06 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13.02.2023 задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Встановлено строк дії ухвали 60 днів.
Визначено строк тримання під вартою ОСОБА_7 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 03 год. 45 хв. 11.02.2023.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 161 040 гривень 00 копійок, та зобов'язано ОСОБА_7 , у разі внесення застави, прибувати до слідчого за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження, а також у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України покладено наступні обов'язки: повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в'їзд в Україну.
Справа № 755/1840/23 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1863/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Визначено двомісячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказував на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв'язку із неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Органом досудового розслідування не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, а також неможливість застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, зокрема у виді цілодобового домашнього арешту, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Також органом досудового розслідування не доведено те, що підозрюваний, перебуваючи на волі, переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчим суддею залишено поза увагою, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, зокрема проживає із сім'єю, в якій є неповнолітня дитина, має постійне місце проживання, в якому зможе перебувати, у разі застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Такий запобіжний захід, на думку захисника, буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Крім того, на переконання апелянта, висновки слідчого судді про неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів є невмотивованими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100040000568 від 11.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що 11.02.2023, тобто під час дії ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.04.2022, №2212-IX, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошових коштів, які знаходилися всередині платіжного терміналу №8743438, що перебуває у тимчасовому володінні ТОВ «МЄТАПЕЙ» на підставі договору оренди № 15/07/22 від 15.07.2022, та встановлений на першому поверсі житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, ОСОБА_7 , маючи при собі заздалегідь заготовлені предмети, а саме металевий лом, викрутку, які останній мав намір використати для проникнення до вказаного терміналу, з метою викрадення грошових коштів, які зберігаються в купюроприймачі, 11.02.2023 приблизно о 03 годині 15 хвилин, шляхом вільного доступу потрапив до приміщення під'їзду житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , де встановлено платіжний термінал, який ОСОБА_7 обрав об'єктом свого злочинного посягання.
Перебуваючи в приміщені під'їзду, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_7 , використовуючи принесений на місце вчинення злочину інструмент, а саме металевий лом та викрутку, застосував фізичну силу та зламав зовнішні дверцята платіжного терміналу, які надають доступ до вмонтованого всередину купюроприймача, в якому на момент вчинення злочину зберігались грошові кошти в сумі 45 380 гривень. В подальшому, ОСОБА_7 , використовуючи принесений на місце вчинення злочину інструмент (металевий лом) як важіль, спробував пошкодити корпус купюроприймача платіжного терміналу, що надало б змогу дістатись до готівкових коштів, які знаходяться всередині.
Не виконавши всіх своїх злочинних дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме таємного викрадення грошових коштів в сумі 45 380 гривень 00 копійок, що зберігались в купюроприймачі платіжного терміналу, що є сховищем, з причин, що не залежали від його волі, оскільки йому не вдалось проникнути всередину купюроприймача, ОСОБА_11 був затриманий працівниками служби охорони «Охоронний холдинг», які здійснюють охорону платіжного терміналу №8743438, що перебуває у тимчасовому володінні ТОВ «МЄТАПЕЙ».
Згідно доданих до клопотання матеріалів, 11.02.2023 о 03 год. 45 хв. ОСОБА_7 затримано згідно ст. 208 КПК України.
11.02.2023 о 17 год. 46 хв. ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, поєднану з проникненням у сховище, повторно, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
13.02.2023 слідчий СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , в якому просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13.02.2023 задоволено клопотання слідчого, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Встановлено строк дії ухвали 60 днів.
Визначено строк тримання під вартою ОСОБА_7 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 03 год. 45 хв. 11.02.2023.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 161 040 гривень 00 копійок, та зобов'язано ОСОБА_7 , у разі внесення застави, прибувати до слідчого за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження, а також у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України покладено наступні обов'язки: повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в'їзд в Україну.
Визначено двомісячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку про визначення застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 161 040 гривень 00 копійок.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Твердження захисника про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на можливу причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, вірогідність настання яких, поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, є досить високою.
Колегією суддів враховані доводи захисника про те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, зокрема проживає із сім'єю, в якій є неповнолітня дитина, має постійне місце проживання, однак вказані обставини не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання захисника на невмотивованість висновків слідчого судді про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, спростовується змістом оскаржуваної ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3