він не вчиняв.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи проведено за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення правопорушення серії ВАВ № 518210 від 17.03.2023 року, - 14.03.2023 року о 11.00 год. на автомобільній дорозі Запоріжжя - Донецьк Н-15 101 км. ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в адресу брата, ОСОБА_2 , на завдав останньому два удари по обличчю, чим вчинив психологічне насильство в сім'ї, чим здійснив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 1).
Згідно висновку за наслідками перевірки матеріалу ЖЄО від 14.03.2023 №1148, зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що 14 березня 2023 року об 11-00 годині на автомобільній дорозі на 101 км поблизу с. Орли брат ОСОБА_1 завдав два удари по обличчю та виражався нецензурною лайкою на його адресу. В результаті відпрацювання, працівниками поліції було складено адміністративний протокол (а.с. 2).
Відповідно до заяви ОСОБА_2 , яка міститься в матеріалах справи, останній просив прийняти міри щодо його брата ОСОБА_1 , який 14 березня 2023 року на автомобільній дорозі 101 км поблизу с. Орли завдав два удари по обличчю та виражався нецензурною лайкою на його адресу (а.с. 4).
В письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що 14 березня 2023 направлявся за місцем мешкання, на автомобілі ВАЗ 2106 разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 та сусідкою ОСОБА_4 . Коли на автомобільній дорозі на 101 км поблизу с. Орли його автомобіль зупинив його брат - ОСОБА_1 , який підійшов до водійської двері, відчинив та наніс ОСОБА_2 два удари по обличчю та виражався нецензурною лайкою.
Аналогічні пояснення надала свідок ОСОБА_4 (а.с. 6).
У своїх поясненням ОСОБА_1 вказав, що зупинив автомобіль брата ОСОБА_2 , відчинив водійські двері та між ними виникла словесна сварка на грунті неприязних відносинах, а саме тому, що ОСОБА_2 не допомогає батькам, вказав, що нецензурно виражався на адресу брата, потім сів в свій автомобіль та поїхав. Письмові пояснення підписані ОСОБА_1 , заперечень та доповнень не надав.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.
Санкція вказаної статті передбачає накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, оскільки матеріалами справи доведено факт вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства відносно брата ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не надано до суду належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні допустимі та належні докази, які свідчать про вчинення психологічного насильства ОСОБА_1 відносно його брата.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними вище доказами.
З приводу доводів в апеляційній скарзі про допущені суддею місцевого суду порушення норм процесуального права слід зазначити щодо відмови у задоволенні клопотання про допит свідків, суд апеляційної інстанції зазначає, що задоволення клопотання чи відмова в його задоволенні у будь-якому разі є правом, а не обов'язком суду, з урахуванням обставин справи, а зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для закриття справи.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у виді громадських робіт строком 40 годин, відповідає обставинам справи, вимогам ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-12 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко