Постанова
Іменем України
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 466/3563/19
провадження № 61-5280св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2021 року у складі судді Донченко Ю. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М.,
Крайник Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у вихованні і спілкуванні з дитиною.
В обґрунтування позову зазначали, що їх син ОСОБА_4 з 17 квітня 2014 року по 26 вересня 2017 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом із відповідачкою.
Вказують, що ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачам у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_5 , а їх спроби налагодити контакт з відповідачкою та погодити графік спілкування з внуком залишилися безрезультатними.
Позивачі не мають можливості звернутися в орган опіки та піклування для встановлення способів участі у вихованні внука, оскільки відповідно до частини першої статті 158 СК України орган опіки та піклування має право визначати способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, у зв'язку з чим спосіб участі інших родичів у спілкуванні з дитиною визначається виключно судом.
Просили суд:
зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з внуком ОСОБА_5 ;
встановити способи участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_5 шляхом встановлення перебування дитини з дідусем та бабусею щотижнево у їхньому домі за адресою: АДРЕСА_1 з 18:00 години п'ятниці по 18:00 годину неділі з обов'язком забирати дитину та повертати її за адресою: АДРЕСА_2 (місце проживання відповідача).
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від
10 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Встановлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порядок спілкування та участі у вихованні онука ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом перебування онука з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання АДРЕСА_1 в першу і третю суботи та неділі місяця з 10:00 год суботи по 18:00 год неділі з обов'язком забрати онука з місця його проживання за адресою
АДРЕСА_2 (місця проживання матері дитини
ОСОБА_3 ). Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та зустрічах з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до встановленого судом графіку.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 чинить позивачам перешкоди у спілкуванні з їх онуком, що суперечить статям 159, 257, 263 СК України, оскільки позивачі як дід та баба мають право на спілкування зі своїм онуком. Урахувавши інтереси дитини, її вік, фізіологічні особливості, звичний розпорядок дня, стан здоров'я та психоемоційний стан, а також стан здоров'я, поведінку та емоційний стан позивачів, їх можливість забезпечити онука належними умовами перебування, суд першої інстанції встановив позивачам указаний порядок спілкування та участі у вихованні онука та зобов'язав відповідачку не чинити їм перешкоди у спілкуванні з онуком.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 466/3563/19 (провадження № 61-18945св20) касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від
10 листопада 2020 року скасовано. Передано справу № 466/3563/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування діда та баби з внуком обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні. Проте, у матеріалах справи відсутній висновок органу опіку й піклування щодо вирішення спору, що виник між сторонами. Суд першої інстанції під час розгляду справи на вказані норми законодавства уваги не звернув та ухвалив судове рішення щодо визначення порядку участі діда та баби у вихованні дитини та часу і способів спілкування, не отримавши письмового висновку органу опіки та піклування, який у цій категорії справ є обов'язковим. Апеляційний суд, одержавши відповідь Шевченківської районного адміністрації Львівської міської ради про те, що надання висновку органу опіки та піклування відносно спору щодо участі у вихованні онука дідом та бабою чинним законодавством не передбачено, не звернув увагу на положення статті 367 ЦПК України та необхідність встановлення обставин, визначених у статтях 158, 159 СК України для правильного вирішення спору.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада
2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до
ОСОБА_3 , третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у вихованні і спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задоволено частково. Вирішено встановити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порядок спілкування та участі у вихованні онука ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом перебування онука з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання АДРЕСА_1 в першу і третю суботи щомісяця з 14.00 год. по 18.00 год. (без присутності матері ОСОБА_3 ) та другу і четверту неділю щомісяця з 10.00 год. до 14.00 год. (без присутності матері ОСОБА_3 ). Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та зустрічах з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до встановленого судом графіку. В іншій частині позову - відмовлено.
Суд першої інстанції встановив наявність перешкод у вільному спілкуванні між бабусею, дідусем та онуком, надав оцінку висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20 вересня 2021 року щодо визначення участі дідуся ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 у спілкуванні з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доводам позивачів в цій частині, дійшов до висновку що такий спосіб участі бабусі та дідуся у вихованні онука та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як бабусі та дідуся, так і онука, а також є достатнім для забезпечення участі діда та баби у процесі виховання онука.
Апеляційний суд з такими висновками погодився та зазначив, що встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між дідом (бабою) та онуком, той факт, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування бабусі та дідуся з онуком та надаючи оцінку органу опіки та піклування суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визначення порядку участі та у вихованні внука вказаних осіб. Врахувавши інтереси дитини, її вік, фізіологічні особливості, звичний розпорядок дня, стан здоров'я та психоемоційний стан, а також стан здоров'я поведінку та емоційний стан позивачів, їх можливість забезпечити онука належними умовами перебування, відсутність доказів негативного впливу бабусі та дідуся на нього та вважаючи, що присутність обох сторін під час зустрічей позивачів з дитиною не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі, суд першої інстанції, з урахуванням права баби та діда на спілкування з їх онуком, визначив порядок і спосіб участі позивачів у вихованні онука, з яким колегія суддів погоджується.
Суд апеляційної інстанції не погодився з твердженнями в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було враховано вік дитини та встановлено графік зустрічей, який порушує його режим від нормального, звичайного для дитини середовища, оскільки тривалість часу, проведеного дитиною з бабусею чи дідусем є важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Наявність конфлікту та неприязні відносин між відповідачкою та позивачами не є підставою для обмеження прав останніх на спілкування з онуком.
Доводи апеляційної скарги, що зустрічі діда та баби з онуком негативно впливають на його емоційний суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачі мають негативний вплив на онука та доказів того, що окреме спілкування позивачів з дитиною без матері може негативно вплинути на його психологічний та фізичний стан, а тому такі посилання в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях.
Аргументи учасників справи
У червні 2022 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді даної справи судами не враховано вік дитини (п'ять років) та встановлено графік зустрічей, який порушує його режим, від нормального, звичайного для дитини середовища. Не враховано чи такі зустрічі будуть відповідати саме інтересам дитини, оскільки в сім'ї проживає інша дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні якого дідусь та бабуся не виявили бажання брати участь. Чи буде відповідати інтересам дитини, та яким чином мати має пояснити двом малолітнім дітям те, що їхні дідусь та бабуся хочуть спілкуватися тільки з ОСОБА_7 , при цьому відриваючи його від брата ОСОБА_8 , матері, від звиклого для нього середовища. При таких обставинах психологічна травма є неминучою для обох малолітніх дітей, що не може відповідати їхнім інтересам.
ОСОБА_9 , син позивачів, на сьогодні має шестеро дітей від трьох шлюбів. У червні 2018 року одружений втретє і чекає на народження третьої дитини у цьому шлюбі. Водночас, з ініціативи ОСОБА_1 по справі № 466/9730/17 від 11 грудня 2017 року щодо призначення аліментів на двох дітей, наказ було скасовано ухвалою від 23 листопада 2018 року Шевченківського районного суду м. Львова і діти залишились без будь-якої батьківської допомоги до травня 2022 року.
Крім цього, винятковим фактом є вчинення насильства позивачами над дитиною при виконанні рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від
10 листопада 2020 року по цій же справі 23 грудня 2020 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Рослюком Т. С. Внаслідок цих дій, всупереч волі дитини було допущено значне охолодження голови (упала шапка з голови, оскільки позивачі хотіли силою відірвати дитину від мами та тривалий плач дитини на морозі), що спровокувало серйозне захворювання дитини, дитина отримувала сильні стреси. Для покращення здоров'я ОСОБА_7 проведено оперативне втручання щодо аденотомії, шунтування двобічного, пункція пазух. Матеріальної допомоги зі сторони позивачів на оздоровлення дитини мама не отримала.
ОСОБА_1 сфальсифікував ситуацію по виконавчому провадження щодо перешкоджання у спілкуванні з ОСОБА_7 . Внаслідок чого державний виконавець змусив ОСОБА_3 сплатити виконавчий збір у сумі
20 270,00 грн. Лише після скасування рішення першої та другої інстанції Верховним Судом повернено «помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету» сплачені 20 000,00 грн.
На даний час діти проживають у будинку батьків матері у АДРЕСА_2 . Мама повністю забезпечує всі потреби синів. Діти навчаються в школі № 43 у м. Львові та є учнями третього та другого класів відповідно. Діти навчаються по спеціальній програмі «Інтелект України». Дана програма є надзвичайно складною і з дітьми необхідно завжди займатися на найвищому рівні та приділяти навчанню значний час. Крім цього, діти відвідують ряд гуртків (футбол, карате), катехитичні уроки, займаються додатково англійською мовою, вартість яких оплачує виключно мати. Щонеділі з 12 до 14 год - мати з дітьми відвідують Греко -католицьку церкву, в якій мати також співає в церковному хорі.
Позивачами на підтвердження позовних вимог не надано доказів коли конкретно, яким чином та за яких обставин відповідачем чинилися їм перешкоди у спілкуванні з їх онуком та які заходи застосовували ними щодо побачення і спілкування з власними онуками. До органу опіки та піклування, який визначає способи участі у вихованні дітей та спілкуванні з дідом та бабою позивачі не зверталися. В матеріалах справи відсутні докази наявності перешкод у спілкуванні позивачів з дитиною. Суд зробив безпідставний висновок про наявність доказів того, що ОСОБА_3 чинить позивачам перешкоди у спілкуванні з їх онуком, що суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі
№ 607/13092/16-ц, від 20 жовтня 2021 року у справі № 50/3539/20 провадження № 61-3495св21.
Згідно висновку органу опіки та піклування та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20 вересня 2021 року зазначено, що матір дитини ОСОБА_3 на засіданні комісії пояснила, що не заперечує щодо зустрічей її сина ОСОБА_5 2014 року народження з бабою та дідом, однак вважає, що такі зустрічі повинні відбуватися у її присутності та за бажанням дитини. Також зазначила, що можливим днем зустрічі є субота після обіду (а. с. 6 рішення).
В оскаржених рішеннях зазначено, що відповідачка не довела, що спілкування діда та баби з онуком, буде перешкоджати його нормальному розвитку. В матеріалах справи наявний консультаційний висновок спеціаліста (невролога) КЗ ЛОР «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» від 22 січня 2021 року, згідно якого, серед іншого вбачається, що хлопчик ОСОБА_5 висловлює страхи щодо зустрічей з батьком та дідусем. Як зазначено у довідці «дитина переживає надмірне хвилювання, розповідає про діда вову, який хотів його забрати, хлопчик висловлює страхи та наявність нічних кошмарів. При спогадах про ці події у дитини виникає тремор губ та рук, утруднене дихання». Згідно висновку психолога КЗ ЛОР «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» ОСОБА_13 від 26 січня
2021 року серед іншого зазначається, що в ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 гостра реакція на стрес, пов'язаний з приходом діда. Даним доказам суди взагалі не надали жодної оцінки.
З метою визначення якнайкращого графіку побачень онука з бабусею і дідусем, в якій мірі таке спілкування буде сприяти його нормальному розвитку стороною відповідача було заявлено клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, однак судом першої, а потім апеляційної інстанції, в задоволенні цього клопотання відмовлено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року, відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі. Таке ж клопотання подано разом із апеляційною скаргою, однак ухвалою суду від 28 квітня 2022року, без виходу суду в нарадчу кімнату, в задоволенні цього клопотання відмовлено. Така відмова була безпідставною, оскільки на даний час в провадженні Верховного Суду, а на момент подання такого клопотання в провадженні Львівського апеляційного суду, знаходиться цивільна справа № 466/5390/17 за позовом ОСОБА_4 (батько дітей) до ОСОБА_3 , третя особа відділ опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дітей. В цій справі ОСОБА_4 просив суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним. У разі задоволення судом даного позову та визначення місця проживання дітей разом із батьком, фактично виключається можливість зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, в тому числі обов'язку баби та діда забирати дитину та повертати її за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання (заяви) представника відповідача про залучення третьої особи. Така відмова була безпідставною, оскільки на даний час в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа № 466/9488/21 за позовом ОСОБА_4 до
ОСОБА_3 , третя особа Відділ опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення способу участі у вихованні дітей.
Судами не прийнято до уваги, що позивачі з часу народження онука не піклувались про дитину та не брали участь і не були зацікавлені у його вихованні, зовсім не бачились з ним, разом не проводили час, не бавилися, дитина разом з братиком ночували лише раз у будинку родичів і повернулись з саднами, крововиливами та синцями, тілесними ушкодженнями. Ці відвідини унеможливили надання позивачам дітей без присутності матері (висновки судмедекспертизи № 296, 297 від 05 березня 2018 року у додатку № 6). Позивачі не мають будь-яких родинних зв'язків з онуком, що унеможливлює гармоній розвиток дитини.
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_11 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відзив мотивований тим, що графік запропонований позивачем є справедливим, оскільки він стосується робочих днів (днів перебування онука у садку), а тому доводи відповідача в частині є надуманими та безпідставними. Якщо слідувати позиції відповідача, то будь-який день тижня чи місяця для побачень позивачів з онуком для неї є неприйнятним. Запропонований відповідачем час для зустрічі позивачів з онуком (субота після обіду) очевидно недостатній для налагодження стосунків онука з бабусею і дідусем.
Подання позову з вимогою побачення з рідним онуком ОСОБА_7 є диспозитивним правом позивачів, реалізація якого законом не ставиться у залежність від волевиявлення позивачів на побачення з ОСОБА_6
і ОСОБА_6 - не є рідним онуком позивачів. На цьому постійно наголошує відповідач. Саме відповідач та її сім'я сприяють у створенні прірви між позивачами та їх онуками. При цьому позивачі з радістю поставляться до можливості одночасних побачень як з рідним онуком, так і спільно з його старшим братом. Однак такі пропозиції відповідачем не сприймаються взагалі, оскільки в неї наявна особиста, стійка неприязнь по позивачів, і саме це є дійсною підставою для заперечення зустрічей позивачів з онуком.
Щодо тверджень відповідача стосовно особистого життя ОСОБА_4 , то вони не стосуються предмета цього судового спору.
Заяви відповідача про вчинення позивачами насильства над дитиною при виконанні рішень суду у даній справі не відповідають дійсності та не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги. Дані обставини не були предметом розгляду у судах нижчих інстанцій. Водночас, 16 січня та 06 лютого 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли відповідно до рішення суду, яким їм визначено порядок спілкування та участі у вихованні онука ОСОБА_5 . Проте ОСОБА_3 відмовилась виконувати дане рішення суду, викликавши при цьому у дітей стрес та плач. Якщо щодо дітей і вчинялося насильство, то лише зі сторони відповідача.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено факт чинення відповідачем перешкод у спілкуванні ОСОБА_5 з позивачами. Зазначений висновок зроблений на основі пояснень позивачів, листів, які свідчать про те, що позивачі намагалися встановити зв'язок з відповідачем і які залишилися без відповіді, висновку органу опіки і піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20 вересня 2021 року. ОСОБА_12 заявляє, що вона не проти, щоб онук бачився з дідусем та бабусею, проте фактично своїми діями не допускає такі зустрічі та уникає їх.
Відповідач посилається на залишення без оцінки судами наявних у матеріалах справи доказів, зокрема: консультаційний висновок спеціаліста (невролога) КЗ ЛОР «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» від
22 січня 2021 року висновок КЗ ЛОР «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» ОСОБА_13 від 26 січня 2021 року. Висновки, викладені у першому документі не свідчать про негативний вплив здоров'я онука з боку позивачів, оскільки більшість часу дитина проводить з матір'ю, а з позивачами майже не бачиться. Таким чином, проблеми з емоційним станом дитини могли виникнути і у зв'язку з діями матері. Щодо другого документу, де ОСОБА_13 рекомендує обмежити дитині контакт з батьком, то даний висновок психолога не може бути належним доказом у справі. Психолог не мав жодних достовірних знань про ситуацію в якій перебувають діти, не враховував усіх фактичних обставин справи, а складав свій висновок у присутності матері, яка має вплив на дітей і саме нею нав'язано негативне ставлення до батька. Оцінка зазначеним доказам надавалася апеляційним судом і їх було відхилено.
Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18 зазначав: «враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з батьком, який чинить перешкоди у спілкування матері з сином, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв'язків матері та дитини)».
Відповідач зазначала, що провадження у даній справі слід зупинити до набрання законної сили рішенням суду у справі № 466/5390/17 за позовом ОСОБА_4 (батько дітей) до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей. Разом з тим не зрозуміло, яким чином встановлення місця проживання дітей з батьком може вплинути на спосіб участі у вихованні дитини бабусі з дідусем. ОСОБА_4 проживає за іншою адресою, ніж позивачі, тому навіть у випадку задоволення позову ОСОБА_4 у зазначеній справі не стане перешкодою для відповідача чинити перешкоди у зустрічах ОСОБА_5 з позивачами.
Відповідач вказувала на необхідність залучення до даного провадження ОСОБА_4 як третьої особи, оскільки рішення у даній справі зачепить інтереси ОСОБА_4 як батька. При цьому вона посилалась на наявність судових проваджені справах № 466/5390/17 та № 466/9488/21. Проте право позивачів на побачення з онуком є віддільним від права ОСОБА_4 побачення з сином. Водночас ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже багатої років спільно борються за право спілкуватися з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Тому якщо судове рішення на користь позивачів якось і зачепить інтереси ОСОБА_4 , то лише позитивно.
У вересні 2022 року ОСОБА_3 подала додаткові пояснення, в яких підтримує касаційну, вказує, що оскаржене судове рішення частково є незрозумілим та невизначеним з метою його виконання, просить також судові витрати стягнути з позивачів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії оскаржених судових рішення відмовлено.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2020 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц, від 20 жовтня 2021 року у справі № 750/3539/20).
Фактичні обставини справи
Син позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 з 17 квітня 2014 року перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 . Цей шлюб розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2017 року.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками дитини - ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дитина проживає з матір'ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 (особняк) без реєстрації.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є бабою та дідом онука ОСОБА_5 , зареєстровані і проживають за адресою АДРЕСА_1 (особняк).
Згідно висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо встановлення способів участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 260001 від 20 вересня
2021 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 тривалий час не мали можливості спілкуватися з онуком, оскільки матір'ю дитини чиняться їм перешкоди у спілкуванні з ОСОБА_7 . Матір дитини ОСОБА_14 на засіданні комісії пояснила, що не заперечує щодо зустрічей її сина ОСОБА_5 , 2014 року народження, з бабою та дідом, однак вважає, що дані зустрічі повинні відбуватися у її присутності та за бажанням дитини. Також зазначила, що можливим днем для зустрічі є субота після обіду. Враховуючи викладене, пропозиції позивачів та відповідача, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради рекомендує визначити способи участі позивачів у вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступним чином: перша та третя субота з 14.00 год. до 18.00 год. та друга і четверта неділя з 10.00 год. до 14.00 год. (без присутності матері).
Позиція Верховного Суду
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від
20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Тлумачення статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (стаття 263 СК України).
Тлумачення статті 159 СК Українисвідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
Згідно з частиною другою статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина п'ята та шоста статті 19 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 607/13092/16-ц (провадження № 61-1713св17), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «вирішуючи спір у цій справі, апеляційний суд встановив характер спірних правовідносин сторін у справі, норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передумов вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онукою. При цьому апеляційним судом були досліджені і враховані наявні в матеріалах справи висновки органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12 квітня 2017 року № 233, психолога-консультанта Тернопільської міської психолого-медико-педагогічної консультації ОСОБА_13 від 23 січня 2017 року щодо індивідуального діагностичного обстеження ОСОБА_3, характеристика психолога Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 16 ОСОБА_14 , складена за результатами психологічного обстеження ОСОБА_3, якими установлено підвищену тривожність ОСОБА_3, пов'язану з родиною батька, страх, спровокований поведінкою бабусі, яка постійно говорить ОСОБА_3, що її заберуть від мами. В цілому емоційний стан ОСОБА_3 задовільний, за умови усунення факторів, які провокують підвищену тривожність і страх. Таким чином, встановивши, що відсутність об'єктивної можливості спілкування позивачів з онукою не пов'язана виключно з позицією ОСОБА_3 як матері щодо участі відповідачів у вихованні її дочки, апеляційний суд правомірно відмовив у позові з підстав, зазначених у рішенні».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 750/3539/20 (провадження № 61-3495св21), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву вказувала, що відсутні докази створення відповідачем перешкод у спілкуванні позивачів із дітьми (а. с. 70-72). ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилалася на те, що відсутні докази наявності перешкод у спілкуванні позивачів у дітьми (а. с. 136-141). Суд апеляційної інстанції не перевірив зазначених доводів апеляційної скарги; суди не врахували, що якщо позивачі стверджують про наявність перешкод, то вони мають послатися на обставини, які їх підтверджують; суди не досліджували докази, що надані позивачами (а. с. 11 - 52), з позиції наявності/відсутності перешкод з боку відповідача у спілкуванні позивачів із дітьми; за таких обставин, суди зробили передчасний висновок про часткове задоволення позовних вимог».
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з посиланням на стан здоров?я дитини, зокрема висновки спеціаліста (невролога) та психолога КЗ ЛОР «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» від 22 січня 2021 року від 26 січня 2021 року і відмову у задоволенні судами клопотання про призначення судово-психологічної експертизи з таких мотивів.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (стаття 83 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
на новому розгляді справи ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі; призначено підготовче засідання на 23 червня 2021 року;
01 липня 2021 року представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, до якого додані висновки спеціаліста (невролога) та психолога КЗ ЛОР «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» від 22 січня 2021 року від 26 січня 2021 року і клопотання про призначення судово-психологічної експертизи (а. с. 90-94 т. 2);
згідно протоколу судового засідання від 13 липня 2021 року вирішення клопотання про призначення судово-психологічної експертизи судом відкладено до надання висновку органу опіки та піклування. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 липня 2021 року витребувано з Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації м. Львова висновок щодо розв'язання спору по справі (а. с. 112-114 т. 2);
у висновку органу опіки та піклування щодо встановлення способів участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім
ОСОБА_5 , № 260001 від 20 вересня 2021 року, зазначено, що матір дитини ОСОБА_14 на засіданні комісії пояснила, що не заперечує щодо зустрічей її сина ОСОБА_5 , 2014 року народження, з бабою та дідом, однак вважає, що дані зустрічі повинні відбуватися у її присутності та за бажанням дитини. Також зазначила, що можливим днем для зустрічі є субота після обіду (а. с. 129 т. 2);
ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання про призначення у справі судової психологічної експертизи відмовлено; закрито підготовче провадження в справі; призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на
25 жовтня 2021 року;
29 жовтня 2021 року ОСОБА_3 подано до суду клопотання про подання доказів щодо стану здоров?я дитини і, зокрема, з посиланням на вказаний висновок психолога КЗ ЛОР «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» від 26 січня 2021 року обґрунтовувала своє бачення порядку встановлення способів участі баби та діда у вихованні і спілкуванні з дитиною (а. с. 162-175 т. 2).
Встановивши відсутність підстав для призначення судово-психологічної експертизи у спорі про визначення порядку участі у вихованні і спілкуванні з дитиною, суди обґрунтовано відхилили наведені доводи ОСОБА_3 та відмовили у задоволенні клопотання. Тому колегія суддів відхиляє відповідні доводи ОСОБА_3 , що спілкування діда та баби з онуком буде перешкоджати його нормальному розвитку і такі зустрічні можливі лише в присутності матері.
У цій справі суди встановили, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування бабусі та дідуся з онуком, врахували висновок органу опіки та піклування, наданий відповідно до вимог статей 19, 159, 263 СК України, відсутність доказів негативного впливу позивачів на дитину, тому з урахуванням інтересів дитини зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.
Доводи касаційної скарги щодо клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 466/5390/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей є необґрунтованими, оскільки аргументи відповідача про ймовірну неможливість виконання рішення суду в цій справі не впливали на можливість вирішення судами цієї справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Тому твердження відповідача про вчинення позивачами насильства над дитиною колегія суддів до уваги не бере, оскільки на такі факти ОСОБА_3 не посилалася ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції, доказів не надавала.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скаргищодо: можливого негативного впливу на психологічний та фізичний стан дитини спілкування між дідом (бабою) та онуком без матері; неврахування судами віку дитини, її інтересів, порушення його режиму; особистого життя батька дитини - ОСОБА_4 ; незалучення до справи ОСОБА_4 як третьої особи. Такі доводи виходять за межі касаційного перегляду справи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права щодо суті спору, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат