20 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4400/22 пров. № А/857/502/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року (головуючий суддя Боршовський Т.І., м.Івано-Франківськ) у справі №300/4400/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
31.10.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження призначеної позивачу пенсії максимальним строком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 20.12.2016 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплачених сум, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача різниці заборгованості з доплати пенсії, між максимально нарахованою та фактично виплаченою пенсію з 01.02.2016 по квітень 2022 року у розмірі 944225,90 грн.
Позов обґрунтовує тим, що є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII (Закон № 2262-XII). Ліквідаційна комісія УМВС України в Івано-Франківській області на виконання постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі № 809/793/17 від 03.08.2017 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/9010/17 від 26.09.2017 видала позивачу довідку № 3581/108/05/8-17 від 20.10.2017 про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.01.2016. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 в адміністративній справі № 300/1913/21 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.02.2016 на підставі вказаної довідки, в процесі якого обмежив розмір пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Позивач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено максимальний розмір пенсії десять прожиткових мінімумів. Зважаючи на втрату чинності з 20.12.20216 положень частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ОСОБА_1 вважає протиправними дії відповідача щодо обмеження призначеної позивачу пенсії максимальним строком. З метою відновлення порушеного права позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 20.12.2016 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплачених сум шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача різницю заборгованості з доплати пенсії, між максимально нарахованою та фактично виплаченою пенсію з 01.02.2016 по квітень 2022 року у розмірі 944225,90 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження з 20.12.2016 по 30.06.2022 розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 20.12.2016 по 30.06.2022, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, враховуючи при цьому раніше виплачені за цей період суми пенсії. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, який у своїй скарзі просив скасувати рішення суду та відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 в адміністративній справі № 300/1913/21 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , внаслідок якого розмір пенсії позивача склав 17225,00 грн., а з урахуванням проведеної індексації 20348,54 грн. При цьому, дії пенсійного органу відповідають вимогам статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” № 3668-VI від 08.07.2011, статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” № 2262 від 09.04.1992, оскільки сама стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо максимального розміру пенсії не визнавалася неконституційною та є чинною на даний час. Також, апелянт вказав на те, що спірні правовідносини вже були предметом оцінки Верховного Суду (постанова від 24.06.2020 у справі № 580/234/19, постанова від 27.01.2021). Що стосується стягнення різниці між фактично виплаченою сумою та нарахованою, то представник відповідача зазначив, що доплату за період з 01.02.2019 по 31.01.2022 в сумі 743236,50 грн. включено в реєстр, виплата за яким буде проведена лише при наявності фінансування з Державного бюджету. Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсії забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас, спірні відносини стосуються невиплати суми пенсії, які виникли на підставі виконаного відповідачем розрахунку на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Тобто, не стосуються щомісячної безспірної суми коштів пенсії, натомість стосуються процедури виконання рішення суду.
06.03.2023 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що пенсія без обмеження максимальним розміром має виплачуватися йому з 20.12.2016 року, у зв'язку із рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та відповідно до правових висновків Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №620/613/21; від 16.12.2021 у справі №400/2085/19; від 05.02.2020 у справі №815/357/18; від 03.10.2018 у справі №127/4267/17; від 16.10.2018 у справі №522/16882/17 та від 06.11.2018 у справі №522/3093/17. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач проходив службу в органах МВС України. Позивачу з 25.11.2003 виплачується пенсія за вислугу років згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII, що підтверджується копіями долучених до відзиву на позов матеріалів за пенсійною справою № 00-7480 (МВС).
На виконання постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі № 809/793/17 від 03.08.2017 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/9010/17 від 26.09.2017 ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Івано-Франківській області видано позивачу довідку № 3581/108/05/8-17 від 20.10.2017 про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.01.2016, на загальну суму 35699,20 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснило з 01.01.2016 перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015, на підставі відомостей довідки № 1317/8-18 про розмір грошового забезпечення на загальну суму 7264,40 грн., виданої 20.03.2018 ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Івано-Франківській області.
В січні 2019 року ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Івано-Франківській області видано ОСОБА_1 довідку № 107/8-19 про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.01.2016, на загальну суму 7020,00 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 в справі № 300/1913/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення перерахунку та виплати призначеної підвищеної пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до статей 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням грошового забезпечення для перерахунку пенсії відображеного в довідці Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Івано-Франківській області про розмір грошового забезпечення №3581/108/05/8-17 від 20 жовтня 2017 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01 лютого 2016 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 20 грудня 2016 року провести відповідний перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 в справі № 300/1913/21 задоволено частково апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: скасовано частково рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року в адміністративній справі № 300/1913/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а саме: в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 20 грудня 2016 року відповідний перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру, - в цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 20 грудня 2016 року відповідний перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру; в решті - рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року в адміністративній справі № 300/1913/21 залишено без змін. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 в справі № 300/1913/21 набрала законної сили 06.12.2021.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 в справі № 300/1913/21 ГУ ПФ України в області здійснило за період з 01.02.2016 перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Івано-Франківській області про розмір грошового забезпечення за № 3581/108/05/8-17 від 20.10.20, протоколом від 01.03.2022. Внаслідок перерахунку підсумок пенсії (з надбавками) склав 17225,00 грн., проте розмір пенсії обмежено “максимальним розміром”.
З 01.07.2022 розмір пенсії позивача з врахуванням індексації становить 19636,50 грн., що підтверджується протоколом від 01.07.2022.
14.02.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.02.2016, та проведення перерахунку пенсії з 20.12.2016 без обмеження максимального розміру.
Листом від 24.03.2022 № 0900-0202-8/8952 відповідач повідомив ОСОБА_1 про належне виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 в справі № 300/1913/21, а також про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача з 20.12.2016 без обмеження її максимального розміру.
19.04.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.02.2016, та проведення перерахунку пенсії з 20.12.2016 без обмеження максимального розміру.
Листом від 12.05.2022 відповідач повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду його звернень аналогічного змісту та надано розрахунок на доплату пенсії від 11.05.2022.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 № 911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року”.
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом № 1774-VІІІ до частини сьомої 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 21.12.2021 № 120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі № 569/2950/17.
Отже, в період з 20.12.2016 (дати набрання чинності рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016) до 01.07.2022 (дати чергового перерахунку пенсії, після якого розмір пенсії позивача -19636,50 грн., не перевищує 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність - 20270 грн.) пенсійний орган при перерахунку пенсії позивача з 01.02.2016 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 в справі № 300/1913/21 безпідставно обмежив розмір пенсії позивача «максимальним розміром».
Що доводів апелянта про те, що останній правомірно здійснює виплату позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки таке обмеження передбачене статтею 2 Закону № 3668-VI, яка є чинною і неконституційною не визнавалася, апеляційний суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Цим Законом № 3668-VI, внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 за № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Разом з тим, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20.
Щодо доводів апелянта про те, що спірні правовідносини вже були предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 24.06.2020 (справа № 580/234/19), і касаційний суд вже сформував правовий висновок в цій категорії справ, колегія суддів вважає їх помилковими. Так, у справі № 580/234/19 (справа розглянута у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду) вирішувалося питання перерахунку та виплати пенсії, згідно із пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 за № 418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 за № 713). У вказаній справі зазначено, що позивач одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” як працівник льотного складу. В контексті правовідносин, що склалися, Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Законом N 3668-VI від 08.07.2011, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Проте у справі, що розглядається та у справі № 580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону № 2262-XII і Закону № 3668-VI, та, відповідно, різних норм матеріального права.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії за вислугу років з 20.12.2016 по 30.06.2022 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, враховуючи при цьому раніше виплачені за цей період суми пенсії.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 300/4400/22 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний