05 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою на 60 днів, а саме до 19.05.2023 року, -
На розгляді Солом'янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12022100170000067 від 20.04.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 307 КК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21.03.2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 діб, тобто до 19.05.2023 року.
Також, цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та зменшення суми застави.
На дану ухвалу обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21.03.2023 року та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням його волі або зменшити розмір застави до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, невмотивованою та такою, що постановлена всупереч вимогам КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не наведено аргументів, згідно яких встановлені під час досудового розслідування обставини на даний час є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених п.п. 1-4 ч.1 ст. 176 КПК України, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а наведені у клопотанні прокурора ризики, а саме те, що ОСОБА_7 не має міцних соціальних зв'язків, може впливати на свідків, буде переховуватись від суду, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання в м. Києві разом зі своєю матір'ю, здобуває вищу освіту у приватному навчальному закладі, а також його родич ОСОБА_9 звертається до суду з клопотанням про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у квартирі, яка належить йому на праві власності.
Також вказує, що стороною обвинувачення документально не підтверджено наявність будь-яких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і ОСОБА_7 не має жодної можливості знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, не має наміру впливати на свідків чи експерта, так як під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб та зроблений висновок експерта, а також ОСОБА_7 не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню та не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Апелянт вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведені, докази незаконного тиску на свідків відсутні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обвинувачений не має можливості, а сама лише тяжкість інкримінованого йому злочину та невизнання вини не може бути підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить змінити йому запобіжний захід на нічний домашній арешт та замінити йому розмір застави в сумі 198 480 гривень на добровільну передачу коштів на потреби Збройні сили України в сумі 82 000 гривень.
Апелянт вважає, що під час вирішення питання про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою стороною обвинувачення не надано вагомих доказів причетності його до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а також доказів того, що він схильний систематично порушувати закони України.
Крім того вказує, що у нього є постійне місце проживання, в матеріалах справи міститься клопотання шановної людини, яка бере його на поруки та забезпечить його працевлаштування, однак суд безпідставно не взяв до уваги ці обставини.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів поданих апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, перевіривши матеріали контрольного провадження №1-кп/760/746/23 (справа №760/6968/22) стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_10 , виходячи з наступного.
Згідно абзацу 2 ч.2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом положень ч.1 та ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи питання за клопотанням прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував , що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за які, у разі визнання його винуватості, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, а також врахував відсутність у ОСОБА_7 постійного місця проживання і орендована його родичами квартира суд не розцінив як постійне місце проживання, а тому є ризик ухилення від суду. Стримуючі фактори для належної поведінки обвинуваченого та законні джерела існування відсутні, і обставин, які б переважали наявні ризики суду не надано.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення.
Крім того, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , передбачені ч.2 та ч.3 ст. 307 КК України мають досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, а тому з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання його під вартою.
На думку колегії суддів, конкретні обставини даного кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_7 та тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, свідчить про неможливість застосування стосовно ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу ані ж тримання під вартою, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника про те, що прокурором не підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки під час розгляду клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання в м. Києві разом зі своєю матір'ю, здобуває вищу освіту у приватному навчальному закладі, а також його родич ОСОБА_9 звертається до суду з клопотанням про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у квартирі, яка належить йому на праві власності апеляційний суд також вважає безпідставними, оскільки наявність визначеного місця проживання неможливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, а інші обставини, на які посилаються апелянти, не є безумовною підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід.
Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що під час вирішення питання про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою стороною обвинувачення не надано вагомих доказів причетності його до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції не може вдаватися до оцінки доказів та обґрунтованості висунутого обвинувачення, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованих їй злочинів, що є предметом розгляду судом першої інстанції.
За викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 21.03.2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою та залишено без зміни раніше визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави, винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону і підстав для її скасуваннята зміни ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 307 КК України, запобіжного заходу, про що ставиться питання в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою на 60 діб, тобто до 19.05.2023 року 14.00 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3