Справа № 536/728/22 Номер провадження 22-ц/814/2549/23Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
04 квітня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 листопада 2022 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
У червні 2022 року позивач, АТ «Креді Агріколь банк», в особі уповноваженого представника, звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохав стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась станом на 14.02.2022, у сумі 204 601,21 грн, з якої: 158 401,17 грн - строкова заборгованість за кредитним договором; 5 986,51 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 821,94 грн - нараховані відсотки, 4 375 грн - нарахована комісія, 7 625 грн - прострочені відсотки, 26 250 грн - прострочена комісія, 289,93 грн - проценти за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 3% річних та 851,66 грн - інфляційне збільшення суми боргу.
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 листопада 2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» заборгованість за кредитним договором № 2/3675661 від 27.04.2021 у розмір 173 976,21 грн та 2 609,64 судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
В апеляційній скарзі позивач, АТ «Креді Агріколь банк», прохали рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні комісії в розмірі 7 617,02 грн, відсотків і щомісячній комісії у сумі 4 375 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнути з відповідача понесені судові витрати в загальній сумі 8 482,55 грн по сплаті судового збору за подання позовної заяви (3 069,20 грн) та подачу апеляційної скарги (5 413, 53 грн).
Вказували, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, місцевим судом не враховано вимоги Закону України «Про споживче кредитування», яким визначено право банку на нарахування комісії за користування кредитними коштами, та що послуги, які вони надавали, не є безоплатними згідно з вимогами ст. 11 цього закону, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у справі № 467/555/219 (постанова від 26.12.2019) та № 461/1763/20 (постанова від 13.05.2021).
Висновки місцевого суду про нікчемність умов договору про нарахування комісії суперечить вимогам матеріального права, оскільки законом не передбачено нікчемності цих умов. Ці умови можуть визнаватися недійсними.
Місцевим судом проігноровано презумпцію правомірності правочину, визначену ст. 204 ЦК України, та невірно застосовано вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідач був ознайомлений з умовами надання кредиту, в тому числі, умовами про комісію, та йому було надано паспорт споживчого кредиту, з яким він ознайомився..
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Судом установлено, що 27.04.2021 Акціонерне товариство «Креді Агріколь банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2/3675661, згідно з п 1.1 якого останньому надано кредит у сумі 175 000 грн строком з 27.04.2021 по 26.04.2027 зі сплатою 10 відсотків річних та комісійної винагороди 2,50% в місяць від суми кредиту, зазначеному у п 1.1. кредитного договору.
Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши в користування відповідачу кредитні кошти у сумі 175 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 27.04.2021 № 36431769-1, а також випискою по рахунку ОСОБА_1 .
Однак, відповідачем після отримання кредитних коштів не виконано зобов'язань, визначених кредитним договором, а також порушено умови щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування.
04.11.2021 та 09.12.2021 позивачем направлені відповідачу повідомлення з вимогою дострокового виконання боргових зобов'язань за договором № 2/3675661 від 27.04.2021.
Станом на день розгляду справи вказані вимоги залишено без виконання.
Враховуючи встановлені обставини, вимоги чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору, які дають право АТ «Креді Агріколь Банк», як кредитодавцю, звернутися до суду із позовом про дострокове повернення грошових коштів та нарахованих відсотків, місцевий суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за договором станом на 14.02.2022 в розмірі 158 401,17 грн - строкова заборгованість за кредитним договором; 5 986,51 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 821,94 грн - нараховані відсотки, 7 625 грн - прострочені відсотки, 289,93 грн - проценти за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 3% річних та 851,66 грн - інфляційне збільшення суми боргу, яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
Одночасно, місцевий суд дійшов висновку, що умова комплексного договору № 2/3675661 від 27.04.2021 між сторонами по справі, яка передбачає сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50% у місяць від суми кредиту - є нікчемною. Умова про сплату комісії не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому, в частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в сумі 4 375 грн (нарахована комісія) та 26 250 грн (прострочена комісія) місцевий суд відмовив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, апеляційний суд дійшов таких висновків.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) висловлено правову позицію про те, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Як вбачається з кредитного договору № 2/3675661 від 27.04.2021 (п. 1.4.21), за користування кредитними коштами позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,5 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів, тощо.
Ані в ході судового розгляду справи в місцевому суді, ані в ході апеляційного перегляду справи, скаржником не надано жодних доказів про те, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості включала в себе додаткові послуги, які надавалися поза межами інформування про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право вимагати безоплатно один раз на місяць.
Паспорт споживчого кредитну не є таким доказом.
За таких обставин доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду в частині нікчемності вимог про стягнення комісії не спростували.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 листопада 2022 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 квітня 2023 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль