Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 509/5399/19
провадження № 61-10202св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Левенець Тетяна Пиліпівна, Виконавчий комітет Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скаргиАкціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Комлевої Т. В. та на постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Комлевої Т. В.,
Короткий зміст заяви
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Левенець Т. П., Виконавчий комітет Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, про визнання недійсним договору іпотеки.
Просила суд визнати недійсним договір іпотеки від 27 березня 2008 року та додатковий договір до зазначеного договору.
04 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову в якій зазначила, що 23 серпня 2019 року їй від імені ПАТ «Укрсоцбанк» направлено повідомлення-вимогу про те, що кредитор має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням. Указаним повідомленням ПАТ «Укрсоцбанк» вимагає від неї сплатити борг в розмірі 132 454,83 дол. США.
Посилаючись на те, що з моменту подання позовної заяви і до моменту прийняття рішення та набрання ним чинності проходить досить тривалий час, а здійснення відчуження майна відповідач може здійснити в стислі строки без особливих складнощів в ході розгляду справи судом, з метою забезпечення подальшого виконання рішення суду про задоволення позовних вимог, просила суд забезпечити позов.
ОСОБА_1 просила:
накласти арешт на житловий будинок з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на примусове відчуження житлового будинку за зазначеною адресою у будь-який спосіб, зокрема, шляхом проведення електронних торгів, а також на реєстрацію права власності на дане нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;
заборонити продаж житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;
заборонити Державному підприємству «Сетам» (далі - ДП «Сетам») або будь-якому його регіональному відділенню проводити електронні торги, щодо продажу житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті;
заборонити примусову реалізацію арештованого житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в
АДРЕСА_1 з електронних торгів (ДП «Сетам»);
заборонити суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, до набрання рішенням суду у справі законної сили, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацію права власності відносно майна - житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить
ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанов апеляційного суду
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня
2020 року залучено до участі у справі замість відповідача AT «Укрсоцбанк» його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк»(далі - АТ «Альфа-Банк»).
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня
2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на житловий будинок з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на примусове відчуження житлового будинку за зазначеною адресою у будь-який спосіб, зокрема, шляхом проведення електронних торгів, а також на реєстрацію права власності на дане нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Заборонено продаж житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Заборонено ДП «Сетам» або будь-якому його регіональному відділенню проводити електронні торги щодо продажу житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті.
Заборонено примусову реалізацію арештованого житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в
АДРЕСА_1 з електронних торгів (ДП «Сетам»).
Заборонено суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, до набрання рішенням суду у справі законної сили, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацію права власності відносно майна -житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 зазначає, що в забезпечення зобов'язання за договором кредиту № 2008/13-1-08/149 від
27 березня 2008 року передала в цей же день в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» нерухоме майно, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому після укладення договору іпотеки, тобто предметом іпотеки є майнові права у ЖСК «Марін Білдер» на пайову участь в будівництві cпірного житлового будинку. Але, як вважає ОСОБА_1 , Закон України «Про іпотеку» в редакції чинній станом на 27 березня 2008 року не визначав майнові права як можливий предмет іпотеки. Посилається на те, що відповідач має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням. Заявником надані докази на підтвердження того факту, що невжиття заходів забезпечення позову порушить її права та в подальшому, у випадку прийняття рішення суду на користь заявника, унеможливить або істотно ускладнить та зробить неможливим його виконання, а також невжиття заходів забезпечення позову спричинить реалізацію вказаного нерухомого майна, що і є підставою для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним договору іпотеки залишено без розгляду.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року, скасовані.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Останні два судових засідання призначено судом на 12 травня 2021 року та
18 березня 2021 року. З матеріалів справи вбачається, що судову повістку ОСОБА_1 на 12 травня 2021 року отримала в той же день - 12 травня 2021 року (а. с. 138, т. 2). За таких обставин висновок районного суду, що позивач була належним чином сповіщена про час та дату судового розгляду, є помилковим.
За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадками, що спричиняє до відкладення розгляду справи, у пункті 1 частини другої статті 223 ЦПК України зазначена: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Наведене свідчить, що суд першої інстанції порушив норми ЦПК України щодо належного повідомлення про судове засідання на 12 травня 2021 року, внаслідок чого за відсутності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, залишив позов без розгляду.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не дотримався вказаного процесуального порядку залишення позову без розгляду, то відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України оскаржена ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню, із постановленням нового судового рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено частково. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» відчуження житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті.
В заяві ОСОБА_1 про накласти арешту, заборони ДП «Сетам» або будь-якому його регіональному відділенню проводити електронні торги, щодо продажу житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 266,5 кв. м, житловою площею 102,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті, заборони його примусової реалізації з електронних торгів (ДП «Сетам»), заборони суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, до набрання рішенням суду у справі законної сили, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацію права власності відносно зазначеного будинку відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову заявник посилається те, що відповідно до повідомлення-вимоги 23 серпня 2019 року ПАТ «Укрсоцбанк» попередило про можливе звернення стягнення іпотечного майна в порядку статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку». Звернення стягнення на майно призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Отже, між позивачем та відповідачами є наявність спору щодо наявного в Державному реєстрі Іпотек реєстраційного номеру запису про іпотеку 6882795 та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційного номеру запису 7568826 щодо зазначеного будинку. Предметом спору у цій справі є оспорювання договір іпотеки щодо нерухомого майна щодо вказаного будинку.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), районний суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, що рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто кредитну заборгованість в розмірі 88 437, 65 дол. США. Заборона ДП «Сетам» або будь-якому його регіональному відділенню проводити електронні торги щодо продажу житлового будинку до вирішення спору по суті та заборона його примусової реалізації з електронних торгів (ДП «Сетам») вирішується на стадії виконання судового рішення та стосується виконання іншого судового рішення, що вступило в законну силу.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Суд вважає обґрунтованим посилання заявника у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку звернення стягнення на зазначену квартиру, яка обтяжена іпотекою, це ускладнить захист позивачем своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог.
Проте, покладаючи заборону на 3-х осіб районний суд вийшов за межі предмета доказування, не звернув увагу, що до них позовні вимоги не заявлялись та безпідставно-заборонив ДП «Сетам» або будь-якому його регіональному відділенню проводити електронні торги, щодо продажу житлового будинку з господарчими будівлями до вирішення спору по суті, примусову реалізацію арештованого житлового будинку з електронних торгів (ДП «Сетам») та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, до набрання рішенням суду у справі законної сили, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацію права власності відносно майна, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
З огляду на встановлені обставини, враховуючи, що обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову є не співмірними, судова колегія приходить до висновку , що в цій частині ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в забезпеченні позову в такому виді.
Між тим, судова колегія погоджується з необхідністю застосування заходів забезпечення з метою ефективного забезпечення балансу інтересів по справі, що випливають з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідно до статей 149, 150 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження будинку. Вжиття судом таких заходів забезпечення позову запроваджує законні обмеження, наявність яких дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Застосовувати заходи зустрічного забезпечення суд не вважає за необхідне у зв'язку із відсутністю відомостей про те, що забезпечення позову спричинить збитки для відповідача.
Відтак ухвала суду першої інстанції постановлена із названими порушеннями, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України вона підлягає скасуванню із ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову відповідно до статей 149-154, 447 ЦПК України в частині заборони відчуження будинку, а в решті заяви про забезпечення позову - відмовити за необґрунтованістю заявлених вимог.
Аргументи учасників справи
14 жовтня 2022 року АТ «Альфа банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року про забезпечення позову, у якій просить оскаржену постанову скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що по-перше, ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2021 року заходи забезпечення позову скасовано. Такі дії апеляційного суду є процесуальним порушенням, оскільки апеляційна скарга на ухвалу суду подана раніше, ніж суд першої інстанції скасував заходи забезпечення власноруч, тому на дату розгляду справи ухвала про забезпечення була скасована.
По-друге, згідно рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 16 квітня 2016 року у справі № 506/543/16-ц позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» задоволені і вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 88 437,65 доларів США та судові витрати у сумі 27 876,04 грн. Таким чином, вбачаються процесуальні дії щодо подачі «технічного позову», який необхідний для забезпечення позовних вимог та утворення перепон неможливості виконання рішення суду про стягнення заборгованості, так як заборона реєстраційних дій є перепоною у реєстрації права власності нового власника (переможця торгів) при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості. Така заборона звужує коло потенційних покупців та надає іпотечному майну ознаки проблемності, що знижує його ринкову вартість.
По-третє, Верховний Суд у постановах від 24 лютого 2021 року у справі
№ 755/5333/20 та від 12 травня 2021 року у справі № 369/7695/20 зазначив про помилковість накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі та акцентував, що в разі задоволення позову немайнового характеру про визнання недійсним договору рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами.
По-четверте, заява позивача є недоведеною. Відповідні висновки знайшли своє відображення у постанові апеляційного суд та залишено в силі Верховним Судом (провадження № 61-3972ск20, справа № 717/913/19).
19 жовтня 2022 року АТ «Альфа банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня
2022 року, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду, в якій просило оскаржену постанову скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що цей судовий процес є штучним та направлений суто на отримання заходів забезпечення позову для запобігання можливості кредитору задовольнити свої вимоги в результаті виконання рішення суду або в позасудовому порядку (згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку»).
Справа розглядалась з 2019 року по теперішній час. Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивач жодного разу не забезпечив особисту явку у судове засідання, інколи подавав заяву про відкладення розгляду справи, але заяви про проведення судового засідання без його участі матеріали справи не містять. Жодних процесуальних дій, які б свідчили би про зацікавленість позивача в результаті розгляду справи, матеріали справи не містять. Позивач займав пасивну позицію, ані заяв про залучення доказів, ані заяв про витребування доказів чи виклик свідків, ані пояснень по суті спору з боку позивача не надходили, що додатково свідчить про штучний характер судового процесу. Тому вирішальним у розгляді поточної скарги на процесуальне рішення апеляційного суду є все ж таки необхідність дотримання строків розгляду справи, аналіз процесуальної поведінки позивача та мета поточного процесу.
У справі № 509/4460/18 (провадження № 22-ц/813/10729/21) ОСОБА_1 звернулась з забезпеченням позову до подання позовної заяви, після скасування заходів забезпечення позову до суду з основним позовом не звернулась.
У справі № 509/3759/15-ц (провадження № 22-Ц/813/943/22) ОСОБА_1 намагалась розділити предмет іпотеки, але в апеляційній інстанції.
У справі № 509/398/20 (провадження № 2/509/906/21) ОСОБА_1 намагалась визнати майно спільним частковим, у задоволенні позову рішенням суду першої інстанції відмовлено.
У кожному з цих процесів ОСОБА_1 намагалась отримати та утримати якнайдовше забезпечення позову, що свідчить про їх технічний та штучний характер, направлених насамперед на уникнення від виконання кредитних зобов'язань.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, поданою 14 жовтня
2022 року; витребувано виділенні матеріали за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, поданою 19 жовтня
2022 року; витребувано справу.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргуАТ «Альфа-Банк» залишено без розгляду; справу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного суду від
22 вересня 2022 року, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року про забезпечення позову, свідчить, що постанова суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Щодо оскарження постанови апеляційного суду, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду.
У частині першій статті 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
За змістом статті 197 ЦПК України підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).
У частині другій статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні.
Отже, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.
Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частини перша та друга статті 211 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2022 року у справі № 759/18982/18 (провадження № 61-4118 св 22) зазначено, що:
«цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).
Стаття 223 ЦПК України, яка, зокрема, передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті, у зв'язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок повторної неявки позивача у підготовче засідання.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі
№ 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19) зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з'явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18 (провадження № 61-15715св19), від 20 січня 2021 року у справі № 569/5089/17 (провадження № 61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 598/2250/19 (провадження № 61-19688св20)».
Аналіз матеріалі в справи свідчить, що ухвалою від 08 жовтня 2019 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області прийняти позовну заяву ОСОБА_1 ; розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 27 січня 2020 року.
В оскарженій ухвалі від 12 травня 2021 року про залишення заяви без розгляду суд зазначив, що в попереднє судове засідання, призначене на 18 березня
2021 року позивачка не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлялась належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 12 травня 2021 року. В попереднє судове засідання, призначене на 12 травня 2021 року, позивачка повторно не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлялась належним чином.
Тому апеляційний суд зробив правильний висновок про скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, проте не звернув уваги, що розгляд справи перебував на стадії підготовчого провадження, тому у суду були відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. У зв'язку із цим оскаржену постанову належить змінити в мотивувальній частині.
Щодо оскарження постанови апеляційного суду, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року про забезпечення позову
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позовусуд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі
№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У справі, що переглядається:
заявлено вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору іпотеки від 27 березня 2008 року та додаткового договору до нього;
при частковому задоволенні заяви про забезпечення позову апеляційний суд вважав, що заборона відповідачу відчужувати житловий будинок є ефективним захистом прав сторони по справі і такі заходи є співмірними із заявленими позовними вимогами у справі.
апеляційний суд не звернув уваги, що при використанні механізму забезпечення позову позивач повинен належним чином обґрунтовувати мету та підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі та зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, підтвердити такі обставини належними й допустимими доказами;
апеляційний суд не врахував, що позивач не просила застосувати та не обґрунтовувала підстави застосування такого виду забезпечення позову як заборона відповідачу відчужувати житловий будинок; застосований апеляційним судом відповідний захід забезпечення позову із позовними вимогами про визнання недійсним договору іпотеки не є співмірним і не забезпечить ґарантії виконання можливого рішення про задоволення позову, яке не підлягає примусовому виконанню. Зазначене виключає можливість його застосування в межах розгляду цієї справи.
За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок, що у випадку звернення стягнення на зазначену квартиру, яка обтяжена іпотекою, це ускладнить захист позивачем своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимогу цій справі. Тому постанова апеляційного суду в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у її задоволенні.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2021 року заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від
09 червня 2020 року, скасовані, оскільки постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року вказану ухвалу скасовано повністю, а справу направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті. Тому у апеляційного суду не перешкод для перегляду оскарженої ухвали про забезпечення позову
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного суду від
22 вересня 2022 року, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2021 року, дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення частково ухвалене без додержання норм процесуального права, тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене судове рішення змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.
Доводи касаційної скарги АТ «Альфа банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року, дають підстави для висновку, що судове рішення в оскарженій частині ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судове рішення в оскарженій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
У зв'язку із задоволенням касаційної скарги в частині оскарження постанови апеляційного суду про забезпечення позову, судові витрати банку у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанції АТ «Альфа-Банк» - 2 102,00 грн та 2 481,00 грн відповідно, підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк».
Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2021 року, задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від
12 травня 2021 року, змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року,задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від
09 червня 2020 року, скасувати в частині задоволення заявиОСОБА_1 про забезпечення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати на сплату судового збору у сумі 4 583,00 грн.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, якою переглянуто ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року,в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук