20 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4213/22 пров. № А/857/1999/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року (головуючий суддя Григорук О.Б., м.Івано-Франківськ) у справі №300/4213/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, -
19.10.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач 2), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.06.2022 №092850014825 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ; зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до страхового стажу роботи період роботи з 01.01.2004 по 26.01.2004, з 30.03.2004 по 22.10.2009, з 28.07.2010 по 17.02.2011 в ТОВ "Сибкомплектмонтаж" ПСФ ПСКМ та з 01.03.2011 по 07.03.2016 в ТОВ "Заполярпромгражданстрой" та призначити пенсію по інвалідності з 25.05.2022 року.
Позов обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до страхового стажу роботи спірні періоди роботи так як позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення спірних періодів до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.06.2022 №092850014825 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 01.01.2004 по 26.01.2004, з 30.03.2004 по 22.10.2009, з 28.07.2010 по 17.02.2011 в ТОВ "Сибкомплектмонтаж" ПСФ ПСКМ та з 01.03.2011 по 07.03.2016 в ТОВ "Заполярпромгражданстрой". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 25.05.2022 року.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що до страхового стажу роботи позивача не зараховано періоди роботи: з 01.01.2004 по 26.01.2004, з 30.03.2004 по 22.10.2009, з 28.07.2010 по 17.02.2011 в ТОВ "Сибкомплектмонтаж" ПСФ ПСКМ та з 01.03.2011 по 07.03.2016 в ТОВ "Заполярпромгражданстрой", оскільки відсутня довідка про заробітну плату з інформацією про сплату страхових внесків. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
25.05.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За результатом розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення від 01.06.2022 №092850014825 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно вказаного рішення відповідач встановив, що вік заявника 49 років. Працює. Страховий стаж позивача становить 8 років 5 місяців 4 дні. За результатом розгляду документів, доданих до заяви за доданими документами до страхового стажу не зараховано спірні періоди роботи: з 01.01.2004 по 26.01.2004, з 30.03.2004 по 22.10.2009, з 28.07.2010 по 17.02.2011 в ТОВ "Сибкомплектмонтаж" ПСФ ПСКМ та з 01.03.2011 по 07.03.2016 в ТОВ "Заполярпромгражданстрой", оскільки роботу в РФ необхідно підтвердити довідкою про заробітну плату з інформацією про сплату страхових внесків.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК Серії 12 ААВ №761059 позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , вкладки у трудову книжку НОМЕР_2 , архівної довідки від 27.09.2016 №3338, архівної виписки від 27.09.2016 №3338/1, розрахункових листів та довідки від 28.06.2017 №4150 у спірні періоди: з 01.01.2004 по 26.01.2004, з 30.03.2004 по 22.10.2009, з 28.07.2010 по 17.02.2011 позивач працював у ТОВ "Сибкомплектмонтаж" ПСФ ПСКМ; з 01.03.2011 по 07.03.2016 - в ТОВ "Заполярпромгражданстрой".
Згідно розрахунку стажу за пенсійною справою 092850014825 позивачу не зараховано за страхового стажу спірні періоди роботи: з 01.01.2004 по 26.01.2004, з 30.03.2004 по 22.10.2009, з 28.07.2010 по 17.02.2011 та з 01.03.2011 по 07.03.2016.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (Закон №1058).
Згідно з статтею 11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно частин 1, 2 статті 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років. Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, колегія суддів зазначає, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
Згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає апеляційному суду підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (Порядок №22-1) для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а за період роботи починаючи з 01.01.2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Оглядаючи матеріали справи, апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , вкладки у трудову книжку НОМЕР_2 , архівної довідки від 27.09.2016 №3338, архівної виписки від 27.09.2016 №3338/1, розрахункових листів та довідки від 28.06.2017 №4150 у спірні періоди: з 01.01.2004 по 26.01.2004, з 30.03.2004 по 22.10.2009, з 28.07.2010 по 17.02.2011 позивач працював у ТОВ "Сибкомплектмонтаж" ПСФ ПСКМ; з 01.03.2011 по 07.03.2016 - в ТОВ "Заполярпромгражданстрой".
За результатом розгляду документів, доданих до заяви за доданими документами оскаржуваним рішенням від 01.06.2022 №092850014825 відповідач не зарахував позивачу до страхового стажу спірні періоди роботи: з 01.01.2004 по 26.01.2004, з 30.03.2004 по 22.10.2009, з 28.07.2010 по 17.02.2011 в ТОВ "Сибкомплектмонтаж" ПСФ ПСКМ та з 01.03.2011 по 07.03.2016 в ТОВ "Заполярпромгражданстрой", оскільки роботу в РФ необхідно підтвердити довідкою про заробітну плату з інформацією про сплату страхових внесків.
13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (Угода від 13.03.1992).
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Проте, апеляційний суд вказує, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Відповідно до частини другої та третьої статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Колегія суддів зазначає, що та обставина коли за іноземних осіб, які працювали на території РФ, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення вчинене підприємствами.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано позивачу до страхового стажу періоди роботи: з 01.01.2004 по 26.01.2004, з 30.03.2004 по 22.10.2009, з 28.07.2010 по 17.02.2011 в ТОВ "Сибкомплектмонтаж" ПСФ ПСКМ та з 01.03.2011 по 07.03.2016 в ТОВ "Заполярпромгражданстрой". Разом з тим, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК Серії 12 ААВ №761059 позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи. Оскаржуваним рішенням від 01.06.2022 №092850014825 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності позивачу відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, відповідач встановив, що вік заявника 49 років. Працює. Страховий стаж позивача становить 8 років 5 місяців 4 дні. З врахуванням до страхового стажу позивача спірних періодів роботи: з 01.01.2004 по 26.01.2004, з 30.03.2004 по 22.10.2009, з 28.07.2010 по 17.02.2011 в ТОВ "Сибкомплектмонтаж" ПСФ ПСКМ та з 01.03.2011 по 07.03.2016 в ТОВ "Заполярпромгражданстрой" позивач матиме право на призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі № 300/4213/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний