ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2023Справа № 910/1334/23
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (м.Київ)
до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м.Київ)
про стягнення 20.172,87 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 20.172,87 грн недоплаченого страхового відшкодування, виплаченого позивачем власнику автомобіля марки "Skoda", д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку з його пошкодженням у ДТП, яка сталася з вини водія автомобіля марки "АЗЛК 2140", д.н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за Полісом №ЕР/201730104.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 відкрито провадження у справі №910/1334/23, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.
14.02.2023 від позивач надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.
20.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ПрАТ "НАСК "Оранта" заперечує проти позову та зазначає, що сума страхового відшкодування, сплачена відповідачем позивачу у зв'язку пошкодженням у ДТП автомобіля марки "Skoda", д.н.з. НОМЕР_1 , була вірно розрахована у зв'язку із застосуванням коефіцієнта фізичного зносу, оскільки цей автомобіль вже відновлювався ремонтом до дати ДТП.
Крім того, у відзиві представником ПрАТ "НАСК "Оранта" Сагаль С.В. викладено клопотання про витребування доказів: від Борзнянського районного суду Чернігівської області - матеріалів цивільної справи №730/628/21, та від ПрАТ "НАСК "Оранта" (головного офісу) - копії страхової справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про витребування доказів, яке викладено у відзиві на позовну заяву, повернуто заявнику без розгляду; подані Приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 16.02.2023 докази залишено без розгляду.
27.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наведені аргументи на спростування доводів відповідача.
Інших заяв чи клопотань до суду від сторін не надходило.
Суд звертає увагу на те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.08.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №435/20-Т/Ц5, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом "Skoda", д.н.з. НОМЕР_1 .
07.12.2020 в с. Велика Доч Чернігівської області по вул. Привокзальній сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Skoda", д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та "АЗЛК 2140", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті якої вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху, що встановлено постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області 23.12.2020 у справі №730/1024/20.
На підставі заяви страхувальника, протоколу огляду ТЗ, рахунків-фактур СТО №000231008 від 15.12.2020, №000236336 від 04.03.2021, №0000236579 від 09.03.2021страхових актів №006.02991120-1 від 18.12.2020, №006.02991120-2 від 09.03.2021, №006.02991120-3 від 10.03.2021 та розрахунків страхового відшкодування до них, виконуючи свої зобов'язання за Договором, позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів на рахунок СТО в загальній сумі 120.872,96 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №68955252 від 21.12.2020 на суму 113.151,99 грн, №12746181 від 10.03.2021 на суму 2.820,62 грн, №12746209 від 10.03.2021 на суму 4.900,35 грн.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_3 , який керував автомобілем "АЗЛК 2140", д.н.з. НОМЕР_2 , встановлена в судовому порядку.
Як вбачається з полісу №ЕР/201730104, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "АЗЛК 2140", д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована відповідачем.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом ЕР/201730104, становить 2.500,00 грн. Ліміт страхової суми за шкоду майну - 130.000,00 грн.
Відповідачем було виплачено позивачу 64.659,98 грн страхового відшкодування.
У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з доповненням до претензії від 26.032.2021, в якій зазначив про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля відповідно до Звіту №17598/1 від 15.03.2021, за яким вартість відновлювального ремонту складає 84.832,85 грн, та просив здійснити доплату страхового відшкодування в розмірі 20.172,87 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що автомобіль "Skoda", д.н.з. НОМЕР_1 , вже відновлювався ремонтом до дати ДТП, тож ним при розрахунку страхового відшкодування було враховано коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,46, та вирахувано франшизу за Полісом ЕР/201730104 в розмірі 2.500,00 грн, тож належна до виплати відповідачем сума страхового відшкодування складає 64.659,98 грн та була виплачена позивачу.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі ст. 3 ст. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (статті 9, 22 - 31, 35, 36 Закону).
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як вбачається із наявного у матеріалах справи звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, №17598/1 від 15.03.2021, виконаного на замовлення позивача кваліфікованим оцінювачем ТОВ "Експертно-асистуюча компанія "Довіра", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіль "Skoda", д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в означеній ДТП, складає 84.832,85 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
У цьому звіті оцінювач визначив коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля в розмірі 0,45 з підстав того, що даний автомобіль вже мав сліди відновлювального ремонту.
За змістом статті 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.03. № 142/5/2092 (далі - Методика), відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Згідно з п. 7.36. Методика ринкова вартість окремої складової частини враховує її комплектність і фактичний технічний стан, умови, у яких вона експлуатувалася (зберігалася), особливості кон'юнктури ринку регіону. Ринкова вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою: ССЗ=Цс (1-ЕЗ), де: ССЗ - вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, грн; Цс - ціна нової складової частини, грн; ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.
У п. 7.37. Методики наведено формулу розрахунку коефіцієнту фізичного зносу ЕЗ.
Відповідно до п. 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Згідно з п. 7.39. Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що оцінювачем у звіті №17598/1 від 15.03.2021 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, було належним чином розраховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Skoda", д.н.з. НОМЕР_1 , та визначено розмір оціненої шкоди (матеріального збитку), завданої власнику цього ТЗ, в сумі 84.832,85 грн вже з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу суму страхового відшкодування в загальному розмірі 82.33,82 грн (вартість матеріального збитку за вирахуванням франшизи відповідача), проте такі зобов'язання відповідачем виконано частково, в розмірі 67.159,98 грн.
Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем з виплати страхового відшкодування складає 20.172,87 грн, що відповідає ціні позову.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши в сукупності зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20.172,87 грн страхового відшкодування є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5.000,00 грн на підставі: Договору №280921 про надання правової допомоги від 28.09.2021, укладеного з адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем, рахунку №910/1334/23 від 06.02.2023 на суму 5.000,00 грн, акту виконаних робіт від 06.02.2023 на суму 5.000,00 грн та платіжного доручення №6580834 від 08.02.2023 на вказану суму.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 5.000,00 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони. Відтак зазначені витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код 33908322) 20.172 (двадцять тисяч сто сімдесят дві) грн 87 коп. страхового відшкодування, 5.000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко