Номер провадження: 22-ц/813/733/23
Справа № 520/6543/14-ц
Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.
Доповідач Громік Р. Д.
29.03.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Сидоренко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 січня 2018 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження» про звернення стягнення на предмет іпотеки,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 02.06.2014 року звернувся до суду з вимогами постановити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором №ML-500/098/2007 від 13.07.2007 року в розмірі 2 106 417,27 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачеві права на укладання договору купівлі-продажу з будь якими третіми особами. До провадження судді Калашнікової О.І. справу передано 28.10.2015 року у відповідності до положень ст..11-1 ЦПК України, в редакції, чинній на той період часу. Під час судового розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.
Остання заява про уточнення позовних вимог від 17.10.2017 року. В заяві викладена вимога про звернення стягнення на іпотечне майно за Договором іпотеки №PML-500/098/2007, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Іллічовою Н.А., 13.07.2007 р. у вигляді земельної ділянки площею 0,0543 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 349,3 кв. м., в тому числі житловою 116,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві приватної власності позичальнику ОСОБА_2 шляхом продажу цього майна на електронних торгах за початковою ціною 5 877 842,00 гривень з метою задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальній сумі 10 506 090,36 гривень (за курсом НБУ 20.722460 станом на 08.05.2015).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 січня 2018 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №PML 500/098/2007, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Іллічовою Н.А., 13.07.2007 та зареєстрованим в реєстрі під номером 12524, а саме: земельну ділянку площею 0,0543 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та житловий будинок АДРЕСА_2 , що складається в цілому з одного житлового будинку з каміння літ. «А» загальною житловою площею 116,4 кв. м., загальною площею 349,3 кв. м., та № 1,2 - огорожа, розташованих на земельній ділянці 543 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_2 шляхом продажу цього майна на електронних торгах за початковою ціною 5 877 842,00 гривень з метою задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальній сумі 8069066 гривень за кредитним договором № МL-500/098/2007 від 13.07.2007 року, що складається з: тіло кредиту -177 237,04 Дол. США (або 3 672 787,47 гривень), сума відсотків - 17 456,69Дол. США (або 361 745,56 гривень), сума пені за прострочення виконання зобов'язань - 4034533грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в сумі 3654 грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення позову.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства України.
Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При укладанні кредитного договору 13.07.2007 року сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; способів забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткової ставки; порядку плати за кредит; порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Відповідно до ч.ч.1,3ст. 33 Закону України «Про іпотеку» і статті 6 Договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Іпотекодерждатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 3ст. 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
У даному випадку надані суду письмові докази свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за умовами кредитного договору - з липня місяця 2011 року позичальник не повертає кредитні кошти і не сплачує відсотки за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.9.1 частини №2 кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за кредитним договором. При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу позивальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 банківських днів з дати надсилання позичальнику відповідної вимоги.
Відповідно до ст.ст. 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Як визначає стаття 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування, відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» була направлена на адресу відповідача досудова вимога №53814 від 22.03.2012р., якою було повідомлено відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором МL-500/098/2007 від 13.07.2007 року від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором. В листі викладена грошова вимога, яка підлягає виконанню та попередження про звернення стягнення на іпотечне майно у разі невиконання грошової вимоги (т.1 а.с.29).
Вартість предмета іпотеки згідно зі звітом суб'єкта оціночної діяльності (ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.») від 21.07.2017 №093/2017 склала 7 444 663,00 гривень (з урахуванням технічного стану, як «добрий»), 5 877 842,00 гривень (з урахуванням технічного стану, як «задовільний»), 3 468 740,00 гривень (з урахуванням технічного стану, як «незадовільний»). Експертне дослідження виконано на підставі технічної документації на іпотечне майно та порівняльного методу, оскільки відповідач ухилявся від виконання експертизи.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
У даному випадку іпотекодержатель вимагає звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, що відповідає вимогам закону і умовам іпотечного договору.
Суд першої інстанції правильно вважав, що правові підстави для застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при зверненні стягнення на іпотечне майно відсутні, тому як загальна площа іпотечного будинку більше ніж 250 кв.м.
Разом з тим, суд першої інстанції вмотивовано вважав за можливе застосувати до відповідальності відповідача положення ч.3 ст.551 ЦК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»). Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
У даному випадку, позивач розрахував суму пені від суми боргу, яку складає тіло кредиту в розмірі 177237,04 дол.США (що дорівнює 3672787,47 грн), відсотки в сумі 17456,69 дол.США (що дорівнює 361745,56 грн). Період, за який розраховано пеню - з 08.05.2014 року по 08.05.2015 року. Розмір пені складає 6 471 557,32 грн , що майже вдвічі перевищує борг за тілом кредиту.
В правовій позиції по справі № 6-100цс14 від 3 вересня 2014 року ВСУ, вказав, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України містить обов'язок суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав та дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків . У зв'язку з неявками відповідача до судових засідань, суд позбавлений можливості роз'яснити ОСОБА_2 його право на зменшення розміру пені. Тому, керуючись положеннями ст.551 ЦК України, з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, суд самостійно зменшує пеню до розмірів суми основного боргу - 4 034 533 грн. Таким чином, за договором кредиту від 13.07.2007 року ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має заборгованість в загальній сумі 3671787,47 + 361745,56 + 4034533 = 8069066 грн.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Посилання в апеляційній скарзі на несповіщення сторони про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції зазначені для поновлення строку на апеляційне оскарження, не є самостійним доводом апеляційної скарги щодо несповіщення, про що зазначено представником скаржника у судовому засідання 29 березня 2023 року.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Загалом апеляційний суд зауважує, що доводи апеляційної скарги зводяться до цитування положень ЦК України, тому суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда