ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.04.2023Справа № 910/1250/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Фізичної особи - підприємця Олешка Володимира Петровича про стягнення 320 257,28 грн,
за участю представників:
позивача: Полішко Л.О.;
відповідача: не з'явився;
У січні 2023 року Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 27 січня 2020 року між ним та Фізичною особою - підприємцем Олешком Володимиром Петровичем (далі - Підприємець) було укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 27 січня 2020 року № ДНП-2020-01/09. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним договором зобов'язання по сплаті платежів виконав частково, заборгувавши таким чином позивачу 261 372,80 грн, останній, посилаючись на статті 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємця вищезазначену суму боргу, а також 19 382,55 грн інфляційних втрат, 3 431,36 грн трьох процентів річних та 36 070,57 грн пені, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
15 лютого 2023 року на адресу суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2023 року відкрито провадження у справі № 910/1250/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
22 березня 2023 року до суду надійшов відзив Підприємця від 20 березня 2023 року, в якому останній заперечував проти задоволення позову та просив суд здійснювати розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 березня 2023 року вказане клопотання відповідача задоволено та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 13 квітня 2023 року.
У своєму відзиві Підприємець заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, тому на підставі пункту 1.2. рішення Київської міської ради від 15 квітня 2022 року № 4569/4610 на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення він звільнений від сплати орендної плати. Також відповідач зазначив, що вказане рішення органу місцевого самоврядування має зворотню дію в часі, оскільки скасовує цивільну відповідальність особи за невиконання умов договору щодо сплати орендних платежів з моменту введення воєнного стану в Україні.
31 березня 2023 року на адресу суду від Підприємства надійшла відповідь на відзив від 29 березня 2023 року № 053/05-1168, в якій позивач навів свої доводи та аргументи на спростування правової позиції відповідача.
У той же день на адресу суду від Підприємства також надійшла заява від 29 березня 2023 року № 053/05-1169, у якій зазначено, що ціна позову не змінилася.
Підприємець про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене засідання не забезпечив. Водночас 13 квітня 2023 року, до початку судового засідання, через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з його зайнятістю в іншій справі.
У судовому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з його необґрунтованістю.
У судовому засіданні 13 квітня 2023 року представник Підприємства підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27 січня 2020 року між Підприємцем та Підприємством укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2020-01/09, за умовами якого позивач передав за плату відповідачу для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: місто Київ, проспект Григоренка, 28-Б, в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, що включає 80 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, - для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (пункт 1.1. вказаного правочину).
Відповідно до пункту 3.1. договору майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію Підприємцю з моменту підписання акту приймання-передачі такого майданчика.
Згідно з підпунктом 2.2.6. вказаної угоди відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з позивачем згідно з умовами цього договору.
За пунктом 4.2. договору вартість експлуатації одного машиномісця за один день становить 14,02 грн (разом з ПДВ).
Відповідно до пункту 4.5. договору оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання відповідного акта приймання-передачі цього майданчика та здійснюється Підприємцем щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в розмірі 100 % місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів у місяці, за який проводиться оплата, не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, у якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до першого числа наступного місяця.
Згідно з пунктом 7.1. договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк його дії становить 1096 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі в експлуатацію майданчика для паркування.
Судом встановлено, що 27 січня 2020 року позивач та відповідач підписали та скріпили своїми печатками акт приймання-передачі паркувального майданчика на 89 машиномісць за адресою: місто Київ, проспект Григоренка, 28-Б, у межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва.
Листами від 29 серпня 2022 року № 053/05-2098 та від 8 листопада 2022 року позивач звертався до відповідача, у яких просив останнього погасити наявну суму боргу за спірним договором.
Однак вказані вимоги позивача були залишені Підприємцем без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1342, передбачено, що спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.
Судом встановлено, що підпунктом 1.3.2. пункту 1.3. рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ" у сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва вирішено звільнити власників та користувачів транспортних засобів від оплати за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Підприємством згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільнити від оплати суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з Підприємством.
Однак судом встановлено, що вищевказаний пункт рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 був виключений відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 14 травня 2022 року № 4577/4618 "Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності" з 16 травня 2022 року.
Таким чином, у період з 1 квітня 2022 по 16 травня 2022 року позивач правомірно не здійснював нарахування за спірним договором.
Разом із тим, заперечуючи проти позову, Підприємець вказав, що спірний договір є договором оренди комунального майна, а тому він на підставі пункту 1.2. рішення Київської міської ради від 15 квітня 2022 року № 4569/4610 на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення звільнений від орендної плати.
Відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради від 15 квітня 2022 року № 4569/4610 викладено пункт 1.2. рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 у такій редакції: "У сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендних платежів".
Зі змісту рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 вбачається, що питання звільнення від сплати орендних платежів за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва (пункт 1.2.) та питання звільнення від платежів суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування відповідно до укладених з позивачем договорів, мають різний порядок врегулювання. Тому ототожнення відповідачем даних видів договорів є необґрунтованим.
Посилання Підприємця на те, що спірний договір є договором оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, суперечить правовим висновкам Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладених у постановах: від 4 червня 2018 року в справі № 910/20720/16 та від 3 лютого 2020 року в справі № 910/6312/19.
Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача про те, що він звільнений від сплати платежів, визначених договором від 27 січня 2020 року № ДНП-2020-01/09, є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору позивач за період з лютого 2022 року по березень 2022 року та з 16 травня 2022 року по листопад 2022 року виставив Підприємцю рахунки на оплату на загальну суму 289 372,80 грн, а саме: від 1 лютого 2022 року № 293 на суму 31 404,80 грн, від 1 березня 2022 року № 1266 на суму 34 769,60 грн, від 16 травня 2022 року № 2006 на суму 17 945,60 грн, від 1 червня 2022 року на суму 33 648,00 грн, від 1 липня 2022 року № 2815 на суму 34 769,60 грн, від 1 серпня 2022 року № 3359 на суму 34 769,60 грн, від 1 вересня 2022 року № 4015 на суму 33 648,00 грн, від 1 жовтня 2022 року № 4658 на суму 34769,60 грн, від 1 листопада 2022 року № 5236 на суму 33 648,00 грн. Також позивач склав акти наданих послуг: від 31 березня 2022 року № 1483 на суму 34 769,60 грн, від 31 травня 2022 року № 1895 на суму 17 945,60 грн, від 30 червня 2022 року № 2328 на суму 33 648,00 грн, від 31 липня 2022 року № 2837 на суму 34 769,60 грн, від 31 серпня 2022 року № 3434 на суму 34 769,60 грн, від 30 вересня 2022 року № 4229 на суму 33 648,00 грн, від 31 жовтня 2022 року № 4853 на суму 34 769,60 грн, від 30 листопад 2022 року № 5505 на суму 33 648,00 грн. Копії вказаних документів містяться в матеріалах даної справи. Проте судом встановлено, що вищезазначені акти підписані та скріплені печаткою в односторонньому порядку лише позивачем.
Відповідно до пункту 3.4. договору щомісяця до 10 числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Підприємства. У випадку непідписання Підприємцем акта приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа, такий акт вважається підписаним відповідачем без зауважень.
За умовами пунктів 4.4., 4.5. договору позивач не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти відповідача рахунок на оплату, однак відсутність рахунку на дату оплати, визначену пунктом 4.5. договору, не звільняє Підприємця від зобов'язань по оплаті.
Заперечуючи проти позову, відповідач вважав, що він звільнений від сплати за вказаним договором на підставі рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592. Водночас, навіть положення вказаного рішення органу місцевого самоврядування не звільняють Підприємця від обов'язку підписати вищезазначені акти або надавати мотивовану відмову від їх підписання.
Оскільки матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від підписання вказаних актів за спірний період у частині зазначених у них сум, суд дійшов висновку, що відповідно до умов пункту 3.4 договору вказані акти вважаються підписаними відповідачем без зауважень.
Також судом встановлено, що Підприємець частково сплатив заборгованість за договором у розмірі 28 000,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами: від 25 березня 2022 року № @2PL261949 на суму 5 000,00 грн, від 29 березня 2022 року № @2PL405562 на суму 5 000,00 грн, від 31 березня 2022 року № @2PL736796 на суму 2 000,00 грн, від 1 квітня 2022 року № @2PL436085 на суму 2 000,00 грн, від 1 квітня 2022 року № @2PL475047 на суму 1 000,00 грн, від 1 квітня 2022 року № @2PL329054 на суму 5 000,00 грн, від 3 квітня 2022 року № @2PL156018 на суму 5 000,00 грн, від 8 квітня 2022 року № @2PL738535 на суму 3 000,00 грн. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.
За умовами пункту 4.10. договору зарахування коштів здійснюється у такому порядку: у першу чергу погашаються нараховані штрафні санкції, у другу чергу - наявна заборгованість у порядку давності, у третю чергу - черговий платіж, у четверту чергу - зарахування авансової оплати за майбутніми платежами.
Кошти у розмірі 28 000,00 грн відповідно до умов вказаного пункту договору були зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості за лютий 2022 року.
Також необґрунтованими є доводи відповідача щодо відсутності попиту на паркувальні місця переданого йому за договором майданчика, оскільки за умовами цього договору визначена у ньому щомісячна плата підлягає перерахуванню позивачу незалежно від результатів господарської діяльності Підприємця.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором у розмірі 261 372,80 грн (289 372,80 грн - 28 000,00 грн) підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не спростована Підприємцем і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Підприємства до відповідача про стягнення зазначеної суми. Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3 431,36 трьох процентів річних та 19 382,55 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року на відповідні суми боргу згідно з наданим розрахунком.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлені Підприємством до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору і не перевищують розраховані судом суми, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 36 070,57 грн пені, нарахованої у період з 16 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року на відповідні суми боргу згідно з наданим розрахунком.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 5.2. договору у разі порушення відповідачем строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, позивач набуває право вимагати у Підприємця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від суми несплати.
Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору і не перевищує розраховану судом суму, тому позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної штрафної санкції також підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-249, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Олешка Володимира Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; ідентифікаційний код 35210739) 261 372 (двісті шістдесят одну тисячу триста сімдесят дві) грн 80 коп. основного боргу, 36 070 (тридцять шість тисяч сімдесят) грн 57 коп. пені, 19 382 (дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн 55 коп. інфляційних втрат, 3 431 (три тисячі чотириста тридцять одну) грн 36 коп. трьох процентів річних та 4 803 (чотири тисячі вісімсот три) грн 86 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 18 квітня 2023 року.
СуддяЄ.В. Павленко