05 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою на 60 днів, а саме до 10.04.2023 року, -
На розгляді Солом'янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12019100090008207 від 18.08.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.02.2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10.04.2023 року.
Також цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну йому запобіжного заходу.
На дану ухвалу обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10.02.2023 року про продовження йому строку тримання під вартою та постановити апеляційним судом обґрунтовану і вмотивовану ухвалу.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження йому строку тримання під вартою суд проігнорував його доводи щодо всебічного, повного й неупередженого дослідження обставин даного кримінального провадження та надання оцінки зібраних у кримінальному провадженні доказам, які вказують про неможливість вчинення ним інкримінованого злочину, що є порушенням вимоги ст. 94 КПК України.
Також вказує, що під час розгляду клопотання про продовження йому строку тримання під вартою прокурор не довів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не надав суду жодного доказу його винуватості у вчиненні даного злочину, а суд в свою чергу підтримав сторону обвинувачення.
Крім того, в ухвалі від 10.02.2023 року є лише підпис головуючого судді, інші підписи в ухвалі відсутні, що також свідчить про незаконність цієї ухвали, так як вона не відповідає вимогам КПК України.
Розгляд апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 апеляційним судом здійснюється без участі сторін кримінального провадження згідно з вимогами ч.4 ст. 422-1 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали контрольного провадження №1-кп/760/580/23 (справа №760/30298/19) стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, виходячи з наступного.
Згідно абзацу 2 ч.2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом положень ч.1 та ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи питання за клопотанням прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного із застосуванням насильства, яке потягло за собою смерть потерпілої, а також зазначив, що ризики ухилення обвинуваченого від суду та вчинення тиску на потерпілих, з якими у нього погані відносини, про що останні повідомляли суду, не втратили свого значення, продовжують існувати і перебувають на тому рівні, який на даний час не дозволяє змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід на не пов'язаний з триманням під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення.
Крім того, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , передбачений ч.1 ст. 115 КК України має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, а тому, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання його під вартою.
На думку колегії суддів, конкретні обставини даного кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, свідчить про неможливість застосування стосовно ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу ані ж тримання під вартою, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
Враховуючи наведене, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки під час розгляду клопотанні прокурора про продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_5 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Апеляційні доводи ОСОБА_5 про те, що прокурор не надав суду жодного доказу його винуватості у вчиненні даного злочину, а суд в свою чергу підтримав сторону обвинувачення, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції не може вдаватися до оцінки доказів та обґрунтованості висунутого обвинувачення, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованих їй злочинів, що є предметом розгляду судом першої інстанції.
Інші доводи обвинуваченого ОСОБА_5 викладені в його апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах закону і не спростовують висновки суду першої інстанції про необхідність продовження тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
За викладеним, ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 10.02.2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону і підстав для її скасування, про що ставиться питання в його апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10.04.2023 року - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3