Справа № 643/709/21 Номер провадження 11-кп/814/1765/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
06 квітня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12017220000000890 за апеляційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 15 березня 2023 року,
встановила:
Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Херсон, українці, громадянці України, не працюючій, заміжній, маючій на утримання неповнолітнього сина, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимій,
обвинуваченій за ч.4 ст. 190 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Микольське Білозерського району Херсонської області, не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , судимому,
обвинуваченому за ч.4 ст. 190 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 2 місяці до 13.05.2023 включно.
Відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_9 , а також захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу на більш м'який.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються за ч.4 ст. 190 КК України, а саме: у тому, що вони діючи спільно в період з весни 2017 року по 2020 рік вчиняли заволодіння майном ОСОБА_11 в сумі 6000 грн, ТОВ «ТБ «НОВААГРО» в сумі 178100 грн, ОСОБА_12 3600 грн, ОСОБА_13 в сумі 7700 грн, ОСОБА_14 в сумі 9400 грн, ОСОБА_15 в сумі 86450 грн, ОСОБА_16 в сумі 7200 грн., ОСОБА_17 в сумі 14250 грн, Батюти в сумі 7200 грн,, ОСОБА_18 в сумі 20000 грн, ОСОБА_19 в сумі 12450 грн, ОСОБА_12 в сумі 2250 грн, ОСОБА_20 в сумі 6700 грн, ОСОБА_21 в сумі 9700 грн, ОСОБА_22 в сумі 5000 грн, ОСОБА_23 в сумі 5000 грн, шляхом обману (шахрайство), вчинене організованою групою, як співорганізатори та активні учасники у складі організованої групи виконували наступне:
- утворили організовану групу для зайняття злочинною діяльністю, розробивши спільно план злочинної діяльності, спрямованої на незаконне заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом обману,
- розподіляли та погоджували із членами організованої групи функції кожного з них,
- спрямували діяльність організованої групи на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам та постійно координувала і керувала діями усіх співучасників при вчиненні злочинів,
- забезпечили ведення обліку грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, а також їх розподіл між учасниками організованої групи у визначених частинах та отримання ними таких частин,
- особисто спілкувались з потенційними покупцями, вводили в оману потерпілих, від імені так директора та бухгалтера неіснуючого підприємства, приймаючи замовлення на придбання товару, обговорюючи умови оплати та доставки, створюючи у потерпілих уявне враження дійсності своїх намірів,
- ОСОБА_10 розміщував на Інтернет сайтах та у місцевих газетах об'яви про продаж товарів (зерна, дизельного палива, трактор),
- ОСОБА_9 особисто підшукувала співучасників, із числа раніше знайомих осіб,
- ОСОБА_9 особисто використовувала свої зв'язки з метою підшукання банківських карток, оформлених на сторонніх осіб, для їх використання в злочинній діяльності організованої групи.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалення рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні особливо тяжких злочинів, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що не зменшилися та продовжують існувати на момент розгляду.
На ухвалу суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та змінити ОСОБА_9 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з або без застосування електронних засобів контролю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд дійшов безпідставного висновку, про наявність ризиків, так як вони не обґрунтовані. За весь тривалий період тримання під вартою, ОСОБА_9 не вчиняла дій, які б вказували на перешкоджання кримінальному провадженню, а суворість покарання не може бути єдиною підставою для продовження запобіжного заходу.
Не враховано вік, стан здоров'я, який погіршився за час перебування під вартою, наявність місця проживання, соціальних зв'язків, дитини, те, що ОСОБА_9 раніше не судима.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 просить змінити йому запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Свою апеляційну скаргу мотивував тим, що поза увагою суду залишилося те, що він тривалий час перебуває під вартою, судовий розгляд фактично не здійснюється через неявку потерпілих та свідків.
Вважає, що прокурором не доведені ризики, не надані докази його неналежної поведінки.
Стверджує, що суд повинен враховувати, що попереднє ув'язнення повинно зараховуватися у строк покарання за Законом 838-VIII.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинувачених та їх захисників в підтримку апеляційних скарг, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12017220000000890 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 за ч.4 ст. 190 КК України. В судовому засіданні 15 березня 2023 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.05.2023 включно.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а саме особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання від 5 до 12 років позбавлення волі, те, що вказані злочини вчинено організованою групою з розподілом обов'язків, даних про особи обвинувачених, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не закінчено, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, необхідно враховувати можливе покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, оскільки відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Суд правильно врахував те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором у клопотанні.
При цьому будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинувачених під вартою за станом здоров'я судом не встановлено та учасниками провадження таких доказів не надано.
Позитивна характеристика, наявність соціальних зв'язків є недостатніми підставами для того, щоб дійти висновку про відсутність ризиків.
Згідно ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки, відповідно до чинного законодавства, дана норма застосовується під час ухвалення обвинувального вироку.
З огляду на вказане, враховуючи, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційних скарг щодо необґрунтованості ухвали є такими, що не знайшли свого підтвердження.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 15 березня 2023 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4