Справа №759/22386/19
Провадження №11-кп/824/1472/2023 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 263 КК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2
06 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретарів судового
засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12019100080007695 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2021 щодо обвинуваченого,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлучений, не працює, без місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8 ,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2021 ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробовуванням, з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК Українипокладено на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_7 у невстановлений слідством час, у невстановленому слідством місці, у невстановленої слідством особи, не маючи передбаченого законом дозволу на носіння та зберігання боєприпасів та вогнепальної зброї, порушуючи Положення про дозвільну систему затвердженого, постановою Кабінету міністрів України від 12.10.1992 №576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, придбав пістолет з маркуванням «ZorakiMOD 914 B» « НОМЕР_1 » та 14 (чотирнадцять) патронів з маркуванням «СОВА П 9» , які став незаконно носити та зберігати при собі без передбаченого законом дозволу.
У подальшому, 30.10.2019 о 01:30 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, пр. Палладіна, 23А, був викритий працівниками поліції, яким останній добровільно видав з салону автомобіля марки «Опель», р.з. НОМЕР_2 , належні йому пістолет «ZorakiMOD914 B» « НОМЕР_1 », який належить до короткоствольної, гладкоствольної, вогнепальної зброї, та 14 (чотирнадцять) патронів з маркуванням «СОВА П 9», 11 (одинадцять) з яких являються боєприпасами до вогнепальної зброї та придатні до стрільби.
Таким чином, дії ОСОБА_7 судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: придбання та зберігання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2021 та закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у вироку зазначено, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України визнав частково. Про те, як зазначає апелянт, це не відповідає дійсності, адже з показань обвинуваченого, які ним надані в суді першої інстанції, випливає, що він свою вину за ч. 1 ст. 263 КК України не визнав повністю та просив його виправдати. Також, у вироку зазначено, що обвинувачений 30.10.2019 надав працівникам поліції згоду на огляд його автомобіля, однак, як зазначає апелянт, вказаний факт заперечується обвинуваченим.
Також, апелянт стверджує, що ОСОБА_7 не було відомо під час купівлі пістолета про те, що він вогнепальний, та він в свою чергу не міг усвідомлювати суспільно небезпечний характер придбання та зберігання вказаного пістолета, тому на думку апелянта, в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, адже відсутня суб'єктивна сторона, а саме, вина у формі умислу.
Крім того, як зазначає апелянт, вирок суду першої інстанції ґрунтується на недопустимих доказах, а саме, відповідно до протоколу огляду місця події від 30.10.2019 (т. 1 а.с. 63-67) в якому зазначено, що 30.10.2019 о 01:10 год. за адресою вул. Паладіна, 23а був помічений автомобіль «Опель» р.з. НОМЕР_2 , було затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час поверхневої перевірки автомобіля було виявлено пістолет марки Zoraki № НОМЕР_1 . На місце події викликано слідчо-оперативну групу. При цьому, апелянт звертає увагу що протокол огляду місця події складався 30.10.2019 з 02:49 год. до 03:23 год., тобто на момент проведення зазначеного огляду місця події ОСОБА_7 вже перебував в процесуальному статусі затриманого більше однієї години, всупереч вимогам ч. 4 ст. 213 КПК України, що на думку апелянта є грубим порушенням права на захист з боку уповноваженої службової особи, що здійснила затримання, а протокол огляду місця події недопустимим доказом.
Також апелянт зазначає, що огляд автомобіля, який був проведений працівниками поліції, є недійний, оскільки проводився з грубим порушенням вимог КПК України, оскільки проведений без застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження, а відомості які містяться у відповідному протоколі є недопустимими доказами. Крім того, зазначає, що ні прокурор, ні слідчий за погодженням із прокурором, після огляду автомобіля не звернулися в установленому порядку до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, та не отримали ухвалу про обшук, так само матеріали кримінального провадження не містять і згоди на проникнення з метою огляду, а посилання у вироку на постанову Верховного суду від 21.01.2021 у справі №359/8596/15 провадження 51-2587км18, апелянт вважає помилковими, оскільки в зазначеній справі була в наявності письмова згода на проведення огляду автомобіля.
Зокрема, апелянт вважає, що недопустимість доказів, які містяться в протоколі огляду місця події від 30.10.2019, тягнуть за собою недопустимість доказів, які містяться у висновку експерта №8-2/953 від 18.11.2019, адже він отриманий на основі недопустимих доказів, які містяться в протоколі огляду місця події від 30.10.2021.
Таким чином, апелянт вважає, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, докази, які б спростовували це, в матеріалах кримінального провадження відсутні, оскаржуваний вирок ґрунтується на недопустимих доказах, не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_7 і вичерпані всі можливості їх отримати.
Заслухавши доповідь судді; пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційні вимоги, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши висновок експерта № 8-2/953 від 18.11.2019, рапорт, протокол огляду місця події від 30.10.2019, допитавши експерта ОСОБА_10 , вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 упридбанні та зберіганні вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України за обставин, викладених у вироку, обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.
Будучи допитаним під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково та показав, що 30.10.2019 після святкування дня народження приїхав до ст. м. «Академмістечко», де сів до свого автомобіля, який залишив там напередодні та заснув. Прокинувся від стуку патрульних. Вийшовши з автомобіля, між ним та патрульними зав'язалася розмова, під час якої вони запитали чи можна оглянути його автомобіль, і він надав добровільну згоду на візуальний огляд автомобіля. При цьому він забув, що у автомобілі, під переднім водійським сидінням, є стартовий пістолет з набоями, які придбав за кілька місяців до цього. Після цього була викликана СОГ. Слідча, яка прибула у складі СОГ, повторно здійснювала огляд автомобіля, він не заперечував. У присутності двох понятих він добровільно віддав пістолет. У Святошинському УП ГУ НП в м. Києві він слідчому надав координати людини, в якої він купував пістолет, як він вважав стартовий, а не вогнепальний. Умислу купувати бойовий пістолет у нього не було, оскільки він йому не потрібен. Також показав, що йому не відомо хто видалив захисний канал зі ствола пістолета, він його таким придбав. Йому ніхто чітко не казав, що буде проводитись обшук автомобіля. Також він добровільно надав дозвіл на обшук у його квартирі, з якої вилучили коробку з під пістолету. Він написав заяву про те, що добровільно надає пістолет та патрони. Працівники поліції повідомили йому, що у них «місячник» по добровільній здачі зброї. Просив ухвалити виправдувальний вирок, оскільки його вини у вчиненні кримінального правопорушенні немає.
Не дивлячись на часткове визнання вини обвинуваченим, за результатами судового розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України є доведеною, з чим погоджується і колегія суддів, зважаючи на наступне.
Так, згідно із заявою ОСОБА_7 від 30.10.2019 вбачається, що останній добровільно надає предмет схожий на пістолет моделі Zoraki, НОМЕР_3 з магазином та набоями у кількості 14 шт. (т. 1 а.п. 62);
Відповідно до протоколу огляду місця події від 30.10.2019 та безпосередньо дослідженого у судовому засіданні суду першої інстанції відеозапису даної слідчої дії, в присутності двох понятих та за участю ОСОБА_7 проводився огляд транспортного засобу «Opel Corsa», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , під час якого ОСОБА_7 добровільно дістав з-під водійського сидіння вказаного автомобіля предмет схожий на пістолет чорного кольору, моделі «Zoraki MOD 914В», № НОМЕР_1 , в якому розміщений магазин з набоями у кількості 14 шт. Вказані предмети у подальшому за добровільної згоди ОСОБА_7 були вилучені, поміщені у поліетиленовий пакет з пазовим замком, який прошито та скріплено біркою, на якій зазначені дата, місце та підписи учасників даної слідчої дії. Зауважень та доповнень до даного протоколу не надходило (т. 1 а.п. 63-67);
Згідно із висновком експерта № 8-2/953 від 18.11.2019 наданий на дослідження пістолет «Zoraki 914-В», калібру 9 mm P.A., № НОМЕР_1 , являється вогнепальною зброєю, виготовлений промисловим способом, фірма «АТАК ARMS CO., LTD», Туреччина. У подальшому до конструкції наданого на дослідження пістолета було внесено зміни саморобним способом, а саме видалення захисного елементу з каналу ствола (втулки). Наданий на дослідження пістолет «Zoraki 914-В», калібру 9 mm P.A., № НОМЕР_1 , належить до короткоствольної, гладкоствольної, вогнепальної зброї. У наданому на дослідження пістолеті було внесено зміни саморобним способом, а саме: видалення захисного елементу з каналу ствола (втулки). Надані на дослідження 14 патронів з маркуванням «СОВА П 9 mm», 11 з яких являються боєприпасами до вогнепальної зброї та придатні для стрільби, встановити належність до боєприпасів трьох патронів з маркуванням «СОВА П 9 mm», не вдалось можливим у зв'язку з демонтажем останніх. Надані на дослідження 14 патронів з маркуванням «СОВА П 9 mm» виготовлені промисловим способом (Сова оружейная м. Миколаїв, Україна). 14 патронів з маркуванням «СОВА П 9 mm» виготовлені промисловим способом (Сова оружейная м. Миколаїв, Україна) споряджені кулею сферичної форми, еластичного гумоподібного матеріалу чорного кольору, з використанням метального заряду. Дані патрони призначені для використання у пристроях вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами травматичної (несмертельної) дії («Форт 9Р»; «Форт 12Р»; «Форт 14Р»; «Форт 17Р»; «ПМР» «ВІЙ»; 9 mm Р.А.) (т. 1 а.п. 72-78).
Наведений комплекс доказів судом першої інстанції належним чином досліджено та детально викладено у вироку, їм надана відповідна оцінка, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення ОСОБА_11 та вірно кваліфікував дії за ч.1 ст. 263 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника щодо недопустимості, як доказу протоколу огляду місця події від 30.10.2019, та порушення права обвинуваченого на захист під час проведення цієї слідчої дії, і як наслідок недопустимість доказів, які містяться у висновку експерта №8-2/953 від 18.11.2019, то слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, вживає заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень і припиняє виявлені кримінальні правопорушення.
Окрім того, відповідно до вимог статті 37 наведеного Закону, поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
Як слідує з рапорту, дослідженого судом апеляційної за клопотанням сторони захисту, 30.10.2019 о 01 год. 10 хв. працівниками поліції полку особливого призначення №1 ГУ Національної поліції у м. Києві працюючими по ОГП в Святошинському районі м. Києва в складі ГШР «Резус-114» було помічено автомобіль «Opel» д.н.з. НОМЕР_2 , громадянин, який знаходився у ньому при появі працівників поліції почав помітно нервувати та ніби - то щось ховати під водійське сидіння. Під час поверхневого огляду зазначеного автомобіля під водійським сидінням було виявлено предмет схожий на пістолет марки «Zoraki», без документів, у зв'язку з чим фактично було затримано ОСОБА_7 до приїзду, викликаної ними слідчо-оперативної групи Святошинського УП.
Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Згідно ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів; при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування; слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Отже, підставою для проведення огляду місця події стало повідомлення працівників поліції полку особливого призначення №1 ГУ Національної поліції у м. Києві про вчинення кримінального правопорушення. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчим Святошинського управління поліції УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 30.10.2019 в період часу з 02 год. 49 хв. до 03 год. 23 хв. в присутності двух понятих було здійснено огляд місця події під час якого було виявлено та оглянуто транспортних засіб «Opel Corsa», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , біля якого знаходився чоловік, який представився ОСОБА_7 та на запитання слідчого щодо заборонених предметів чи речовин добровільно дістав з-під водійського сидіння даного автомобіля предмет схожий на пістолет чорного кольору марки «Zoraki MOD 914В», № НОМЕР_1 , в якому розміщений магазин з набоями у кількості 14 шт. Вказані предмети у подальшому за добровільної згоди ОСОБА_7 були вилучені, поміщені у поліетиленовий пакет з пазовим замком, який прошито та скріплено біркою, на якій зазначені дата, місце та підписи учасників даної слідчої дії. Зауважень та доповнень до даного протоколу не надходило, в тому числі і від ОСОБА_7 , який засвідчив протокол своїм підписом.
Саме цей факт зафіксував слідчий у складеному ним протоколі. При цьому, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, добровільність згоди ОСОБА_7 на проведення цієї слідчої дії та в подальшому діставання з-під переднього водійського сидіння предмету чорного кольору схожого на пістолет марки «Zoraki MOD 914В» та надання його слідчому зафіксовано на відеозаписі даної слідчої дії, файл DSCN7466.MOV, який є додатком до протоколу огляду. Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час проведення цієї слідчої дії колегія суддів не вбачає. Окрім того, зазначена слідча дія була невідкладною, оскільки здійснювалася одразу після вчинення злочину, тобто ще до внесення відомостей до ЄРДР, а тому ОСОБА_7 на момент її проведення не мав процесуального статусу підозрюваного.
Відповідно до ч.4 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника. Таким чином, вирішення питання щодо залучення захисника до участі у кримінальному провадженні вирішується вже після затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.
Як слідує з реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України - 28.11.2019, цього ж дня вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки та роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 право на захист.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає порушень права обвинуваченого ОСОБА_7 на захист та вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість протоколу огляду та доказів отриманих під час його здійснення, оскільки слідчі та процесуальні дії у даному кримінального провадження були здійснені відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
Щодо посилань захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_7 начебто не знав, що купує вогнепальну зброю, то як правильно зазначив суд першої інстанції, така позиція обвинуваченого не може свідчити про відсутність в її діях складу кримінального правопорушення, оскільки, відповідно до ч.2 ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Допитаний в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_10 підтримав наданий ним висновок та пояснив, що на підставі дослідження конструктивних особливостей, способу проведення пострілів і розрахованої кінетичної енергії, наведеної у дослідницькій частині висновку, він дійшов висновку про те, що пістолет «ZorakiMOD 914 B» являється вогнепальною зброєю. Вказаний пістолет виготовлений промисловим способом в Туреччині, а в подальшому до конструкції пістолеті було внесено зміни саморобним способом, а саме, видалення захисного елементу з каналу ствола (втулки). При переробці ствол набув такої ознаки, як наскрізність, завдяки чому по каналу ствола можливий рух снаряду, що прямо впливає на те, що предмет отримав інші конструктивні ознаки. Ця переробка вивела предмет з однієї видової категорії в іншу, тобто змінила її вид призначення, і свідчить про те, що цей пістолет став бойовим.
Далі експерт пояснив, що дослівне формулювання поняття «бойової» зброї в Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю відсутнє, оскільки там зазначена тільки зброя, яка фігурує на ринку в легальному обігу, або те, що підпадає під дію дозвільної системи, тоді як кримінальної зброї не має, а вся перероблена зброя - це кримінальна. В свою чергу, кримінальна зброя - це вже автоматично бойова (вогнепальна) зброя.
Щодо наданих на дослідження патронів, то експерт і в цій частині свій висновок підтримав та вказав, що надані на дослідження 14 патронів з маркуванням "СОВА П9mm", виготовлені промисловим способом. 11 з них являються боєприпасами до вогнепальної зброї та придатні для стрільби, а встановити належність до боєприпасів трьох патронів не надалось можливим у зв'язку з демонтажем останніх.
Експерт вказав, що згідно методики проведення дослідження, де визначено алгоритм дослідження певних виробів, надані на дослідження патрони є боєприпасами до вогнепальної зброї та придатні для стрільби, оскільки розрахунок питомої кінетичної енергії стріляного снаряда виявився більшим за 0,5Дж/мм2, що свідчить про те, що цей снаряд володіє достатньою вражаючою здатністю необхідною для нанесення небезпечних для життя або смертельних ушкоджень.
Таким чином, при перевірці матеріалів кримінального провадження, будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду не встановлено, а сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, на переконання колегії суддів повністю спростовують доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності в діянні обвинуваченого ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Відповідає вимогам статті 65 КК України і призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання, розмір якого обраний з урахуванням характеру та ступеню тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, даних про особу обвинуваченого, який розлучений, без постійного місця реєстрації, проживає у м. Ірпінь Київської області, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий. Обставин, що пом'якшують та/або обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом першої інстанції не встановлено. Врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в мінімальних межах, установлених санкцією інкримінованої статті, відповідно до положень КК України.
Окрім того, з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його особи, зокрема віку, того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на обвинуваченого обов'язків відповідно до ст.76 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_7 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2021щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 263 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4