Провадження № 33/803/312/23 Справа № 205/6995/22 Суддя у 1-й інстанції - Таус М.М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
28 березня 2023 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
адвоката - Ожиганова С.В.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 539,80 гривень на користь держави.
Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 27 вересня 2022 року о 23 год. 20 хв у м. Дніпро, Новокодацький район, вул. Деземівська 8 керував транспортним засобом Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився, зафіксовано на камеру 474358, 473517, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду скасувати та провадження у справі закрити.
В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначив, що обставини, які викладені в протоколі, не відповідають дійсності.
Зазначає, що співробітники поліції в порушення вимог ст. 266 КУпАП, вилучили в нього свідоцтво водія, виписали йому тимчасове посвідчення та не відсторонили від керування транспортним засобом.
Вказує, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , та його захисник Ожиганов С.В. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи, та не надав належної оцінки наданим доказам, що потягло передчасний висновок про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, ґрунтуються на даних протоколу про адміністративне правопорушення та письмових поясненнях свідків. У судовому засіданні ні свідки допитані не були.
Посилаючись на вказані вище докази як на такі, що підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР України та, відповідно, вину у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, суддя місцевого суду не дав їм аналіз, а саме не зазначив, які саме дані містяться у цих доказах, які саме факти та обставини ці докази підтверджують, у зв'язку із чим не дав їм відповідної оцінки та прийшов до передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Так, суд першої інстанції формально послався в постанові на протокол про адміністративне правопорушення та наявні в матеріалах справи докази, проте залишив поза увагою питання щодо дотримання поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 вимог ст. 266 КУпАП, та вимоги ст. 256 КУпАП.
Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив суду, 27 вересня 2022 року ввечері він керуючи транспортним засобом Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 приїхав за адресою м. Дніпро, Новокодацький район, вул. Деземівська 8 та йшов вже додому, коли до нього підійшли працівники поліції, які висловили підозру, що він керував автомобілем в стані наркотичного сп'яніння, при цьому ознак сп'яніння не зазначали, та почали обшукувати автомобіль. Надалі працівники патрульної поліції запропонували йому їхати на медичний огляд до лікарні, проте, він зазначив, що правил дорожнього руху не порушував та відсутні підстави для проходження огляду на стан сп'яніння. Окрім того, ОСОБА_1 наголосив на упередженому ставленні до нього працівників патрульної поліції, оскільки останні його постійно зупиняють та возять до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння та складають матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що причиною його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння послужило безпідставна, на його думку, вимога поліцейських пройти такий огляд.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги та пояснень наданих у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції були викликані свідки працівники поліції, однак на неодноразові виклики до суду працівники поліції не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Переглядом відеозапису з нагрудної бодікамери інспектора УПП у Дніпропетровській області, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
З вказаного відеозапису з камери 474358, 473517 не вбачається, що автомобіль Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений працівниками поліції. З відео вбачається, що працівник поліції спілкується з чоловіком, якого називає “ ОСОБА_2 ”, при цьому відео-зйомка проводилась таким чином, щоб ніхто не міг ідентифікувати особу водія, оскільки обличчя чоловіка не видно. Крім того, відповідно до переглянутого відеозапису, останній не містить початку всіх події, які мали місце 27.09.2022 року. Так, з відеозапису не вбачається коли саме та яким чином був зупинений транспортний засіб Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 , взагалі не видно автомобіля та яким чином було встановлено особу водія.
Також переглядом відеозапису встановлено, що працівник поліції не назвав водію ОСОБА_1 жодної ознаки наркотичного сп'яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у водія ознак наркотичного сп'яніння, зокрема перевірки реакції його зіниць очей на світло, огляд його рук. З відеозапису чутно, що мова ОСОБА_1 чітка, поведінка адекватна. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 наголосив на упередженому ставленні до нього працівників патрульної поліції, оскільки останні його постійно зупиняють та возять до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння та складають матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На відеозаписі також не зафіксовано, як працівники поліції роз'яснюють ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Даний відеозапис підтверджує пояснення надані ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б дали можливість констатувати, що його винуватість доведено поза розумним сумнівом, що, зокрема, вбачається з наступного.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 Розділу ІІ Інструкції).
Всупереч вказаним положенням закону, працівники поліції не доставили водія до закладу охорони здоров'я для проходження медичного огляду та не склали письмове направлення на проходження медичного огляду, а тому відсутній факт такого направлення.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI).
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ. Таким чином, особа не може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими, і такими, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні апеляційного суду доказами, яким суд першої не надав належної та об'єктивної оцінки.
З наведених пояснень вбачається, що працівниками поліції не була в належний спосіб встановлена особа водія, який в саме той час керував транспортним засобом.
Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції даних, в тому числі особистих пояснень правопорушника, приводить до висновку, що працівниками поліції не було належним чином встановлено особу винного, що потягло за собою незаконне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова суду першої інстанції про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року, - скасувати.
Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко