Номер провадження: 22-ц/813/161/23
Справа № 500/9260/18
Головуючий у першій інстанції Швець В. М.
Доповідач Громік Р. Д.
29.03.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Сидоренко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 98342грн. 94коп. Позовні вимоги обґрунтовував позивач тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 19 червня 2015 року відповідач отримала кредит у розмірі 25000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом згідно Тарифів Банку. В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань станом на 16 грудня 2018 року заборгованість складає 98342грн. 94коп., яка складається з 43288грн. 56коп. заборгованості за кредитом, 24185грн. 32коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 25709грн. 87коп. пені, 5159грн. 19коп. штрафів, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2019 року позовні вимоги задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 43288 грн. 56 коп. заборгованості за кредитом, 24185 грн. 32 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 25709 грн. 87коп. пені, 5159грн. 19коп. штрафів та 1921 грн. судових витрат, а разом 100263 грн. 94коп.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення позову.
Короткий зміст відзиву АТ КБ «ПриватБанк» на апеляційну скаргу.
У відзиві АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 29 березня 2023 року, сторони у справі були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 10 квітня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 19 червня 2015 року відповідач отримала кредит у розмірі 25000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом згідно Тарифів Банку. В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань станом на 16 грудня 2018 року заборгованість складає 98342грн. 94коп., яка складається з 43288грн. 56коп. заборгованості за кредитом, 24185грн. 32коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 25709грн. 87коп. пені, 5159грн. 19коп. штрафів.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не виконав умови договору щодо повернення заборгованості.
Однак суд апеляційної інстанції не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до АТ КБ "ПриватБанк" звернувся відповідач з метою отримання банківських послуг у зв'язку із чим відповідачем було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в приват банк б/н від 19.06.2015 року (а.с. 11).
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України, встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та витягом з тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, 30 днів пільгового періоду складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в Анкеті-заяві та довідці щодо умов кредитування (а.с. 9, 10).
Згідно із ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У встановлений договором термін відповідач свої зобов'язання не виконала - не погасила кредит, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості.
З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, вбачається, що 16 грудня 2018 року заборгованість складає 98342грн. 94коп., яка складається з 43288грн. 56коп. заборгованості за кредитом, 24185грн. 32коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 25709грн. 87коп. пені, 5159грн. 19коп. штрафів.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту зазначив, що 19 червня 2015 року відповідач підписала Анкету-заяву, згідно умов якої нею було отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, при цьому Анкета-заява не містить інформації про встановлений розмір кредитного ліміту. Однак, позивач зазначає, що при встановленні та зміні кредитного ліміту Банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Суд апеляційної інстанції, ознайомившись із наявною в матеріалах справи копією Анкети-заяви, встановив, що підписуючи заяву, ОСОБА_1 погодилась на умови та правила надання банківських послуг, а також витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, 30 днів пільгового періоду , з якими вона начебто ознайомилась, шляхом отримання їх письмого екземпляру, та за умов яких зобов'язався сплачувати кредит.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Всупереч, вищевказаного позивачем не надано суду копії витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які б містили особистий підпис ОСОБА_1 станом на момент підписання Анкети-заяви, пункти умов якого (2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4) повідомляють боржника щодо умови встановлення йому розміру кредитного ліміту, що в свою чергу є порушенням ст. 628 ЦК України, відповідно якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, банк не поставив суди до відома, з якими умовами ознайомилась відповідач, підписуючи Анкету-заяву. Для розгляду справи ця обставина має суттєве значення, зокрема, суд першої повинен мати можливість перевірити правильність нарахування в тому числі відсотків, за користування кредитом.
Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, Банк посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які виготовленні у формі витягу із веб-сайту, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, визначенні позивачем, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
У даному випадку відповідач є споживачем банківських послуг. Згідно з пунктом 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів , прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Правова позиції Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), (яка відступила від висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), вказує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема - верховенство права.
Згідно із ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (19 червня 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27 грудня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про встановлений розмір кредитного ліміту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наданих позивачем доказів, суд апеляційної інстанції не може дійти висновку про правильність і достовірність розрахунку заборгованості відповідача перед Банком.
Окрім того, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов'язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов'язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК).
Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» надає виписку щодо руху коштів (а.с.77-90), однак апеляційної суд не може прийняти їх до розгляду з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
В постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц зазначено, що за змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
АТ КБ «ПриватБанк» є позивачем у справі, тому мав об'єктивну можливість подати докази до позовної заяви або в суді першої інстанції. Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не навів поважних причин неподання цих доказів до районного суду, які були подані ним до апеляційного суду, тому колегія суддів не приймає їх до уваги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року, зокрема, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 2881,50 гривень до ухвалення рішення у справі.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у задоволенні позову апеляційним судом було відмовлено, то АТ КБ «ПриватБанк» повинен сплатити судовий збір у розмірі 2881,50 грн на наступні платіжні реквізити для перерахування судового збору в гривнях:
Отримувач коштів ГУК в Од.обл./Малиновськ. р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526
Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA428999980313161206080015757
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Одеський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 липня 2022 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави (Отримувач коштів ГУК в Од.обл./Малиновськ. р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA428999980313161206080015757; Код класифікації доходів бюджету 22030101) суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2881,50 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда