ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.04.2023Справа № 910/13940/22
за позовом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
до ОСОБА_1
про стягнення 57 201,18 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 57 201,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 115/8006 від 29.12.2017 у частині сплати орендної плати, з огляду на що позивач просить суд стягнути 57 201,18 грн, з яких: 54 112,15 грн основного боргу, 681,95 грн 3% річних та 2 407,08 грн інфляційних втрат.
Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про захист персональних даних", порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, які отримує Міністерство фінансів України від інших органів під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат.
Частиною 3 статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що суб'єкт відносин, пов'язаних з персональними даними, подає запит щодо доступу (далі - запит) до персональних даних володільцю персональних даних.
Згідно з ч. 7 ст. 176 ГПК України, інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 суд ухвалив: звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ); зобов'язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
28.12.2022 на електронну пошту суду на виконання ухвали від 19.12.2022 надійшла відповідь про надання інформації щодо місця реєстрації, відповідно до якої за відомостями Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та інформації з реєстру територіальної громади міста Києва ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 01.08.2000 по 05.05.2021.
З огляду на викладене, з метою отримання актуальної інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку про необхідність звернення до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області з відповідним запитом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 суд ухвалив: звернутися до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ); зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
02.02.2023 через відділ діловодства суду на виконання ухвали від 09.01.2023 надійшла відповідь про надання інформації щодо місця реєстрації, відповідно до якої за відомостями Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та знятий з реєстрації 05.05.2021.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 22 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець), та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 115/8006 від 29.12.2017 (Договір) відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частини нежитлового приміщення на першому поверсі науково- технічної бібліотеки, загальною площею 10,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває на балансі Київського національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», код ЄДРПОУ 02070921 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2017 і становить162800,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання- передавання Майна.
Згідно п. 3.1. Договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2017 року - 2500,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2017 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень, листопад, грудень місяці 2017 року.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. Договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3. Договору).
У пункті 3.6. Договору погоджено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
У пункті 3.11. визначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
У пункті 10.1. Сторони домовились, що цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 29.12.2017 до 29.12.2018 включно.
Відповідно до п. 10.4. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів.
Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Сторонами складено акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37-л від 29.12.2017 відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частини нежитлового приміщення на першому поверсі науково- технічної бібліотеки, загальною площею 10,00 кв.м. за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37-л (далі - Майно), що перебуває на балансі Київського національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», код ЄДРПОУ 02070921.
Регіональне відділення Фонду державного майна України звернулось до ОСОБА_1 з листом щодо закінчення строку дії договору оренди від 07.12.2021 №30-06/9605, в якому зазначило, що строк дії договору від 30.09.2017 №8006 завершився 29.12.2020, Орендар (у разі наявності наміру продовжити дію зазначеного договору оренди) мав надати до регіонального відділення заяву про продовження договору разом зі звітом про незалежну оцінку об'єкта оренди не пізніше 29.09.2020. Неподання орендарем зазначених документів у строк, передбачений чинним законодавством України, зумовило неможливість прийняття Регіональним відділенням рішення про продовження Договору на наступний період.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 115/8006 від 29.12.2017 у частині сплати орендної плати, з огляду на що позивач (балансоутримувач) просить суд стягнути 57 201,18 грн, з яких: 54 112,15 грн основного боргу, 681,95 грн 3% річних та 2 407,08 грн інфляційних втрат.
Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці
Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості на підставі договору оренди, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який 16.12.2020 втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності.
У постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що відповідно до суб'єктного складу учасників та змісту правовідносин сторін, як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у боржника із втратою його статусу як ФОП не припинились, спір у такій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відтак, суд приходить до висновку, що спір у справі № 910/13940/22 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклали Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 115/8006 від 29.12.2017 відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частини нежитлового приміщення на першому поверсі науково- технічної бібліотеки, загальною площею 10,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває на балансі Київського національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2017 і становить 162 800,00 грн без ПДВ.
Матеріалами справи підтверджується, що орендодавцем передано орендареві об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37-л від 29.12.2017.
Судом встановлено, що позивачем (балансоутримувачем) нараховано відповідачу оренду плату за період березень 2020 - лютий 2022 у сумі 54 112,15 грн, стосовно чого суд зазначає наступне.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Відповідно до п. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Судом встановлено, що договір оренди закінчив дію 29.12.2020.
Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що відповідач 29.12.2020 втратив статус орендаря і, у нього виникло зобов'язання передати орендоване приміщення орендодавцеві.
Проте в матеріалах справи відсутні докази повернення майна з оренди (відсутній підписаний сторонами акт приймання-передавання орендованого приміщення).
Таким чином, відповідач після припинення дії договору фактично продовжує використовувати приміщення, хоча строк дії Договору оренди закінчився.
Суд зазначає, що після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в оренду.
Відтак, права та обов'язки балансоутримувача і орендаря, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням ч.2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, а є неправомірним користуванням майном, у зв'язку з чим вимога щодо стягнення орендної плати за користування майном за умовами Договору, після закінчення строку дії, суперечить змісту правовідносин за Договором оренди та положенням ЦК України та ГК України.
Суд звертає увагу, що у такому випадку поведінка орендаря не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
Отже, регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном в межах строку дії договору, і негайно повернути майно після закінчення строку дії договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
При цьому, суд зазначає, що яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, від 21.03.2023 у справі № 922/1155/20.
Звертаючись з позовом у справі, позивач просив стягнути орендну плату за весь час користування майном, в тому числі і поза строком дії договору (березень 2020 - лютий 2022).
Однак, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача суми орендної плати, нарахованої поза межами строку дії договору, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення 32 619,66 грн орендної плати за період січень 2021 - лютий 2022.
У свою чергу, вимоги про стягнення неустойки за вказаний період, у порядку визначеному статтею 785 ЦК України, позивач у даній справі не заявляє.
Стосовно стягнення 21 492,49 грн орендної плати за період березень 2020 - грудень 2020, суд зазначає, що вказана сума є обґрунтованою, при цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів у підтвердження відсутності обов'язку відповідача зі сплати даної заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 21 492,49 грн за період березень 2020 - грудень 2020, а відтак, вимоги про стягнення 54 112,15 грн основного боргу підлягають частковому задоволенню.
Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 681,95 грн 3% річних та 2 407,08 грн інфляційних втрат, розрахунок яких здійснено за 10 періодів починаючи з 16-го числа березня - грудня 2020 по 23.02.2022.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 407,08 грн та 3% річних у розмірі 681,95 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (03056, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 37; ідентифікаційний код: 02070921) 21 492 (двадцять одна тисячa чотириста дев'яносто дві) грн 49 коп. основного боргу, 2 407 (дві тисячі чотириста сім) грн 08 коп. інфляційних втрат, 681 (шістсот вісімдесят одна) грн 95 коп. 3% річних та 1 066 (одна тисячa шістдесят шість) грн 18 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева