Номер провадження: 22-ц/813/4670/23
Справа № 495/5381/21
19.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Орловської Н.В.,
суддів Приходько Л.А.,
Пузанової Л.В.,
секретар Трофименко О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на заочне рішення Білгород-Дністрового міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів
09.07.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Консалт Солюшенс” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за час прострочення виконання кредитного зобов'язання.
Позов із врахуванням змін від 28.09.2021р. (а.с.120) обґрунтовано тим, що на підставі кредитного договору від 27.02.2008р., укладеного між ВАТ КБ “Надра” та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 100 584 дол. США на строк до 25.02.2028р.
Вказане кредитне зобов'язання забезпечено іпотекою на підставі договору іпотеки від 27.02.2008р., укладеного між тими ж сторонами, предметом якого є земельна ділянка кадастровий № 512278640:01:001:0851, розміщена на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.09.2014р. звернуто стягнення на предмет іпотеки, земельну ділянку 512278640:01:001:0851, розміщену на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, що належить іпотекодавцеві ОСОБА_1 шляхом надання права ПАТ КБ “Надра” укласти договір купівлі-продажу з будь-якою особою покупцем на умовах та порядку ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, за початковою ціною, що дорівнює вартості предмета іпотеки, яка визначається договором іпотеки від 27.02.2008р., в розмірі 576 060грн, або за будь-якою іншою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оцінної діяльності на рівні не нижчому, ніж звичайні ціни на цей вид майна на час укладання правочину щодо відчуження вказаного предмета іпотеки. Кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №ОД05\02\2007\840-К160 від 27.02.2008р. перед ПАТ КБ “Надра” у розмірі 195 645,23 дол. США станом на 24.02.2014р. по курсу НБУ в еквіваленті 1844328,02 грн.
ТОВ “Консалт Солюшенс” є правонаступником вимог кредитора ПАТ КБ “Надра” на підставі договору про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року та ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.11.2021р. про заміну сторони у правовідносинах про звернення стягнення на предмет застави.
Заборгованість за основним кредитним зобов'язанням позичальника ОСОБА_1 , право вимоги якої виникло у нового кредитора, становить 129484,98 дол США, із яких: тіло кредиту 99 301,55 дол. США та заборгованість по відсоткам 30 183,43 дол. США.
Оскільки встановлена судовим рішенням від 08.09.2014р. заборгованість за кредитом не погашена боржником, останній має нести відповідальність за невиконання грошового зобов'язання згідно ч.2 ст. 625 ЦК України за період із 05.11.2018р. по 05.07.2021р., у зв'язку із чим просить стягнути із відповідача 3% річних у розмірі 11 653,64 дол. США та судові витрати.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2022 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалт Солюшенс” до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що 27.02.2008р. між ВАТ “Надра “ та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 100 584 дол. США, які мав повернути за встановленим графіком до 25.02.2025р. і сплатити відсотки за користування кредитом 12,89 % річних. Того ж дня цими ж сторонами у забезпечення виконання кредитного зобов'язання укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку ВАТ “Надра” передана земельна ділянка №512278640:01:001:0851, розміщено на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, що належить ОСОБА_1 на праві власності.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.09.2014р. звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом надання ВАТ “Надра” права продажу в порядку ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, а кошти від продажу направити на погашення заборгованості за кредитним договором від 27.02.2008р. у розмірі 195 645,23 дол. США станом на 24.02.2014р. за курсом НБУ еквівалентних 1 844 328,02 грн. На підставі договору відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором позивач ТОВ “Консалт Солюшнс” набув право вимоги із ОСОБА_1 кредитної заборгованості в розмірі 129 0484,98 дол. США.
Оскільки в період із 11.09.2015р. по 03.09.2019р. виконавче провадження по стягненню із ОСОБА_1 судового збору 3 654 грн на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.09.2014. закінчено з підстав повного виконання, а будь-яке судове рішення по зверненню стягнення на предмет іпотеки на примусовому виконанню не перебуває, суд дійшов висновку, що наявність простроченої заборгованості відповідача не доведена, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення 3% річних за невиконання грошового зобов'язання.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Консалт Солюшенс” посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, у зв'язку з чим просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що у ОСОБА_1 , як позичальника, виникло грошове зобов'язання з повернення кредитної заборгованості у повному обсязі у розмірі 195 645,23 дол. США на підставі вимоги кредитора ВАТ “Надра” від 14.03.2014р. про дострокове погашення заборгованості і така заборгованість встановлена станом на момент припинення строку кредитування 24.02.2014 р. рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.09.2014р., що є преюдиційним фактом.
Оскільки з ухваленням рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, грошове зобов'язання боржника не припинилось та триває до моменту його повного виконання, а тому новий кредитор ТОВ “Консалт Солюшенс” має право на стягнення витребуваних ним сум за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч.2 ст. 625 ЦК України
Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом встановлено таке.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2008р. між ВАТ “Надра“ та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 100 584 дол. США, які мав повернути за встановленим графіком до 25.02.2025р. і сплатити відсотки за користування кредитом 12,89 % річних.
Вказане кредитне зобов'язання забезпечено іпотекою у відповідності до укладеного між тими ж сторонами договору від 27.02.2008р., предметом якого є належна ОСОБА_1 земельна ділянка 512278640:01:001:0851, розміщена на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.09.2014р. звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом надання ВАТ “Надра” права продажу в порядку ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, а кошти від продажу направити на погашення заборгованості за кредитним договором від 27.02.2008р. у розмірі 195 645,23 дол. США станом 24.02.2014р. за курсом НБУ еквівалентних 1 844 328,02 грн. На підставі договору відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором позивач ТОВ “Консалт Солюшнс” набув право вимоги із ОСОБА_1 кредитної заборгованості в розмірі 129 0484,98 дол США.
ТОВ “Консалт Солюшенс” є правонаступником вимог кредитора ПАТ КБ “Надра” на підставі договору про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року, згідно якого до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним зобов'язанням позичальника ОСОБА_1 у розмірі 129 484,98 дол. США, із яких: тіло кредиту 99 301,55 дол. США та заборгованість по відсоткам 30183,43 дол. США.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.11.2021р. замінено позивача у цивільній справі за позовом ПАТ КБ “Надра” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором від 27.02.2008р. на правонаступника позивача ТОВ “Консалт Солюшенс”.
З матеріалів справи вбачається і встановлено апеляційним судом, що рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.09.2014р. про звернення стягнення на предмет іпотеки у примусовому порядку не виконувалось. На примусовому виконання перебував виконавчий документ від 09.07.2015р., виданий Комінтернівським районним судом Одеської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Надра” коштів 3654 грн, виконавче провадження за яким закінчено виконанням. (а.с.89)
Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, земельна ділянка, належна іпотекодавцеві, перебуває в іпотеці, іпотекодержателем якої є ТОВ “Консал Солюшнс” ( а.с.116-117).
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, якою передбачено право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми. ( ч.2 ст.625 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 1410цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) вказано, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання».
Слід врахувати, що умовами кредитного договору не передбачено будь-яких особливих умов відповідальності позичальника у випадку прострочення виконання основного зобов'язання.
У відповідності до положень ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, проте у справі, що розглядається відсутнє підтвердження виконання кредитного зобов'язання позичальником, як це передбачено ч.1 ст.526 цього Кодексу та умовами кредитного договору.
Отже, за наявності невиконаного відповідачем кредитного зобов'язання на вимогу на вимогу кредиторі підлягають стягненню 3% річних від суми прострочення у межах трирічного строку, що передували часу звернення із такою вимогою.
На вказані обставини справи суд уваги не звернув, наявним у справі письмовим доказам належної оцінки не надав, та у порушення наведених норм матеріального права дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення на користь кредитору витребуваних сум із відповідача, який порушив кредитне зобов'язання.
Таким чином, рішення суду першої інстанції належить скасувати і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У відповідності до приписів ст.141 ЦПК України на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати на оплату судового збору при поданні позовної заяви та апеляційної скарги.
На підставі викладеного, ст. 625, 1048, 1050 ЦК України, керуючись ст. 367, 368, ст.376, ст.141 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалт Солюшенс” задовольнити.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2022 р. скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалт Солюшенс” до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалт Солюшенс” 3% річних за період із 05.11.2018р по 05.07.2021р. у розмірі 11 653,64 дол. США та витрати на оплату судового збору в сумі 11 655,71 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2023 року.
Головуюча ________________ Н.В.Орловська
Судді: ________________ Л.А.Приходько
________________ Л.В.Пузанова